Рішення

від 05.09.2019 по справі 160/5661/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року Справа № 160/5661/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - Захарченко І.В., представника відповідача - Прокоф`єва Є.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма Євроконтакт

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма Євроконтакт до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002701409 від 05.02.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 84 993,00 грн. та №0002721409 від 05.02.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 94 437,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ КОМПЛЕТ СТАНДАРТ СЕРВІС (код ЄДРПОУ 41077038) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки, на підставі висновків акту було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0002701409 від 05.02.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 84 993,00 грн. та №0002721409 від 05.02.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 94 437,00 грн. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення, є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству та прийняті на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

25.06.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

11.07.2019 року у підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву, у зв`язку із необхідністю надання часу відповідачу для надання відзиву на позовну заяву та витребуванням додаткових доказів по справі.

19.07.2019 року від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вказано, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкові повідомлення - рішення правомірними, та такими, що винесені відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для їх скасування відсутні.

29.07.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву також зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з ігноруванням поданих первинних документів, без вивчення їх змісту, прийняті на підставі недостатніх і неналежних доказів, та винесені з порушенням принципу індивідуальної відповідальності.

07.08.2019 року у підготовчому судовому засіданні було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

05.09.2019 року у судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВФ ЄВРОКОНТАКТ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС (код ЄДРПОУ 41077038) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки №1001/04-36-14-09/31076588 від 16.01.2019 року.

Згідно висновків акту №1001/04-36-14-09/31076588 від 16.01.2019 року перевіркою було встановлено такі порушення:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток за 2017рік на суму 56 662 грн.;

- п.44.1 ст.44, п. 198.1 п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість у 2017 році на суму 62 958 грн, в тому числі: - за травень 2017 року у сумі 7 960 грн., - за червень 2017 року у сумі 19 942 грн., - за вересень 2017 року у сумі 15 386 грн., - за жовтень 2017 року у сумі 11712 грн., - за листопад 2017 року у сумі 7 958 грн.

На підставі висновків акта перевірки №1001/04-36-14-09/31076588 від 16.01.2019 року було прийнято податкові повідомлення-рішення №0002701409 від 05.02.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 84 993,00 грн. та №0002721409 від 05.02.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 94 437,00 грн.

Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до приписів п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-ХІV.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач формував показники податкової звітності, виходячи, з господарських операцій з ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС .

03.05.2017 року між ТОВ ВФ Євроконтакт як покупцем та ТОВ Комплект Стандарт Сервіс як постачальником був укладений Договір поставки № 05/05/04. На виконання умов укладеного правочину ТОВ Комплект Стандарт Сервіс були здійснені 6 поставок.

На підтвердження реальності операцій з контрагентом за вказаним договором позивачем було надано: - видаткова накладна № КС-0000087 від 10.05.2017 р.; Рахунок-фактура № КС- 0000087 від 10.05.2017 р.; товарно-транспортна накладна№ 1-00000051 від 10.05.2017 р.; - видаткова накладна № РН-0000088 від 11.05.2017 р.; - рахунок-фактура № 1-00000120 від 24.04.2017 р.; товарно-транспортна накладна № 1-00000001 від 11.05.2017 р.; довіреність на отримання товару від ТОВ ПКФ Станкогідросервіс № 1105 від 11.05.2017 р.; платіжне доручення № 1225 від 24.04.2017 р.; платіжне доручення № 1226 від 25.04.2017 р.; платіжне доручення № 1297 від 07.06.2017 р.; Договір купівлі-продажу № 10117 від 01.01.2017 р.; видаткова накладна № РН-0000091 від 12.05.2017 р.; рахунок-фактура № 1-00000090 від 07.04.2017 р.; товарно-транспортна накладна № 1-00000047 від 12.05.2017 р.; довіреність на отримання товару від ТОВ Акам № 120501 від 12.05.2017 р.; платіжне доручення № 3796 від 25.04.2017 р.; - договір поставки № 10117 від 01.01.2017 р.; видаткова накладна № 1-00000081 від 16.05.2017 р.; рахунок-фактура № 1-00000119 від 21.04.2017 р.; товарно-транспортна накладна № 1-00000082 від 16.05.2017 р.; 5довіреність на отримання товару від ТОВ Завод ЖБК № 131 від 16.05.2017 р.; платіжне доручення № 5081 від 12.05.2017 р.; видаткова накладна № КС-0000088 від 15.05.2017 р.; рахунок-фактура № КС- 0000088 від 15.05.2017 р.; товарно-транспортна накладна № 1-00000054 від 15.05.2017 р.; - Договір поставки № 40117 від 10.01.2017 р.; видаткова накладна № 1-00000082 від 19.05.2017 р.; рахунок-фактура № 1-00000134 від 04.05.2017 р.; товарно-транспортна накладна № 1-000035 від 19.05.2019 р.; платіжне доручення № 321 від 04.05.2017 р.; Договір поставки № 292-ЦО від 14.04.2017 р.; попередня калькуляція вартості виробництва продукції № 1-00000032 від 16.06.2017 р.; видаткова накладна № РН-0000092 від 18.05.2017 р.; рахунок-фактура № 1-00070 від 18.05.2017 р.; платіжне доручення № 2116874159 від 22.08.2017 р.; довіреність на отримання товару від ПАТ ДТЕК Октябрська ЦЗФ № 237 від 15.05.2017 р.; видаткова накладна № КС-0000208 від 01.06.2017 р.; рахунок-фактура № КС- 0000208 від 01.06.2017 р.; товарно-транспортна накладна№ 1-0000176 від 01.06.2017 р.; Договір № 05-1/1043 від 07.11.2014 р.; видаткова накладна № 1-00000096 від 01.06.2017 р.; платіжне доручення № 31995 від 20.07.2017 р.; видаткова накладна № КС-0000209 від 07.06.2017 р.; рахунок-фактура № КС-0000209 від 07.06.2017 р.; товарно-транспортна накладна№ 1-0000178 від 07.06.2017 р.; Договір поставки № 1500-ЗЭ-ЛаТЭС від 03.05.2017 р.; попередня калькуляція вартості виробництва продукції № 1-00000030 від 12.06.2017 р.; видаткова накладна № 1-0000183 від 12.06.2017 р.; рахунок-фактура № 1-00000183 від 16.06.2017 р.; платіжне доручення № 2116965549 від 28.09.2017 р.; платіжне доручення № 2116985097 від 20.10.2017 р.; товарно-транспортна накладна № 1-00000032 від 12.06.2017 р.; наряд на отримання ТМЦ № 01160 від 09.06.2017 р.; видаткова накладна № КС-0000210 від 08.06.2017 р.; рахунок-фактура № КС- 0000210 від 08.06.2017 р.; товарно-транспортна накладна№ 1-0000177 від 08.06.2017 р.; Договір поставки № 2295-ПУ від 11.11.2016 р.; попередня калькуляція вартості виробництва продукції № 1-00000033 від 16.06.2017 р.; видаткова накладна № 1-0000186 від 20.06.2017 р.; рахунок-фактура № СФ-0000195 від 20.06.2017 р.; платіжне доручення № 2116930760 від 22.08.2017 р.; товарно-транспортна накладна № 1-00000093 від 20.06.2017 р.; видаткова накладна № КС-0000211 від 12.06.2017 р.; рахунок-фактура № КС-0000212 від 12.06.2017 р.; товарно-транспортна накладна № 1-0000179 від 12.06.2017 р.; попередня калькуляція вартості виробництва продукції № 1-00000031 від 14.06.2017 р.; видаткова накладна № РН-0000185 від 15.06.2017 р.; платіжне доручення № 32818 від 03.08.2017 р.; товарно-транспортна накладна № 1-00000092 від 15.06.2017 р.; платіжне доручення № 2187 від 29.05.2017 р.; платіжне доручення № 2197 від 07.06.2017 р.; платіжне доручення № 2229 від 03.07.2017 р.; платіжне доручення № 2243 від 11.07.2017 р.; платіжне доручення № 2244 від 11.07.2017 р.

Судом встановлено, що станом на час укладання вищевказаного договору поставки між позивачем та вказаним контрагентом директором ТОВ КОМПЛЕКС СТАНДАРТ СЕРВІС була - ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали зокрема вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2018 року по справі №210/4522/18 (№1-кп/201/490/18).

Судом встановлено, що вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2018 року по справі №201/4522/18 (№1-кп/201/490/18) винесеному за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження та зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №32018041660000013 було визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні кримінального провадження передбаченого ч.1 ст.205 КК України та яким встановлено, що на початку січня 2017 року, більш точний час не встановлено, ОСОБА_1 знаходячись в м. Дніпро, від невстановленої під час досудового розслідування особи, щодо якої здійснюється досудове розслідування (далі невстановлена особа) отримала пропозицію за грошову винагороду створити Товариство з обмеженою відповідальністю Комплект Стандарт Сервіс (ЄДРПОУ 41077038). ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписавши та передавши невстановленій особі Протокол №1 Установчих зборів засновників ТОВ Комплект Стандарт Сервіс датований 10.01.2017 та Статут ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , на підставі яких було створено (зареєстровано) вказану юридичну особу, в порушення вимог ст. 19, 56, 58, 65, 89 Господарського кодексу України, ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.ст. 81, 87, 89, 92, 93 Цивільного кодексу України, ст. 1, 4, 12, 15 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , ст. 45, 48, 64 Податкового кодексу України, набувши прав власності на підприємство ТОВ Комплект Стандарт Сервіс (ЄДРПОУ 41077038) та одночасно взявши на себе обов`язки, передбачені посадою директора в частині ведення фінансово-господарської діяльності, організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій, усвідомлюючи, покладену на неї відповідальність посадової особи та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, розуміючи, що не прийматиме жодної участі у подальшому веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , надала можливість невстановленим особам створити суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), з метою прикриття незаконної діяльності та здійснювати документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) від імені ОСОБА_1 , як засновника та керівника зазначеного підприємства. Вищевказані дії було кваліфіковано за ч.1 ст.205 КК України, як такі, що виразились у фіктивному підприємництві. Обвинувачена ОСОБА_1 вину в інкримінованому кримінальному порушенні визнала повністю.

Також, судом встановлено, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2018 року по справі №201/4522/18 вказаний вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2018 року призначено на новий розгляд та ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.04.2019 року було звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрито кримінальне провадження.

Суд зазначає, що статус фіктивного нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а (К/9901/436/18).

У постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 №21-3418а16 висловлена правова позиція, згідно із якою первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Стала практика Верховного Суду України (рішення від 22.03.2016 у справі №810/6201/14, від 26.04.2016 №2а-4201/11/2670, від 12.04.2016 №826/17617/13-а тощо, виходить із того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Суд погоджується, з тим, що на час проведення перевірки вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2018 року по справі №201/4522/18 було скасовано, при цьому судом встановлено, що як за змістом вказаного вироку так і ухвали суду про закриття кримінального провадження судами було встановлено, що ОСОБА_1 не мала наміру здійснення господарської діяльності та у подальшому жодних дій щодо такої діяльності не вчиняла.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем даних податкового обліку, виписані керівником Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС - ОСОБА_1 , фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішеннями судів в кримінальних справах, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0002701409 від 05.02.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 84 993,00 грн. та №0002721409 від 05.02.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 94 437,00 грн. є правомірними, а позовні вимоги щодо їх скасування є такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма Євроконтакт (49018, м.Дніпро, вул.Гідропаркова, буд.1, кв.53, код ЄДРПОУ 31076588) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 23.09.2019 року.

Суддя М.В. Дєєв