ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2019 року Справа № 916/998/19 м.Одеса, пр-т Шевченка, 29
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: М.А. Мишкіної
суддів: В.В. Бєляновського, К.В.Богатиря
секретар судового засідання Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від ПАТ Національна акціонерна страхова компанія Оранта - Лічман В.Л. - за довіреністю;
від Кодимської районної ради Одеської області - Марковська І.В. - за довіреністю;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта
на рішення господарського суду Одеської області від 18 липня 2019 року
у справі №916/998/19
за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта
до Кодимської районної ради Одеської області
про визнання права власності
суддя суду першої інстанції І.А. Малярчук
час і місце прийняття рішення: 18.07.2019р., 12.24год, м. Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №10
повне рішення складено 19.07.2019р.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 17.09.2019р. згідно ст.ст.233, 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
08.04.2019р. Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія Оранта (надалі - позивач, ПАТ НАСК Оранта ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Кодимської районної ради Одеської області (надалі - відповідач, Кодимська райрада), в якому просило суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення, частину адмінбудинку (на першому поверсі) - 2 кімнати - (24,8м.кв. та 13,9м.кв) загальною площею 38,7м.кв., що знаходиться за адресою: м . Кодима , вул. Соборна , 88.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що НАСК Оранта є правонаступницею Укрдержстраху (Укрдержстрах був поступово реорганізований в ПАТ НАСК Оранта ); Кодимське відділення є структурним підрозділом позивача та з моменту утворення розташоване за адресою: м.Кодима, вул.Соборна,88, наразі веде господарську діяльність та займає дві кімнати, які є предметом позову.
З урахуванням відповіді на позов та письмових пояснень позивач також зазначає, що він є правонаступником Укрдержстраху, державної комерційної організації, яка вела свою діяльність за тією ж адресою, що й Кодимське районне відділення Одеської обласної дирекції ПАТ „НАСК „Оранта" на сьогоднішній день. Позивач займав і продовжує займати частину першого поверху адмінбудинку, а саме 2 кімнати, загальною площею 38,7 кв.м., за адресою Одеська область, м.Кодима, вул.Соборна, 88 , не отримуючи від відповідача до грудня 2018 р. жодних вимог або зауважень (лист Кодимської районної ради № 04-06/504 від 10.12.18 р.) щодо незаконного перебування у будівлі, та добросовісно здійснюючи обслуговування даного приміщення за власний рахунок. Проаналізувавши положення ст.344 ЦК України та судову практику, викладену у постанові ВС від 05.06.18р. у справі № 924/925/17, позивач зазначає, що впродовж усього строку володіння майном був упевнений, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно на підставах, достатніх для набуття права власності на нього. Протягом усього строку володіння приміщенням позивач оплачує послуги з електропостачання, водопостачання, теплопостачання, проводить ремонтні роботи, тобто здійснював та здійснює володіння майном відкрито, надаючи у такий спосіб дійсному власнику можливість заявити свої права на майно, однак, власник майна упродовж тривалого часу не виявляє наміру визнати спірне майно своїм, тобто він погодився із його втратою, у зв`язку з чим спірне майно, на думку позивача, може бути визнано власністю фактичного добросовісного володільця. Фактичне володіння може виникнути як на законній підставі, так і внаслідок протиправного заволодіння. Стосовно посилань відповідача на застосування до спірних правовідносин ЦК України в редакції від 16.01.03р., що набрав чинності з 01.01.04р., позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ правила ст.344 ЦКУ про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, тобто з 2001 року, що зумовлює застосування позивачем даної норми до спірних правовідносин. При цьому зважаючи на довготривале користування позивачем приміщеннями, в яких розташоване Кодимське районне відділення, то з 2001 року до подання даної позовної заяви пройшло набагато більше часу, для того, щоб визнати право власності позивача на дані приміщення відповідно до ст.344 ЦК України.
