Постанова
від 11.12.2019 по справі 160/5762/19
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 160/5762/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В.,

за участю сторін (представників): представник позивача Явтушенко О.А., представник відповідача Чабан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІКОРМ" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року у справі №160/5762/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІКОРМ" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

21.06.2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0014021417 від 11.05.2019 року в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 130 935,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками акту перевірки щодо нереальності виконання господарських операцій зі спірними контрагентами підтверджується оформленими належним чином первинними документами. Окрім того, платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення своїх контрагентів до виконання ними податкових зобов`язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов`язки. Посилання відповідача на недоліки товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність господарських операцій. Також зазначає про безпідставне посилання на наявність кримінальних проваджень, оскільки при відсутності рішення у кримінальній справі свідчить по відсутність преюдиційних обставин.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки позивачем були надані докази на підтвердження правомірності формування податкового кредиту. не враховано судом і доводи позивача, що недоліки товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність господарських операцій. Крім того, судом першої інстанції не враховані доводи позивача, щодо кримінальних проваджень на які посилався відповідач у акті перевірки та з чим погодився і суд першої інстанції.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. Відзив містить доводи аналогічні судовому рішенню суду першої інстанції.

Позивачем подано також письмові пояснення у справі в яких зазначив, що неодноразово наголошував щодо недоліків товарно-транспортних накладних, також вказав, що придбаний товар було реалізовано на адресу інших контрагентів, про що надано суду докази. Також надав роздруківку з Єдиного реєстру судових рішень рішення судів у кримінальних провадженнях на які посилався відповідач та в яких не фігурують контрагенти позивача.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених.

Представник відповідача щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Полікорм» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Скайтрейдінг» (код ЄДРПОУ 40925692) за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року, за результатами якої складено акт №18649/04-36-14-17/37338779 від 03.04.2019 року.

Перевіркою було встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 104748 грн., в т.ч. за січень 2017 року - 104748,00 грн.

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0014021417 від 11.05.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 130935,00 грн.

Позивач, вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду із вказаним позовом про його скасування.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову прийшов до висновку, що у ході розгляду справи, з урахуванням наданих сторонами доказів, не встановлено отримання позивачем товарів, послуг від контрагентів позивача з огляду на відсутність наявності первинних документів на підтвердження виконання господарської операції, а також доказів можливості надання останніми таких, а первинні документи, які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову враховуючи наступне.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Полікорм» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Скайтрейдінг» (код ЄДРПОУ 40925692) за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року, за результатами якої складено акт №18649/04-36-14-17/37338779 від 03.04.2019 року.

Перевіркою було встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 104748 грн., в т.ч. за січень 2017 року - 104748,00 грн.

Висновки перевіряючи, щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту та збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, ґрунтуються на неправомірність формування позивачем податкового кредиту за січень 2017р. через нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Скайтрейдінг» .

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0014021417 від 11.05.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 130935,00 грн.

Судом встановлено, що між позивачем - ТОВ «Полікорм» та ТОВ «Скайтрейдінг» було укладено договір поставки № 1001/1 від 10.01.2017 року, відповідно до якого ТОВ «Скайтрейдінг» (далі - Постачальник), та ТОВ «Полікорм» (далі - Покупець), укладено договір поставки жмих соняшниковий/ шрот соняшниковий. (а.с. 32,33 Т1)

Відповідно до п. 3 умов договору, поставка товару здійснюється продавцем (пп.3.4 п. 3 договору). Покупець, відповідно пп.3.1 п. 3 договору, замовляю та оплачує товар.

Відповідно до п. 9 договору, зміна умов договору здійснюється за спільною згодою та шляхом укладання додаткової угоди.

Позивачем на підтвердження подано суду специфікації №1-№5, рахунки-фактури №1 від 10.01.2017р., №2 від 11.01.2017р., №198 від 23.01.2017р., №256 від 26.01.2017р., №362 від 31.01.2017р.; видаткові накладні №4 від 10.01.2017р., №42 від 11.01.2017р., №198 від 23.01.2017р., №254 від 26.01.2017р., №362 від 31.01.2017р. та платіжні доручення (а.с. 34-55 Т1)

Також позивач на підтвердження виконання договору надав товарно-транспортну накладну №1001/1 від 10.01.2017 року, товарно-транспортну накладну №1101/1 від 11.01.2017 року, товарно-транспортну накладну №2301/1 від 23.01.2017 року, товарно-транспортну накладну №2601/1 від 26.01.2017 року, товарно-транспортну накладну №3101/1 від 31.01.2017 року. (а.с. 71, 72, 79, 81, 85 Т1)

Також між позивачем (замовником) та ТОВ «Скайтрейдінг» (виконавцем) 24.01.2017р. укладено договір про надання послуг №2401/4. (а.с. 57, 58 Т1).

Предметом договору є організація транспортних послуг.

На виконання вказаного договору позивачем надано рахунок від 24.01.2017р. №253, акт здачі-приймання робіт від 24.01.2017р. №253 та платіжне доручення.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2017 р., до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу у вказаній редакції датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу в зазначеній редакції податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Видача позивачу постачальниками належним чином оформлених податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, не є спірним питанням.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, не відтворюють змісту господарських операцій, не містять інформації щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи не підтверджують фактичного отримання позивачем товарів за спірними угодами.

Щодо господарської операцій позивача з ТОВ «Скайтрейдінг» щодо поставки товару поставки жмих соняшниковий/ шрот соняшниковий, суд вказує на наступне.

Позивачем жодними належними та достатніми доказами не підтверджено документально факт отримання від ТОВ «Скайтрейдінг, придбаного товару.

Так контрагент позивача знаходиться у м. Київ.

З матеріалів справи вбачається лише наявність підписаного договору, рахунків, видаткових накладних, тощо.

Позивач на підтвердження отримання товару посилається на товарно-транспортні накладні, які на його думку оформлені з порушеннями. Проте такі твердження є помилковими.

Так всі товарно-транспортні накладні №1001/1 від 10.01.2017 року, №1101/1 від 11.01.2017 року, №2301/1 від 23.01.2017 року, №2601/1 від 26.01.2017 року, №3101/1 від 31.01.2017 року містять зазначення: Вантажовідправник -ТОВ «Полікорм» , проте згідно умов договору позивач є покупцем і є отримувачем товару, замовником у накладній зазначений ТОВ «Скайтрейдінг» , який є продавцем товару та повинен бути вантажовідправником, а вантажоодержувачі зазначені інші треті особи - СТОВ «ім. Ватутіна» , ТОВ Укаїна , тощо. Не відповідають, згідно предмету та умовам договору пункти навантаження та розвантаження, відсутня маса навантаження, тощо.

Таким чином вказані товарно-транспортні накладні не свідчать про отримання товару. Також безпідставне посилання позивача на те, що вказані товарно-транспортні накладні мають недоліки, оскільки недолік, це описка, а не складання документу, в якому всі графи документу не відповідають предмету і умовам договору.

Сам по собі факт наявності деяких документів без доведення факту поставки продукції не може свідчити про реальність господарської операції з придбання товару позивачем у ТОВ «Скайтрейдінг» .

Щодо господарської операцій позивача з ТОВ «Скайтрейдінг» про надання послуг з організації транспортних послуг . (а.с. 57, 58 Т1).

Так відповідачем встановлено та не спростовується позивачем, що укладання такого договору (з організації транспортних послуг) обумовлено необхідністю виконання договору поставки товару № 1001/1 від 10.01.2017 року ( вищезазначеного договору).

Проте договір поставки товару визначав умови поставки такого за рахунок постачальника (п. 3 угоди), а не покупця. Крім того, внесення змін до умов договору повинно б було здійснено шляхом укладання додаткової письмової угоди (п. 9 угоди).

Позивачем на виконання вказаного договору надання послуг надано рахунок від 24.01.2017р. №253, акт здачі-приймання робіт від 24.01.2017р. №253 та платіжне доручення.

Проте з копії акту здачі-прийняття робіт неможливо встановити обсяг наданих послуг, або автомобілі які використовували та/або зазначення саме в чому полягала організація такої послуги.

Позивач також обґрунтовуючи виконання договору надання послуг, посилався на вищезазначені товарно-транспортні накладні. Проте копії вищевказаних товарно-транспортних накладних не підтверджують, а ні виконання договору поставки, а ні виконання договору надання послуг, з підстав зазначених вище.

Суд апеляційної інстанції доходить висновку, про недоведеність фактичного здійснення спірних господарських операцій.

Відтак, приведені обставини вказують на те, що фактично відомості бухгалтерського та податкового обліку сформовані позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Скайтрейдінг» за відсутності реально вчинених господарських операцій та на підставі документів, які не є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Вказані недоліки у своїй сукупності позбавляють надані позивачем докази сили первинних документів, що підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій.

Оскільки суд вище дійшов до висновку про недоведеність фактичного здійснення спірних господарських операцій, не підтвердження формування позивачем податкового кредиту належними первинними документи, тільки факт видачі постачальниками податкових накладних, які за формою відповідають вимогам законодавства, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, не може бути підставою для висновку про правомірність формування складу податкового кредиту.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд погоджує висновок суду першої інстанції та відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями, що свідчить про обґрунтованість збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за результатами здійснення таких господарських операцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи апелянта спростовані сукупністю приведених вище обставин.

Доводи апелянта про те, що висновки суду першої інстанції не узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, практикою Європейського суду з прав людини, є безпідставними, оскільки в спірному випадку судом встановлена безтоварність господарських операцій.

Щодо посилання позивача на помилкове обґрунтування судом першої інстанції висновків з посиланням на наявність кримінальних проваджень в яких фігурує контрагент позивача, то такі доводи є слушними, проте не є такими, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Крім того, такі доводи суду першої інстанції не є основними.

Стосовно посилання апелянта на те, що саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок із доведеності правомірності своїх рішень, проте відповідачем не надано таких доказів, а позивачем належними докази доведено фактичне здійснення спірних господарських операцій, суд зазначає наступне.

Обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень, встановлений частиною 2 статті 77 КАС України щодо доказування правомірності свого рішення, не є абсолютним.

В силу специфіки спірних правовідносин саме у позивача наявні докази на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, тому на виконання ч. 1 ст. 77 КАС України, за змістом якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, позивач також не звільнений від обов`язку надання доказів на підтвердження своїх вимог.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України в редакції, яка діє з 15.12.2017 р. та підлягає застосуванню судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІКОРМ" - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року у справі №160/5762/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІКОРМ" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повне судове рішення складено 19 грудня 2019року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва

Дата ухвалення рішення11.12.2019
Оприлюднено23.12.2019
Номер документу86498627
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —160/5762/19

Постанова від 11.12.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Малиш Н.І.

Постанова від 11.12.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Малиш Н.І.

Ухвала від 22.10.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Малиш Н.І.

Ухвала від 22.10.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Малиш Н.І.

Рішення від 05.09.2019

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дєєв Микола Владиславович

Рішення від 05.09.2019

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дєєв Микола Владиславович

Ухвала від 26.06.2019

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дєєв Микола Владиславович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні