Рішення

від 17.09.2019 по справі 922/2233/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2233/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЕКС УКРАЇНА", м. Вишгород до Фізичної особи - підприємця Щербініна Катерина Олександрівна, м. Харків 3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ "ЮНІЛАЙФ БРЕНД КОМПАНІ", с. Варварівка про стягнення 78945,70 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - Індутний-Шматько С.М.

3-ї особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОНЕКС УКРАЇНА" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Щербініна Катерина Олександрівна про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 78945,70 грн. за перевезення вантажу згідно заявки №Р 07/12 та СМR №588931. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

08.08.2019 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№ 19100), в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач вказував наступне: ФОП Щербініна К.О. з позивачем у договірних відносинах не перебувала, оскільки між ними жодні договори не укладалися, зокрема, договір № Р 07/12/19 від 07.12.2019; ФОП Щербініна К.О. заявку № Р 07/12 від 07.12.2019 до договору № Р 07/12/19 від 07.12.2019 не підписувала; з доданої до позовної заяви копії заявки № Р 07/12 від 07.12.2019 до договору № Р 07/12/19 від 07.12.2019 вбачається, що у ній вказані некоректні дати; позивачем не надано жодного доказу, з якого б можливо було встановити, що перевезення за міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №588931 від 10.12.2018 - це перевезення, яке було організовано саме за заявкою № Р 07/12 від 07.12.2019 до договору № Р 07/12/19 від 07.12.2019.

28.08.2019 за вх.№ 20575 позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій вказував, що попередня інформація стосовно перевезення згідно СМR №588931 стала відома позивачу з транспортно-інформаційний сервер Lardi-trans.com профіля користувача ФОП Щербініна Олександра Дмитровича . Копія сторінки ФОП Щербініна Олександра Дмитровича у транспортно-інформаційного сервера Lardi-trans.com відображає сторінку користувача ФОП Щербініна Олександра Дмитровича де у відділі Загальний ( Обший ) вказана контактна особа ОСОБА_2 , тел. НОМЕР_1 , ел. адреса ІНФОРМАЦІЯ_1, з якої була отримана заявка №Р 07/12 від 07.12.2019; дана особа та її контактний телефон зазначені у заявці №Р 07/12 від 07.12.2019. Зазначений у заявці договір №Р 07/12/19 від 07.12.2019 позивачу не надсилався, у зв`язку з чим позивач з ним не був ознайомлений. Також, у відповіді на відзив позивач зазначав, що ФОП Щербініна К.О. не є перевізником згідно СМR №588931, вона є одним з посередників (експедитором) у даному ланцюзі експедиторів між відправником вантажу та перевізником. На підтвердження договірних відносин між позивачем та перевізником зазначеним у СМR №588931, SONEX Europe s.r.o (Чеська Республіка) позивач до відповіді на відзив надав копію договору №020118/1 від 02.01.2018 та копію транспортної заявки на 50-тий тиждень 2018 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2019 було задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІЛАЙФ БРЕНД КОМПАНІ" до участі у справі в якості 3-ї особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Представник відповідача у судовому засіданні призначеному на 17.09.2019 просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Позивач, через канцелярію суду 13.09.2019 за вх.№ 21928, надав клопотання про розгляд справи без участі позивача на підставі поданих документів та наявних матеріалів справи.

ТОВ "ЮНІЛАЙФ БРЕНД КОМПАНІ" правом на участь представника у судовому засіданні не скористалося; про місце, дату та час судового засідання було повідомлено належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно позову позивач вказує, що ним 07 грудня 2018 року було отримано від відповідача засобом електронного зв`язку заявку на перевезення вантажу №Р 07/12. У відповідності до даної заявки позивач зобов`язувався здійснити транспортно-експедиційне обслуговування за маршрутом: с.Новоолександрівка, Дніпропетровська обл. (Україна) - Кабельскеталь (Німеччина), вартість перевезення - 2500,00 євро, безготівкова форма оплати у грн. по курсу НБУ на день підготовки довідки про транспортні витрати протягом 5 банківських днів. Для виконання транспортно-експедиторських послуг згідно заявки № Р 07/12, позивачем була залучена транспортна компанія SONEX Europe s.r.o. (Чеська Республіка), авто держ. № 2АY5872/4АY5359. Взяті на себе зобов`язання позивачем були виконані в повному об`ємі, про що свідчать відмітки в СМR №588931. 30.01.2019 відповідачу були надіслані рекомендованим листом оригінали документів: рахунок-фактура №СУНФ-000197 від 21.12.2018, Акт № СУНФ-000197 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.12.2018, СМR №588931 від 10.12.2018, які були повернуті ПрАТ "Укрпошта" на поштову адресу позивача в зв`язку з неотриманням адресатом. 01.04.2019 позивачем повторно були надіслані перелічені вище документи з доданою до них претензією №1/270319 від 29 березня 2019 року з проханням сплатити заборгованість до 10.04.2019. Від відповідача за допомогою засобу електронного зв`язку надійшла відповідь на претензію №1/270319 вих.№1 від 12.04.2019, в якій відповідач повідомляв, що у зв`язку з запізненням авто на 4 робочих дні в місце призначення, згідно умов договору відповідач змушений виставити штрафні санкції в розмірі 100 євро за кожний день запізнення в сумі 400 євро, по курсу 31,54 грн., що дорівнює 12616,00 грн.

Також, у позові позивач посилався на те, що у заявці № Р 07/12 відповідачем не було встановлено коректних строків доставки вантажу. Договір №Р 07/12/19 від 07.12.2019, на який посилається заявка № Р 07/12, позивачу не надходив, позивач з ним не ознайомлений, акцепт даного договору зі сторони позивача відсутній. Станом на сьогоднішній день заборгованість відповідача складає 78945,70 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Часиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (надалі - Конвенція), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Аналогічні положення передбаченні ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 929 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ "СОНЕКС УКРАЇНА" (експедитор) та SONEX Europe s.r.o (перевізник) було укладено договір № 020118/1 від 02.01.2018.

Умовами договору № 020118/1 від 02.01.2018 було передбачено, що експедитор доручає, а перевізник бере на себе зобов`язання здійснювати свої засобами або з залученням третіх осіб, перевезення експортно-імпортних вантажів, а також здійснення інших послуг експедитору, узгоджених у додатках до договору (заявках).

Між ТОВ "СОНЕКС УКРАЇНА" та SONEX Europe s.r.o. була складена транспортна заявка на 50-тий тиждень 2018 року відповідно договору № 020118/1 від 02.01.2018.

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної СМR №588931 відправником вантажу є ТОВ "ЮНІЛАЙФ БРЕНД КОМПАНІ", перевізником - SONEX Europe s.r.o. При цьому, суд зазначає, що міжнародна товарно-транспортна накладна СМR №588931 не містить інформації щодо ФОП Щербініної Катерини Олександрівни.

З заявки № Р 07/12 від 07.12.2019 вбачається, що дана заявка містить посилання на договір № Р 07/12/19 від 07.12.2019. Втім, даний договір № Р 07/12/19 від 07.12.2019 в матеріалах справи не міститься, а згідно позову позивач вказує про відсутність з його сторони акцепту даного договору.

Також, з заявки №Р 07/12 вбачається, що вказані в ній некоректні дати, позивачем не були виправлені, а зазначена в ній довідка про транспортні витрати відсутня в матеріалах справи.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що заявка № Р 07/12 від 07.12.2019 до договору № Р 07/12/19 від 07.12.2019 та міжнародна товарно-транспортна накладна СМR №588931 не підтверджують наявність суми основного боргу відповідача у розмірі 78945,70 грн. перед позивачем.

Крім того, суд зазначає, що копія сторінки ФОП Щербініна Олександра Дмитровича у транспортно-інформаційному сервері Lardi- trans .com, копія відповіді на претензію №1/270319 вих.№1 від 12.04.2019 та копія листа ТОВ "ЮНІЛАЙФ БРЕНД КОМПАНІ" вих.№ 66 від 27.08.2019 не підтверджують наявність у відповідача перед позивачем суми основного боргу у розмірі 78945,70 грн.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з аналізу вище зазначених норм, суд зазначає про те, що при здійсненні розгляду справи, позивач повинен довести обставини на які він посилається в якості обґрунтування позовних вимог, при цьому ризики пов`язані з не доведення таких обставин покладаються безпосередньо на відповідного учасника справи.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено суду обставин щодо наявності у відповідача перед позивачем суми основного боргу у розмірі 78945,70 грн.

За таких обставин господарський суд прийшов до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог у справі, у зв`язку з чим в задоволенні позову належить відмовити повністю.

При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СОНЕКС УКРАЇНА" (юридична адреса: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 7-А, оф. 208; поштова адреса: 07300, Київська область, м. Вишгород, а/с 89; ідентифікаційний код 37868561).

Відповідач: Фізична - особа підприємець Щербініна Катерина Олександрівна ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІЛАЙФ БРЕНД КОМПАНІ" (51325, Дніпропетровська область, Юр"ївський район, с. Варварівка, вул. Пристанційна, буд. 4, ідентифікаційний код 35798283).

Повне рішення складено "23" вересня 2019 р.

Суддя А.М. Буракова