Постанова

від 18.09.2019 по справі 910/16199/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2019 р. Справа№ 910/16199/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Рибчич А В.

За участю представників:

від позивача: Севрук В.О. - адвокат

від відповідача: Слободчикова Є.В. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка та Державного підприємства Завод 410 ЦА

на рішення Господарського суду міста Києва, ухвалене 10.05.2019, повний текст якого складений 15.05.2019,

у справі № 910/16199/18 (судді Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка

до Державного підприємства Завод 410 ЦА

про стягнення 1 119 901,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення основного боргу за поставлений за договором купівлі-продажу № УЗ-2016-478/2 від 23.09.2016 товар в сумі 698 116,86 грн., 3 % річних в сумі 42 714,13 грн., інфляційних втрат в сумі 180 073,17 грн. та 198 996,87 грн. упущеної вигоди.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 49 000,00 грн. (а.с. 45-52 т. 4), а відповідач з позивача - витрати на професійну правничу допомогу в сумі 100 000,00 грн. (а.с. 83-86 т. 4).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2019, повний текст якого складений та підписаний 15.05.2019, у справі № 910/16199/18 позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 689 116,86 грн. основного боргу, 42 714,13 грн. 3 % річних, 13 813,57 грн. інфляційних втрат, 40 293,11 грн. витрат на професійну правничу допомогу, до стягнення з позивача на користь відповідача присуджено 17 769,14 грн. витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що поставка позивачем товару на суму 698 116,86 грн. відбулася, а відповідачем, у свою чергу, доказів оплати поставленого товару на вказану суму не надано, доводи та розрахунки позивача не спростовано.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив про те, що позивачем при розрахунку вказаних сум допущено помилки, а при перерахунку їх судом загальна сума інфляційних втрат становить 13 813,57 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 198 996,87 грн. упущеної вигоди, суд першої інстанції зазначив про те, що:

- обґрунтовуючи вказані вимоги, позивач зазначає, що він очікував після отримання грошових коштів від відповідача за поставлений товар розмістити їх на депозитному рахунку з метою отримання прибутку у вигляді відсотків. Позивач під час розрахунку упущеної вигоди наводить ставки відсотків у розмірі 16% та 17,5% річних;

- розрахунки позивача є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії;

- так, у здійсненому позивачем розрахунку упущеної вигоди він посилається на три договори з комерційними банками, копії яких ним додані до позовної заяви, саме: додаткову угоду № 2 від 14.10.2016 до договору приєднання № 552074 від 16.06.2016 з ПАТ КБ Приватбанк , додаткову угоду № 7 від 30.09.2018 до договору приєднання від 24.09.2016 з ПАТ КБ Приватбанк та генеральний договір банківського вкладу № 7516W54 від 15.11.2016 з ПАТ Державний експортно-імпортний банк України ;

- як стверджує у позовній заяві позивач, у п. 2.2 угоди № 2 процентна ставка за користування депозитом встановлена у розмірі 20 % річних, проте вказане твердження не відповідає дійсності, оскільки у п. 2.2 угоди № 2 чітко вказано, що ставка за користування депозитом встановлена у розмірі 19,5 % річних;

- також позивач вказує, що у п. 2.2 угоди № 7 процентна ставка за користування депозитом встановлена у розмірі 14 % річних, проте це твердження не відповідає дійсності, оскільки у п. 2.2 угоди № 7 чітко вказано, що ставка за користування депозитом встановлена у розмірі 7 % річних;

- відповідно до доводів позивача, генеральний договір встановлює процентні ставки за користування депозитом у розмірах 16 % та 17,5 % річних, проте це твердження не відповідає дійсності, оскільки вказаний генеральний договір взагалі не встановлює процентної ставки за користування депозитом;

- у позовній заяві позивач стверджує, що розрахунок упущеної вигоди ним здійснено виходячи з найменшої процентної ставки за наведеними ним договорами банківського вкладу, яка становить 14 % річних, проте це твердження не відповідає дійсності, оскільки найменша процентна ставка за наведеними позивачем договорами банківського вкладу складає не 14, а 7 % річних (угода № 7).

Не погоджуючись з рішенням, 03.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Промелектроніка звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/16199/18 від 10.05.2019 в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 13 813,57 грн., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 293,11 грн., відмови у стягнені 198 996,87 грн. упущеної вигоди та в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 17 769,14 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 170 073,17 грн. інфляційних втрат, 198 996,87 грн. упущеної вигоди, 49 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

- відмовити в задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу;

- в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/16199/18 від 10.05.2019 залишити без змін.

У апеляційній скарзі позивач послався на те, що:

- суд першої інстанції не навів жодного розрахунку розміру присуджених до стягнення інфляційних втрат, з якого б вбачалось, що саме такий розрахунок є арифметично вірним;

- ним всіма належними та допустимими доказами було доведено, що позивач міг і повинен був отримати доходи у вигляді відсотків за депозитом і тільки неправомірні дії відповідача щодо несвоєчасної оплати за товар стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток у вигляді відсотків за договором банківського вкладу, оскільки позивач всі вільні кошти розміщує на депозитних рахунках з метою отримання прибутку у вигляді процентів;

- рішення в частині часткового задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу є незаконним та необґрунтованим, оскільки зменшення витрат на правову допомогу можливо лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення;

- з огляду на те, що заявлені відповідачем до стягнення витрати в сумі 100 000,00 грн. є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже адвокат був обізнаним про позицію позивача, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось від нормативного-правового регулювання позивача), вони не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також з огляду у на те, що їх стягнення з позивача становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, та з огляду на відсутність детального обґрунтованого розрахунку гонорару адвоката, у задоволення вимог про стягнення з позивача витрат на послуги адвоката, які були понесені відповідачем, слід відмовити.

Крім того, в апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із апеляційним провадженням, становить 5 000,00 грн. за складання апеляційної скарги та 3 500,00 грн. за кожне судове засідання.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 справа № 910/16199/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Пашкіна С.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі № 910/16199/18, справу призначено до розгляду на 01.07.2019 об 11:40, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 25.06.2019.

Не погоджуючись з рішенням, 12.06.2019 Державне підприємство Завод 410 ЦА звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі № 910/16199/18 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що:

- обов`язок щодо оплати товарів, поставлених за 6 видатковими накладними (№РН-004167 від 08.12.2016, №РН-003806 від 07.11.2016, №РН-003698 від 31.10.2016, №РН-003673 від 29.10.2016, №РН-003699 від 31.10.2016, №РН-003696 від 31.10.2016) у відповідача не настав, оскільки вказані товари не пройшли вхідного контролю ВТК та були повернуті позивачу;

- товари, вказані у 7 видаткових накладних (№РН-003862 від 11.11.2016, №РН-003805 від 07.11.2016, №РН-003444 від 13.10.2016, № РН-3548 від 20.10.2016, №РН-003124 від 23.09.2016, №РН-003276 від 05.10.2016, № РН-003777 від 04.11.2016), не відображені у складському обліку відповідача;

- здійснення спірних поставок суд першої інстанції встановлював на підставі видаткових накладних, жодна з яких не оформлена належними чином;

- жодна з спірних поставок не відображена в податковому обліку відповідача;

- надані позивачем копії експрес-накладених та рахунків-фактур не можуть бути належним докази здійснення спірних поставок;

- суд першої інстанції визнав встановленими поставки за 4 видатковими накладними, стосовно яких у матеріалах справи відсутні взагалі будь-які докази (№РН-003862 від 11.11.2016, №РН-003805 від 07.11.2016, № РН-3548 від 20.10.2016, №РН-003444 від 13.10.2016).

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 19.06.2019 справа № 910/16199/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Пашкіна С.А.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки заявником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору, що підтверджується Актом № 159/19 від 18.06.2019, складеним Господарським судом міста Києва, з огляду на що ухвалою від 21.06.2019 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту надано час для усунення недоліків, а саме, подання до Північного апеляційного господарського протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали доказів про сплату судового збору в сумі 25 197,77 грн.

26.06.2019 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшли заперечення позивача на клопотання Державного підприємства Завод 410 ЦА про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі № 910/16199/18, у якому позивач просить відмовити в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційну оскарження та відмовити Державному підприємству Завод 410 ЦА у відкритті апеляційного провадження.

27.06.2019 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення № 1748 від 20.06.2019 про сплату судового збору в сумі 25 198,50 грн. та заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Розпорядженням № 09.1-08/1814/19 від 27.06.2019, у зв`язку перебуванням судді Зубець Л.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці з 01.07.2019, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16199/18.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2019 справа № 910/16199/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А.

Ухвалою від 01.07.2017 Державному підприємству Завод 410 ЦА поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі № 910/16199/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Завод 410 ЦА на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі № 910/16199/18, апеляційній скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка та Державного підприємства Завод 410 ЦА об`єднано в одне апеляційне провадження для спільного розгляду, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 05.07.2019.

01.07.2019 до суду від відповідача надійшла заява про продовження процесуального строку, в якій відповідач просить продовжити йому, встановлений ухвалою від 13.06.2019 строк для подання відзив на апеляційну скаргу позивача (до 25.06.2019), обраховуючи вказаний строк з 01.07.21019.

У судовому засіданні 01.07.2019 протокольною ухвалою у задоволенні вказаної заяви відмовлено з огляду на те, що за приписами ч. 2 ст. 119 ГПК України продовжений може бути лише той процесуальний строк, який на дату подання відповідної заяви ще не сплинув, в той час як вказану заяву відповідачем подано після закінчення такого строку, що виключає можливість його продовження. Водночас відповідачу роз`яснено, що він не позбавлений можливості звернутися до суду з заявою про поновлення вказаного строку у порядку, встановленому ГПК України.

08.07.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить витребувати від СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області належним чином засвідчені копії документів з матеріалів кримінального провадження № 22017080000000051, а саме: видаткової накладної № РН-003137 від 26.09.2016, звітів про прийняття продукції № 132с66 від 16.11.2016, № 106с66 від 18.10.2016, № 164с66 від 13.12.2016, № 116с66 від 03.11.2016 та № 111с66 від 312.10.2016.

08.07.2019 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача (направлений до суду 04.07.2019 - примітка суду), в якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача відхилити.

02.09.2019 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення та задовольнити апеляційну скаргу відповідача.

У обґрунтування поданих відзивів на апеляційні скарги позивач та відповідач фактично послались на ті ж самі обставини, що й в поданих ними апеляційних скаргах.

02.09.2019 до суду від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі, в якій відповідач просить постановити ухвалу про зупинення провадження у справі № 910/16199/18 до набрання законної сили вироком, ухваленим за результатами кримінального провадження № 22017080000000051.

03.09.2019 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення проти клопотання позивача про витребування доказів.

03.09.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить витребувати від Територіального управління державного бюро розслідувань належним чином засвідчені копії: видаткової накладної № РН-003137 від 26.09.2016, звітів про прийняття продукції № 132с66 від 16.11.2016, № 106с66 від 18.10.2016, № 164с66 від 13.12.2016, № 116с66 від 03.11.2016 та № 111с66 від 312.10.2016.

04.09.2019 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення проти відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача.

Розпорядженням № 09.1-08/3388/19 від 03.09.2019, у зв`язку перебуванням суддів Буравльова С.І., Пашкіної С.А., які не є головуючими суддями (суддями-доповідачами), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16199/18.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019 справа № 910/16199/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою від 04.09.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Мартюк А.І., Зубець Л.П. апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка та Державного підприємства Завод 410 ЦА на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі № 910/16199/18 прийняті до свого провадження.

В судовому засіданні 04.09.2019 оголошено перерву до 18.09.2019.

13.09.2019 до суду від позивача надійшли пояснення (у зв`язку з поданими відповідачем запереченнями на відзив на апеляційну скаргу) та заперечення на заяву відповідача про зупинення провадження у справі.

У клопотаннях позивача про витребування у СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області та Територіального управління державного бюро розслідувань додаткових доказів колегія, а саме належним чином засвідчених копій документів з матеріалів кримінального провадження № 2201708000000051: видаткової накладної № РН-003137 від 26.09.2016, звітів про прийняття продукції № 132с66 від 16.11.2016, № 106с66 від 18.10.2016, № 164с66 від 13.12.2016, № 116с66 від 03.11.2016 та № 111с66 від 31.10.2016, колегією суддів відмовляється з підстав, які викладені нижче.

Щодо заяви відповідача про зупинення провадження у справі колегія суддів зазначає таке.

За приписами ч. 5 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Таким чином, зупинення провадження у справі процесуальний закон пов`язує з неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи.

У поданій заяві відповідач посилається на те, що:

- з ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.09.2019 у справі № 331/6125/17 слідує, що посадовими особами позивача організовано канал постачання контрафактних комплектуючих до військової техніки з території Російської федерації в Україну;

- в період з 2015 року по 2017 рік для поставки вказаних комплектуючих позивачем укладено ряд договорів на постачання в відповідачем;

- під час здійснення вхідного контрою відповідачем встановлено, що більша частина з поставлених електротоварів мають низьку якість та невеликий термін експлуатації.

З огляду на вказані обставини, відповідач зазначив про те, що, враховуючи, що в ході розслідування та судового розгляду вказаного кримінального провадження встановлюються, зокрема, обставини, про які відбувається спір між сторонами у даній справі (факти поставки та якість поставлених позивачем відповідачу товарів у 2015 - 2017 роках), існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до винесення вироку за результатами кримінального провадження № 22017080000000051.

Отже, відповідач просить зупинити провадження у цій справі до ухвалення вироку в кримінальному провадженні, в якому триває досудове розслідування, тобто за відсутності власне справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, в той час як за приписами ч. 5 ст. 227 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку розгляду справи в порядку кримінального судочинства.

Колегія суддів також зазначає про те, що вирок, якій, ймовірно, буде ухвалений за результатами кримінального провадження № 22017080000000051, буде ухвалений після ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі, а апеляційній перегляд вказаного рішення з урахуванням обставин, встановлених у вищезгаданому вироці, фактично призвів би до перегляду справи по суті виходячи з інших фактичних та правових підстав, що є недопустимим на стадії апеляційного провадження відповідно до вимог ГПК України.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.07.2018 у справі № 922/52/18.

З огляду на викладені вище обставини, заява відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Щодо поданого позивачем під час апеляційного перегляду суду додаткового доказу, а саме листа позивача вих. № 44 від 31.05.2019, слід зазначити таке.

Враховуючи, що позивач додав цей документальний доказ під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспореного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Частинами 3, 4 п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу умови в розгляді конкретної справи.

Поданий позивачем додатковий доказ, а саме лист позивача вих. № 44 від 31.05.2019, фактично на дату винесення оспорюваного рішення не існував, в той час як за приписами ГПК Україна надання учасником судового процесу нових доказів у справі, які станом на дату винесення судового рішення не існували, не віднесено до підстав для скасування такого судового рішення.

За таких обставин, подана позивачем копія листа позивача вих. № 44 від 31.05.2019 як додатковий доказ колегією суддів не приймаються.

Станом на 04.09.2019 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представники учасників судового процесу власні апеляційні скарги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

23.09.2016 позивач як продавець та відповідач як покупець уклали договір купівлі-продажу № УЗ-2016-478/2 (далі Договір) (а.с. 19-22 т. 4), відповідно до умов якого позивач зобов`язується поставити відповідачу радіоелектронне обладнання, далі товари, а відповідач - прийняти і оплатити.

З урахуванням змін, внесених додатковими угодами № 1 від 01.11.2016, № 2 від 01.11.2016 та № 3 від 25.11.2016 (а.с. 28-30 т. 4):

- номенклатурний перелік, асортимент, кількість товарів та ціна, які поставляються за цим договором, передбачені у Специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору. За взаємною згодою сторін у Специфікаціях також може бути передбачено умови оплати та поставки окремих партій товару (п. 1.3);

- загальна ціна договору визначається Специфікаціями та становить 1 452 974,61 грн., в тому числі ПДВ - 242 162,44 грн. (п. 3.1).

- розрахунки проводяться наступним шляхом:

1. відповідач направляє позивачу (факсимільним зв`язком або електронною поштою) заявку на поставку партії товару в рамках Специфікацій;

2. позивач передає відповідачу рахунок для оплати замовленої продукції;

3. відповідач згідно рахунку в рамках Специфікацій проводить платіж в розмірі 100% на протязі 10-ти банківських днів після проходження вхідного контролю ВТК на ДП Завод 410ЦА (п. 4.1).

Строк поставки партії товару згідно Специфікації - до 30 календарних днів з моменту отримання заявки (п. 5.1 Договору).

Згідно з п.п. 5.5, 5.6 Договору позивач здійснює поставку кожної партії товару з додаванням необхідної документації на товар (податкова накладна, видаткова накладна, паспорт (сертифікат) якості виробника на товар). Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходять від позивача до відповідача в момент передачі товару на склад відповідача з підписанням відповідних супровідних документів.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що він на виконання умов Договору поставляв відповідачу товар, з якого товар на загальну суму 698 116,86 грн., поставлений за 17 видатковими накладними, відповідач не оплатив.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що частину з спірного товар (6 видаткових накладних) ним було від позивача отримано, проте, з огляду на те, що товар не пройшов вхідний контроль відповідача, повернуто позивачу, а решту (11 видаткових накладних) поставлено не було.

