Постанова від 02.01.2020 по справі 902/523/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2020 року Справа № 902/523/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Демидюк О.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи продакт" на рішення господарського суду Вінницької області від 17 вересня 2019 року у справі №902/523/19 (суддя Нешик О.С., повний текст складено 23 вересня 2019 року)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи продакт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр.Сервіспостач"

про стягнення 17301,60 грн. набутих без достатньої правової підстави

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17 вересня 2019 року у справі №902/523/19 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи продакт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр.Сервіспостач" про стягнення 17301,60 грн. набутих без достатньої правової підстави відмовлено.

Вказане рішення обгрунтоване тим, що грошові кошти в сумі 17301,60 грн сплачені позивачем згідно платіжного доручення №10592 від 05 квітня 2019 року з призначенням платежу: "оплата 30% за шини згідно рахунку №0107 від 03.04.2019 в т.ч. ПДВ 20% 2883,50 грн" не є безпідставно отриманими відповідачем, так як сплачені позивачем згідно укладеного договору поставки у спрощений спосіб.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджи продакт" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 17 вересня 2019 року у справі №902/523/19 та прийняти нове рішення, яким позов ТОВ "Енерджи продакт" задовольнити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що оригіналу рахунку-фактури №0107 від 03 квітня 2019 року позивач від відповідача не отримував, 03 квітня 2019 року електронною поштою надійшла лише його сканована копія. При цьому, копія рахунку-фактури в графі "Замовлення" містить посилання на договір поставки №095 від 03 квітня 2019 року, проте, будь-які договори, в тому числі із зазначеними реквізитами між позивачем та відповідачем не укладалися. Враховуючи викладене, з огляду на відсутінсть відповідного письмового договору, зазначений рахунок-фактура відповідачем було видано безпідставно. Таким чином, позивачем було помилково прийнято до оплати вказаний рахунок-фактуру та безпідставно перераховано відповідачу грошову суму у розмірі 17301,60 грн. Поза увагою суду залишилось і те, що оплату за вказаним рахунком було здійснено позивачем помилково, у зв`язку з порушенням допущеним його працівником, а саме: подання до бухгалтерії заявки на оплату 30% суми зазначеної у рахунку-фактурі на підставі його копії, а не оригіналу документу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2019 року у справі №902/523/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи продакт" на рішення господарського суду Вінницької області від 17 вересня 2019 року у справі №902/523/19; запропоновано відповідачу протягом п`яти днів з дня одержання даної ухвали надати суду обгрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України; роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

У ході апеляційного розгляду даної справи Північно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджи продакт" (далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр.Сервіспостач" (далі по тексту - відповідач) була досягнута домовленість, за умовами якої відповідач зобов`язувався передати у власність позивача шини цільнолиті Delаsso R 101 6.50-10/5.0 в кількості 6 штук та шини цільнолиті Delаsso 28х9-15(8.15-15) в кількості 6 штук на загальну суму 57672,00 грн з ПДВ, про що вказав позивач у поясненнях /а.с.30-31/.

Місцевий суд правомірно зробив даний висновок з огляду на наступне.

Так, на оплату вказаного товару відповідач виставив рахунок-фактуру №0107 від 03 квітня 2019 року на загальну суму 57672,00 грн. з ПДВ. При цьому в графі замовлення зазначено: "Договір поставки №095 від 03.04.2019".

З письмових пояснень позивача (вх.№02.1/34/7140/19 від 11.09.2019) поданих суду першої інстанції вбачається, що зазначений Договір поставки між сторонами "не укладено та не підписано".

Водночас позивачем згідно платіжного доручення №10592 від 05 квітня 2019 року оплачено виставлений відповідачем рахунок на суму 17301,60 грн із зазначенням в графі призначення платежу: "оплата 30% за шини згідно рахунку №0107 від 03.04.2019 в т.ч. ПДВ 20% 2883,50 грн".

23 квітня 2019 року позивач звернувся до відповідача із вимогою №114 від 23 квітня 2019 року, в якій просив "...повернути помилково перераховані кошти 05 квітня 2019 року платіжним дорученням №10592 ..." /а.с.11/.

Відповідач на вказану вимогу не відреагував та кошти не повернув, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Враховуючи викладені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтею 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено можливість вчиняти правочини усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Згідно із статтею 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Договір, відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вірно зазначено місцевим судом, направлення рахунку - фактури №0107 від 03 квітня 2019 року зі сторони ТОВ "Укр.Сервіспостач" та його часткова оплата ТОВ "Енерджи продакт" згідно платіжного доручення №10592 від 05 квітня 2019 року свідчать, що між сторонами укладений договір поставки у спрощений спосіб.

Зазначеним спростовуються твердження апелянта про відсутність між сторонами зобов`язань (відсутність підстав до перерахування коштів, що заявлені до стягнення у даній справі).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, оскільки укладеним сторонами у спрощений спосіб договором купівлі-продажу (поставки) не визначено строк (термін), у який повинно бути виконано відповідачем зобов`язання з поставки частково оплаченого позивачем товару, строк виконання зобов`язання, то передача відповідачем позивачу товару має визначатись відповідно до приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Позивачем не надано як суду першої так і апеляційної інстанції доказів пред`явлення (надіслання) відповідачу вимоги про передачу товару визначеного в рахунку-фактурі №0107 від 03 квітня 2019 року у строк визначений частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №114 від 23 квітня 2019 року повернути помилково перераховані кошти від 05 квітня 2019 року платіжним дорученням №10592 у сумі 17301,60 грн.

Загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначено статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Системний аналіз положень частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 202, частини 1 статті 1212, статті 177 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Отже в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 06 березня 2018 року по справі №910/13814/17.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, твердження ТОВ "Енерджи продакт" про те, що заявлена ним до стягнення сума була отримана відповідачем без достатніх правових підстав в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, суперечить наведеним приписам законодавства та обставинам справи. При цьому, колегія суддів звертає увагу апелянта, що зміст спірних правовідносин підтверджує виникнення між сторонами господарських правовідносин з поставки товару, шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб.

Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про те, що грошові кошти в сумі 17301,60 грн сплачені позивачем згідно платіжного доручення №10592 від 05 квітня 2019 року з призначенням платежу: "оплата 30% за шини згідно рахунку №0107 від 03 квітня 2019 року в т.ч. ПДВ 20% 2883,50 грн" не є безпідставно отриманими відповідачем, так як сплачені позивачем згідно укладеного договору поставки у спрощений спосіб.

Враховуючи викладене, вимоги позивача з підстав, заявлених у позовній заяві, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Суд не вправі самостійно змінювати підстави позову.

Доводи ТОВ "Енерджи продакт", викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи продакт" на рішення господарського суду Вінницької області від 17 вересня 2019 року у справі №902/523/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 17 вересня 2019 року у справі №902/523/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №902/523/19 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.