Рішення

від 20.09.2019 по справі 640/4203/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2019 року № 640/4203/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області провизнання протиправними дій, зобов`язання здійснити перерахування та виплату пенсії представники позивача - Максимов В.В.;

сторін: відповідача - не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження нарахування і виплати за період з 01.12.2018 пенсії, призначеної позивачу, розміром десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати відповідача здійснити з 01.01.2018 позивачу на підставі довідки фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 25.01.2017, вих. № 21/3/2-260/24, яка надана на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718, перерахунок раніше призначеної пенсії без обмеження максимального розміру пенсії;

- зобов`язати відповідача здійснити на користь позивача на підставі довідки фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 25.01.2017, вих. № 21/3/2-260/24, яка надана на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718, виплату пенсії з 01.01.2018 без обмеження максимального розміру пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб та проведення судового засідання; витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Станом на 18.04.2019 витребуваних документів до суду не надійшло.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2019 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2019 призначено справу до розгляду у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін на 11.07.2019; витребувано: у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області належним чином завірені копії документів на підтвердження виплати на користь позивача пенсії починаючи з 01.02.2019 по дату останньої виплати; у позивача - належним чином завірені копії документів на підтвердження виплати на його користь пенсії починаючи з 01.01.2018.

Зважаючи на перебування судді Пащенка К.С. у відпустці 11.07.2019, розгляд адміністративної справи № 640/4203/19 відкладено на 07.08.2019.

07.08.2019 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив, за викладених у мотивувальній частині позовної заяви підстав, задовольнити позов.

В якості підстав позову позивач вказує на протиправність здійсненого відповідачем перерахунку пенсії.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, відповідач вважає вимогу щодо зобов`язання здійснити виплату пенсії без обмеження її граничним розміром такою, що не підлягає задоволенню, зазначаючи при цьому, що правова норма, якою передбачено обмеження максимального розміру пенсій має застосовуватись не тільки для призначених, а й щодо перерахованих пенсій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 11.05.2004 позивачу призначена пенсія за вислугу років.

В січні 2019 року позивач звернувся до відповідача із запитом на інформацію від 28.01.2019 б/н, в якому просив надати належним чином завірені копії всіх розпоряджень стосовно призначення та перерахунку пенсії, а також довідку про розмір і структуру нарахувань виплачуваної пенсії станом на час підготовки такої довідки. Також, просив виплачувати пенсію без обмеження її граничним розміром відповідно до норм чинного законодавства.

За результатами розгляду наведеного запиту відповідач листом від 30.01.2019 № 3/Ш-ПІ повідомив позивача про те, що виплата пенсії з 01.12.2018 проводиться в розмірі 14970,00 грн. (1497,00 грн. х 10). Зауважив на відповідності обмеження виплати пенсії граничним розміром положенням статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 № 2262-XII.

Вважаючи дії відповідача щодо обмеження нарахування і виплати пенсії розміром десяти прожиткових мінімумів протиправними позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Станом на час виникнення спірних правовідносин умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначені Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 № 2262-XII (в подальшому - Закон № 2262-XII).

При цьому, Закон № 2262-XII має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Право вибору пенсії передбачене статтею 7 Закону № 2262-XII, згідно із якою військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , призначається одна пенсія за її вибором.

Зокрема, у відповідності до приписів статті 1 Закону № 2262-XII, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за вислугу років.

У відповідності до затвердженого Службою безпеки України 23.04.2004 протоколу ОСОБА_1 з 12.05.2004 призначена пенсія за вислугу 29 років у розмірі 82% грошового забезпечення згідно Закону № 2262-XII (статей 12, 13 пункт а ). Основний розмір пенсії в місяць - 4950,55 грн. Підвищення: ЧАЕС ІІ - 5,97 грн. Загальний розмір пенсії: 4956,52 грн.

На підставі заяви позивача від 07.12.2018 за вх. № 6130/7 відповідачем зроблений запит від 07.12.2018 за вих. № 3772/03 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо передачі пенсійної справи позивача у зв`язку зі зміною останнім місця проживання.

Після надходження пенсійної справи відповідачем було поставлено позивача на облік з 01.02.2019.

Розмір пенсії позивача визначений на підставі довідки фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 25.01.2017 вих. № 21/3/2-260/24, наданої на виконання постанови КМУ від 19.10.2016 № 718.

Грошове забезпечення згідно зазначеної довідки складає 31570,00 грн., де: посадовий оклад - 11200,00 грн., оклад за військове звання - 150,00 грн., процентна надбавка за вислугу років 40% - 4540,00 грн., надбавка за інтенсивність служби 100% - 11200,00 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень 20% - 2240,00 грн., надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць 20% - 2240,00 грн.

Розмір пенсії становить 77% грошового забезпечення 24308,90 грн. (31570,00 грн. х 77%).

Наведене відповідає приписам статті 13 Закону № 2262-XII.

До основного розміру пенсії встановлена та виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особі, віднесеній до 2 категорії ЧАЕС -170,82 грн.

Таким чином, загальний розмір пенсії складає 24479,72 грн.

Натомість, виплата пенсії з 01.12.2018 проводиться в розмірі 14970,00 грн. (1497,00 грн. х 10).

Так, розміри пенсій за вислугу років визначені статтею 13 Закону № 2262-XII, відповідно до пункту а частини першої якої особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт а статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України Про Національну поліцію - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно із частиною 7 статті 43 Закону № 2262-XII в редакції, чинній з 01.01.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року .

Водночас, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 № 2262-XII зі змінами, а саме: частину сьому статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20.12.2016 в Законі № 2262-XII відсутня частина сьома статті 43.

Це означає, що починаючи із вказаної дати стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Як вбачається зі змісту довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 04.07.2019 № 235, починаючи з січня 2017 року щомісячний розмір виплаченої позивачу пенсії становив 12937,96 грн.

Наведений розмір пенсії обмежений десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується відомостями пенсійної справи позивача, копія якої міститься в матеріалах справи.

При цьому, суд критично ставиться до тверджень відповідача, згідно із якими обмеження максимального розміру пенсій має застосовуватись не тільки для призначених, а й щодо перерахованих пенсій з урахуванням наступного.

Передбачені статтею 43 Закону № 2262-XII обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 № 911-VIII.

В той же час, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.

Натомість, як встановлено судом у даній справі, пенсія позивачу призначена ще у 2004 році.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що проведення виплати пенсії з обмеженням її розміру є протиправним.

На думку суду, порушене право позивача підлягає захисту шляхом проведення перерахунку призначеної пенсії без обмеження її максимальним розміром та зобов`язання виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією з 01.01.2018 (вимог про захист порушених прав за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 позивачем не заявлено).

Щодо вимоги про визнання дій відповідача щодо обмеження граничним розміром нарахування і виплати пенсії, остання підлягає задоволенню лише починаючи з 01.02.2019, адже в період з 01.12.2018 по 31.01.2019 такі дії здійснювались Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Наведені вимоги КАС України в частині належного документального підтвердження своєї правової позиції відповідачем як суб`єктом владних повноважень не виконані.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Зазначена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, та той факт, що позивач звільнений від сплати судового збору, то питання про відшкодування судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження нарахування і виплати за період з 01.02.2019 пенсії, призначеної ОСОБА_1 , розміром десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, ідентифікаційний код - 22933548) здійснити з 01.01.2018 ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на підставі довідки фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 25.01.2017, вих. № 21/3/2-260/24, яка надана на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718, перерахунок раніше призначеної пенсії без обмеження максимального розміру пенсії.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, ідентифікаційний код - 22933548) здійснити на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на підставі довідки фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 25.01.2017, вих. № 21/3/2-260/24, яка надана на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718, виплату пенсії з 01.01.2018 без обмеження максимального розміру пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум).

5. У позові про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження нарахування і виплати за період з 01.12.2018 по 31.01.2019 пенсії, призначеної ОСОБА_1 , розміром десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність - відмовити.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва .

Суддя К.С. Пащенко