Суд першої інстанції позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товару задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

На підтвердження факту поставки товару на заявлену до стягнення суму позивачем до матеріалів справи долучені копії:

- видаткової накладної № РН-004167 від 08.12.2016 щодо поставки товару - БМП серія 2 блок №7332031058, №7333621243 у кількості 2 шт. на суму 28 512,00 грн. з ПДВ. На оплату вказаного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0003464 від 08.12.2016. Вказаний товар був доставлений перевізником відповідачу, що підтверджується експрес-накладною TOB Нова пошта № 59000223174389. Податкова накладна № 72 від 08.12.2016, зареєстрована в ЄРПН за № 9246624037;

- видаткової накладної № РН-003862 від 11.11.2016 щодо поставки товару - МЭ - 1866Т запчастини №410300К у кількості 1 комплект на суму 19 780,20 грн. з ПДВ. На оплату вказаного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0003218 від 11.11.2016. Вказаний товар був доставлений перевізником відповідачу, що підтверджується експрес-накладною TOB Нова пошта № 59000217044032. Податкова накладна № 89 від 11.11.2016, зареєстрована в ЄРПН за № 9225052665;

- видаткової накладної № РН-003864 від 11.11.2016 щодо поставки товару - 441.02 субблок изд. 6201 № СК1102 у кількості 1 шт. на суму 68 285,04 грн. з ПДВ. На оплату вказаного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0003220 від 11.11.2016. Вказаний товар був доставлений перевізником відповідачу, що підтверджується експрес-накладною TOB Нова пошта №59000217044032. Податкова накладна № 90 від 11.11.2016, зареєстрована в ЄРПН за № 9225053162;

- видаткової накладної № РН-003806 від 07.11.2016 щодо поставки товару -МВ-25 Г датчик у кількості 1 шт. на суму 13 068,00 грн. з ПДВ. На оплату вказаного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0003154 від 07.11.2016. Вказаний товар був доставлений перевізником відповідачу, що підтверджується експрес-накладною TOB Нова пошта № 59000215999950. Податкова накладна № 39 від 07.11.2016, зареєстрована в ЄРПН за № 9219834582;

- видаткової накладної № РН-003805 від 07.11.2016 щодо поставки товару - контур А (АРК-11) у кількості 1 шт.; контур Б (АРК-11) у кількості 1 шт., контур В (АРК-11) у кількості 1 шт. на загальну суму 15 606,40 грн. з ПДВ. На оплату вказаного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ- 0003153 від 07.11.2016. Вказаний товар був доставлений перевізником відповідачу, що підтверджується експрес-накладною TOB Нова пошта №59000215999950. Податкова накладна № 38 від 07.11.2016, зареєстрована в ЄРПН за № 9219834412;

- видаткової накладної № РН-003698 від 31.10.2016 щодо поставки товару - И85.416.000 модуль у кількості 1 шт. та ЯМ4.833.009 плата у кількості 1 шт. на загальну суму 51 798,53 грн. з ПДВ. На оплату вказаного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0003089 від 31.10.2016. Вказаний товар був доставлений перевізником відповідачу, що підтверджується експрес-накладною TOB Нова пошта № 59000214482031. Податкова накладна № 227 від 31.10.2016, зареєстрована в ЄРПН за № 9208786383;

- видаткової накладної № РН-003777 від 04.11.2016 щодо поставки товару - СО-4А сигналізатор у кількості 2 шт. на загальну суму 45 991,20грн. з ПДВ. На оплату вказаного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0002571 від 31.08.2016. Вказаний товар був доставлений перевізником відповідачу, що підтверджується експрес-накладною TOB Нова пошта № 59000202016684. Податкова накладна № 249 від 04.11.2016 зареєстрована в ЄРПН за № 9219796528;

- видаткової накладної № РН-003124 від 23.09.2016 щодо поставки товару - П-3-8 (АРК-11) контур 1 шт., С-3-8 (АРК-11) контур 1 шт., И82.062.195 контур 1 шт., И82.062.197 контур 1 шт., И82.062.209 контур 1 шт., И82.062.210 контур 1 шт., 372А-СБ механізм узгодження 1 шт., Т-64-4С 3гр термопара 4 шт., МВ-25Г датчик 1 шт., 6С2.036.002-2 усилитель 1 шт., 6С2.036.003-2 усилитель 1 шт., на загальну суму 144 393,04 грн. з ПДВ. На оплату вказаного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0002805 від 23.09.2016. Вказаний товар був доставлений перевізником відповідачу, що підтверджується експрес-накладною TOB Нова пошта № 59000206801508. Податкова накладна № 279 від 23.09.2016, зареєстрована в ЄРПН за №9182515600;

- видаткової накладної № РН-003137 від 10.10.2016 щодо поставки товару - контур А (АРК-11) у кількості 1 шт.; контур Б (АРК-11) у кількості 1 шт., контур В (АРК-11) у кількості 1 шт. , БМ-1 (АРК-11) контур у кількості 1 шт., ЯМ4.833.009 плата 1 шт.. 1052-сб. усилитель ламповий 1 шт.; ППД-1 приймальник повного тиску 1 шт. на загальну суму 81 164,16 грн. з ПДВ. На оплату вказаного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0002841 від 26.09.2016. Вказаний товар був доставлений перевізником покупцю, що підтверджується експрес-накладною TOB Нова пошта № 59000207174985. Податкова накладна № 39 від 10.10.2016, зареєстрована в ЄРПН за № 9201048324;

- видаткової накладної № РН-003444 від 13.10.2016 щодо поставки товару - ИТЭ-2 виріб у кількості 1 шт. на суму 11 060,28 грн. з ПДВ. На оплату вказаного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0002964 від 13.10.2016. Вказаний товар був доставлений перевізником відповідачу, що підтверджується експрес-накладною TOB Нова пошта №59000210901818. Податкова накладна №118 від 13.10.2016, зареєстрована в ЄРПН за № 9203076908;

- видаткової накладної № РН-003276 від 05.10.2016 щодо поставки товару - И85.416.000 модуль 1 шт., 9Г8.634.112 колпачок 2 шт., КИ-13К компас 1 шт. на загальну суму 68 853,60 грн. з ПДВ. На оплату вказаного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0002911 від 05.10.2016. Вказаний товар був доставлений перевізником відповідачу, що підтверджується експрес-накладною TOB Нова пошта № 59000209190516. Податкова накладна № 38 від 05.10.2016, зареєстрована в ЄДПН за №9195058891;

- видаткової накладної №РН-003548 від 20.10.2016 щодо поставки товару - М-245Б запчастина на суму 5 821,80 грн. з ПДВ. На оплату вказаного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0003005 від 20.10.2016. Вказаний товар був доставлений перевізником відповідачу, що підтверджується експрес-накладною TOB Нова пошта № 59000212303668. Податкова накладна № 167 від 20.10.2016, зареєстрована в ЄРПН за № 9205858743;

- видаткової накладної № РН-003673 від 29.10.2016 щодо поставки товару - ИТЭ-2 виріб у кількості 1 шт. на суму 11 059,20 грн. з ПДВ. На оплату вказаного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0003062 від 29.10.2016. Вказаний товар був доставлений перевізником відповідачу, що підтверджується експрес-накладною TOB Нова пошта № 59000214240426. Податкова накладна № 244 від 29.10.2016, зареєстрована в ЄРПН № 9208782987;

- видаткової накладної № РН-003674 від 29.10.2016 щодо поставки товару - Т-64-4С 3гр термопара у кількості 8 шт. на суму 38 374,18 грн. з ПДВ. На оплату вказаного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0003063 від 29.10.2016. Вказаний товар був доставлений перевізником відповідачу, що підтверджується експрес-накладною TOB Нова пошта № 59000214240426. Податкова накладна №245 від 29.10.2016, зареєстрована в ЄРПН за № 9208769770;

- видаткової накладної №РН-003699 від 31.10.2016 щодо поставки товару - И86.672.487 контур у кількості 1 шт. та ЯМ4.833.006 плата у кількості 1 шт. на загальну суму 30 898,97 грн. з ПДВ. На оплату вказаного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0003090 від 31.10.2016. Вказаний товар був доставлений перевізником відповідачу, що підтверджується експрес-накладною TOB Нова пошта № 59000214482031. Податкова накладна № 228 від 31.10.2016, зареєстрована в ЄРПН за № 9208769900;

- видаткової накладної № РН-003697 від 31.10.2016 щодо поставки товару - И82.062.195 контур у кількості 2 шт., И82.062.197 контур 1 шт., И82.062.209 контур 1шт., И82.062.210 контур 1 шт., И82.062.201 контур 1 шт., И82.062.202 контур 1 шт., И82.062.206 контур 1 шт. на загальну суму 57 481,86 грн. з ПДВ. На оплату вказаного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0003070 від 31.10.2016. Вказаний товар був доставлений перевізником відповідачу, що підтверджується експрес-накладною TOB Нова пошта № 59000214482031. Податкова накладна № 226 від 31.10.2016, зареєстрована в ЄРПН за №9208783063;

- видаткової накладної № РН-003696 від 31.10.2016 щодо поставки товару - БМ1-1 (АРК 11) контур 1 шт. на загальну суму 5 968,40 грн. з ПДВ. На оплату вказаного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0003069 від 31.10.2016. Вказаний товар був доставлений перевізником відповідачу, що підтверджується експрес-накладною TOB Нова пошта № 59000214482031. Податкова накладна № 225 від 31.10.2016, зареєстрована в ЄРПН за №9208784628.

Відповідач зазначає про те, що:

- обов`язок щодо оплати товарів, поставлених за 6 видатковими накладними (№РН-004167 від 08.12.2016, №РН-003806 від 07.11.2016, №РН-003698 від 31.10.2016, №РН-003673 від 29.10.2016, №РН-003699 від 31.10.2016, №РН-003696 від 31.10.2016) у відповідача не настав, оскільки вказані товари не пройшли вхідного контролю ВТК та були повернуті позивачу;

- товари, вказані у 7 видаткових накладних (№РН-003862 від 11.11.2016, №РН-003805 від 07.11.2016, №РН-003444 від 13.10.2016, № РН-3548 від 20.10.2016, №РН-003124 від 23.09.2016, №РН-003276 від 05.10.2016, № РН-003777 від 04.11.2016), не відображені у складському обліку відповідача;

- суд першої інстанції визнав встановленими поставки за 4 видатковими накладними, стосовно яких у матеріалах справи відсутні взагалі будь-які докази (№РН-003862 від 11.11.2016, №РН-003805 від 07.11.2016, № РН-3548 від 20.10.2016, №РН-003444 від 13.10.2016).

Щодо вказаних посилань колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У п. 5.7 Договору сторони встановили, що приймання товару по кількості та якості проводиться відповідачем відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.195 О порядке прийомки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству та Інструкции № П-7 від 25.04.1966 О порядке прийомки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству , затверджених Держарбітражем, з наступними змінами та доповненнями.

Отже, в силу приписів Договору, які є обов`язковими для сторін, приймання товару по якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції П-7.

Так, Інструкцією П-7 встановлено, що:

- при обнаружении несоответствия качества, комплектности, маркировки поступившей продукции, тары или упаковки требованиям стандартов, технических условий, чертежам, образцам (эталонам), договору либо данным, указанным в маркировке и сопроводительных документах, удостоверяющих качество продукции (п. 14 настоящей Инструкции), получатель приостанавливает дальнейшую приемку продукции и составляет акт, в котором указывает количество осмотренной продукции и характер выявленных при приемке дефектов.

Получатель обязан обеспечить хранение продукции ненадлежащего качества или некомплектной продукции в условиях, предотвращающих ухудшение ее качества и смешение с другой однородной продукцией. Получатель также обязан вызвать для участия в продолжении приемки продукции и составления двустороннего акта представителя иногороднего изготовителя (отправителя), если это предусмотрено в Основных и Особых условиях поставки, других обязательных правилах или договоре.

В договорах могут быть предусмотрены случаи, когда явка представителя иногороднего изготовителя (отправителя) для участия в приемке продукции по качеству и комплектности и составления акта является обязательной.

При одногородней поставке вызов представителя изготовителя (отправителя) и его явка для участия в проверке качества и комплектности продукции и составления акта являются обязательными (п. 16);

- в уведомлении о вызове, направленном изготовителю (отправителю), должно быть указано:

а) наименование продукции, дата и номер счета-фактуры или номер транспортного документа, если к моменту вызова счет не получен;

б) основные недостатки, обнаруженные в продукции;

в) время, на которое назначена приемка продукции по качеству или комплектности (в пределах установленного для приемки срока);

г) количество продукции ненадлежащего качества или некомплектной продукции (п. 17);

- уведомление о вызове представителя изготовителя (отправителя) должно быть направлено (передано) ему по телеграфу (телефону) не позднее 24 час., а в отношении скоропортящейся продукции немедленно после обнаружения несоответствия качества, комплектности, маркировки продукции, тары или упаковки установленным требованиям, если иные сроки не установлены Основными и Особыми условиями поставки, другими обязательными для сторон правилами или договором (п. 18);

- при неявке представителя изготовителя (отправителя) по вызову получателя (покупателя) в установленный срок и в случаях, когда вызов представителя иногороднего изготовителя (отправителя) не является обязательным, проверка качества продукции производится представителем соответствующей отраслевой инспекции по качеству продукции, а проверка качества товаров - экспертом бюро товарных экспертиз либо представителем соответствующей инспекции по качеству.

При отсутствии соответствующей инспекции по качеству или бюро товарных экспертиз в месте нахождения получателя (покупателя), при отказе их выделить представителя или неявке его по вызову получателя (покупателя) проверка производится:

а) с участием компетентного представителя другого предприятия (организации), выделенного руководителем или заместителем руководителя этого предприятия (организации), либо

б) с участием компетентного представителя общественности предприятия-получателя, назначенного руководителем предприятия из числа лиц, утвержденных решением фабричного, заводского или местного комитета профсоюза этого предприятия, либо

в) односторонне предприятием-получателем, если изготовитель (отправитель) дал согласие на одностороннюю приемку продукции (п. 20);

- по результатам приемки продукции по качеству и комплектности с участием представителей, указанных в пп. 19 и 20 настоящей Инструкции, составляется акт о фактическом качестве и комплектности полученной продукции. Акт должен быть составлен в день окончания приемки продукции по качеству и комплектности. (п. 29);

- акт должен быть подписан всеми лицами, участвовавшими в проверке качества и комплектности продукции. Лицо, не согласное с содержанием акта, обязано подписать его с оговоркой о своем несогласии и изложить свое мнение.

В акте перед подписью лиц, участвовавших в приемке, должно быть указано, что эти лица предупреждены о том, что они несут ответственность за подписание акта, содержащего данные, не соответствующие действительности.

Если между изготовителем (отправителем) и получателем возникнут разногласия о характере выявленных дефектов и причинах их возникновения, то для определения качества продукции получатель обязан пригласить эксперта бюро товарных экспертиз, представителя соответствующей инспекции по качеству или другой компетентной организации (п. 30).

При цьому в п. 2.5 Договору сторонами погоджено, що, у випадку виявлення невідповідності товарів при прийманні або в період гарантійного строку вимогам, передбаченим п. 2.1 Договору, або поставки не укомплектованих товарів, відповідач направляє повідомлення позивачу про направлення уповноваженого представника для складання акту рекламації. Позивач зобов`язаний направити свого уповноваженого представника протягом трьох робочих днів з моменту отримання повідомлення.

Отже, виходячи зі змісту абзацу 2 п. 16 Інструкції П-7, одержувач зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостроннього акту представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних та Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах чи договорі, а п. 2.5 Договору містить вказівку про обов`язковий виклик представника позивача для приймання товару у випадку виявлення невідповідності товарів при прийманні для складання акту рекламації.

Таким чином, умовами, погодженими сторонами у Договорі, а також положеннями Інструкції П-7, яка застосовується до правовідносин сторін з прийняття товарів за якістю, передбачений обов`язок відповідача, у випадку виявлення факту поставки позивачем неякісного товару, обов`язково письмово викликати представника позивача для участі в прийманні такого товару (повідомлення про виклик має містити певний перелік відомостей), а у випадку, якщо позивач не направить представника для участі у прийманні продукції за якістю, приймання продукції (Товару) слід проводити за участю представника відповідної галузевої інспекції по якості продукції, або експерта бюро товарних експертиз, або представника відповідної інспекції з якості, і лише у випадку відсутності відповідної інспекції з якості, або бюро товарних експертиз в місці знаходження покупця, або у випадку відмови таких осіб направити представника, або у випадку неявки такого представника на виклик перевірка проводиться за участю компетентного представника іншого підприємства або компетентного представника громадськості.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач в порушення приписів п. 2.5 Договору та п. 16 Інструкції П-7 представника позивача письмово (із зазначенням визначених законодавством відомостей) не викликав, в порушення приписів п. 20 Інструкції П-7 - для участі у прийманні товару, враховуючи неявку представників позивача, ані представника відповідної галузевої інспекції по якості продукції, ані експерта бюро товарних експертиз, ані представника відповідної інспекції з якості, ані представника громадськості не викликав.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, факт поставки товару неналежної якості має бути підтверджений у порядку, встановленому Інструкцією П-7, а надані відповідачем акти дослідження (а.с. 163-164 т. 3), складені комісією у складі чотирьох працівників відповідача, не може вважатися належним доказом на підтвердження постачання товару неналежної якості.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що саме лише зазначення у вказаних актах про нез`явлення представника позивача не може свідчити про те, що такий представник запрошувався для складення відповідних актів.

Також колегія суддів зазначає про те, що вказані вище акти не містять дати їх складення.

З вказаних вище підстав доказами поставки товару неналежної якості не можуть бути й надані відповідачем звіти про невідповідність при прийманні (а.с. 164-175 т. 2).

Згідно з ч. 1 ст. 74 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме на відповідача покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, тобто у даному випадку саме відповідач повинен довести, що за видатковими накладними №РН-004167 від 08.12.2016, №РН-003862 від 11.11.2016, №РН-003698 від 31.10.2016, №РН-003673 від 29.10.2016, №РН-003699 від 31.10.2016, №РН-003696 від 31.10.2016 позивачем був поставлений товар неналежної якості, проте належних та допустимих доказів вказаного відповідач до матеріалів справи не надав, а відтак, його посилання на вказані обставини колегією суддів до уваги не приймаються як недоведені.

При цьому колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що надані відповідачем, на підтвердження факту повернення позивачу спірного товару копії експрес-накладних TOB Нова пошта № 59998040693551 та № 59998042779786 не можуть вважатися належним доказом на підтвердження такого повернення, оскільки зі змісту вказаних накладних слідує, що відправником товару є не юридична особа-відповідач, а фізична особа- ОСОБА_1 .

Належними доказами повернення вказаних товарів відповідачем позивачу не можуть бути й надані відповідачем пояснювальні записки та записи в журналі вхідного контролю, оскільки вказані документи складені відповідачем одноособово.

Отже, матеріалами справи належним чином доведений факт поставки товару за видатковими накладними №РН-004167 від 08.12.2016, №РН-003862 від 11.11.2016, №РН-003698 від 31.10.2016, №РН-003673 від 29.10.2016, №РН-003699 від 31.10.2016, №РН-003696 від 31.10.2016.

Щодо решти видаткових накладних, отримання товару за якими відповідач заперечує, колегія суддів зазначає таке.

За умовами Договору (п. 5.3), поставка товарів здійснюється на умовах СРТ згідно з Інкотермс 2010.

Згідно з правилами Інкотермс 2010 CPT (Carriage Paid To (... named place of destination) Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення). Термін фрахт/перевезення оплачено до означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. За умовами терміна СРТ, на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Отже, позивач, передавши товар перевізнику (TOB Нова пошта ), фактично виконав обов`язок по поставці товару.

При цьому посилання відповідача на те, що вказаний товар ним отримано не було, колегією суддів не приймаються, оскільки ним не надано жодних доказів того, що за вказаними позивачем експрес-накладними TOB Нова пошта відповідачем було отримано будь-який інший товар за іншим договором.

Колегія суддів зазначає про те, що з огляду на спосіб доставки товару позивачем до відповідача, а саме направлення за допомогою ТОВ Нова пошта , сама лише відсутність підписаних відповідачем видаткових накладних не може бути належним доказом на підтвердження неотримання товарів відповідачем.

Також таким доказом не може бути й те, що такі поставки не відображено у внутрішніх документах відповідача.

З огляду на викладені вище обставини, а також враховуючи відсутність належними чином оформлених документів щодо наявності недоліків у товарах, поставлених за видатковими накладними №РН-004167 від 08.12.2016, №РН-003806 від 07.11.2016, №РН-003698 від 31.10.2016, №РН-003673 від 29.10.2016, №РН-003699 від 31.10.2016, №РН-003696 від 31.10.2016, колегія суддів вважає доведеними факт поставки позивачем відповідачу товарів за вказаними накладними.

Враховуючи обставини, які викладені вище, датою виконання позивачем обов`язку щодо поставки товару за спірними накладними є дата передачі товарів перевізнику.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено вище, п. 4.1 Договору визначає, що оплата товарів в розмірі 100% проводиться на підставі виставленого позивачем відповідачу рахунку на протязі 10-ти банківських днів після проходження вхідного контролю ВТК на ДП Завод 410ЦА .

Водночас колегія суддів, з огляду на відсутність у Договорі умов щодо терміну, у якій відповідач повинен провести вхідний контроль товарів, вважає, що фактично Договором не визначено термін оплати товару, а відтак, такий товар має бити оплачений після отримання його відповідачем.

З огляду на досліджені документальні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт поставки відповідачу позивачем за Договором поставки товару на загальну суму 698 116,86 грн. та факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті такого товару, а відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 698 116,86 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи підстави задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, колегією суддів відмовляється у задоволенні клопотань позивача про витребування у СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області та Територіального управління державного бюро розслідувань додаткових доказів, оскільки задоволення таких клопотань жодним чином не впливає на вирішення спору сторін по суті і, фактично, призведе лише до затягування розгляду цієї справи в суді.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 42 714,13 грн., інфляційних втрат в сумі 180 073,17 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив про те, що позивачем при розрахунку вказаних сум допущено помилки, а при перерахунку їх судом загальна сума інфляційних втрат становить 13 813,57 грн.

Водночас судом першої інстанції не зазначено, в чому саме полягають допущені позивачем помилки, в той час як при перерахунку судом апеляційної інстанції інфляційних втрат за заявлений позивачем до стягнення період встановлено, що їх сума відповідає сумі, визначеній позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 180 073,17 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 42 714,13 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача упущеної вигоди в сумі 198 996,87 грн. колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є,

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов`язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.

Крім того, слід врахувати заходи, вжиті кредитором щодо одержання упущеної вигоди.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності порушника у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Отже, позивач має довести наявність всіх умов, необхідних для застосування до відповідача такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 198 996,87 грн.

У обґрунтування вимог про стягнення з відповідача упущеної вигоди позивач зазначає, що заявлену до стягнення суму становлять грошові кошти, які є неотриманими відсотками, які б позивач міг отримати у випадку розміщення коштів, отриманих як плата за спірний товар, на депозитному рахунку.

Водночас, які вірно встановлено судом першої інстанції розрахунки позивача є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.

Так, у здійсненому позивачем розрахунку упущеної вигоди він посилається на три договори з комерційними банками, копії яких ним додані до позовної заяви, саме:

- додаткову угоду № 2 від 14.10.2016 до договору приєднання № 552074 від 16.06.2016 укладеного з ПАТ КБ Приватбанк ;

- додаткову угоду № 7 від 30.09.2018 до договору приєднання № 597831 від 24.09.2016 укладеного з ПАТ КБ Приватбанк ;

- генеральний договір банківського вкладу № 7516W54 від 15.11.2016 укладеного з ПАТ Державний експортно-імпортний банк України .

Водночас сам лише факт укладення позивачем договорів з банківськими установами не може свідчити про те, що грошові кошти, отримані від відповідача в рахунок оплати за спірний товар, позивачем були б покладені на депозитний рахунок.

Крім того колегія суддів зазначає про те, що з огляду на прострочення відповідачем свого обов`язку по оплаті спірних грошових коштів, позивач фактично стягнув з відповідача суму 222 787,30 грн. інфляційних втрат та 3 % річних, що фактично є компенсацією за користування грошима позивача (тобто тими ж грошима, які позивач отримав би, передавши кошти в користування банку - примітка суду), які загалом становлять суму більшу, за заявлену позивачем до стягнення суму упущеної вигоди.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом про стягнення 198 996,87 грн. упущеної (втраченої) вигоди. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі № 910/16199/18 підлягає зміні, позов задовольняється частково, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 698 116,86 грн., 3 % річних в сумі 42 714,13 грн., інфляційні втрати в сумі 180 073,17 грн., в задоволенні решти вимог відмовляється.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються:

- судові витрати позивача за звернення з первісним позовом та з апеляційною скаргою - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог;

- судові витрати відповідача за звернення з апеляційною скаргою - на відповідача.

Щодо витрат позивача та відповідача на правову допомогу колегія суддів зазначає таке.

У позовній заяві позивачем визначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу у розмірі 12 500,00 грн.

На підтвердження факту понесення таких витрат позивачем до позовної заяви додано копії договору-доручення на надання правової допомоги від 22.05.2017, укладеного з Адвокатським бюро Сергія Жечева , рахунку-фактури № СФ-00000034 від 26.11.2018, акту № 32 приймання-передачі наданих послуг від 26.11.2018, розрахунку суми гонорару та платіжного доручення № 22 від 27.11.2018 на суму 12 500,00 грн. (а.с. 322-327 т. 1).

З вказаних документів слідує, що надана правова допомога складається з: правового аналізу Договору та первинних, бухгалтерських документів, роз`яснення позивачу судового порядку та процедури стягнення заборгованості, підготовки позовної заяви та додатків до неї.

02.05.2019 до суду від позивача надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу (а.с. 45-47 т. 4), в якій позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 49 000,00 грн.

На підтвердження факту понесення таких витрат позивачем додано копії рахунку-фактури № СФ-00000058 від 19.04.2019, акту № 55 приймання-передачі наданих послуг від 19.04.2019, розрахунку суми гонорару та платіжного доручення № 6240 від 24.04.2019 на суму 49 000,00 грн. (а.с. 48-53 т. 4).

З вказаних документів слідує, що надана правова допомога складається з: правового аналізу Договору та первинних, бухгалтерських документів, роз`яснення позивачу судового порядку та процедури стягнення заборгованості, підготовки позовної заяви та додатків до неї, підготовка відповіді на відзив на позовну заяву та письмових пояснень, підготовка адвокатських запитів, клопотань, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, участь у п`яти судових засіданнях.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції відповідачем не подавалося.

Надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

З огляду на вказані обставини, витрати позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 40 293,11 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Крім того, позивач в апеляційній скарзі просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, та наведено їх розрахунок, а саме 5 000,00 грн. за складення апеляційної скарги та 3 500,00 грн. за кожне судове засідання.

Частина 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Позивачем не надано доказів понесення витрати на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а відтак, у задоволення вимог про стягнення таких витрат колегією суддів відмовляється.

Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції колегія суддів зазначає таке.

Відповідачем у відзиві на позов (а.с. 173-178 т. 2) визначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу у розмірі 200 000,00 грн.

На підтвердження факту понесення таких витрат відповідачем до клопотання від 01.02.2019 додано копію договору про надання юридичних послуг № 2-19-юр від 30.01.2019, укладеного з Адвокатським об`єднанням Домініон (а.с. 148-151 т. 2), який укладено на дання правової допомоги у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі № 910/16199/18, загальна вартість послуг за яким становить 200 000,00 грн.

06.05.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на праву (правничу) допомогу (а.с. 64-68 т. 4), в якому позивач, з посиланням на те, що:

- підготовка документів, наданих відповідачем, не вимагала багато часу;

- категорія справи не є складною, і з боку відповідача не було потреби у наданні великої кількості доказів;

- позивач вважає, що відповідачем здійснювався ряд дій, направлених на затягування судового процесу шляхом подачі відповідних клопотань, які залишені без задоволення;

- відповідач намагався ввести суд в оману щодо певних поставок, про які йдеться у позовній заяві, шляхом їх категоричного невизнання чи посилаючись на їх недоведеність;

- стягнення витрат в розмірі 200 000,00 завдасть значної матеріальної шкоди позивачу,

просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених відповідачем, до 500,00 грн. (тільки у разі відмови у задоволенні позову чи у разі часткового задоволення прозову).

10.05.2019 до суду від відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат із запереченням проти клопотання позивача (а.с. 83-83 т. 4), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні клопотання позивача про зменшення розміру витрат на правову допомогу та покласти позивача на судові витрати відповідача у розмірі 100 000,00 грн.

У вказаній заяві відповідачем наведено опис робіт, виконаних адвокатським об`єднанням.

На підтвердження факту понесення таких витрат позивачем додано копії рахунку-фактури № СФ-0000006 від 31.01.2019, акту № ОУ-0000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2019 та платіжного доручення № 646 від 19.02.2019 (а.с. 115-117 т. 4).

За правилами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу з наведених позивачем підстав.

За таких обставин судові, витрати відповідача на професійну правничу допомогу правомірно стягнути судом першої інстанції з позивача пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, тобто в сумі 17 769,14 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

При цьому колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що стягнення вказаних витрат є наслідком саме дій позивача, які полягали у заявлені до стягнення належним чином не доведених позовних вимог про стягнення з відповідача судом упущеної вигоди.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка задовольняється частково, а апеляційна скарга Державного підприємства Завод 410 ЦА задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі № 910/16199/18 задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу Державного підприємства Завод 410 ЦА на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі № 910/16199/18 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі № 910/16199/18 змінити.

4. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі № 910/16199/18 в такій редакції:

2. Стягнути з Державного підприємства Завод 410 ЦА (03151, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 94, ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка (69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 4А, ідентифікаційний код 24510970) основний борг в сумі 698 116 (шістсот дев`яносто вісім тисяч сто шістнадцять) грн. 86 коп., 3% річних в сумі 42 714 (сорок дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 13 коп., інфляційні втрати в сумі 180 073 (сто вісімдесят тисяч сімдесят три) грн. 17 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 293 (сорок тисяч двісті дев`яносто три) грн. 11 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 13 813 (тринадцять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 57 коп.

5. Стягнути з Державного підприємства Завод 410 ЦА (03151, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 94 ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка (69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 4А, ідентифікаційний код 24510970) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 20 720 (двадцять тисяч сімсот двадцять) грн. 34 коп.

6 Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16199/18.

Повний текст постанови складено: 23.09.2019

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець