Постанова

від 12.09.2019 по справі 44/209-б-50/118-б

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 44/209-б-50/118-б

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

заявника касаційної скарги: Янголь О. О. (довіреність № 18-0014/9213 від 18.02.2019)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019

у складі колегії суддів: Доманської М. Л. (головуючої), Мартюк А. І., Верховця А. А.

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі № 44/209-б-50/118-б з поміж іншого стягнуто з кредиторів на користь арбітражного керуючого Рамазанова Сіражутіна Гаржимагомедовича грошову винагороду, а саме 127 712,66 грн з ОСОБА_1 , 32 428,30 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Метиз", 70 833,47 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива-К", 23 339,48 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Стайєр", 7 458,75 грн з Фізичної особи-підприємця Сайка Олексія Анатолійовича. Також цією ухвалою затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута та закрито провадження у справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 вищезазначену ухвалу місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення з кредиторів на користь арбітражного керуючого Рамазанова С. Г. грошової винагороди та в цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з кредиторів на користь арбітражного керуючого Рамазанова Сіражутіна Гаржимагомедовича грошову винагороду, а саме 210 080,03 грн з Національного банку України, 19 091,45 грн з ОСОБА_1 , 4 840,78 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Метиз", 8 372,58 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива-К", 3 482,40 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Стайєр", 1 111,40 грн з Фізичної особи-підприємця Сайка Олексія Анатолійовича.

3. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали, в порушення вимог законодавства, керувався положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка діє з 19.01.2013. Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог, суд вправі застосувати такий принцип до розподілу витрат між кредиторами за відсутності коштів від реалізації майна боржника на проведення ліквідаційної процедури.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції від 06.06.2019 Національний банк України звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою її скасувати та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду від 27.02.2019 в частині розподілу грошової винагороди на користь арбітражного керуючого Рамазанова Сіражутіна Гаржимагомедовича.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 44/209-б-50/118-б визначено склад колегії суддів: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2019.

6. Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2019 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження у справі № 44/209-б-50/118-б за вищезазначеною касаційною скаргою; датою проведення судового засідання визначено 22.08.2019.

7. Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2019 відкладено розгляд касаційної скарги на 12.09.2019.

8. У засідання суду касаційної інстанції 12.09.2019 з`явився уповноважений представник скаржника, який надав пояснення у справі.

9. Інші учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, хоча про час та дату судового засідання сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності уповноважених представників інших учасників справи.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Національного банку України)

10. Скаржник доводить, що апеляційною інстанцією порушені норми матеріального права, зокрема, абз. 2 ч. 8 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та норми процесуального права (ч. 1 ст. 210 Господарського процесуального кодексу України).

11. Також скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не досліджені всі обставини справи щодо виконання арбітражним керуючим у повному обсязі своїх обов`язків для належного вирішення спору щодо розподілу грошової винагороди арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень між кредиторами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

12. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

14. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

15. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

А.2. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

16. Згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

17. Відповідно до пункту 1 1 Перехідних положень Закону про банкрутство положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

18. Постанова про визнання боржника банкрутом у даній справі прийнята 06.04.2010, а відтак, як вірно зазначено апеляційною інстанцією, застосуванню підлягають положення Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013.

19. Правовідносини щодо здійснення оплати послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) та відшкодування витрат, пов`язаних із виконанням повноважень ліквідатора у ліквідаційній процедурі боржника (підстави та порядок), врегульовані, зокрема нормами статті 3 1 Закону про банкрутство.

20. Згідно з нормами цієї статті Закону надання послуг професійного арбітражного керуючого відбувається на платній основі, а відповідно у справі про банкрутство арбітражний керуючий виконує покладені на нього судом обов`язки та, відповідно, здійснює діяльність арбітражного керуючого на платній основі.

21. Частиною 4 статті 3 1 Закону про банкрутство передбачено, що арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

22. Відповідно до частин 12, 13 статті 3 1 Закону про банкрутство оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв`язку з виконанням ним своїх обов`язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

23. Нормами частини 12 статті 3 1 Закону про банкрутство також передбачено, що оплата послуг арбітражного керуючого за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею. Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору).

24. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство (частина 14 статті 3 1 Закону про банкрутство).

25. Згідно з нормами частини 16 статті 31 Закону про банкрутство звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

26. Отже, узагальнюючи висновки щодо застосування наведених норм Закону про банкрутство, судова колегія зазначає про таке.

27. У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам .

28. Закон не ставить визначення джерела оплати послуг арбітражного керуючого та порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

29. Тобто, невиявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника, чи інших його активів та грошових коштів, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

30. Матеріали справи не містять доказів оскарження дій чи бездіяльності арбітражного керуючого та прийняття за результатами розгляду такої скарги відповідного судового рішення.

31. Отже, у зв`язку з відсутністю у банкрута будь-яких майнових активів, покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі пропорційно на кредиторів, є правомірним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 15/55/2011/5003).

32. Зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, наведені законодавчі положення, враховуючи, що надання послуг професійного арбітражного керуючого відбувається на платній основі та у розмірі не менше двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень, що розмір відшкодування витрат та оплати послуг ліквідатора боржника у даній справі затверджено ухвалою суду, яка набрала законної сили, господарські суди попередніх інстанцій підставно задовольнили відповідне клопотання арбітражного керуючого Рамазанова С. Г.

33. Доводи скаржника щодо незаконності здійсненого судом апеляційної інстанції у цій справі розподілу витрат з оплати послуг арбітражного керуючого з покладенням цих витрат пропорційно на кредиторів у відповідних розмірах не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи.

34. Суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів оскарження дій чи бездіяльності арбітражного керуючого.

А.3. Щодо суті касаційної скарги

35. Наведені у касаційній скарзі аргументи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

36. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

38. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 Господарського процесуального кодексу України).

39. Враховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Національного банку України та необхідність залишення постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 44/209-б-50/118-б без змін, як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

40. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 44/209-б-50/118-б залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді О. В. Васьковський В. Г. Пєсков