Відповідач позов не визнав, подавши відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив. Зазначає, що будівля, в якій знаходяться спірні приміщення, відповідно до рішення Кодимської районної ради від 15.01.99 р. №39-XXIII „Про майно спільної власності територіальних громад, управління яким здійснює районна рада" та рішення Кодимської райради від 04.12.13 р. № 378-VI „Про майно спільної власності територіальних громад, сіл, селища, міста Кодимського району, управління яким здійснює Кодимська районна рада" (зі змінами), являється спільною власністю територіальних громад сіл, селища, міста району, управління якими здійснює Кодимська районна рада. У відповідача є виготовлені у встановленому законом порядку технічний паспорт та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс - адміністративний будинок № 2 за адресою: 66000, Одеська область, м.Кодима, вул.Соборна ,88. Спірні приміщення, які знаходяться в адміністративному будинку № 2 та в яких розміщено ПАТ НАСК „Оранта", належать Кодимській райраді на праві власності. Факт відсутності укладеного між сторонами договору оренди спірних приміщень було встановлено в ході передання з балансу відділу освіти, молоді та спорту Кодимської райдержадміністрації на баланс комунальної установи „Кодимський районний центр фінансово-господарського обслуговування установ та закладів культури" Кодимської райради. Так, при з`ясуванні причин не укладення договору оренди майна, райрадою було отримано лист від позивача, в якому останній зазначив, що є власником майна та має правовстановлюючі документи щодо цього, а звернення ради не містить будь-яких обгрунтувань щодо правомочності витребування інформації та мети її використання, так як дана інформація є конфіденційною відповідно до внутрішніх розпорядчих документів позивача. Із відповіді КП „Кодимське районне бюро технічної інвентаризації" від 23.04.19 р. № 685 на запит ради щодо виготовлення ПАТ „НАСК „Оранта" технічного паспорту на спірні приміщення вбачається, що за даними КП „Кодимське РБТІ" архівної справи на ПАТ „НАСК „Оранта" за адресою: 66000, Кодимський район, м.Кодима, вул. Соборна, 88 не існує. В період з 2003 р. по 2011р. балансоутримувачем адмінбудівлі була Кодимська райдержадміністрація, яка укладала з НАСК „Оранта" 18.10.05 р. договір на надання послуг. Підсумовуючи наведене, посилаючись на судову практику, викладену в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 15.02.17 р. по справі № 126/3733/15-ц, відповідач доходить висновку про наявність підстав для відмови позивачу у задоволенні позову та зазначає, що набуття права власності на майно за набувальною давністю неможливе, коли існує титульне володіння, тобто особа володіє майном на певній правовій підставі, навіть оформленій не повністю правильно або за положенням вже не діючого законодавства, що виключає можливість застосування набувальної давності, а тому положення ст.344 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.04р., до спірних відносин застосуванню не підлягають.
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.07.2019р. (суддя І.А. Малярчук) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.2, ч.ч.1,2 ст.11, ст.ст.15,16,344 ЦК України та вмотивоване наступним. З поданих відповідачем до матеріалів справи доказів, зокрема проаналізованих судом: рішень Виконкому Кодимської районної ради народних депутатів №476 від 03.11.1977 р., № 265 від 27.11.1989 р., рішень Кодимської райради від 15.01.1999р. № 39-ХХІІІ, від 04.12.13 р. № 378-VI, від 06.12.18 р. № 451-VIІ, від 12.06.03 р. № 108-ХХІV, від 29.12.11 р. № 159-VI, від 09.08.18 р. № 409-VIІ, розпорядження Кодимської районної державної адміністрації від 14.10.1997 р. № 520, вбачається прийняття радою низки розпорядчих актів протягом строку з 1999 р. по 2018 р. щодо утримання, розпорядження, користування, володіння відповідачем цілісним майновим комплексом адмінбудівлею, розташованою за адресою м.Кодима, вул. Соборна (Леніна ), 88 . Право власності на адміністративний будинок № 2, загальною площею 1796 кв.м., який зазначений в технічному паспорт під літ."А, Б, В"; А - адміністративна будівля, а - прибудова, Б - гаражі, В - котельня, Г - вбиральня, Д, № 1 - бетонне вимощення, № 2 - огорожа, № 3 -асфальтове покриття, розташовані за адресою м.Кодима, вул.Соборна, 88 зареєстроване за відповідачем. Доказів не включення до цілісного майнового комплексу - адмінбудівля № 2 спірних приміщень матеріали справи не містять, як не містять і доказів оформленого правоволодіння ними позивачем. Отже у суду відсутні правові підстави для визнання за ПАТ „НАСК" Оранта" права власності на нежитлове приміщення, частину адмінбудинку (на першому поверсі) - 2 кімнати - (24,8 кв.м. та 13,9 кв.м.), загальною площею 38,7 кв.м., у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог. При цьому, проаналізувавши рішення Виконкому Кодимської районної ради народних депутатів від 03.11.1977 р. № 476, від 27.11.1989 р. № 265, суд дійшов висновку, що ці акти не визначають факту добросовісного набуття позивачем частини адмінбудинку (на першому поверсі) - 2 кімнати - (24,8 кв.м. та 13,9 кв.м.), оскільки рішення № 476 містить інформацію про розміщення Держстраху у трьох кімнатах будівлі виконкому, можливість виділення правопопереднику позивача саме після закінчення добудови адмінбудинку однієї кімнати площею 15 кв.м. Отже рішення виконкому райради №№ 476, 265 не дають можливим дійти висновку, що на їх підставі позивач заволодів спірним майном і таке володіння мало правовий характер який в подальшому відпав, наступне володіння позивачем таким майном було безтитульним, тобто таким володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Звідси, позивач не може вважатися володільцем, який добросовісно заволодів спірним майном, а відсутність добросовісності у позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені ст.344 ЦК України. Водночас, з огляду на наявну державну реєстрацію за відповідачем права комунальної власності на адмінбудівлю №2, в склад якої входять спірні приміщення, є підстави вважати наявним титульне володіння, що також виключає можливість визнання права власності на об`єкт за набувальною давністю. Відповідно обґрунтування позивачем відкритості перебування у спірних приміщеннях щонайменш з 2006р., з врахуванням встановлення судом відсутності добросовісності заволодіння ним майном, титульності володіння ним відповідачем, дана обставина не є підставою для задоволення судом позовних вимог позивача. Дані висновки суду узгоджуються із судовою практикою, зокрема викладеною у постанові Великої Палати ВС від 14.05.19 р. у справі № 910/17274/17.
Не погодившись з прийнятим рішенням ПАТ НАСК Оранта звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 18.07.2019р. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що:
- на теперішній час Кодимське районне відділення Одеської обласної дирекції ПАТ HACK ОРАНТА займає частину першого поверху вищезгаданого адмінбудинку: 2 кімнати - (24,8 м2 та 13,9 м2) загальною площею 38,7 м2. Відповідно до Рішення Кодимської районної ради Одеської області від 04.12.2013 р. № 378-VI нежитлова будівля за адресою Одеська область, місто Кодима, вулиця Соборна (Леніна), 88 є майном спільної власності територіальних громад, сіл, селища, міста Кодимського району, управління яким здійснює Кодимська районна рада (далі - Відповідач, Кодимська райрада);
- позивач наголошує на фактичному володінні спірним майном - фактичне володіння може виникнути як на законній підставі, так і внаслідок протиправного заволодіння. Потрібні юридичні підстави такого фактичного володіння, його юридичний титул. Саме це дає привід законне володіння іменувати титульним володінням. Незаконне володіння не базується на правовій основі, тому його ще називають безтитульним. Незаконне володіння, у свою чергу, поділяється на добросовісне і недобросовісне. Добросовісним є таке володіння, за якого володілець не знає і не повинен знати про його незаконність. Різновидом добросовісного володіння є володіння давнісне. Володіння визнається давнісним, коли особа, яка не є власником майна, добросовісно, відкрито і безперервно володіє ним як своїм власним протягом строку, що перевищує строк, встановлений законом;
- упродовж усього строку володіння майном ПАТ HACK ОРАНТА були упевнені, що на це майно не претендують інші особи і що майно було отримане на підставах, достатніх для набуття права власності на нього;
- за наявності підстав вважати, що власник майна (якщо такий є) упродовж тривалого часу не виявляє наміру визнати спірне майно своїм, тобто він погодився із його втратою, таке майно може бути визнано власністю фактичного добросовісного володільця (постанова Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №924/925/17);
- особу, яка заволоділа майном, слід вважати добросовісною, якщо на момент заволодіння майном вона мала всі підстави вважати, що законний власник у майна відсутній, або якщо власник у майна є, то він втратив інтерес до цього майна. Отже, в основу поняття добросовісності володільця покладені, не лише правомірність дій володільця майна, а й мовчання і бездіяльність попереднього власника протягом строку набувальної давності (10 років), факт чого суд першої інстанції при ухваленні рішення не взяв до уваги.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2019р. відкрито апеляційне провадження у справі; запропоновано учасникам справи надати суду відзив на апеляційну скаргу та клопотання з процесуальних питань у строк до 05.09.2019р.; призначено справу до розгляду на 17.09.2019р.
10.09.2019р. до суду поштою надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому Кодимська райрада просила залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві, зокрема, зазначено, що:
- кабінети, в яких розміщується позивач знаходяться в адміністративному будинку № 2 , право власності на який зареєстроване за Кодимською райрадою, відповідач здійснює управління будівлею, будівля є спільною власністю територіальних громад сіл, селища, міста району;
- договори оренди приміщень між ПАТ НАСК ОРАНТА та Кодимською районною радою дійсно ніколи не укладались, так як адміністративна будівля №2 у різні роки перебувала на балансі інших установ;
- відповідач у продовж всього строку володіння спірним майном був упевнений, що два кабінети цілісного майнового комплексу - адміністративного будиноку в„– 2 за адресою : м.Кодима, вул. Соборна, 88 являються спільною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району, управління яким здійснює Кодимська районна рада, а наданих відповідачем документів достатньо для того, щоб вважати нерухоме майно своєю власністю;
- позивач протирічив у своїй позовній заяві щодо питання добросовісного заволодіння нежитлового приміщення, яке являється предметом спору, так як у 2005 році намагався виготовити технічний паспорт на дане майно, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія технічного паспорту НАСК Оранта на виробничий будинок нежитлове приміщення № 88 по вул.Леніна у м. Кодима від 18.04.2005р.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача просив залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази стосовно фактів, наведених скаржником та відповідачем, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 03.11.1977р. Виконком Кодимської райради народних депутатів прийняв рішення №476 Про прийняття інспекції Держстраху в дольову участь у добудові будівлі райвиконкому , відповідно до якого у зв`язку з тим, що інспекція Держстраху розміщується в приміщенні виконкому у трьох кімнатах, що ускладнює нормальну роботу інспекції із-за нестачі робочих місць та враховуючи, що апарат інспекції Держстраху в подальшому буде збільшуватись, виконком райради народних депутатів вирішив прийняти інспекцію Держстраху в дольову участь у добудові будівлі райвиконкому та виділити по закінченню будівництва одну кімнату площею 15 кв.м., прийняти від виконкому Держстраху 15,0тис.руб. для добудови приміщення райвиконкому (а.с.26).
Розпорядженням Про порядок утворення адміністративних будівель по вул. Леніна,88 і пл. Перемоги, 1 від 14.10.1997р. №520 Кодимська райдержадміністрація визначила Кодимський міськвиконком розпорядником по управлінню майном загального користування, яке необхідне для нормального забезпечення функціонування адмінбудівлі за адресою вул.Леніна, 88 та затвердила перелік майна і будівель, що передаються Кодимському міськвиконкому із взяттям на баланс по бухгалтерському обліку.
За рішенням Кодимської райради Про майно спільної власності територіальних громад, управління якими здійснює районна рада від 15.01.1999р. № 39-ХХІІІ було затверджено перелік об`єктів спільної власності територіальних громад, управління якими здійснює районна рада, в тому числі тих, що раніше знаходились у власності районної ради, станом на 01.01.1999 р. згідно з додатком. Пунктом 1.1. Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад, управління якими здійснює районна рада, станом на 01.01.1999 р., що є додатком до рішення № 39-ХХІІІ, зазначено адміністративні будинки районної ради (пл. Перемоги, 1 та вул.Леніна,88) з майном, яке в повному обсязі забезпечує діяльність районної ради та районної державної адміністрації (а.с.91-92).
Балансоутримувачем адміністративного будинку в„– 2, розташованого за адресою м.Кодима, вул.Леніна,88 відповідно до рішення Кодимської райради „Про визначення балансоутримувача адміністративного будинку № 2 ( м.Кодима, вул.Леніна,88 ) та будівлі по вул. Мічуріна, 25 м. Кодима" від 12.06.03 р. № 108-ХХІV визначено Кодимську районну державну адміністрацію.
Рішенням Кодимської райради „Про визначення балансоутримувача цілісного майнового комплексу адміністративного будинку в„– 2, що знаходиться за адресою м.Кодима, вул.Леніна,88 " від 29.12.11 р. № 159-VI з метою забезпечення ефективного використання цілісного майнового комплексу адмінбудинку № 2 райрада вирішила визначити відділ освіти Кодимської райдержадміністрації балансоутримувачем цілісного майнового комплексу адмінбудинку № 2, розташованого за адресою м. Кодима, вул. Леніна, 88, зобов`язано начальника відділу освіти районної державної адміністрації Сільницьку Л.С. в місячний термін укласти з бюджетними установами, службові кабінети яких знаходяться у вищезазначеній будівлі, договори оренди комунального майна та договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна. Подалі рішенням від 09.08.18 р. № 409-VII „Про визначення балансоутримувача цілісного майнового комплексу - адміністративного будинку №2, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Кодимського району" балансоутримувачем цілісного майнового комплексу - адміністративного будинку в„– 2, що знаходиться за адресою м.Кодима, вул. Соборна, 88 та належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Кодимського району та знаходиться на балансі відділу освіти, молоді та спорту Кодимської райдержадміністрації визначено комунальну установу „Кодимський районний центр фінансово-господарського обслуговування установ та закладів культури", доручено керівнику комунальної установи забезпечити внесення змін до діючих договорів оренди нежитлових приміщень в цілісному майновому комплексі - адміністративному будинки № 2.
Нову редакцію Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Кодимського району, управління якими здійснює Кодимська районна рада, станом на 01.12.13 р., згідно з додатком 1, затверджено відповідно до рішення Кодимської районної ради № 378-VI від 04.12.13 р. „Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району, управління яким здійснює Кодимська райрада". Так, в пп.1.1. п.1 Переліку об`єктів зазначено цілісний майновий комплекс - адміністративний будинок в„– 2, що знаходиться за адресою : вул. Леніна,88, м. Кодима .
06.12.18 р. Кодимська районна рада своїм рішенням № 451-VIІ Про внесення змін до рішення районної ради від 04.12.13 р. №378-VI Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району, управління яким здійснює Кодимська районна рада" пп. 1.1 п.1 переліку об`єктів викладено в наступній редакції: майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста району, повноваження з управління якими делеговані районній державній адміністрації - адміністративно-господарські об`єкти та незавершений будівництвом об`єкт „Газифікація с.Лисогірка Кодимського району, газові мережі (Газопровід - відвід та ГРС смт. Слобідка): цілісний майновий комплекс - адміністративний будинок № 2 (66000, Одеська область, м.Кодима, вул. Соборна,88) (балансоутримувач - комунальна установа „Кодимський районний центр фінансово-господарського обслуговування установ та закладів культури" Кодимської районної ради Одеської області).
Також відповідачем подано до справи технічний паспорт на цілісний майновий комплекс - адміністративний будинок в„– 2 в м.Кодима, вул.Соборна, 88, виготовлений станом на 31.08.2016 р., що мітить підпис керівника КП „Кодимське бюро технічної інвентаризації" Козлова В.А. та печатку даного підприємства, замовником технічної інвентаризації вказано Кодимську районну раду із розміром частки - 1 ціле.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію права власності за індексним № 154057720, сформованим 28.01.19р., цілісний майновий комплекс - адміністративний будинок №2, загальною площею 1796 кв.м., який зазначений в технічному паспорті під літерою „А, Б, В"; А -адміністративна будівля, а-прибудова, Б-гаражі, В-котельна, Г-вбиральня, Д, №1- бетонне вимощення, №2 -огорожа, №3 -асфальтове покриття за адресою Одеська область, Кодимський район, м.Кодима, вул.Соборна,88 , реєстраційний номер:1816639951225 належить на праві комунальної власності з розміром частки 1/1 Кодимській районній раді, дата державної реєстрації 22.04.2019р.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна №154057720 від 28.01.2019р. об`єкт нерухомості - нежиле приміщення, дві службових кімнати, загальною площею 29,4кв.м. - за адресою: Одеська область, Кодимський район, м. Кодима, вул. Леніна,88 , зареєстрований на праві власності за Кодимським районним центром зайнятості.
Про договірне користування позивачем спірними приміщеннями свідчить договір на надання послуг від 18.10.05 р., укладений між Кодимською районною державною адміністрацією та Кодимським відділом НАСК „Оранта", в якому вказано про надання адміністрацією Відділенню службового приміщення площею 45,8 кв.м., послуги по забезпеченню службового приміщення опаленням, охороною, вивезенням сміття, та інших послуг пов`язаних з підтриманням у належному стані адмінбудівлі.
Позивач в підтвердження правонаступництва Української державної страхової комерційної організації (Укрдержстрах) подав до справи копію Статуту ПАТ „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" в новій редакції, затвердженій рішенням річних Загальних зборів акціонерів ПАТ „НАСК „ОРАНТА" протокол № 2/2016 від 22.04.16р. в п.1.1 якого відзначено, що відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 23.04.15 р., оформленого протокол № 1/2015 від 23.04.15 р. ПАТ „НАСК „ОРАНТА" продовжує свою діяльність в результаті зміни типу та найменування ВАТ НАСК „ОРАНТА", що, в свою чергу, раніше здійснювало діяльність із найменуванням НАСК „ОРАНТА", яка, в свою чергу, була заснована Фондом державного майна України шляхом перетворення Української державної страхової комерційної організації (Укрдержстрах) відповідно до Постанови КМУ № 709 від 07.09.1993 р. „Про створення НАСК „Оранта" у порядку і на умовах, передбачених Указом Президента України від 15.06.1993 р. „Про корпоратизацію підприємств", та проведенням його діяльності у відповідності із вимогами чинного законодавства, зокрема ЗУ „Про акціонерні товариства". Також, в підтвердження правонаступництва позивачем надано наказ Правління Української державної страхової комерційної організації (Укрдержстрах) від 29.12.1993 р. № 94 „Про реорганізацію Української державної страхової комерційної організації".
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.01.19р. за № 1004912538, у ПАТ НАСК Оранта створено та здійснюють свою діяльність відокремлені підрозділи, зокрема Одеська обласна дирекція НАСК Оранта . Згідно до Положення про Кодимське районне відділення Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК „Оранта" Кодимське районне відділення Одеської обласної дирекції НАСК „Оранта" є структурним підрозділом дирекції НАСК Оранта .
Підтверджуючи добросовісне, безтитульне володіння двома кімнатами, загальною площею 38,7 кв.м. частини адмінбудинку на першому поверсі, розташованому за адресою Одеська область, м.Кодима, вул. Соборна,88, позивач подав до матеріалів справи: технічний паспорт від 18.04.05 р. на нежитлові приміщення по вул. Леніна, 88 в м.Кодима , який не містить підписів особи, що його виготовила та печатки Кодимського районного бюро технічної інвентаризації; договір про надання консультаційних послуг № 01-КП від 01.03.06р., укладений між Кодимським відділенням НАСК „Оранта" та ОСОБА_1 про надання останньою консультаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку відділення, адресу якого в розділі реквізити вказано як Одеська область, с.м.т. Кодима, вул.Леніна, 88 ; поданий 10.02.06 р. до Кодимської держаної податкової інспекції відділенням Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, в якому місцезнаходження відділення зазначено як м. Кодима, вул.Леніна, 88; направлення Кодимського районного центру зайнятості на працевлаштування №15130706130002001 від 15.06.07 р., № 15130601280029007 від 13.03.06 р., відповідно до яких ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було направлено для працевлаштування на вакантні робочі місця у Кодимському відділенні НАСК „Оранта"; технічний паспорт 1-фазного розрахункового вимірювального комплексу № 004241 від 13.04.07 р., розміщеного в приміщенні по вул.Леніна, 88 у м.Кодима ; акт опломбування від 13.04.07 р. № 00369 приладу обліку електроенергії в приміщенні за адресою м. Кодима, вул. Леніна, 88 ; додаткова угода від 13.11.15 р. до договору на постачання електроенергії від 11.02.09 р. № Кд-92.
Кодимська райрада 10.12.18р. та 01.02.2019р. надсилала до ПАТ НАСК Оранта листи №08-06/504, №04-04/26 щодо надання наявних правовстановлюючих документів та технічної документації на приміщення адмінбудівлі, загальною площею 38,7кв.м., розташованій в м.Кодима, вул. Соборна, 88 , у відповідь на які, листом від 08.01.19р. № 08-04-16/64 позивач означив про безпідставність звернення з такими клопотаннями, оскільки інформація щодо правокористування приміщеннями не відноситься до публічної, а є конфіденційною, тому розголошенню не підлягає.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.04.19р. за Кодимською районною радою на підставі рішення про внесення змін до рішень районної ради від 04.12.13р. №378-VI, від 06.12.18р. №451-VIІ, технічного паспорта від 31.08.16р., виготовленого КП „Кодимське РБТІ" державним реєстратором Яворською О.О. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46590988 від 22.04.19р. та внесено запис про реєстрацію на праві комунальної власності в розмірі часток 1/1 за реєстровим номером об`єкта нерухомого майна 1816639951225 на цілісний майновий комплекс - адміністративний будинок № 2, загальною площею 1796 кв.м., який зазначений в технічному паспорт під літ."А, Б, В"; А - адміністративна будівля, а - прибудова, Б - гаражі, В - котельня, Г - вбиральня, Д, № 1 - бетонне вимощення, № 2 - огорожа, № 3 -асфальтове покриття, розташовані за адресою м.Кодима, вул.Соборна, 88 .
У листі від 23.04.19 р. №685 КП „Кодимське БТІ" повідомляє, що за даними комунального підприємства архівної інвентаризаційної справи на ПАТ НАСК „Оранта" за адресою 66000 , Кодимський район , м.Кодима, вул . Соборна ,88 не існує.
Встановивши обставину користування позивачем спірними приміщеннями, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання на них права власності за набувальною давністю з огляду наступного.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Згідно із ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно грунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт, законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом ст.2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава України, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння ним має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинств означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач, як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, не виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, не зважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давністного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давністного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомити інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому, втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абз.2 ч.3 ст.344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Наразі, при вирішенні спорів, пов`язаних із набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння, при цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном . Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Незнання і неможливість особи знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності не є умовою набуття цією особою права власності за набувальною давністю. Поняття „Добросовісний набувач права власності на майно" і „особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном" у цивільному праві не є тотожним. У контексті ч.1 ст.344 ЦК України добросовісністю є не вчинення особою перешкод власнику майна у реалізації ним свого права власності на майно протягом строку, визначеного у цій нормі. На забезпечення можливості власника бути обізнаним про те, що інша особа володіє його майном, і реалізувати своє право власності, покликана умова про відкритість володіння.
Матеріалами справи підтверджується дольова участь у 1977 р., 1989р. правопопередника позивача у реконструкції адмінбудівлі в м.Кодима по вул.Леніна (нині Соборна),88 , користування останнім спірними приміщеннями, щонайменше із 2006 р., і як наголошує позивач відкритого володіння ним спірним майном, без будь-яких зауважень з цього приводу з боку відповідача.
Разом з цим, рішеннями Виконкому Кодимської районної ради народних депутатів №476 від 03.11.1977р., № 265 від 27.11.1989р., рішень Кодимської райради від 15.01.1999р. № 39-ХХІІІ, від 04.12.13 р. № 378-VI, від 06.12.18р. № 451-VIІ, від 12.06.03р. № 108-ХХІV, від 29.12.11р. № 159-VI, від 09.08.18р. № 409-VIІ, розпорядження Кодимської районної державної адміністрації від 14.10.1997р. №520, підтверджується прийняття радою розпорядчих актів за період часу з 1999 року по 2018 рік щодо утримання, розпорядження, користування, володіння відповідачем цілісним майновим комплексом - адмінбудівлею, розташованою за адресою м.Кодима, вул. Соборна (Леніна),88 ; наразі за відповідачем зареєстроване право власності на цілісний майновий комплекс за вищезазначеною адресою.
Відповідач не оспорює ту обставину, що 2 кімнати на першому поверсі загальною площею 38,7кв.м. (спірні приміщення) входять до складу адміністративної будівлі за адресою: м. Кодима , вул. Соборна,88, що розпорядчими актами визначена як власність територіальних громад.
Обґрунтування позивачем відкритості перебування у спірних приміщеннях щонайменш з 2006р., з урахуванням встановлення факту відсутності добросовісності заволодіння ним майном, титульності володіння майном відповідачем, не є підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.19р. у справі №910/17274/17.
З рішень Виконкому Кодимської районної ради народних депутатів від 03.11.1977р. № 476, від 27.11.1989р. № 265, вбачається, що ці акти не визначають факту добросовісного набуття позивачем частини адмінбудинку (на першому поверсі) - 2 кімнати - (24,8 кв.м. та 13,9 кв.м.), оскільки рішення № 476 містить інформацію про розміщення Держстраху у трьох кімнатах будівлі виконкому, можливість виділення правопопереднику позивача саме після закінчення добудови адмінбудинку однієї кімнати площею 15 кв.м., отримання від останнього грошових коштів для проведення добудови, що не підтверджує факту наявності права власності на три кімнати в будівлі, передачі кімнати площею 15 кв.м., та не співвідноситься із площею приміщень наведених у позовних вимогах. Рішення №265 сповіщає про надання вказівки виконкомом по проведенню реконструкції Кодимської середньої школи № 2 у Будинок піонерів та районну школу мистецтв, можливе прийняття від Держстраху та інших підприємств, організацій, колгоспів, установ району грошових коштів для здійснення реконструкції школи, однак ніяким чином не свідчить про набуття на цій підставі права власності на приміщення зовсім іншого об`єкту нерухомості - адмінбудівлі. Отже, рішення виконкому райради №№ 476, 265 не дають можливим дійти висновку, що на їх підставі позивач заволодів спірним майном, частиною адмінбудинку (на першому поверсі) - 2 кімнати - (24,8 кв.м. та 13,9 кв.м.) у м.Кодима, вул.Соборна, 88 і таке володіння мало правовий характер, який в подальшому відпав, наступне володіння позивачем таким майном було безтитульним, тобто таким володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Звідси, позивач не може вважатися володільцем, який добросовісно заволодів спірним майном, а відсутність добросовісності у позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені ст.344 ЦК України.
Враховуючи державну реєстрацію за Кодимською районною радою права комунальної власності на адмінбудівлю №2, до складу якої входять спірні приміщення, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що є підстави вважати наявним у відповідача титульного володіння, та така обставина також виключає можливість визнання права власності на об`єкт за набувальною давністю за позивачем, який у свою чергу мав підставу володіння приміщеннями згідно договору від 18.10.2005р., укладеного з Кодимською районною державною адміністрацією , отже був обізнаний, щодо наявності власника цих приміщень.
Доводи апеляційної скарги ПАТ НАСК Оранта колегія суддів відхиляє з огляду наступного.
Сама по собі обставина тривалого користування позивачем частиною першого поверху адмінбудівлі - 2 кімнат (24,8 м2 та 13,9 м2) не свідчить про наявність підстав для визнання за ПАТ НАСК Оранта права власності на спірне майно за набувальною давністю.
Посилання скаржника на те, що упродовж усього строку володіння майном позивач був упевнений, що на це майно не претендують інші особи і що майно було отримане на підставах, достатніх для набуття права власності на нього, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Твердження ПАТ НАСК Оранта про те, що при розгляді даної справи підлягає застосуванню правова позиція, викладена у Постанові Верховного суду від 05.06.2018р. у справі №924/925/17 (за наявності підстав вважати, що власник майна (якщо такий є) упродовж тривалого часу не виявляє наміру визнати спірне майно своїм, тобто він погодився із його втратою, таке майно може бути визнано власністю фактичного добросовісного володільця) колегія суддів відхиляє, оскільки з матеріалів справи вбачається здійснення відповідачем протягом тривалого часу дій (прийняття низки рішень), спрямованих на визначення правового режиму адмінбудівлі як комунальної власності, визначення балансоутримувача будівлі, крім того, наразі за відповідачем у встановленому законом порядку зареєстроване право власності на спірне майно.
В процесі апеляційного розгляду справи колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права для виходу за межі доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги відхилені судом апеляційної інстанції, тому оскаржуване судове рішення господарського суду Одеської області залишається без змін як ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права відповідно до ст.ст.275, 276 ГПК України.
Відповідно до п. в ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються згідно ст.129 ГПК України на відповідача, оскільки вимоги апеляційної скарги повністю відхилені.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2019р. у справі №916/998/19 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника
Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.
Повна постанова складена 23 вересня 2019 року.
Головуючий суддя М.А. Мишкіна
Суддя В.В. Бєляновський
Суддя К.В. Богатир
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 17.09.2019 |
Оприлюднено | 23.09.2019 |
Номер документу | 84418957 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Мишкіна М.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні