Постанова

від 18.09.2019 по справі 908/281/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2019 року м.Дніпро Справа № 908/281/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватної фірми Снов на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2019 (суддя Зінченко Н.Г., повне рішення складено 06.06.2019) у справі № 908/281/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжелітбуд , м. Запоріжжя

до Приватної фірми Снов , м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент архітектуру та містобудування Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

про зобов'язання звільнити земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю Запоріжелітбуд звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом, в якому з рахування уточнень просить зобов'язати Приватну фірму Снов усунути перешкоди в користуванні місцем для розташування стаціонарних тимчасових споруд, що знаходиться по вул. Сталеварів, 21, у м. Запоріжжі, яке було надане в користування Товариству з обмеженою відповідальністю Запоріжелітбуд на підставі договору на право користування місцями для розташування стаціонарних тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності від 01.04.2019 №14, шляхом звільнення такого місця в межах, визначених відповідно до схеми розміщення паспорту прив'язки ТС від 06.12.2017 ТС-В-252/1485, внаслідок знесення (демонтажу) належної приватній фірмі Снов тимчасової споруди (кіоску №39-а).

Позов мотивований тим, що на передбаченій згідно із паспортом прив'язки від 06.12.2017 ТС-В-252/1485 для розміщення тимчасової споруди позивача земельній ділянці знаходиться належна відповідачу металева конструкція кіоску, що чинить перешкоди позивачу для розміщення його тимчасових споруд, у зв'язку з чим останній просить зобов'язати відповідача демонтувати належні йому металеві конструкції, які знаходяться у визначених схемами розміщення ТС вищезазначеного паспорту прив'язки межах.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.05.2019 у справі № 908/281/19 позов задоволено.

Зобов'язано Приватну фірму Снов усунути спричинені Товариству з обмеженою відповідальністю Запоріжелітбуд перешкоди у користуванні місцем для розташування стаціонарних тимчасових споруд по вул. Сталеварів, 21, у м. Запоріжжі, яке було надане в користування Товариству з обмеженою відповідальністю Запоріжелітбуд відповідно до договору на право користування місцями для розташування стаціонарних тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності № 14 від 01.04.2019 шляхом звільнення такого місця в межах, визначених відповідно до схеми розміщення паспорту прив'язки ТС від 06.12.2017 ТС-В-252/1485 шляхом знесення (демонтажу) належної Приватній фірмі Снов тимчасової споруди (кіоску № 39-а).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що належний Приватній фірмі Снов металевий кіоск № 39 частково розташований на земельній ділянці, наданій Товариству з обмеженою відповідальністю Запоріжелітбуд для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності згідно із паспортом прив'язки ТС-В-252/1485. Оскільки належний відповідачу металевий кіоск № 39-а розміщений без дозвільних документів і порушує право позивача на вільне користування відповідно до умов договору № 14 від 01.04.2019 місцем для розташування стаціонарних тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позову.

Заперечення відповідача, що Товариство з обмеженою відповідальністю Запоріжелітбуд є неналежним позивачем у цій справі оскільки не є власником чи землекористувачем спірної земельної ділянки, місцевий господарський суд відхилив, зазначивши наступне.

Право на розміщення тимчасової споруди на спірній земельній ділянці позивач набув на підставі паспорту прив'язки від 06.12.2017 № ТС-В-252/1485, який на день розгляду справи не скасований. Відповідач порушує право позивача на користування місцем для розташування тимчасової споруди, оскільки належний йому кіоск № 39-а, частково знаходиться на території визначеній вищезазначеним паспортом прив'язки, тому за висновком місцевого господарського суду позивач у даній справі є належним.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Приватна фірма Снов звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2019 у справі № 908/281/19 і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що земельна ділянка на якій знаходиться майно відповідача, не перебуває у його власності чи користуванні, тому у нього відсутні правові підстави вимагати усунення перешкод користування цією земельною ділянкою, оскільки з таким позовом може звернутися лише власник чи користувач.

Скаржник зазначає, що належний йому кіоск № 39-а, розташований на земельній ділянці площею 0,0021 га (кадастровий номер 2110100000:05:005:0100), по вул. Сталеварів, 21, у місті Запоріжжі, яка надана йому у користування відповідно до рішення Запорізької міської ради № 104/269 від 06.10.2010 на підставі укладеного 17.11.2010 з Запорізькою міською радою договору оренди.

Скаржник посилається на встановлені ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2019 у справі № 280/5628/18 обставини того, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:05:005:056 і 2310100000:05:005:0100 не співпадають з місцем розташування земельної ділянки, на яку позивачу виданий паспорт прив'язки, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову, оскільки права позивача не порушені. Крім того, паспорти прив'язок № ТС-В-253/1477 і № ТС-В-252/1485 мають бути анульовані, оскільки позивач протягом 6 місяців з дати їх отримання не встановив тимчасові споруди.

