Постанова

від 23.12.2019 по справі 910/1584/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2019 р. Справа№ 910/1584/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Гузир І.А.,

представників сторін:

позивача: Кравченко Р.Ю.,

відповідача: Головков Є.І.,

третьої особи: Іванчик Л.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 (повний текст рішення складено 23.09.2019)

у справі № 910/1584/19 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп",

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс - Легіон Україна",

про стягнення 498.681,49 грн,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі №910/1584/19 відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (далі - позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп" 498.681,49 грн збитків.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що порушення відповідачем його зобов`язань за договором експедирування позивач не довів належними та допустимими доказами, що є необхідною умовою для покладення на відповідача відповідальності, визначеної ст. 623 ЦК України, як не довів і розміру завданої шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та нанесеною шкодою.

Не погодившись з рішенням місцевого суду, позивач подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі №910/1584/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі №910/1584/19, розгляд справи призначено на 27.11.2019.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий суд безпідставно не визнав належними та допустимими доказами додатки № 1, 7, 8, 10, 12, 13, 14 до позовної заяви, помилково зазначивши, що ці докази не відповідають вимогам процесуального закону, зокрема, відсутній нотаріально засвідчений переклад документів, складених іноземною мовою, та порушено порядок отримання доказів не від учасників справи.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідач та третя особа проти задоволення апеляційної скарги заперечили, зазначили, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просили залишити вказане рішення без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 розгляд справи відкладено на 11.12.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 розгляд справи відкладено на 23.12.2019.

В судовому засіданні 23.12.2019 представники позивача, відповідача та третьої особи надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду, просили рішення місцевого суду залишити без змін.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, 26.09.2018 позивач як страховик та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл медікл еквіпмент" як страхувальник уклали договір страхування №200219162.18 (далі - договір страхування), предметом якого, відповідно до п. 2 цього договору, є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону, пов`язані з перевезенням вантажу (включаючи навантаження, розвантаження, перевантаження), а саме: медична техніка відповідно до інвойсу №069 - ІМЕ від 27.09.2018 (картонні коробки на дерев`яних палетах, 33 місця, вага брутто/нетто 9.284,589 кг, експедитор вантажу - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп", перевезення здійснюється автомобільним транспортом (автомобіль Тент, Scania R 114G380 070-22 TE/Schmitz 9PR 24 L 13/62 061-00 TI), вартістю 7.792.740,20 грн, які є еквівалентом: 235.802,90 ЄВРО за курсом НБУ на 26.09.2018.

Відповідно до п. 3 договору страхування страхова сума погоджена в розмірі 100 % від вартості вантажу та складає 7.792.740,20 грн.

Перелік страхових випадків визначений сторонами в п. 5 договору страхування - відповідно до п. 5.1.1 Правил страхування ("З відповідальністю за всі ризики").

Безумовна франшиза за кожним страховим випадком складає 1 % від страхової суми, зазначеної в пункті 3 договору (п. 6 договору страхування).

В п. 13.7 договору страхування сторони визначили, що якщо сума збитків вираховується в іноземній валюті, то виплата страхового відшкодування у валюті договору страхування здійснюється з урахуванням офіційного курсу валюти, що був встановлений Нацбанком України станом на дату настання страхового випадку.

В п. 17.1 договору страхування сторони погодили, що зупинки автомобілів з вантажем допускаються лише на стоянках, які знаходяться під охороною або постах ДАІ/поліції (окрім зупинок внаслідок технічних проблем з автомобілем або з метою рятування вантажу).

14.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл медікл еквіпмент" звернулося до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування в розмірі 498.681,49 грн у зв`язку з настанням страхового випадку, передбаченого договором, - втрати частини вантажу в результаті крадіжки.

На підставі наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл медікл еквіпмент" документів з урахуванням умов договору, укладеного ним зі страхувальником, позивач склав страховий акт № 364955 про врегулювання страхового випадку від 14.11.2018, встановив суму збитку в розмірі 576.608,89 грн та призначив до виплати страхового відшкодування в загальному розмірі 498.681,49 грн (за вирахуванням 77.927, 40 грн франшизи).

Позивач згідно з платіжним дорученням № 9283 від 07.12.2018, копія якого наявна в матеріалах справи, здійснив виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 498.681,49 грн на рахунок Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл медікл еквіпмент".

В грудні 2018 року позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 4148 від 20.12.2018 на суму 498.681,49 грн, в якій просив відповідача як експедитора вантажу - медичної техніки відповідно до інвойсу № 069 - ІМЕ від 27.09.2018 (картонні коробки на дерев`яних палетах, 33 місць, вага брутто/нетто 9.284,589 кг), відповідального за збиток, нанесений Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл медікл еквіпмент", - відшкодувати позивачу як особі, котра сплатила страхове відшкодування, вартість такого відшкодування в розмірі 498.681,49 грн.

Оскільки відповідач не відреагував на претензію позивача та не сплатив йому страхове відшкодування, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення виплаченого страхового відшкодування в розмірі 498.681,49 грн.

Настанню страхового випадку також передували такі обставини.

16.12.2016 ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент" як замовник та відповідач як експедитор уклали договір № ТС-696/12 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні (далі - договір експедирування), відповідно п. 1.1 якого експедитор приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок замовника організувати надання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення згідно з заявами замовника.

Відповідно до п. 1.2 договору експедирування експедитор на виконання договору зобов`язаний від свого імені і за рахунок замовника укласти договір перевезення з перевізником та з іншими учасниками транспортного процесу; вчинити всі необхідні дії щодо організації транспортування вантажів, в тому числі, але не виключно, залучити третіх осіб до декларування вантажу та його зберігання на митному ліцензійному складі, а також, за наявності такого доручення замовника, здійснити страхування вантажу.

В п. 2.2 договору експедирування сторони погодили, що для здійснення кожного перевезення замовник у строк 7-10 днів до бажаної дати початку перевезення оформлює та передає експедитору заявку, що складена у довільній формі, яка зокрема повинна містити вагу, номенклатуру та загальну вартість вантажу, кількість місць і вид упаковки, інші вказівки замовника щодо дій з організації транспортування вантажів, які зобов`язаний вчинити експедитор на виконання договору тощо.

Експедитор приймає вантаж від вантажовідправника за кількістю місць згідно з товарно-транспортною накладною. Якщо фактична і задокументована кількість вантажу не співпадає, експедитор повідомляє про це клієнта.

Згідно з п. 2.4 договору експедирування для цілей договору підтверджена заявка, після підписання її сторонами, буде розглядатися як додаток до договору, що є невід`ємною його частиною, в якому визначені належні письмові вказівки замовника на організацію і забезпечення транспортування вантажів шляхом укладання від імені експедитора і за рахунок замовника одного чи декількох договорів перевезення в міжнародному автомобільному сполученні, а також як доручення діяти від імені та за рахунок замовника у відносинах за договорами, укладеними замовником, на декларування та зберігання вантажу на МЛС.

Відповідно до п. 3.1.4 договору експедирування до обов`язків експедитора відноситься, зокрема, забезпечити доставку вантажу і супровідної документації в узгоджений сторонами пункт призначення та в установлені строки (згідно з заявкою), передати його уповноваженій особі вантажоотримувача в цілості і схоронності за товарно-транспортною накладною (СМR) і з оригіналами документів про митне оформлення в шляху його проходження.

У свою чергу, відповідно до п. 3.2.8 договору експедирування замовник зобов`язаний забезпечити експедитора спеціальними інструкціями з перевезення, перевалки, обробки, пакування та збереження вантажу, якщо такі є.

Доручення та інструкції, що не мають усіх необхідних реквізитів, які забезпечують можливість перевезення вантажів, вважаються непереданими експедитору. Замовник несе повну відповідальність за правильність відомостей про адреси вантажовідправників (вантажоотримувачів), про характер вантажу та особливі вимоги до його перевезення, за наявність відповідного маркування на його упаковці (п. 3.2.9 договору експедирування).

Замовник інформує експедитора про вартість вантажу в усіх випадках, коли вартість перевищує межу відповідальності згідно з Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами (п. 3.2.10).

У п. 5.1 договору експедирування сторони погодили, що в рамках договору взаємна відповідальність сторін регулюється положеннями Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (СМR), міжнародними договорами, актами чинного законодавства України, даним договором.

Згідно з п. 5.3 договору експедирування експедитор несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або його пошкодження, що сталось в проміжок часу між прийняттям вантажу у вантажовідправника до перевезення та його здачею замовнику, в рамках відповідальності перевізника відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами/КДПВ (1956).

Відповідно до п. 9.1, 9.5 договору експедирування договір діє до 31.12.2017 і вважається продовженим на один рік на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не заявила про його розірвання до моменту закінчення його строку дії.

На виконання вимог зазначеного договору ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент" та відповідач підписали заявку на перевезення для ТОВ "ПТЛ Груп" № 1, в якій, зокрема, сторони погодили: маршрут - 5986 РК Beringe Голандія - Україна Київ; автомобіль - НОМЕР_1, водій - ОСОБА_2 ; вантаж - запчастини 33 европалети до 20 тон; дата завантаження - 27.09.2018; адреса завантаження - під час завантаження водію зобов`язані надати заповнену CMR, оригінальний інвойс, ЕХ, пакувальний (лист); ціна - 2.000,00 євро за курсом НБУ на день завантаження.

Для виконання в тому числі і зазначених вище договору і заявки та з метою організації перевезення вантажу між відповідачем як експедитором та третьою особою як перевізником був укладений договір № 16/06/17 на транспортне обслуговування від 16.06.2017 (далі за текстом - договір перевезення) та надано відповідачем третій особі у справі заявку на перевезення RI№5006227 від 25.09.2018.

В п. 1.2 договору на перевезення його сторони погодили, що конкретні умови перевезень вантажів, наданих експедитором, зазначаються в заявках на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувач, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг перевізника - зазначаються в заявках на перевезення, які є невід`ємними частинами договору.

У заявці RI№5006227 від 25.09.2018 сторони договору перевезення, зокрема, погодили: маршрут - Нідерланди - Україна; автомобіль - НОМЕР_1, водій - ОСОБА_2 ; вантаж - 33 палет, 20 т; дата завантаження - 27.09.2018; впродовж маршруту слідування залишати машину тільки на охоронюваних зупинках.

Відповідно до п. 2.1.3 договору перевезення на вантаж, який надається для перевезення, експедитор організовує силами вантажовідправника оформлення товаротранспортних накладних та інших супроводжувальних документів в залежності від виду вантажу і його специфічних особливостей.

Згідно з п. 5.2.1 договору перевезення перевізник несе відповідальність за фізичну втрату прийнятого до перевезення вантажу у випадку втрати - в розмірі вартості загубленого вантажу або вантажу, якого бракує; у випадку втрати вантажу, наданого для перевезення з оголошенням його вартості, - в розмірі оголошеної вартості вантажу.

Позивач стверджує, що відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної № AVC-2002 вантаж (медичне обладнання - медична техніка відповідно до інвойсу № 069 - ІМЕ від 27.09.2018 (картонні коробки на дерев`яних палетах, 33 місця, вага брутто/нетто 9.284,589 кг) третя особа прийняла для перевезення. На підтвердження вказаного позивач надав суду копію відповідної накладної, засвідчену позивачем (додаток до позовної заяви № 7).

Всього, за твердженням позивача, для перевезення було передано медичної техніки загальною вартістю 235.802,90 євро. На підтвердження вказаного позивач надав до матеріалів справи копію інвойсу № 069-ІМЕ, засвідчену ним (додаток до позовної заяви № 12).

Також позивач стверджує, що 04.10.2018 під час розвантаження напівпричепу автомобіля - НОМЕР_1 на території України була виявлена нестача вантажу (медичної техніки - медична техніка відповідно до інвойсу № 069 - ІМЕ від 27.09.2018 (картонні коробки на дерев`яних палетах, 33 місць, вага брутто/нетто 9.284,589 кг), на підтвердження чого позивач надав до матеріалів справи копію акта б/н від 04.10.2018, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл медікл еквіпмент" (додаток до позовної заяви № 8), засвідчену позивачем, та копію звіту № 546 про проведені інспекційні роботи ФОП Расін А. А., засвідчену позивачем.

На підтвердження факту крадіжки вантажу позивач надав до матеріалів справи копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.10.2018, звірену позивачем (додаток до позовної заяви № 10).

Відповідно до копії звіту № 546 про проведені інспекційні роботи ФОП Расіна А.А. всього не вистачає 690 одиниць товару (6 номенклатурних найменувань) загальною вартістю 17.666,10 євро (без врахування вартості митних платежів, ПДВ та фрахту).

Отже, предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього як з експедитора, котрий був зобов`язаний забезпечити схоронність вантажу під час перевезення, страхового відшкодування в розмірі 498.681, 49 грн, сплаченого позивачем у зв`язку із частковою втратою вантажу за договором добровільного страхування.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що: особливих умов перевезення вантажу замовником зазначено не було у відповідній заявці; схоронність вантажу мав забезпечити саме водій автомобіля; замовник не повідомляв експедитора про вартість вантажу; відповідно до ст. 23 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів сплаті підлягає лише сума компенсації за втрачений вантаж у розмірі не більше ніж 177.290,86 грн; відповідно до умов страхування втрата вантажу не могла бути визнана страховим випадком, адже не було дотримано вимоги щодо залишення транспортного засобу тільки на охоронюваних стоянках; відповідальність за втрату вантажу має нести перевізник як особа, відповідальна за заподіянні збитки.

Позивач з доводами відповідача не погоджується та зазначає, що відповідно до положень Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" особою, відповідальною за втрату вантажу, є експедитор; дотримання умов договорів експедирування та перевезення їх сторонами не впливає на правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем; обов`язок відшкодувати сплачену позивачем шкоду покладено на відповідача.

Третя особа заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав відсутності його вини у втраті вантажу, адже мала місце крадіжка, крім того, будь-яких інструкцій щодо умов перевезення вантажу з боку вантажовідправника не надходило.

Розглядаючи справу, місцевий суд виходив з такого.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до норм ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті буде мати суброгаційний характер. Таку вимогу страховик може пред`явити до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто така особа повинна бути саме суб`єктом відповідальності. Це означає, по-перше, що така особа за своїм правовим статусом повинна мати можливість нести відповідальність за завдані нею збитки, а, по-друге, в наявності мають бути необхідні умови притягнення такої особи до відповідальності.

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Як встановлено місцевим судом, позивач за договором страхування здійснив Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл медікл ексвіпмент" виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 498.681,49 грн.

Отже, для відшкодування шкоди та задоволення вимог про стягнення з відповідача 498.681,49 грн збитків позивачу необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди (збитків) та її розмір; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Відповідач за договором експедирування зобов`язався приймати на себе обов`язки від свого імені та за рахунок замовника організувати надання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення згідно з заявами замовника.

Зокрема, відповідно до заявки на перевезення для ТОВ "ПТЛ Груп" №1 сторони погодили, що відповідач організовує для замовника перевезення вантажу - запчастини 33 европалети до 20 тон, за маршрутом - 5986 РК Beringe Голандія - Україна Київ, автомобілем - НОМЕР_1, водієм якого є ОСОБА_2 , дата завантаження - 27.09.2018. В заявці сторони також зазначили, що під час завантаження водію зобов`язані надати заповнену CMR, оригінальний інвойс, ЕХ, пакувальний, та що ціна - 2.000,00 євро за курсом НБУ на день завантаження.

Відповідно до положень ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Положеннями ч. 2 ст. 932 ЦК України передбачено, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 618 ЦК України встановлено, що боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 ЦК України), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Таким чином, відповідач як експедитор є особою, котра згідно з законодавством та укладеним договором експедирування (п. 3.1.4) несе відповідальність перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл медікл еквіпмент", а внаслідок сплати позивачем страхового відшкодування останньому - перед позивачем, за недоставку перевізником вантажоодержувачу частини товару, прийнятого до перевезення на виконання умов договору експедирування та заявки на перевезення для ТОВ "ПТЛ Груп" №1.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Місцевий суд також цілком підставно зауважив, що він не погоджується з доводами відповідача щодо регулювання правовідносин сторін положеннями ст. 1166, 1172 та 1191 ЦК України, оскільки вказані норми регулюють відшкодування шкоди у випадку її завдання за відсутності договірних правовідносин між сторонами, а в даному випадку між відповідачем та особою, якій завдано шкоди, був укладений договір.

В п. 2.2 договору експедирування сторони погодили, що заявка в обов`язковому порядку має містити інформацію щодо ваги, номенклатури та загальної вартості вантажу, кількості місць і вид упаковки, а також інші вказівки замовника щодо дій з організації транспортування вантажів, які зобов`язаний вчинити експедитор на виконання договору.

Як правильно зазначив місцевий суд, заявка на перевезення для ТОВ "ПТЛ Груп" №1 не містить зазначеної інформації, а вантаж для перевезення визначений сторонами як "запчастини", а не "медичне обладнання". Ціна, яка вказана в п. 13 заявки, є, ймовірно, вартістю надання послуг з експедирування з огляду на зміст наступного пункту заявки (п. 14). Разом з тим, місцевий суд зазначив, що з наявної в матеріалах справи заяви на перевезення № 1 відповідно до договору № ТС-696/12 від 16.12.2016 неможливо дійти висновку про загальну вартість вантажу, переданого відповідачу як експедитору для організації його перевезення.

За твердженням позивача, вантаж (медичне обладнання - медична техніка (картонні коробки на дерев`яних палетах, 33 місця, вага брутто/нетто 9.284,589 кг) був прийнятий до перевезення перевізником (третьою особою) відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної № AVC-2002. На підтвердження вказаного позивач надав суду копію відповідної накладної, засвідчену позивачем (додаток до позовної заяви № 7).

Відмовляючи в позові, місцевий суд зазначив, що оскільки такий документ складений іноземною мовою і не містить засвідченого перекладу українською мовою, місцевий суд зазначив, що із наданого доказу він позбавлений можливості встановити будь-які обставини справи.

Крім того, позивач, який не є вантажовідправником, не пояснив, яким чином отримав оригінал вказаного доказу для засвідчення його "з оригіналом згідно". Отже, такий доказ, на висновком місцевого суду, не відповідає критеріям належності та допустимості, був визнаний таким місцевим судом на стадії дослідження доказів відповідно до статей 77-78 ГПК України.

Вартість вантажу прийнятого до перевезення позивач підтверджує копією інвойсу № 069 - ІМЕ від 27.09.2018, який також складений іноземною мовою та не містить засвідченого перекладу українською мовою, відповідно також був визнаний місцевим судом неналежним та недопустимим на стадії дослідження доказів.

Статтею 91 ГПК України внормовано, що письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Як зазначає позивач в позовній заяві, оригінали частини наданих ним суду доказів знаходяться у відповідача або у інших осіб, які не є учасниками справи, а саме оригінали: контракту № 1/07 від 02.03.2007 (додаток до позовної заяви № 1), міжнародної товарно - транспортної накладної №AVC-2002 (додаток до позовної заяви № 7), акту №б/н від 04.10.2018 (додаток до позовної заяви №8), витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.10.2018 (додаток до позовної заяви № 10), протоколу від 03.10.2018 (додаток до позовної заяви № 11), інвойсу № 069-ІМЕ від 27.09.2018 (додаток до позовної заяви № 12), пакувального листа від 27.09.2018 (додаток до позовної заяви № 13) та вантажно - митної декларації (додаток до позовної заяви № 14). Відповідно вказані докази не є засвідченими належним чином, і відповідно не відповідають критерію належності та допустимості, що і стало підставою для визнання їх неналежними та недопустимими на стадії дослідження доказів.

Місцевий суд зазначив, що відповідно до положень ст. 81 Господарського процесуального кодексу України позивач був наділений правом на подання клопотання про витребування доказів судом, проте не скористався таким правом, відповідно позивач несе ризик настання наслідків, пов`язаних з не вчиненням відповідних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі цього місцевий суд дійшов висновку, що заявка на перевезення для ТОВ "ПТЛ Груп" №1 та її зміст не є доказом того, що відповідач взяв на себе зобов`язання з організації перевезення медичного обладнання загальною вартістю 7.792.740,20 грн (або 235.802,90 євро), а інших доказів, які відповідали б критерію належності та допустимості обставин прийняття відповідачем на себе зобов`язань щодо організації перевезення вантажу-медичного обладнання, загальною вартістю 7.792.740,20 грн (або 235.802,90 євро), матеріали справи не містять.

Враховуючи вказане, місцевий суд зазначив, що обставини порушення відповідачем його зобов`язань за договором експедирування позивач не довів належними та допустимими доказами, що є необхідною умовою для покладення на відповідача відповідальності, визначеної ст. 623 ЦК України, як не довів і розміру завданої шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та нанесеною шкодою.

Апеляційний суд вважає зазначені висновки помилковими, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як слідує з матеріалів справи, в т. ч. заяв по суті спору, та пояснень представників сторін, наданих в судових засіданнях, сторони не заперечували і не заперечують обставин укладення договорів між сторонами, обставин прийняття до перевезення вантажу, що зазначений в CMR (міжнародною автомобільною товарно-транспортною накладною), та обставин зникнення частини цього вантажу.

При цьому колегія суддів відзначає, що стонами спору не подавались будь-які заяви щодо відмови від визнання обставин справи за правилами ч. 2 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Колегія суддів також відзначає, що перебіг розгляду даної справи починався з того, що позовна заява ухвалою місцевого суду від 18.02.2019 була залишена без руху. Цією ухвалою суд встановив позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- подання письмових пояснень з конкретним обґрунтуванням позовних вимог до відповідача, а також зазначення чому саме відповідач несе відповідальність за дії перевізника та на підставі яких доказів і норм;

- подання письмових пояснень щодо того, де позивач отримав копії документів, які відсутні у нього в оригіналі.

У заяві про усунення недоліків від 04.09.2019, поданій до місцевого суду, позивач пояснив, що відповідно до п. 13.3 договору страхування в усіх питаннях щодо порядку та умов виплати страхового відшкодування, переліку документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків, а також строків прийняття рішення про здійснення або відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування не обумовлених у п. 13 договору сторони керуються умовами 11, 12, 13 Правил.

Розділом 11 Правил добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу), затверджених Головою Правління ЗАТ АСК ІНГО Україна 18.12.2006, (належним чином засвідчену копію позивач надав місцевому суду як додаток до заяви від 04.09.2019) визначено перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків.

Згідно з п. п. 11.3, 11.4 Правил страховик має право вимагати у страхувальника надання йому всіх необхідних документів, розгляд яких є умовою для відшкодування збитків страхувальника. Отримання і надання цих документів є обов`язком страхувальника. Непредставлення необхідних документів, які передбачені п. 11.2 цих Правил, дає страховику право відмовити у виплаті відшкодування в частині збитку, не підтвердженому відповідними документами. Вищезазначені документи надаються страхувальником у формі оригінальних документів або нотаріально засвідчених копій, або простих копій за умови надання страховику можливості звіряння цих копій з оригіналами документів.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Згідно з п. п. 5. 7 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд: може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Таким чином, місцевий суд, в разі наявності у нього певних сумнівів, не був позбавлений процесуальної можливості витребувати у відповідної особи оригінали письмових доказів не лише за клопотанням сторін а й з власної ініціативи, в т.ч. як у разі залишення позовної заяви без руху, так і під час підготовчого провадження.

Як зазначалось вище, відмовляючи в позові, місцевий суд зокрема зазначив, що міжнародна товарно-транспортна накладна № AVC-2002 та інвойс № 069 - ІМЕ від 27.09.2018 складені іноземною мовою і не містять засвідченого перекладу українською мовою. Відтак, місцевий суд зазначив, що із наданих доказів він позбавлений можливості встановити будь-які обставини справи.

Однак, в цей же час місцевий суд не надав належної оцінки вантажно-митній декларації від 04.10.2018, належним чином засвідчену копію якої позивач долучив до позовної заяви (т. 1, а. с. 75).

Як вбачається з графи 8 вантажно-митної декларації, отримувачем товару є ТОВ Інтернешенл медікл еквіпмент .

У графі 32 товаром є, зокрема, електронні вироби медичного призначення згідно з описом.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що опис товару здійснено українською мовою.

Графи 18 та 21 вантажно-митної декларації містять відомості про транспортний засіб, який перевозив товар, а саме: 07022TE/061-00 TI, чим підтверджується, що перевезення товару здійснював саме вищевказаний автомобіль Тент, Scania R 114G380 070-22 TE/Schmitz 9PR 24 L 13/62 061-00 TI.

Засвідчена копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу також доучена позивачем до позову (т. 1, а. с. 86, 87).

Всі наведені документи самі по собі підтверджують певні факти та обставини перевезення вантажу, котрі, як зазначалося вище, не оспорювались учасниками процесу в даній справі, як і належність таких документів, складення яких передбачено як міжнародним законодавством (Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів), так і внутрішнім. А процесуальні недоліки їх надання (відсутність перекладів українською мовою, неподання оригіналів для дослідження) цілком могли бути усунуті судом без порушення процесуальних правил.

При цьому колегія суддів бере до уваги таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 175 суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Отже, правильно кваліфікувавши відносини, що склалися між учасниками перевезення вантажу, але відмовивши в позові через неналежне оформлення і подання доказів, місцевий суд фактично позбавив позивача можливості повторно звернутися до суду за захистом порушеного права з вимогою до відповідача, адже такий повторний позов ґрунтувався б на тих самих підставах, мав би той самий предмет і доказову базу.

Аналізуючи обставини справи, апеляційний суд відзначає, що в цілому всі учасники перевезення допустили певну необачність в його організації.

Так, замовник перевезення:

- склав заявку на перевезення без дотримання вимог п. п. 2.2, 3.2.8, 3.2.9, 3.2.10 договору експедирування щодо зазначення обов`язкових даних;

- порушив вимоги п. 17.8 договору страхування в частині визначення умов експедитору щодо транспортного засобу, оскільки, на думку суду, товар, що перевозився, підпадає під визначення товару підвищеного ризику в розумінні п. 17.8, в т. ч. з урахуванням його вартості понад 6.000.000,0 грн.

У свою чергу експедитор прийняв заявку на перевезення без зауважень і витребовування додаткової інформації, хоча у своїй заявці для Транс-Легіон зазначив про додаткові застереження щодо умов перевезення в частині залишення транспортного засобу виключно на охоронюваних стоянках.

Перевізник не забезпечив схоронність вантажу, порушивши навіть мінімальні додаткові вказівки експедитора. Зокрема, в матеріалах справи містяться пояснення водія, який перевозив товар (т. 1, а.с. 49-51). Згідно з даними поясненнями водія, 02.10.2018 він перетнув кордон з Україною, зупинився біля міста Ворзель (не на охоронюваній зупинці), пообідав і поїхав до міста Києва. В місті Києві під час руху від іншого водія, який їхав поруч, він дізнався, що на автомобілі відкриті двері. Саме тоді, згідно з поясненнями водія, він дізнався про зникнення частини товару.

Страховик, встановивши в п. 17.8 договору страхування вимоги до умов перевезення вантажу підвищеного ризику (під який, на думку суду, підпадає електронна медична техніка) і до транспортного засобу, тим не менше погодив перевезення саме транспортним засобом перевізника згідно з розділом 2 договору страхування без перевірки транспортного засобу на відповідність вимогам п. 17.8 договору страхування.

Разом з тим зазначене вище не усуває ТОВ ПТЛ-Груп від відповідальності за неналежне виконання договору експедирування.

З доводами відповідача щодо розповсюдження на правовідносини сторін договору експедирування положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів суд погодився, однак не здійснив оцінки дотримання її положень сторонами договору експедирування, оскільки матеріалами справи, на думку місцевого суду, не доведений сам факт прийняття відповідачем на себе зобов`язань щодо перевезення вантажу - медичного обладнання, загальною вартістю 7.792.740,20 грн (або 235.802,90 євро).

Переглядаючи справу, апеляційний суд бере до уваги таке.

Як вже було зазначено вище, згідно з п. 5.3 договору експедирування експедитор несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або його пошкодження, що сталось в проміжок часу між прийняттям вантажу у вантажовідправника до перевезення та його здачею замовнику, в рамках відповідальності перевізника відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами/КДПВ (1956).

Тобто, сторони договору експедирування погодили обмежену відповідальність експедитора, що не виходить за межі чинного законодавства.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що позивач довів обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 182.248,54 грн., а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як зазначено у п. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості.

Однак розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто.

Розрахункова одиниця, зазначена в цьому пункті, відповідає 10/31 г золота 900 проби. Перерахунок зазначеної в цьому пункті суми в національну валюту здійснюється згідно із законодавством відповідної держави.

Колегія суддів відзначає, що станом на дату виплати страхового відшкодування - 07.12.2018 (тобто, на дату виникнення у позивача права на відшкодування в порядку суброгації) одна розрахункова одиниця (SDR, спеціальні права запозичення МВФ) за курсом Національного банку України становила 38,57 грн. Відтак, 8,33 SDR становить 321,29 грн.

При цьому з наданих позивачем документів (деталізація пакування) можливо встановити, що вага втраченого ТОВ Інтернешенл Медікл Еквіпмент вантажу становить 567,24 кг, що з урахуванням визначеної статтею 23 Конвенції суми компенсації за втрачений вантаж може становити не більше 182.248,54 грн.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не надав вичерпної відповіді на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки колегія суддів встановила наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 182.248,54 грн., рішенням місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за розгляд справи місцевим судом у розмірі 2.733,73 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 4.100,59 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі № 910/1584/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі №910/1584/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов заволинити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 1-3, оф. 21, ідент. код 34491805) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ідент. код 16285602 ) 182.248,54 грн.

5. В задоволенні решти позову відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 1-3, оф. 21, ідент. код 34491805) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ідент. код 16285602 ) 2.733,73 грн. судових витрат ізі сплати судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, 4.100,59 грн. судових витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

7. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1584/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 27.12.2019.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз