Рішення від 17.09.2019 по справі 902/523/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2019 р. Cправа №902/523/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи продакт", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Укр.Сервіспостач", м.Вінниця

про стягнення 17301,60 грн, набутих без достатньої правової підстави

учасник процесу: представник позивача - Шульга М.А., діє на підставі довіреності.

В С Т А Н О В И В :

02.07.2019 на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи продакт" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Укр.Сервіспостач" 17301,60 грн, які набуті останнім без достатньої правової підстави.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 05.04.2019 він перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 17301,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням №10592 від 05.04.2019 з призначенням платежу: "Оплата 30% за шини згідно з рахунком №0107 від 03.04.2019 в т.ч. ПДВ 20% 2 883,50 грн". Водночас, позивач стверджує, що вказані кошти були перераховані ним помилково, без достатньої правової підстави, оскільки між сторонами не укладався договір поставки товару та не існувало господарських відносин.

Ухвалою суду від 08.07.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/523/19, вирішено її розгляд здійснити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 30.07.2019.

За наслідками судового засідання, 30.07.2019, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 17.09.2019 та зобов`язано сторони надати суду додаткові докази.

На визначену судом дату (17.09.2019) з`явився представник позивача. Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про місце, дату та час судового засідання останній повідомлявся належним чином, шляхом направлення в т.ч. ухвали суду від 30.07.2019 на адресу, яка значиться в ЄДРЮОФОП щодо ТОВ "Укр.Сервіспостач".

При цьому суд зазначає, що вказана судова кореспонденція повернулася до суду відділенням поштового зв`язку з зазначенням в графі "причина повернення (досилання)" - "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до положення п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того суд наголошує на тому, що ухвала суду була надіслана відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які долучено позивачем до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджи продакт" (далі по тексту також - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укр.Сервіспостач" (далі по тексту також - відповідач) була досягнута домовленість, за умовами якої відповідач зобов`язувався передати у власність позивача шини цільнолиті Delаsso R 101 6.50-10/5.0 в кількості 6 штук та шини цільнолиті Delаsso 28х9-15(8.15-15) в кількості 6 штук на загальну суму 57672,00 грн з ПДВ.

Даний висновок зроблений судом з урахуванням наступних обставин.

Так, на оплату вказаного товару відповідач виставив рахунок-фактуру №0107 від 03.04.2019 на загальну суму 57672,00 грн з ПДВ. При цьому в графі замовлення зазначено: "Договір поставки №095 від 03.04.2019".

Під час судового розгляду справи, позивач подав пояснення (вх.№02.1/34/7140/19 від 11.09.2019), що означений Договір поставки між сторонами "не укладено та не підписано".

Водночас позивачем згідно платіжного доручення №10592 від 05.04.2019 оплачено виставлений відповідачем рахунок на суму 17301,60 грн із зазначенням в графі призначення платежу: "оплата 30% за шини згідно рахунку №0107 від 03.04.2019 в т.ч. ПДВ 20% 2883,50 грн".

23.04.2019 позивач звернувся до відповідача із вимогою №114 від 23.04.2019, в якій просив "...повернути помилково перераховані кошти 05 квітня 2019 року платіжним дорученням №10592 ..." (а.с.11).

Відповідач на вказану вимогу не відреагував та кошти не повернув, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків .

Згідно із статтею 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено можливість вчиняти правочини усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Згідно із статтею 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень , якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Договір, відповідно до ст.638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Суд вважає, що направлення рахунку - фактури №0107 від 03.04.2019 зі сторони ТОВ "Укр.Сервіспостач" та його часткова оплата ТОВ "Енерджи продакт" згідно видаткової накладної №10592 від 05.04.2019 свідчать, що між сторонами укладений договір поставки у спрощений спосіб.

Зазначене спростовує твердження позивача про відсутність між сторонами зобов`язань (відсутність підстав до перерахування коштів, що заявлені до стягнення у даній справі).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк , покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, оскільки укладеним сторонами у спрощений спосіб договором купівлі-продажу (поставки) не визначено строк (термін), у який повинно бути виконано відповідачем зобов`язання з поставки частково оплаченого позивачем товару, строк виконання зобов`язання, то передача відповідачем позивачу товару має визначатись відповідно до приписів ч.2 ст.530 ЦК України.

Так, ч.2 ст.530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Позивачем до суду не надано доказів пред`явлення (надіслання) відповідачу вимоги про передачу товару визначеного в рахунку-фактурі №0107 від 03.04.2019 у строк визначений ч.2 ст.530 ЦК України.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №114 від 23.04.2019 повернути помилково перераховані кошти від 05.04.2019 платіжним дорученням №10592 у сумі 17301,60 грн.

Надаючи оцінку вказаній вимозі позивача та відповідно підставам даної позовної заяви суд зазначає, що загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначено статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з приписами статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Системний аналіз положень ч.1, п.1 ч.2 ст.11, ч.1 ст.202, ч.1 ст.1212, ст.177 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Отже в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За таких обставин, твердження позивача про те, що заявлена ним до стягнення сума була отримана відповідачем без достатніх правових підстав в розумінні статті 1212 ЦК України, суперечить наведеним приписам законодавства та обставинам справи. При цьому суд зважає, що зміст спірних правовідносин підтверджує виникнення між сторонами господарських правовідносин з поставки товару, шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб.

Таким чином, грошові кошти в сумі 17301,60 грн сплачені позивачем згідно платіжного доручення №10592 від 05.04.2019 з призначенням платежу: "оплата 30% за шини згідно рахунку №0107 від 03.04.2019 в т.ч. ПДВ 20% 2883,50 грн" не є безпідставно отриманими відповідачем, так як сплачені позивачем згідно укладеного договору поставки у спрощений спосіб.

Враховуючи викладене, вимоги позивача з підстав, заявлених у позовній заяві, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

При цьому суд враховує, що ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати зі сплати судового збору за подання позову згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України покладаються на позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 23 вересня 2019 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.Михайлівська, буд 24А, Шенченківський район, м.Київ, 01001);

3 - відповідачу (вул.Гонти, буд.22-а, м.Вінниця, 21022)