Рішення

від 03.09.2019 по справі 910/1584/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2019Справа № 910/1584/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Лебович А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" (01054, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 33)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп" (04080, вул. Кирилівська (Фрунзе), 1-3, оф. 21)

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Транс - Легіон Україна (21000, Вінницька обл.., м. Вінниця, вул. Ленінградська, буд. 39)

Про стягнення 498 681,49 грн

За участі представників сторін:

Від позивача: Вілько Н. Г., довіреність № 4 від 02.01.2019;

Від відповідача: Головков Є. І., ордер КС № 337025;

Іванчик Л. Б., ордер КВ № 010197 від 09.04.2019

Від третьої особи: Гонтар В. А., довіреність № 19 від 17.05.2019

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп" (далі - відповідач) про стягнення 498 681, 49 грн. збитків.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначає, що 16.12.2016 між ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент" та ТОВ "ПТЛ Груп" (відповідач) було укладено договір № ТС-696/12 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні, в якому ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент" виступає замовником, а відповідач експедитором.

На виконання вищезазначеного договору між ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент" та відповідачем було укладено заявку на перевезення для ТОВ "ПТЛ Груп" № 1. Для виконання вищезазначеного договору і заявки та з метою організації перевезення вантажу між експедитором - відповідачем та третьою особою було укладено договір на транспортне обслуговування та заявку на перевезення. На виконання вимог договору, заявки та міжнародної товарно-транспортної накладної було здійснено розвантаження вантажу, проте виявлено недостачу.

Як стверджує позивач, між позивачем та ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент" було укладено договір страхування, яким вантаж, який було передано в експедирування, відповідачу для транспортного був застрахований позивачем.

Як зазначає позивач, страхове відшкодування за втрату вантажу було виплачено позивачем ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент", а тому Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулося до суду про стягнення виплаченої суми у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп", яку позивач кваліфікує як нанесену шкоду.

Позивач просить залучити до участі у справі третьою особою Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Легіон Україна" та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом: подання письмових пояснень з конкретним обґрунтуванням позовних вимог до відповідача, а також зазначити чому саме відповідач несе відповідальність за дії перевізника та на підставі яких доказів та норм; подання письмових пояснень щодо того, де позивачем було отримано копії документів, які відсутні у нього в оригіналі.

04.03.2019 від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, якою останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/1584/19 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Транс-Легіон Україна та призначено справу до розгляду на 09.04.2019.

04.04.2019 від відповідача через відділ канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву ПрАТ АСКО ІНГО Україна (в порядку ст. 165 ГПК України), в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

04.04.2019 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про заміну відповідача, в якому відповідач просив суд замінити первісного відповідача ТОВ ПТЛ Груп на належного відповідача ТОВ Транс - Легіон Україна як особу яка несе відповідальність за завдану ТОВ Інтернешнл Медікл Еквіпмент шкоду.

В судовому засіданні 09.04.2019 суд на місці ухвалив на підставі ст. 48 ГПК України відмовити в задоволенні клопотання про заміну відповідача.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 48 ГПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Таким чином, у відповідності до наведеної норми заміна відповідача може бути здійснена лише за клопотанням позивача, а в даному випадку з таким клопотання звернувся відповідач, а отже у суду відсутні підстави для задоволення такого клопотання.

В судовому засіданні 09.04.2019 відповідачем було заявлено письмове клопотання про залучення співвідповідачем до участі у справі ТОВ Транс - Легіон Україна .

Розглянувши клопотання відповідача про залучення співвідповідача у справі, суд на місці ухвалив на підставі ст. 48 ГПК України відмовити в задоволенні клопотання про залучення співвідповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Отже, залучення співвідповідача можливе також лише за клопотанням позивача , відтак у суду відсутні підстави для задоволення відповідного клопотання відповідача.

В судовому засіданні 09.04.2019 суд ухвалив на місці відкласти підготовче засідання на 28.05.2019, продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та встановив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 20.05.2019.

23.04.2019 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

15.05.2019 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь (в прядку ст. 167 ГПК України).

23.05.2019 через відділ канцелярії від позивача надійшли додаткові пояснення.

27.05.2019 через відділ канцелярії від третьої особи надійшли пояснення, в яких третя особа заперечила про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 28.05.2019 суд протокольно відмовив відповідачу у задоволенні його клопотання про залучення співвідповідача у справі, з огляду на положення ст. 48 ГПК України, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 26.05.2019.

В судовому засіданні 25.06.2019 суд оголосив перерву до 23.07.2019.

Судове засідання призначене на 23.07.2019 було відкладене на 03.09.2019.

28.08.2019 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшли пояснення (в порядку ст. 42 ГПК України).

В судове засідання 03.09.2019 учасники справи прибули, та надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відповідач та третя особа проти задоволення позовних вимог заперечили.

На стадії дослідження доказів суд не визнав належними та допустимими доказами у розумінні статей 76-78 ГПК України додатки № 1, 7, 8, 10, 12, 13, 14 до позовної заяви, з підстав їх невідповідності вимогам процесуального закону, зокрема, відсутності нотаріально засвідченого перекладу документів складених іноземною мовою та порушення порядку отримання доказів від не учасників справи (позивач надав та завірив копії, які були відсутні в нього в оригіналі).

Дослідивши матеріали справи, оглянувши долучені до матеріалів справи докази, заслухавши пояснення учасників справи, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 26.09.2018 між позивачем, як страховиком та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтернешнл медікл еквіпмент , як страхувальником, був укладений договір страхування № 200219162.18 (далі за текстом - договір страхування), предметом якого, відповідно до його ст. 2, є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону, пов`язані з перевезенням вантажу (включаючи навантаження, розвантаження, перевантаження), а саме: медична техніка відповідно до інвойсу № 069 - ІМЕ від 27.09.2018 (картонні коробки на дерев`яних палетах, 33 місць, вага брутто/нетто 9 284, 589 кг, експедитор вантажу Товариство з обмеженою відповідальністю ПТЛ Груп , перевезення здійснюється автомобільним транспортом (автомобіль Тент, Scania R 114G380 070-22 TE/Schmitz 9PR 24 L 13/62 061-00 TI), вартістю 7 792 740, 20 грн, які є еквівалентом: 235 802, 90 ЄВРО по курсу НБУ на 26.09.2018.

В ст. 3 договору страхування сторони погодили, що страхова сума за договором погоджена у розмірі 100 % від вартості вантажу та складає 7 792 740, 20 грн.

Перелік страхових випадків визначений сторонами в ст. 5 договору страхування - відповідно до п. 5.1.1. Правил ( З відповідальністю за всі ризики ).

Безумовна франшиза за кожним страховим випадком складає 1 % від страхової суми, зазначеної в пункті 3 договору (ст. 6 договору страхування).

В п. 13.7. договору страхування сторони визначили, що якщо сума збитків вираховується в іноземній валюті, то виплата страхового відшкодування у валюті договору страхування здійснюється з урахуванням офіційного курсу валюти, що був встановлений Нацбанком України станом на дату настання страхового випадку.

В п. 17.1. договору страхування сторони погодили, що зупинки автомобілів з вантажем допускаються лише на стоянках, які знаходяться під охороною або постах ДАІ/поліції (окрім зупинок внаслідок технічних проблем з автомобілем або з метою рятування вантажу).

14.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Інтернешнл медікл еквіпмент звернулося до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування в розмірі 498 681, 49 грн, у зв`язку з настанням страхового випадку, передбаченого договором - втрата частини вантажу в результаті крадіжки.

Позивачем на підставі наданих Товариством з обмеженою відповідальністю Інтернешнл медікл еквіпмент документів з урахуванням умов договору, укладеного ним зі страхувальником було складено страховий акт № 364955 про врегулювання страхового випадку від 14.11.2018, встановлено суму збитку в розмірі 576 608, 89 грн та призначено до виплати страхового відшкодування у загальному розмірі 498 681, 49 грн (за вирахуванням 77 927, 40 грн франшизи).

Позивачем, згідно з платіжними дорученнями № 9283 від 07.12.2018, копія якого наявна в матеріалах справи, здійснено виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 498 681, 49 грн на рахунок Товариством з обмеженою відповідальністю Інтернешнл медікл еквіпмент .

В грудні 2018 року позивач звернувся до відповідача із претензією вих. № 4148 від 20.12.2018 на суму 498 681, 49 грн, в якій просив відповідача, як експедитора вантажу - медичної техніки відповідно до інвойсу № 069 - ІМЕ від 27.09.2018 (картонні коробки на дерев`яних палетах, 33 місць, вага брутто/нетто 9 284, 589 кг), відповідального за збиток нанесений Товариству з обмеженою відповідальністю Інтернешнл медікл еквіпмент , відшкодувати позивачу, як особі яка сплатила страхове відшкодування, вартість такого відшкодування в розмірі 498 681, 49 грн.

Оскільки відповідач не відреагував на претензію позивача та не сплатив йому страхове відшкодування, останній звернувся до суду із позовом про стягнення виплаченого страхового відшкодування в розмірі 498 681, 49 грн.

Із наявних в матеріалах справи доказів також вбачається, що 16.12.2016 між ТОВ Інтернешнл Медікл Еквіпмент , як замовником та відповідачем, як експедитором було укладено договір №ТС-696/12 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні (далі за текстом - договір експедирування), відповідно п. 1.1. якого експедитор приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок замовника організувати надання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення згідно з заявами замовника.

Відповідно до п. 1.2. договору експедирування, експедитор, на виконання договору, зобов`язаний від свого імені і за рахунок замовника укласти договір перевезення з перевізником та з іншими учасниками транспортного процесу; вчинити всі необхідні дії щодо організації транспортування вантажів, в тому числі, але не виключно, залучити третіх осіб до декларування вантажу та його зберігання на митному ліцензійному складі, а також за наявності такого доручення замовника здійснити страхування вантажу.

В п. 2.2. договору експедирування сторони погодили, що для здійснення кожного перевезення замовник у строк 7-10 днів до бажаної дати початку перевезення оформлює та передає експедитору заявку, що складена у довільній формі, яка зокрема повинна містити вагу, номенклатуру та загальну вартість вантажу, кількість місць і вид упаковки, інші вказівки замовника щодо дій з організації транспортування вантажів, які зобов`язаний вчинити експедитор на виконання договору, тощо.

Експедитор приймає вантаж від вантажовідправника за кількістю місць згідно товарно - транспортної накладної. Якщо фактична і задокументована кількість вантажу не співпадає, експедитор повідомляє про це клієнта.

Згідно з п. 2.4. договору експедирування для цілей договору підтверджена заявка, після підписання її сторонами, буде розглядатися як додаток до договору, що є невід`ємною його частиною, в якому визначені належні письмові вказівки замовника на організацію і забезпечення транспортування вантажів шляхом укладання від імені експедитора і за рахунок замовника одного чи декількох договорів перевезення у міжнародному автомобільному сполученні, а також як доручення діяти від імені та за рахунок замовника, у відносинах за договорами, укладеними замовником, на декларування та зберігання вантажу на МЛС.

Відповідно до п. 3.1.4. договору експедирування до обов`язків експедитора відноситься, зокрема, забезпечити доставку вантажу і супровідної документації в узгоджений сторонами пункт призначення та в установлені строки (згідно з заявкою), передати його уповноваженій особі вантажоотримувача в цілості і схоронності за товарно - транспортною накладною (СМR) і з оригіналами документів про митне оформлення у шляху його проходження.

В свою чергу, відповідно до п. 3.2.8. договору експедирування замовник зобов`язаний забезпечити експедитора спеціальними інструкціями з перевезення, перевалки, обробки, пакування та збереження вантажу, якщо такі є.

Доручення та інструкції, що не мають усіх необхідних реквізитів, які забезпечують можливість перевезення вантажів, вважаються непереданими експедитору. Замовник несе повну відповідальність за правильність відомостей про адреси вантажовідправників (вантажоотримувачів), про характер вантажу та особливі вимоги до його перевезення, за наявність відповідного маркування на його упаковці (п. 3.2.9 договору експедирування).

Замовник інформує експедитора про вартість вантажу в усіх випадках, коли вартість перевищує межу відповідальності згідно з Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами (п. 3.2.10).

У п. 5.1. договору експедирування сторони погодили, що у рамках договору взаємна відповідальність сторін регулюється положеннями Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (СМR), міжнародними договорами, актами чинного законодавства України, даним договором.

Згідно з п. 5.3. договору експедирування експедитор несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або його пошкодження, що сталось в проміжок часу між прийняттям вантажу у вантажовідправника до перевезення та його здачею замовнику в рамках відповідальності перевізника у відповідності з умовами Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами/КДПВ (1956).

У відповідності до п. 9.1., 9.5. договору експедирування договір діє до 31.12.2017 і вважається продовженим на один рік на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не заявила про його розірвання до моменту закінчення його строку дії.

На виконання вимог вищезазначеного договору, між ТОВ Інтернешнл Медікл Еквіпмент та відповідачем було підписано заявку на перевезення для ТОВ ПТЛ Груп №1, в якій, зокрема, сторони погодили: маршрут - 5986 РК Beringe Голандія - Україна Київ; автомобіль - НОМЕР_1/НОМЕР_2, водій - ОСОБА_2 ; вантаж - запчастини 33 европалет до 20 тон; дата завантаження - 27.09.2018; адреса завантаження - під час завантаження водію зобов`язані надати заповнену СМР, оригінальний інвойс, ЕХ, покувальний; ціна - 2 000, 00 евро по курсу НБУ на день завантаження.

Для виконання вищезазначених договору і заявки та з метою організації перевезення вантажу між відповідачем, як експедитором та третьою особою, як перевізником було укладено договір №16/06/17 на транспортне обслуговування від 16.06.2017 (далі за текстом - договір перевезення) та надано відповідачем третій особі у справі заявку на перевезення №RI№5006227 від 25.09.2018.

В п. 1.2. договору на перевезення, його сторони погодили, що конкретні умови перевезень вантажів, наданих експедитором зазначаються в заявках на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувач, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг перевізника - зазначаються в заявках на перевезення, які є невід`ємними частинами договору.

В заявці №RI№5006227 від 25.09.2018 сторонами договору перевезення було, зокрема, погоджено: маршрут - Нідерланди - Україна; автомобіль - НОМЕР_1/НОМЕР_2, водій - ОСОБА_2 ; вантаж - 33 палет, 20 т; дата завантаження - 27.09.2018; впродовж маршруту слідування залишати машину тільки на охоронюваних зупинках.

Відповідно до п. 2.1.3. договору перевезення, на вантаж, який надається для перевезення, експедитор організовує силами вантажовідправника оформлення товаротранспортних накладних та інших супроводжувальних документів в залежності від виду вантажу і його специфічних особливостей.

Згідно з п. 5.2.1. договору перевезення, перевізник несе відповідальність за фізичну втрату вантажу прийнятого до перевезення у випадку втрати - в розмірі вартості загубленого вантажу або вантажу, якого бракує; у випадку втрати вантажу, наданого для перевезення з оголошенням його вартості - в розмірі оголошеної вартості вантажу.

Позивач стверджує, що відповідно до міжнародної товарно - транспортної накладної №AVC-2002, вантаж (медичне обладнання - медична техніка відповідно до інвойсу № 069 - ІМЕ від 27.09.2018 (картонні коробки на дерев`яних палетах, 33 місць, вага брутто/нетто 9 284, 589 кг) третьою особою було прийнято для перевезення. На підтвердження вказаного позивач надав суду копію відповідної накладної, засвідчену позивачем (додаток до позовної заяви № 7).

Всього, за твердженням позивача для перевезення було передано медичної техніки загальною вартістю 235 802, 90 евро. На підтвердження вказаного позивач надав в матеріали справи копію інвойсу № 069-ІМЕ, засвідчену ним (додаток до позовної заяви № 12).

Також позивач стверджує, що 04.10.2018 під час розвантаження напівпричепу автомобіля - НОМЕР_1/НОМЕР_2, на території України було виявлено нестачу вантажу (медичної техніки - медична техніка відповідно до інвойсу № 069 - ІМЕ від 27.09.2018 (картонні коробки на дерев`яних палетах, 33 місць, вага брутто/нетто 9 284, 589 кг), на підтвердження чого позивач надав в матеріали справи копію акту б/н від 04.10.2018, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю Інтернешнл медікл еквіпмент (додаток до позовної заяви № 8), засвідчену позивачем та копію звіту № 546 про проведені інспекційні роботи ФОП Расін А. А. , засвідчену позивачем.

На підтвердження факту крадіжки вантажу позивачем надано в матеріали копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.10.2018, звірену позивачем (додаток до позовної заяви № 10)

Відповідно до викладеного копії звіту № 546 про проведені інспекційні роботи ФОП Расін А. А. всього не вистачає 690 одиниць товару (6 номенклатурних найменувань) загальною вартістю 17 666, 10 евро (без врахування вартості митних платежів, НДС та фрахту).

Отже, предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення, з останнього, як з експедитора, який був зобов`язаний забезпечити схоронність вантажу під час перевезення, страхового відшкодування в розмірі 498 681, 49 грн, сплаченого позивачем у зв`язку із частковою втратою вантажу по договору добровільного страхування.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, з тих підстав, що: особливих умов перевезення вантажу замовником зазначено не було у відповідній заявці; схоронність вантажу мав забезпечити саме водій автомобіля; замовник не повідомляв експедитора про вартість вантажу; відповідно до ст. 23 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів сплаті підлягає лише сума компенсації за втрачений вантаж у розмірі не більше ніж 177 290, 86 грн; відповідно до умов страхування втрата вантажу не могла бути визнана страховим випадком, адже не було дотримано вимогу щодо залишення транспортного засобу тільки на охоронюваних стоянках; відповідальність за втрату вантажу має нести перевізник, як особа відповідальна у заподіянні збитків.

