Рішення

від 20.09.2019 по справі 904/2769/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2019м. ДніпроСправа № 904/2769/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХПРОМ ЮА" (61001, м.Харків, вул. Плеханівська, буд. 112; ідентифікаційний код 42249875)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "РУМСТИЛЬ" (49101, м. Дніпро, вул. Свєтлова, буд 35; ідентифікаційний код 41917462)

про стягнення 61 122 грн. 14 коп.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХПРОМ ЮА" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2870/19 від 01.07.2019р.) про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "РУМСТИЛЬ" 61 122 грн. 14 коп., що складає 45 880 грн. 00 коп. - основного боргу за продукцію, поставлену відповідно до умов Договору поставки від 13.12.2018р. №1128, 2 294 грн. 08 коп. - індексу інфляції, 690 грн. 00 коп., - 3% річних, 8 206 грн. 86 коп. - пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, 3 211 грн. 60 коп. - штрафу у розмірі 7% вказаної вартості за порушення строків оплати продукції понад 30 днів та 839 грн. 60 коп. - пені у розмірі 0,1% за порушення строків оплати продукції понад 30 днів за кожен день прострочення.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2019р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В подальшому позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2019р. усунуто недоліки поданої позовної заяви та подано попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (вх.№31464/19 від 16.07.2019р.).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення відповідачу - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "РУМСТИЛЬ" - 24.07.2019р.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2018р. між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "РУМСТИЛЬ", як замовником, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХПРОМ ЮА", як постачальником, було укладено договір поставки №1128 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити швейне обладнання (надалі - продукція), а замовник забезпечити приймання та оплату продукції в асортименті, кількості, у термін і за цінами згідно з положеннями цього Договору та Специфікацією, яка є невід`ємною частиною укладеного договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (пункт 9.1 Договору).

Договір діє з дати набрання ним чинності до 01.12.2019р. (пункт 10.1 Договору).

Згідно з пункту 2.1 Договору продукція, що поставляється за цим Договором, по своїй якості, комплектності, та іншим вимогам, гарантійним термінам служби повинна постачатися 1-ї категорії (нової, яка не була у використанні).

Пунктом 3.1 Договору платником за цим договором є Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія РУИСТИЛЬ ; замовник сплачує постачальнику товар за ціною, передбачено в Специфікації (додаток №1 до Договору).

Вартість договору складає 50 880 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 8 480 грн. 00 коп. (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору поставка продукції постачальником відбувається протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору; приймання продукції за кількістю та якістю оформлюється в день приймання продукції накладною, яка підписується представниками постачальника і замовника (вантажоодержувача).

Як вбачається позивачем здійснено поставку продукції відповідачу на загальну суму 50 880 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною від 17.12.2018р. №14, яка підписана представниками сторін без зауважень (а.с.13).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку; права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи (частини 1-3, 7, 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» ).

Отже, судом встановлено, що надані позивачем Договір поставки від 13.12.2018р. №1128, видаткова накладна від 17.12.2018р. №14, складені між позивачем та відповідачем та містять всі обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і в розумінні вказаного Закону є первинними й такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій по поставці позивачем продукції відповідачу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пунктів 4.1, 4.2 Договору розрахунок за продукцію у розмірі 100% від суми договору здійснюється протягом 5 (п`яти) календарних днів від дня підписання замовником видаткової накладної постачальника; постачальник зобов`язаний надати замовнику належним чином оформлені такі документи: - рахунок - фактуру; - видаткову накладну.

Відповідно до умов Договору, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав, і відповідач повинен був оплатити за поставлений товар згідно видаткової накладної від 17.12.2018р. №14 на суму 50 880 грн. 00 коп. в строк до 22.12.2018р. (включно).

Після поставки товару відповідачем було сплачено позивачу за товар 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням 17.01.2019р. №39 (а.с. 14).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 45 880 грн. 00 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 7.3 Договору визначено, що за порушення строків оплати продукції замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з замовника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Отже, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ згідно з розрахунку пеня становить 8 206 грн. 86 коп. (за загальний період 23.12.2018р. по 24.06.2019р.), а штраф 3 211 грн. 60 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, інфляційні нарахування після перерахунку (з урахуванням постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань") становлять 1 672 грн. 78 коп. (за період з січня 2019р. по червень 2019р.), а річні за період 690 грн. 00 коп. (за період з 23.12.2018р. по 24.06.2019р.)

Щодо вимоги про стягнення 839 грн.. 60 коп. - пені у розмірі 0,1% за порушення строків оплати продукції понад 30 днів за кожен день прострочення, господарський суд вважає її необґрунтованою з огляду на те, що:

- по-перше, умовами укладеного Договору передбачено за порушення строків оплати продукції сплата замовником постачальнику пені у розмірі 0,1 відсотка від суми, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення;

- згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено обмеження встановленої до говором пені подвійною обліковою ставкою НБУ;

- позивачем нараховано згідно подвійної облікової ставки НБУ пеню за період з 23.12.2018р. по 24.06.2019р., тобто зазначена пеня включає і період, що перевищує 30-ть днів прострочення;

- відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;

- тому позивачем безпідставно включено до позовних вимог пеню за порушення строків оплати продукції понад 30 днів за кожен день прострочення.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати у розмірі 1 875 грн. 09 коп. слід покласти на відповідача.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХПРОМ ЮА" (61001, м.Харків, вул. Плеханівська, буд. 112; ідентифікаційний код 42249875) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "РУМСТИЛЬ" (49101, м. Дніпро, вул. Свєтлова, буд 35; ідентифікаційний код 41917462) про стягнення 61 122 грн. 14 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "РУМСТИЛЬ" (49101, м. Дніпро, вул. Свєтлова, буд 35; ідентифікаційний код 41917462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХПРОМ ЮА" (61001, м.Харків, вул. Плеханівська, буд. 112; ідентифікаційний код 42249875) 45 880 (сорок п`ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. - заборгованості, 8 206 (вісім тисяч двісті шість) грн. 86 коп. - пені, 3 211 (три тисячі двісті одинадцять) грн. 60 коп. - штрафу, 1 672 (одна тисяча шістсот сімдесят дві) грн. 78 коп. - інфляційних нарахувань, 690 (шістсот дев`яносто) грн. 00 коп. - річних та 1 875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п`ять) грн. 09 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

20.09.2019р.