Рішення

від 05.09.2019 по справі 160/5762/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року Справа № 160/5762/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - Бойко П.Ю., представника відповідача - Прокоф`єва Є.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Полікорм

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Полікорм до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0014021417 від 11.05.2019 року в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 130 935,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Скайтрейдінг (код ЄДРПОУ 40925692) за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки, на підставі висновків акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0014021417 від 11.05.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 130 935,00 грн. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення, є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийняте на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

26.06.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

11.07.2019 року у підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву, у зв`язку із необхідністю надання часу відповідачу для надання відзиву на позовну заяву.

18.07.2019 року від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вказано, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкове повідомлення - рішення правомірним, та таким, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для його скасування відсутні.

29.07.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву також зазначено, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, зокрема від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету.

07.08.2019 року у підготовчому судовому засіданні було закрито підготовче провадження та після отримання письмової згоди від учасників справи щодо початку розгляду справи по суті у день після закінчення підготовчого провадження вирішено розпочати розгляд справи по суті.

Під час розгляду справи по суті було вирішено витребувати у позивача додаткові докази по справі, у зв`язку з чим було оголошено перерву на стадії розгляду справи по суті.

05.09.2019 року у судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Полікорм з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Скайтрейдінг (код ЄДРПОУ 40925692) за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки №18649/04-36-14-17/37338779 від 03.04.2019 року.

Згідно висновків акту №18649/04-36-14-17/37338779 від 03.04.2019 року перевіркою було встановлено такі порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 104 748 грн., в т.ч. за січень 2017 року - 104 748,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки №18649/04-36-14-17/37338779 від 03.04.2019 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0014021417 від 11.05.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 130 935,00 грн.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №№0014021417 від 11.05.2019 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до приписів п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-ХІV.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач формував показники податкової звітності, виходячи, з господарських операцій з ТОВ Скайтрейдін .

Між ТОВ Полікорм та ТОВ Скайтрейдінг було укладено договір поставки № 1001/1 від 10.01.2017 року, відповідно до якого ТОВ Скайтрейдінг (далі - Постачальник), яке є платником податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту, з одного боку, та ТОВ Полікорм (далі - Покупець), яке є платником податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, з іншого боку, та разом іменовані Сторони, а кожна окремо - Сторона, уклали цей договір доставки (надалі - Договір) про наступне.

Відповідно п. 1 Договору в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та : платити жмих соняшниковий/ шрот соняшниковий (далі - Товар).

Відповідно п. 2 Договору кількість Товару, який поставляється відповідно Договору, визначається Сторонами у Спеціфікаціях, які повинні укладатися Сторонами на кожну партію Товару є невід`ємною частиною Договору від дати їх підписання Сторонами.

На підтвердження реальності господарської діяльності з вказаним контрагентом позивачем було надано до перевірки: договір поставки № 1001/1 від 10.01.2017 року, специфікація №1 від 10.01.2017 року до договору поставки № 1001/1 від 10.01.2017 року, специфікація №2 від 11.01.2017 року до договору поставки № 1001/1 від 10.01.2017 року, специфікація №3 від 23.01.2017 року до договору поставки № 1001/1 від 10.01.2017 року, специфікація №4 від 26.01.2017 року до договору поставки № 1001/1 від 10.01.2017 року, специфікація №5 від 31.01.2017 року до договору поставки № 1001/1 від 10.01.2017 року, рахунок-фактуру №1 від 10.01.2017 року, рахунок-фактуру №2 від 11.01.2017 року, рахунок-фактуру №198 від 23.01.2017 року, рахунок-фактуру №256 від 26.01.2017 року, рахунок-фактуру №362 від 31.01.2017 року, видаткову накладну №4 від 10.01.2017 року, видаткову накладну №42 від 11.01.2017 року, видаткову накладну №198 від 23.01.2017 року, видаткову накладну №254 від 26.01.2017 року, видаткову накладну №362 від 31.01.2017 року, товарно-транспортну накладну №1001/1 від 10.01.2017 року, товарно-транспортну накладну №1101/1 від 11.01.2017 року, товарно-транспортну накладну №2301/1 від 23.01.2017 року, товарно-транспортну накладну №2601/1 від 26.01.2017 року, товарно-транспортну накладну №3101/1 від 31.01.2017 року.

Під час перевірки контролюючим органом було встановлено та що також знайшло своє підтвердження під час розгляду справ, що надані позивачем ТТН, мають недоліки, а саме:

1. Невідповідність та відсутність даних в ТТН розділів Вантажовідправник , Вантажоодержувач , Переадресування вантажу :

- в ТТН від 10.01.2017 № 1001/1 та від 31.01.2017 № 3101/1 зазначено: Вантажовідправник -ТОВ Полікорм , замість ТОВ Скайтрейдінг та відсутня адреса місцезнаходження; Вантажоодержувач - СТОВ ім. Ватутіна , замість ТОВ Полікорм та відсутня адреса місцезнаходження; Переадресування вантажу - не зазначено найменування, місцезнаходження нового вантажоодержувача (СТОВ ім. Ватутіна ), П.І.Б, посада та підпис відповідальної особи;

- в ТТН від 11.01.2017 № 1101/1, від 23.01.2017 №2301/1 та від 26.01.2017 № 2601/1 зазначено: Вантажовідправник - ТОВ Полікорм , замість ТОВ Скайтрейдінг та відсутня адреса місцезнаходження; Вантажоодержувач - ТОВ Україна , замість ТОВ Полікорм та відсутня адреса місцезнаходження; Переадресування вантажу - не зазначено найменування, місцезнаходження нового вантажоодержувача (ТОВ Україна ), П.І.Б, посада та підпис відповідальної особи;

2. Відсутні дані в ТТН розділу відпуск за довіреністю вантажоодержувача :

- в ТТН від 10.01.2017 № 1001/1, від 11.01.2017 № 1101/1, від 23.01.2017 № 2301/1, від 26.01.2017 № 2601/1 та від 31.01.2017 № 3101/1 відсутнє заповнення даних про відпуск за довіреністю вантажоодержувача (СТОВ ім. Ватутіна , ТОВ Україна ),

3. Невідповідність даних в ТТН розділів Бухгалтер (відповідальна особа вантажовідправника) , Відпуск дозволив :

- в ТТН від 10.01.2017 № 1001/1, від 11.01.2017 № 1101/1, від 23.01.2017 № 2301/1, від 26.01.2017 № 2601/1 та від 31.01.2017 № 3101/1 в розділах Бухгалтер (відповідальна особа вантажовідправника) , Відпуск дозволив зазначено ОСОБА_2 директор ТОВ Полікорм , замість відповідальної особи вантажовідправника (ТОВ Скайтрейдінг ) та відпуск дозволив зі сторони вантажовідправника (ТОВ Скайтрейдінг ).

4. Відсутні підписи в ТТН розділах отримав водій/експедитор , Відомості про вантаж :

- в ТТН від 10.01.2017 № 1001/1 відсутні підписи зі сторони автомобільного перевізника ТОВ ТРІО водія ОСОБА_4 про отримання товару в розділі отримав водій/експедитор , про прийняття та здавання товару водія/експедитора ОСОБА_4 та відсутні підписи, печатка про прийняття товару відповідальної особи нового вантажоодержувача СТОВ ім. Ватутіна в розділі Відомості про вантаж ;

- в ТТН від 11.01.2017 № 1101/1 відсутні підписи зі сторони автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_5 водія ОСОБА_5 про отримання товару в розділі отримав водій/експедитор ;

- в ТТН від 23.01.2017 № 2301/1 та від 26.01.2017 № 2601/1 відсутні підписи зі сторони автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_6 водія ОСОБА_6 про отримання товару в розділі отримав водій/експедитор , про прийняття та здавання товару водія/експедитора ОСОБА_6 в розділі Відомості про вантаж ; в ТТН від 31.01.2017 № 3101/1 відсутні підписи в розділі Відомості про вантаж зі сторони автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_7 водія ОСОБА_7 про здавання товару водія/експедитора ОСОБА_7 та відсутні підписи, печатка про прийняття товару відповідальної особи нового вантажоодержувача СТОВ ім. Ватутіна . 5. Відсутні дані в ТТН розділу Супровідні документи на вантаж :

- в ТТН від 10.01.2017 № 1001/1, від 11.01.2017 № 1101/1, від 23.01.2017 № 2301/1, від 26.01.2017 № 2601/1 та від 31.01.2017 № 3101/1 відсутнє заповнення даних супровідних документів на вантаж.

Позивач не заперечує наявність вказаних недоліків товаро-транспортних накладних, при цьому зазначає, що відсутність або недоліки товаро-транспортної накладної не може слугувати підставами для неможливості факту отримання товарів від постачальників.

Суд зазначає, що вимоги щодо заповнення товарно-транспортних накладних регламентовані нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), відповідно до пункту 1 яких товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Згідно пункту 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/ напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (п.11.3 Правил № 363).

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (п.11.4 Правил № 363).

З огляду на викладене, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постанові від 12 червня 2018 року у справі №815/3310/17.

Дослідивши надані позивачем первинні документи, судом встановлено, що із наданих позивачем до суду документів на підтвердження реальності вчинення господарської операції із ТОВ Скайтрейдінг вбачається, що вони мають характер лише формально складених, але недостовірних документів, що виключає наявність правових підстав для включення відповідних сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, та не можуть вважатися належними доказами реального здійснення господарської операції. Отже, наявність у позивача первинних документів, виданих контрагентом, за умови факту нездійснення самої господарської операції не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних поставок. Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами фіктивної діяльності спірних постачальників, свідчить про безтоварність розглядуваних операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали зокрема кримінальне провадження від 02.06.2017 № 32017100080000028 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 209, ч.1 ст. 205, ч.1 ст.212, КК України, ухвала Святошинського районного суду м. Києва по справі № 759/18868/17 від 13.12.2017року, кримінальне провадження від 08.11.2016 року № 42016170000000313 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 cт. 205; ч,5 cт.27, ч.3 cт.212; ч.1 cт.366; ч.2 cт.209; ч.1 cт.388; ч,2 cт.212 KK України та ухвали Київського районного суду м. Полтави по справі № 552/1251/18 від 24.07.2018 року.

Судом встановлено, що ТОВ Скайтрейдінг є фігурантом у кримінальному провадженні від 02.06.2017 року № 32017100080000028 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 209, ч.1 ст. 205, ч.1 cт.212, КК України. Згідно ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 13.12.2017 року по справі № 759/18868/17 досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні від 02.06.2017 №32017100080000028 встановлено, що невстановлені слідством особи зареєстрували ТОВ Дінкарт (код 40510296), ТОВ Скайтрейдінг (код ЄДРПОУ 40925692) та інші, на підставних осіб. Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22.08.2017 року по справі визнано ОСОБУ 3 винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст.205 КК України, якого визнано винним в пособництві у придбанні суб`єкта підприємницького діяльності ТОВ Дінкарт (код 40510296).

Також ТОВ Скайтрейдінг є фігурантом у кримінальному провадженні від 08.11.2016 року № 42016170000000313 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 cт. 205; ч.5 cт.27, ч.3 cт.212; ч.1 cт.366; ч.2 cт.209; ч.1 cт.388; ч,2 cт.212 KK України згідно ухвали Київського районного суду м. Полтави від 24.07.2018 року по справі № 552/1251/18 досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні від 08.11.2016 року № 42016170000000313 встановлено, що з 2016 року на території Полтавської, Дніпропетровської, Миколаївської та інших областей України, діє злочинна група осіб, члени якої, за попередньою змовою між собою, створили та придбали фіктивні підприємства, використовують їх реквізити з метою прикриття власної незаконної діяльності із придбання, зберігання, транспортування та збуту за готівкові кошти сільськогосподарської продукції, у тому числі за межі митної території України; легалізації майна (сільськогосподарської продукції), одержаного унаслідок вчинення кримінального правопорушення; відмивання доходів, одержаних унаслідок ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах, та введення їх у легальний обіг за межами України.

Суд зазначає, що статус фіктивного нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а (К/9901/436/18).

У постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 №21-3418а16 висловлена правова позиція, згідно із якою первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Стала практика Верховного Суду України (рішення від 22.03.2016 у справі №810/6201/14, від 26.04.2016 №2а-4201/11/2670, від 12.04.2016 №826/17617/13-а тощо, виходить із того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що надані до матеріалів справи позивачем первинні бухгалтерські документи, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, які посвідчують факт постачання товарів, а тому віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ спірних сум по взаємовідносинам з ТОВ Скайтрейдінг є безпідставним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення 0014021417 від 11.05.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 130 935,00 грн. є правомірним, а позовні вимоги щодо його скасування є такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Полікорм (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Т.Федорової, буд.9, кв.16, код ЄДРПОУ 37338779) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 23.09.2019 року.

Суддя М.В. Дєєв