Позивач з доводами відповідача не погоджується та зазначає, що у відповідності до положень Закону України Про транспортно - експедиторську діяльність особою відповідальною за втрату вантажу є експедитор, та що дотримання умов договорів експедирування та перевезення їх сторонами не впливає на правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем, та на обов`язок відповідача відшкодувати сплачену позивачем шкоду.

Третя особа заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав відсутності його вини у втраті вантажу, адже мала місце крадіжка, крім того, будь - яких інструкцій щодо умов перевезення вантажу з боку вантажовідправника не надходило.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) внормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У відповідності до норм ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті буде мати регресний характер. Таку вимогу страховик може пред`явити до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто така особа повинна бути саме суб`єктом відповідальності. Це означає по-перше, що така особа за своїм правовим статусом повинна мати можливість нести відповідальність за завдані нею збитки, а, по-друге, мають бути в наявності необхідні умови притягнення такої особи до відповідальності.

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Як встановлено судом, позивач за договором страхування здійснив Товариству з обмеженою відповідальністю Інтернешнл медікл ексвіпмент виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 498 681, 49 грн.

Отже, для відшкодування шкоди та задоволення вимог про стягнення з відповідача 498 681, 49 грн збитків позивачу необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди (збитків) та її розмір ; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Судом встановлено, що відповідач за договором експедирування, зобов`язався приймати на себе обов`язки від свого імені та за рахунок замовника організувати надання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення згідно з заявами замовника.

Зокрема, у відповідності до заявки на перевезення для ТОВ ПТЛ Груп №1, сторони погодили, що відповідач організовує для замовника перевезення вантажу - запчастини 33 европалет до 20 тон, за маршрутом - 5986 РК Beringe Голандія - Україна Київ, автомобілем - НОМЕР_1/НОМЕР_2, водієм якого є - ОСОБА_2 , дата завантаження - 27.09.2018. В заявці сторони також зазначили, що під час завантаження водію зобов`язані надати заповнену СМР, оригінальний інвойс, ЕХ, пакувальний, та що ціна - 2 000, 00 евро по курсу НБУ на день завантаження.

Відповідно до положень ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Положеннями ч. 2 ст. 932 ЦК України внормовано, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 618 ЦК України встановлено правило, що боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 ЦК України), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Згідно частини 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Таким чином, відповідач, як експедитор є саме тією особою, яка згідно чинного законодавства та укладеного договору експедирування (п. 3.1.4) несе відповідальність перед Товариством з обмеженою відповідальністю Інтернешнл медікл еквіпмент , а внаслідок сплати позивачем страхового відшкодування останньому - перед позивачем, за не доставку перевізником вантажоодержувачу частини товару, прийнятого до перевезення на виконання умов договору експедирування та заявки на перевезення для ТОВ ПТЛ Груп №1.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

В п. 2.2. договору експедирування сторонами було погоджено, що заявка в обов`язковому порядку має містити інформацію, щодо ваги, номенклатури та загальної вартості вантажу , кількості місць і вид упаковки, а також інші вказівки замовника щодо дій з організації транспортування вантажів, які зобов`язаний вчинити експедитор на виконання договору.

Заявка на перевезення для ТОВ ПТЛ Груп №1 не містить зазначеної інформації, і як встановлено судом за вказаною заявкою вантаж для перевезення визначений сторонами, як запчастини , а не медичне обладнання . Ціна, яка вказана в п. 13 заявки, є ймовірно вартістю надання послуг з експедирування, з огляду на зміст наступного пункту заявки (п.14). Разом з тим, з наявної в матеріалах справи заяви на перевезення № 1 відповідно до договору № ТС-696/12 від 16.12.2016 року суд не може дійти висновку про загальну вартість вантажу переданого відповідачу як експедитору для організації його перевезення.

За твердженням позивача, вантаж (медичне обладнання - медична техніка (картонні коробки на дерев`яних палетах, 33 місць, вага брутто/нетто 9 284, 589 кг) був прийнятий до перевезення перевізником (третьою особою) відповідно до міжнародної товарно - транспортної накладної №AVC-2002. На підтвердження вказаного позивач надав суду копію відповідної накладної, засвідчену позивачем (додаток до позовної заяви № 7). Проте, оскільки такий документ складений на іноземній мові, і не містить засвідченого перекладу на українську мову, із наданого доказу суд позбавлений можливості встановити будь - які обставини справи. Крім того, позивач, який не є вантажовідправником не пояснив, яким чином отримав оригінал вказаного доказу для засвідчення його "з оригіналом згідно". Отже, такий доказ не відповідає критеріям належності та допустимості, і відповідно був визнаний таким судом на стадії дослідження доказів у відповідності до статей 77-78 ГПК України.

Вартість вантажу прийнятого до перевезення позивач підтверджує копією інвойсу № 069 - ІМЕ від 27.09.2018, який також складений іноземною мовою та не містить засвідченого перекладу на українську мову, відповідно також був визнаний судом неналежним та недопустимим на стадії дослідження доказів.

Крім того, статтею 91 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Таким чином, в силу положень процесуального закону відповідність копії письмового доказу оригіналу учасник процесу може, за умови, що оригінал такого доказу знаходиться у нього.

Як зазначає сам позивач в позовній заяві, оригінали частини наданих ним суду доказів знаходяться у відповідача або у інших осіб, які не є учасниками справи, а саме оригінали: контракту № 1/07 від 02.03.2007 (додаток до позовної заяви № 1), міжнародної товарно - транспортної накладної №AVC-2002 (додаток до позовної заяви № 7), акту №б/н від 04.10.2018 (додаток до позовної заяви №8), витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.10.2018 (додаток до позовної заяви № 10), протоколу від 03.10.2018 (додаток до позовної заяви № 11), інвойсу № 069-ІМЕ від 27.09.2018 (додаток до позовної заяви № 12), пакувального листа від 27.09.2018 (додаток до позовної заяви № 13) та вантажно - митної декларації (додаток до позовної заяви № 14). Відповідно вказані докази не є засвідченими належним чином, і відповідно не відповідають критерію належності та допустимості, що і стало підставою для визнання їх неналежними та недопустимими на стадії дослідження доказів.

Суд зазначає, що у відповідності до положень ст. 81 Господарського процесуального кодексу України позивач був наділений правом на подання клопотання про витребування доказів судом, проте не скористався таким правом, відповідно позивач несе ризик настання наслідків, пов`язаних з не вчиненням відповідних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, заявка на перевезення для ТОВ ПТЛ Груп №1 та її зміст не є доказом того, що відповідач взяв на себе зобов`язання з організації перевезення медичного обладнання, загальною вартістю 7 792 740, 20 грн (або 235 802, 90 Евро), а інших доказів які б відповідали критерію належності та допустимості обставин прийняття відповідачем на себе зобов`язань щодо організації перевезення вантажу - медичного обладнання, загальною вартістю 7 792 740, 20 грн (або 235 802, 90 Евро), матеріали справи не містять.

Враховуючи зазначене обставини порушення відповідачем його зобов`язань за договором експедирування не доведені позивачем належними та допустимими доказами, що є необхідною умовою для покладення на відповідача відповідальності визначеної ст. 623 ЦК України, як не доведений ним і розмір завданої шкоди, і причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та нанесеною шкодою.

Суд вважає за необхідне, крім вказаного, зазначити, що не погоджується з доводами відповідача щодо регулювання правовідносин сторін положеннями ст. 1166, 1172 та 1191 ЦК України, оскільки вказані норми регулюють відшкодування шкоди у випадку її завдання за відсутності договірних правовідносин між сторонами, а в даному випадку між відповідачем та особою, якій завдано шкоди, був укладений договір.

З доводами відповідача щодо розповсюдження на правовідносини сторін договору експедирування положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів суд погоджується, але не здійснює оцінку дотримання її положень сторонами договору експедирування, оскільки матеріалами справи не доведений сам факт прийняття відповідачем на себе зобов`язань щодо перевезення вантажу - медичного обладнання, загальною вартістю 7 792 740, 20 грн (або 235 802, 90 Евро).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, як не доведених та необґрунтованих.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору та інші витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" (01054, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 33; ідентифікаційний код 16285602) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп" (04080, вул. Кирилівська (Фрунзе), буд. 1-3, оф. 21; ідентифікаційний код 34491805), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Транс - Легіон Україна (21000, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Ленінградська, буд. 39; ідентифікаційний код 31679878) про стягнення 498 681,49 грн страхового відшкодування відмовити.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" (01054, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 33; ідентифікаційний код 16285602).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23.09.2019.

Суддя Г. П. Бондаренко