Постанова

від 17.09.2019 по справі 500/86/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/6637/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.

за участі позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 року (рішення ухвалене о 16:13 хв. у м. Тернополі судом у складі головуючого судді Баранюка А.З., повний текст рішення складено 21.05.2019р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Козівське управління Головного управління ДФС у Тернопільській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Козівське управління Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 року №Ф-221-23 Головного управління ДФС у Тернопільській області.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що в грудні 2018 року позивач отримав вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) із єдиного соціального внеску від 13.11.2018 року №Ф-221-23 в сумі 7733,42 грн. Вважає дану вимогу протиправною, оскільки вона надсилалася із Козівського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області, проте адреса зазначена м.Монастириська, також підписана вона начальником Козівського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області однак проставлений відбиток печатки Головного управління ДФС у Тернопільській області. Вказує, що прийнята відповідачем оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмку) в сумі 7733,42 грн з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стосовно нього як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність адвоката, однак зазначає, що він є пенсіонером і у відповідності до вимог діючого законодавства страхові внески на соціальне страхування не можуть бути врахованими під час перерахунку призначеного йому грошового забезпечення. Просив позов задоволити.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 29.12.2004 зареєстрований як платник єдиного соціального внеску за №1908П1188 та з 28.01.2005 перебуває на обліку в Козівському управлінні Головного управління ДФС у Тернопільській області, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

Головне управління ДФС у Тернопільській області 13 листопада 2018 року прийняло вимогу №Ф221-23, якою визначило ОСОБА_1 борг (недоїмку) в сумі 7733,42 грн. (в т.ч. 7287,50 грн. - недоїмка, 192,68 грн. - штраф та 253,24 грн. - пеня) з єдиного внеску за 2018 рік, як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність адвоката.

Згідно п.п. 14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, пп.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та ст.ст.4,7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування випливає, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування якщо така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 року у справі №500/86/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 20.09.2019р.