Рішення

від 11.09.2019 по справі 910/5307/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2019Справа № 910/5307/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; ідентифікаційний код: 00130926)

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код: 19480600)

про стягнення 18 059 831,48 грн,

Представники сторін:

від позивача: Білич Н.С., Трубаков Є.О.

від відповідача: Іорданов К.І., Позднякова І.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.04.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" з вимогами до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 8364615,17 грн., з яких 8337888,24 грн. основного боргу, 24671,01 грн. пені та 2055,92 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 19.12.2018 не здійснив оплату послуг, наданих позивачем у лютому 2019 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 8337888,24 грн. Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 24671,01 грн. пені та 2055,92 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 22.05.2019.

15.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та відзив на позову заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 19.06.2019.

14.06.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

19.06.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, а від відповідача доповнення до відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів за клопотанням позивача та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10.07.2019.

10.07.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, якою позивач просив суд збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача кошти в розмірі 18 167 208, 11 грн.

10.07.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення відповідача щодо позовних вимог.

У підготовчому засіданні 10.07.2019 судом оголошено перерву до 17.07.2019 у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

17.07.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про колегіальний розгляд справи та заперечення відповідача про уточнення розміру позовних вимог.

У підготовчому засіданні 17.07.2019 суд, розглянувши клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи, ухвалив відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 17.07.2019.

У підготовчому засіданні 17.07.2019 судом було прийнято заяву позивача про уточнення розміру позовних вимог та зазначено, що подальший розгляд справи здійснюватиметься з її урахуванням.

У підготовчому засіданні 17.07.2019 судом оголошено перерву до 31.07.2019 у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

31.07.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, якою останній просить суд стягнути з відповідача кошти в розмірі 18 059 831,48 грн., з яких 16 555 839, 97 грн. - послуга з розподілу електричної енергії, 1 216 414, 83 грн. - пеня, 103 795, 57 грн. - 3 % річних, 183 781, 11 - інфляційні втрати.

У підготовчому засіданні 31.07.2019 представник позивача повідомив суд про подачу заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача заперечував щодо вказаної заяви та щодо задоволення позову вцілому.

Суд, дослідивши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог на відповідність ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив прийняти її до розгляду, а подальший розгляд справи здійснювати з її урахуванням. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 31.07.2019.

Не дивлячись на те, що протягом слухання даної справи представники відповідача жодного разу не наполягали на розгляді поданого клопотання про зупинення провадження у справі, попри те, судом було досліджено його зміст, однак, не встановлено обставин з якими відповідач обумовлює можливість зупинення провадження у справі № 910/5307/19 до вирішення по суті в Окружному адміністративному суді міста Києва справи № 640/7400/19 щодо об`єктивної неможливості розгляду справи № 910/5307/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 31.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.08.2019.

У судовому засіданні 28.08.2019 судом оголошено перерву до 11.09.2019.

09.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на заяву про зменшення позовних вимог.

У судовому засіданні 11.09.2019 представники позивача підтримали позовні вимоги, просили суд про їх задоволення.

Представники відповідача заперечили щодо позову та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 11.09.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що З 01.01.2019 Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415. Тобто з 01.01.2019 року позивач є Оператором системи розподілу та надає слугу з розподілу.

Позивач зазначає, що на виконання вимог законодавства в сфері електроенергетики, зокрема, постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 ним, для забезпечення публічності, розміщено на офіційному веб-сайті ОСР: http//www.zoe.com.ua, "Договір електропостачальника надання послуг з розподілу електричної енергії" та заяви-приєднання.

Приписами статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що договори про надання слуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (НКРЕКП).

Пунктом 1.2.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 встановлено, що оператор системи розподілу укладає договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розробляється оператором системи на підставі додатка 4 до цих Правил та укладається з кожним ектропостачальником, який звертається до оператора системи.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії".

19.12.2018 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" підписало заяву-приєднання до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Відповідно до п. 1.1. цей договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам постачальникам як послуги ОСР. Укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання постачальника до умов цього договору.

Умови договору є однаковими для всіх електропостачальників та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312. Далі за текстом цього договору ОСР та постачальник іменуються - сторона, а разом сторони (п. 1.2. договору).

За змістом п. 2.2. договору постачальник здійснює оплату послуг з розподілу згідно з умовами глави 3 цього договору та плату за надання послуг комерційного обліку електричної енергії (інформаційних послуг), послуг з відключення та підключення об`єктів споживачів постачальника згідно з додатком 1 "Порядок розрахунків", який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що оплата послуг з розподілу здійснюється Постачальником у формі 100% попередньої оплати. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує розрахунковому періоду.

Так, пунктом 2.3. додатку № 1 до договору "Порядок розрахунків " встановлено, що постачальник здійснює остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії відповідно до акта прийму-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та постачальником (додаток 2), складеного за підсумками розрахункового періоду (п. 2.8. цього Порядку розрахунків), та рахунку протягом 5 (п`яти) банківських днів від дня їх отримання. Сума остаточного розрахунку визначається як різниця між вартістю розподіленої електричної енергії споживачам постачальника, зазначеної в акті прийму-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії, та сумарною оплатою постачальника за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином свої договірні зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати наданої послуги з розподілу внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" за надану послугу з розподілу за період з січня по квітень 2019 року, що становить 16 555 839, 97 грн. Крім того, позивачем на суму основного боргу здійснено нарахування пені в період з 02.04.2019 по 05.07.2019 в розмірі 1 216 414, 83 грн, 3% річних в період з 02.04.2019 по 05.07.2019 в розмірі 103 795, 57 грн та інфляційні втрати в період з 01.04.2019 по 31.05.2019 в розмірі 183 781, 11 грн.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, зазначаючи про їх необґрунтованість та вказуючи, що враховуючи вимоги ст. 80, 162 та 164 ГПК України, вони не підтверджені належними доказами.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Так суд вказує, що твердження викладені відповідачем у поданих 09.09.2019 запереченнях на заяву позивача про зменшення позовних вимог № 001-32/12833 від 30.07.2019 не беруться судом до уваги з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

При тому, суд зазначає, що оскільки заява позивача про уточнення позовних вимог та заява про зменшення розміру позовних вимог, як було встановлено судом подані з дотриманням приписів Господарського процесуального кодексу України та відповідно до закриття підготовчого провадження, то розгляд справи здійснюється судом з урахуванням вказаних заяв.

Так, на виконання умов договору позивачем у період з січня по квітень 2019 року було надано відповідачу рахунки: № 63 від 13.03.2019 за фактичні послуги з розподілу електричної енергії у лютому 2019, № 101 від 15.04.2019 за фактичні послуги з розподілу електричної енергії у березні 2019, № 125 від 13.05.2019 за фактичні послуги з розподілу електричної енергії у квітні 2019 та перерахунок за січень 2019.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2019 сторонами був підписаний акт № 02/2019 прийому-передачі послуг (виконаних робіт) згідно договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 40 за послуги з розподілу електричної енергії у лютому 2019 по 1 класу напруги та по 2 класу напруги на загальну суму 8 337 888, 24 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться підписані сторонами та засвідчені печатками підприємств, зокрема:

- акт коригування до акту прийому-передачі електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України № 1/7 від 31.01.2019;

- акт прийому-передачі електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України від 31.01.2019 № 1/7;

- акт прийому-передачі електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України від 28.02.2019 № 2/7;

- акт від 31.03.2019 № 03/2019 прийому-передачі послуг (виконаних робіт) згідно договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 40 за послуги з розподілу електричної енергії у березні 2019 по 1 класу напруги та по 2 класу напруги на загальну суму на загальну суму 6 084 381, 17 грн;

- акт прийому-передачі електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України від 31.01.2019 № 3/7;

- акт від 30.04.2019 № 04/2019 прийому-передачі послуг (виконаних робіт) згідно договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 40 за послуги з розподілу електричної енергії у квітні 2019 по 2 класу напруги на загальну суму на загальну суму 2 236 583, 70 грн;

- акт прийому-передачі електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України від 30.04.2019 № 4/7.

При тому, із поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог вбачається, що у зв`язку з коригуванням Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" звітів фактичного відпуску електричної енергії за лютий, березень та квітень 2019 року, в бік зменьшення з врахуванням зауважень відповідача, така заборгованість становить:

1. Виключення зі звіту фактичного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" за лютий 2019 споживачів:

- ВАТ "Ерко+Запоріжжя" (код ЄДРПОУ 23879294) - 1 923 кВт.год;

- ТОВ "Запорізьке АТП 12329" ( ЄДРПОУ 03114164) - 9 239 кВтгод;

- ТОВ "Спецмонтажінновація" (ЄДРПОУ 20494665) - 27 370 кВтгод;

Всього зменшення обсягу 38 532 кВтгод на суму 24 276,55 грн з ПДВ зменшує загальну суму боргу за фактичні послуги з розподілу електричної енергії у лютому 2019 року за рахунком від 13 березня 2019 року № 63.

Таким чином, заборгованість за лютий 2019 складає 8 313 611,69 грн. з ПДВ.

2. Виключення зі звіту фактичного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" за березень 2019 споживачів:

- ВАТ "Ерко+Запоріжжя" (код ЄДРПОУ 23879294) - 1 442 кВт.год.;

- ТОВ "Азовська промислова компанія" (код ЄДРПОУ 25484453) - 30 519 кВт.год.

Всього зменшення обсягу 31 961 кВтгод на суму 20 136, 58 грн з ПДВ зменшує загальну суму боргу за фактичні послуги з розподілу електричної енергії у березні 2019 року за рахунком від 15.04.2019 за № 101.

Таким чином, заборгованість за березень 2019 складає 6 064 244, 58 грн з ПДВ.

3. Виключення зі звіту фактичного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" за квітень 2019 споживачів:

- ТОВ "Самшит, ЛТД" (ЄДРПОУ 20483549) - 1 921 кВтгод;

- КП "Комунальні системи" (ЄДРПОУ 40286862) - 89 349 кВтгод.

Всього зменшення обсягу 91 270 кВтгод. зменшує загальну суму боргу за фактичні послуги з розподілу електричної енергії у квітні 2019 року за рахунком від 13.05.2019 за № 125 на суму 57 503, 59 грн з ПДВ.

Таким чином, заборгованість за квітень 2019 року з складає 1 579 336, 44 грн з ПДВ.

В той час, суд наголошує на тому, що контррозрахунку щодо наданих послуг з фактичного розподілу електричної енергії, зокрема, її корисного відпуску за лютий, березень та квітень 2019 року та щодо наявної заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до пп. 5 п. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" балансуюча група - об`єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об`єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об`єднання.

Пунктом 1.2.6 ПРРЕЕ передбачено, що у разі постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник "останньої надії".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р ДПЗД "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 01.01.2021. Територія здійснення діяльності ДПЗД "Укрінтеренерго" як постачальника "останньої надії" - територія України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" здійснюється виключно у таких випадках:

- банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;

- завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;

- невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;

- необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником;

- в інших випадках, передбачених ПРРЕЕ.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії виключно на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно до п. 1.2.9 ПРРЕЕ.

Так, пунктом 4.2. договору сторонами погоджено, що постачальник зобов`язаний виконувати умови цього договору та здійснювати оплату послуг згідно з умовами глави 3 цього договору та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього договору, протягом п`яти робочих днів з дня отримання рахунку, якщо інший строк не зазначено у додатку 1 "Порядок розрахунків".

Згідно п. 2.2. договору постачальник здійснює оплату послуг з розподілу згідно з умовами глави 3 цього договору та плату за надання послуг комерційного обліку електричної енергії (інформаційних послуг), послуг з відключення та підключення об`єктів споживачів постачальника згідно з додатком 1 "Порядок розрахунків", який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.4. договору оплата послуг з розподілу здійснюється Постачальником у формі 100% попередньої оплати. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує розрахунковому періоду.

За умовами пункту 2.3. додатку № 1 до договору "Порядок розрахунків" встановлено, що постачальник здійснює остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії відповідно до акта прийму-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та постачальником (додаток 2), складеного за підсумками розрахункового періоду (п. 2.8. цього Порядку розрахунків), та рахунку протягом 5 (п`яти) банківських днів від дня їх отримання. Сума остаточного розрахунку визначається як різниця між вартістю розподіленої електричної енергії споживачам постачальника, зазначеної в акті прийму-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії, та сумарною оплатою постачальника за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, виходячи з наведених вище положень договору, сторонами погоджено строк оплати наданих послуг з розподілу електричної енергії. Однак, відповідач в порушення договірних зобов`язань оплати з розподілу позивачем електричної енергії не здійснив, внаслідок чого в Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" й утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго".

При цьому, суд звертає увагу на тому, що доказів щоб вказували про протилежне станом на момент вирішення спору в матеріалах справи не міститься. Доводів позивача щодо наявної заборгованості за надання послуг з розподілу електричної енергії за наявності підписаних сторонами та скріплених печатками підприємств актів прийому-передачі послуг (виконаних робіт) згідно договору з урахуванням актів коригувань (в бік зменшення), що також були підписані сторонами та скріплені їх печатками, відповідачем спростовано не було.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок боржника щодо виконання взятого на себе зобов`язання, а кредитора - щодо прийняти ним особисто виконання такого зобов`язання.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду жодних доказів здійснення виконання ним своїх обов`язків за договором, а саме, доказів оплати за надані послуги з розподілу електричної енергії та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 19.12.2018 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення заборгованості за надання послуг з розподілу електричної енергії в період з січня по квітень 2019 року в сумі 16 555 839, 97 грн підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 1 216 414, 83 грн за період з 02.04.2019 по 05.07.2019, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 6.6. договору за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, Постачальник сплачує ОСР пеню у розмірі 0,5% від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу (але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла на день прострочення), по день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Отже, судом встановлено, що відповідачем було порушено умови договору щодо строків оплати за надані послуги з розподілу електричної енергії.

Відтак, здійснивши перевірку розрахунку пені (доданого позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог) за період з 02.04.2019 по 05.07.2019 в розмірі 1 216 414, 83 грн, суд вважає дані розрахунки обґрунтованими, такими, що не суперечить положенням договору та відповідно виконані позивачем вірно. У зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 216 414, 83 грн підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вказує, що доводи відповідача стосовно неправомірності нарахуванням позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки, не беруться до уваги, оскільки, судом встановлено, що станом на момент здійснення позивачем розрахунку пені, 0,5 %, що встановлений в п. 6.6. договору від суми прострочення за кожний день прострочення платежу перевищував подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А відтак, позивач цілком правомірно при здійсненні розрахунку пені застосував саме подвійну облікову ставку НБУ для здійснення розрахунку.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 183 781, 11 грн - інфляційних втрат за період з 01.04.2019 по 31.05.2019 та 103 795, 57 грн - 3% річних за період з 02.04.2019 по 05.07.2019, то суд зазначає слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань, встановив, що розрахунок суми інфляційних втрат виконаний позивачем вірно.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 183 781, 11 грн інфляційних нарахувань є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, здійснивши перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних в загальному розмірі 103 795, 57 грн, виходячи з встановленого періоду, в який відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначених позивачем у розрахунках періодів нарахування, суд дійшов висновку, що сума 3% річних, розрахована позивачем, не суперечать нормам чинного законодавства та умовам договору, а тому також підлягає задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" - задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код: 19480600) на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; ідентифікаційний код: 00130926) заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії в сумі 16 555 839 (шістнадцять мільйонів п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн 97 коп., пеню в сумі 1 216 414 (один мільйон двісті шістнадцять тисяч чотириста чотирнадцять) грн 83 коп., 3% річних в сумі 103 795 (сто три тисячі сімсот дев`яносто п`ять) грн 57 коп., інфляційні втрати в сумі 183 781 (сто вісімдесят три тисячі сімсот вісімдесят одна) грн. 11 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 270 897 (двісті сімдесят тисяч вісімсот дев`яносто сім) грн 47 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 23.09.2019

Суддя Д. О. Баранов