На думку скаржника Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради протиправно, із порушенням процедури, видав паспорт прив'язки тимчасової споруди Товариству з обмеженою відповідальністю Запоріжелітбуд , оскільки прив'язкою розташування тимчасової споруди за цим паспортом є земельна ділянка на якій знаходиться належний Приватній фірмі Снов металевий кіоск № 39-а, якою приватна фірма користується відповідно до договору оренди. Водночас, скаржник вважає договір оренди поновленим в силу положень частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , оскільки він продовжив користуватись земельними ділянками і сплачувати орендну плату після закінчення строку дії договору оренди

Оскільки металевий кіоск № 39-а відповідач розмістив на наданій йому в оренду земельній ділянці, відповідно до умов пункту 10.1 Положення про порядок оформлення документів на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, під час дії цього договору оренди землі, він не зобов'язаний отримувати паспорт прив'язки, у зв'язку з чим скаржник не погоджується з викладеними у письмових поясненнях доводами третьої особи щодо обов'язку осіб, які розмістили тимчасові споруди на інших підставах ніж паспорт прив'язки, звернутися до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради для отримання паспорту прив'язки в строк до 31.12.2016.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її доводів, просить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Позивач зазначає, що він у відповідності до норм діючого законодавства отримав паспорт прив'язки ТС-В-252/1485 від 06.12.2017, а належний відповідачу кіоск № 39-а, частково знаходиться у місті визначеному вищезазначеним паспортом прив'язки для розміщення тимчасової споруди позивача і перешкоджає позивачу розташувати на цій земельній ділянці тимчасову споруду для зайняття господарською діяльністю.

Позивач звертає увагу, що паспорт належного відповідачу кіоска № 39-а на день розгляду справи у суді втратив свою чинність, а відповідач не звертався до органу місцевого самоврядування із заявою про отримання паспорту прив'язки для розміщення його тимчасової споруди, у зв'язку з чим цей кіоск вважається самовільно розміщеним і підлягає демонтажу.

Третя особа не надала письмових пояснень щодо позову або відзиву.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2019 колегією суддів у складі головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів Білецької Л.М., Чередка А.Є. відкрито провадження за апеляційною скаргою Приватної фірми Снов на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2019 у справі № 908/281/19.

На підставі розпорядження керівника апарату суду № 1375/19 від 14.08.2019, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено колегію суддів для розгляду справи № 908/281/19 у складі головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів Білецької Л.М. і Верхогляд Т.А.

У судовому засіданні 18.09.2019 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради 06.12.2017 виданий Товариству з обмеженою відповідальністю Запоріжелітбуд паспорт прив'язки тимчасової споруди № ТС-В-252/1485. Місце розташування тимчасової споруди знаходиться по вул. Сталеварів, 21 у м. Запоріжжі. Паспорт дійсний до 06.12.2022 року (т. 1, а.с. 16).

Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району укладено 01.04.2019 з Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжелітбуд договір № 14 на право користування місцями для розташування стаціонарних тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності відповідно до паспорту прив'язки № ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 з терміном дії до 06.12.2022 (т. 1, а.с. 93-95).

Позивач в позовній заяві зазначає, що після отримання паспорту прив'язки № ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 було виявлено, що на земельній ділянці, яка знаходиться по вул. Сталеварів, 21, у м. Запоріжжі встановлений сторонній металевий кіоск, який перешкоджає позивачу встановити належну йому тимчасову споруду.

Позивач направив голові Запорізької міської ради лист № 15/03/2018-1 від 15.03.2018 стосовно демонтажу невідомих металевих споруд по вул. Сталеварів, 21, з метою встановлення власних тимчасових споруд. Також позивач звернувся до Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради листом № 15/03/2018-1 від 15.03.2018 такого ж змісту (т. 1, а.с. 20-21).

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 09.10.2018, належна Запорізькій міській раді земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:005:0100, що знаходиться по вул. Сталеварів, 21, у м. Запоріжжі загальною площею 0,0021 га надавалась Приватній фірмі Снов на праві оренди землі для розташування кіоску № 39-а (а.с. 26).

Запорізькою міською радою (орендодавець) укладено 17.11.2010 з Приватною фірмою Снов (орендар) договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець відповідно до рішення сорок четвертої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 104/269 від 06.10.2010 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування кіоску № 39-а, яка знаходиться за по вул. Сталеварів, 21, у м. Запоріжжі (т. 1, а.с. 105-107).

Відповідно паспорту кіоску № 39-а виданого Приватній фірмі Снов , його місцерозташування - вул. Сталеварів, 21, у м. Запоріжжя, а строк дії дозволу продовжено до 02.09.2010 (т. 1, а.с 102-104).

Рішенням Запорізької міської ради № 35/32 від 26.09.2018 (т. 1, а.с. 24-25) вирішено припинити юридичним особам та фізичним особам-підприємцям право оренди земельних ділянок, раніше наданих для розташування тимчасових споруд у м. Запоріжжі та передати їх до земель Запорізької міської ради, в тому числі земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:05:005:0100) площею 0,0021 га по вул. Сталеварів, 21 для розташування кіоску № 39-а. Також рішення міської ради від 06.10.2010 № 104/269 вирішено вважати таким, що втратило чинність. Договір оренди землі від 18.11.2010 № 041026102195 вважати припиненим згідно із пунктом 33 договору (пункт 1.129 рішення № 35/32 від 26.09.2018).

6. Мотиви з яких суд апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду.

Апеляційний господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є усунення перешкод для встановлення позивачем належної йому тимчасової споруди, для здійснення господарської діяльності на земельній ділянці, визначеній відповідно до паспорту прив'язки № ТС-В-252/1485 від 06.12.2017.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 Цивільного кодексу України).

Главою 29 Цивільного кодексу України визначені цивільно-правові засоби захисту права власності.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Таким чином, право на негаторний позов має лише власник або титульний володілець речі, права та законні інтереси якого порушені іншою особою, яка перешкоджає у здійсненні власником або титульним володільцем законного права власності в контексті розпорядження та користування річчю.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові № 922/3408/15 від 07.11.2018.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначено статтею 152 Земельного кодексу України, за змістом частини другої якої якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Тобто умовами статті 152 Земельного кодексу України правом на захист від порушень прав та законних інтересів на землю наділені саме власники або користувачі (титульні власники) таких земельних ділянок, що узгоджується з положеннями статті 391 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом статті 123, 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі права продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди є:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

В матеріалах справи відсутні докази ухвалення відповідним органом місцевого самоврядування рішення про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Запоріжелітбуд в оренду з подальшим укладенням відповідно до закону договору оренди земельної ділянки, усунути перешкоди у здійсненні права користування якої він вимагає.

Наданий позивачем договір № 14 від 01.04.2019 на право користування місцями для розташування стаціонарних тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у розумінні Закону України Про оренду землі не є договором оренди.

Тобто матеріалами справи не підтверджено належними доказами право користування позивачем спірною земельною ділянкою.

Відсутність у позивача речового права на земельну ділянку , що знаходиться в межах будинку 21, по вул. Сталеварів, у м. Запоріжжі, на якій розташований належний відповідачу кіоск № 39-а, виключає можливість застосування обраного ним способу захисту порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні власником прав користування (негаторний позов).

Наявність у позивача паспорта прив'язки розташування тимчасової споруди на спірній земельній ділянці не засвідчує його речового права на цю земельну ділянку з огляду на наступне.

Частиною четвертою статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності установлено, що розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом № 244 від 21.10.2011 затвердило Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок).

За умовами пункту 2.1 Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди.

Відповідно до пунктів 2.10, 2.12, 2.24, 2.25 Порядку паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, та підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу міської ради. Паспорт прив'язки виготовляється у двох примірниках. Один примірник зберігається у замовника ТС, другий - у відповідному органі з питань містобудування та архітектури. Відомості паспорта прив'язки вносяться органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або відповідної районної державної адміністрації в інформаційну базу містобудівного кадастру (для стаціонарних ТС). Паспорт прив'язки підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

За нормами пунктів 2.3, 2.6 та 2.11 Порядку перелік документів для отримання паспорта прив'язки ТС є вичерпним. Зазначеними пунктами не передбачено надання документів про відведення земельних ділянок під розміщення ТС.

Таким чином, Закон України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядок не містять юридичних приписів щодо обов'язкового попереднього або наступного набуття суб'єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на які вони мають бажання встановити ТС для здійснення підприємницької діяльності.

Саме такі виводи здійснені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2018 під час розгляду справи № 905/1552/16.

З урахуванням викладеного, Апеляційний господарський суд зазначає, що паспорт прив'язки № ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 є підставою для розміщення позивачем тимчасової споруди відповідно до схеми розміщення, однак не засвідчує його права як землекористувача земельної ділянки під цією спорудою, а тому не може йтися про порушення права позивача на земельну ділянку, оскільки, як зазначалося вище, право на розміщення тимчасової споруди не означає набуття права користування земельною ділянкою в установленому Законом порядку.

При цьому колегія судді акцентує увагу на тому, що позивачем заявлено про порушення його права саме на земельну ділянку, оскільки матеріалами справи не доведено наявність користування тимчасової споруди відповідно до паспорта прив'язки та перешкод у користуванні наявною тимчасовою спорудою.

У зв'язку з вищевикладеним апеляційний господарський суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню із ухваленням нового, про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотання скаржника 22.07.2019 про зупинення розгляду справи № 908/1415/19 з огляду на наступне.

Застосування пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України можливе лише, якщо зупинення провадження дійсно необхідне для вирішення спору, тобто за відсутності рішення, яке набрало чинності, в іншій судові справі суд позбавлений можливості вирішити спір по суті.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, на що посилається скаржник.

Розглянувши клопотання про зупинення розгляду справи, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи № 908/281/19 докази є достатніми для вирішення спору по суті, тому відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження до розгляду іншої справи.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення повністю та ухвалення нового.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Запоріжелітбуд .

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватної фірми Снов на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2019 у справі № 908/281/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2019 у справі № 908/281/19 скасувати і ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжелітбуд у справі № 908/281/19 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжелітбуд (вул. 12-го Квітня, 3-а, м. Запоріжжя, 69037, код ЄДРПОУ 35802404) на користь Приватної фірми Снов (вул. Патріотична, 82/31, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 19276584) 2881,50 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна грн п'ятдесят коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23.09.2019.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд