Рішення

від 02.09.2019 по справі 140/2341/18

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 140/2341/18

Провадження № 2/140/77/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2019 року м. Немирів

Немирівський районний суд

Вінницької області

у складі: головуючого судді - Науменка С.М.

за участю: секретаря судового засідання - Затишняка А.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Немирів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 140/2341/18 за позовом ОСОБА_1 до Вінницького національного аграрного університету про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення заборгованості по вихідній допомозі при звільненні, стягнення затримки розрахунку при звільненні,--

В С Т А Н О В И В:

12.09.2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду до Вінницького національного аграрного університету про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення заборгованості по вихідній допомозі при звільненні, стягнення затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що 01.09.1994 року її було прийнято на роботу до Брацлавського державного сільськогосподарського технікуму згідно наказу № 90 від 01.09.1994 року, що підтверджується відповідним записом у її трудовій книжці.

В подальшому у зв`язку із змінами у назві технікуму до її трудової книжки вносились відповідні записи про звільнення та повторне прийняття до вказаного технікуму.

Відповідно до наказу Вінницького національного аграрного університету від 08.05.2018 року за №164 Про ліквідацію відокремленого структурного підрозділу Брацлавського агроекономічного коледжу ВНАУ та на підставі наказу №178 від 22.05.2018 року Про попередження про звільнення у зв`язку з ліквідацією Брацлавського агроекономічного коледжу ВНАУ її було попереджено про наступне звільнення з 06.08.2018 року із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Згідно витягу з наказу №270 від 01.08.2018 року, зареєстрованого у ВНАУ 06.08.2018 року за вих. №12-14-262 Про звільнення працівників відокремленого структурного підрозділу Брацлавського агроекономічного коледжу Вінницького національного аграрного університету у зв`язку з ліквідацією - ОСОБА_1 було звільнено із посади викладача Брацлавського агроекономічного коледжу ВНАУ згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до п.2 вказаного наказу ректором ВНАУ було зазначено бухгалтерії провести кінцевий розрахунок та виплатити компенсацію за невикористану відпустку з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до ст.44 КЗпП України.

Позивачка вказує, що з нею не було проведено повного розрахунку при звільненні, зокрема не було виплачено вихідної допомоги при звільненні, заробітної плати за два останні місяці.

Станом на момент звільнення заборгованість Відповідача перед Позивачем по заробітній платі становила 3 177,52 грн. та вихідна допомога у розмірі 3 990,57 грн., а всього в загальному розмірі 7 168,09 грн., що підтверджено довідкою бухгалтерії Брацлавського агроекономічного коледжу ВНАУ, яка долучена нею до позовної заяви.

В подальшому, згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог, зареєстрованої судом 19.03.2019 року Позивачка зменшила свої позовні вимоги з урахуванням частково проведеного з нею Відповідачем розрахунку, та остаточно просила стягнути з Відповідача:

- 618,59 грн. - заборгованості по заробітній платі;

- 4 508,16 грн. - середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.08.2018 року по 10.09.2018 року із розрахунку 187, 84 грн. за кожен день прострочки

- 3000,00 - у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В судове засідання, що відбулось 02.09.2019 року ні Позивачка, ні її представник не з`явились. Проте Позивачка звернулись до суду із заявою від 02.09.2019 року в якій просила розглянути справу за її відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Позовні вимоги підтримала повністю з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, та просила позов задовольнити повністю. Також в заяві вказала, що заперечує щодо постановлення у справі заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання в черговий раз не з`явився, хоча про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення судової повістки, яке міститься в матеріалах справи.

Водночас суд зазначає, що Відповідачем було подано відзив на позовну заяву Позивачки в якому він вказує на безпідставність та не обґрунтованість позовних вимог. Посилається на обставини, які виключають вину Відповідача у затримці в виплаті належних Позивачці виплат, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд максимально сприяв учасникам справи у здійсненні їхніх процесуальних прав, зокрема неодноразово відкладав розгляд справи у зв`язку з неявкою представника відповідача, задовольняючи його клопотання про відкладення розгляду справи за різними підставами. Однак враховуючи ту обставину, що вказана неявка представника Відповідача по даній справі була допущена втретє, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників процесу на підставі наявних в матеріалах справи доказів, тим більш, що від Позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України - суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки в матеріалах справи міститься відзив Відповідача на позов та Позивач заперечує щодо постановлення у справі заочного рішення - відповідно відсутні дві обов`язкові умови, що дають право суду на постановлення заочного рішення. А з огляду на ту обставину, що ухвалою про відкриття провадження по даній справі судом прийнято рішення про розгляд вказаної справи в порядку спрощеного позовного провадження - суд вважає за можливе розглянути справу саме в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ст. 279 ЦПК України.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог - суд виходить із наступного.

22.05.2018 року згідно наказу №178 ОСОБА_1 було під розпис попереджено про наступне звільнення у зв`язку із ліквідацією Брацлавського агроекономічного коледжу ВНАУ.

Наказом ректора ВНАУ №238 від 02.07.2018 Брацлавський агроекономічний коледж було переведено на централізований бухгалтерський облік ВНАУ з 05.07.2018 для своєчасного проведення виплати стипендій, заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки, вихідних допомог та інших сум працівникам коледжу при звільненні.

Згідно наказу № 270 від 01.08.2018 року ОСОБА_1 було звільнено з 06.08.2018 з посади викладача Брацлавського агроекономічного коледжу ВНАУ на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією Брацлавського агроекономічного коледжу ВНАУ.

Пунктом 2 вказаного наказу було зазначено, що бухгалтерії провести кінцевий розрахунок та виплатити компенсацію за невикористану відпустку з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до ст.44 КЗпП України.

На виконання вказаного наказу бухгалтерією Відповідача було видано довідку від 06.08.2018 року за №01-24/30 про те, що на момент вивільнення на 06.08.2018 року Відповідач здійснив Позивачці наступні нарахування : заробітна плата за серпень 2018 року - 3 177,52 грн. та вихідна допомога - 3 990,57 грн..

Судом встановлено, що при звільненні Позивача Відповідач не провів розрахунок - не виплатив заробітну плату та вихідну допомогу при звільненні.

На дату звільнення у Відповідача існувала заборгованість перед Позивачкою у розмірі 7 168,09 грн., що підтверджується довідкою № 01-24/30 від 06.08.2018 року.

Управління Держпраці у Вінницькій області листом від 23.08.2018 року за № 02-Ко535/20-12 повідомило Позивачку, що керівництво ВНАУ визнало факт заборгованості по виплаті заробітної плати при звільненні з працівниками та зобов`язалось здійснити повний розрахунок при звільненні.

Як видно зі змісту позовної заяви Позивачкою не оспорюється сума здійснених їй нарахувань при звільненні згідно довідки від 06.08.2018 року за № 01-24/30.

Як видно зі змісту заяви про зменшення позовних вимог від 19.03.2019 року, Відповідачем було виплачено Позивачці 18.09.2018 року - 5326,27 грн. (частково заробітна плата за серпень 2018 року та повністю вихідна допомога при звільненні, як видно зі змісту відзиву на позовну заяву).

Визнання Відповідачем факту заборгованості перед Позивачкою, про що йде мова у листі Управління Держпраці та зобов`язання здійснити повний розрахунок вказує на визнання факту боргу у повній сумі, що складено самим же Відповідачем згідно наданої ним же самим довідки про розмір заборгованості.

Всупереч ст.81 ЦПК України Відповідач не спростував розмір нарахованої ним же суми заборгованості перед Позивачкою у визначеному ЦПК України порядку.

У відзиві на позовну заяву підставою для перерахунку заробітної плати Позивачки та зменшення суми до виплати при звільненні слугувала вибіркова перевірка дотримання правильності нарахування бухгалтерською службою відповідача.

Дослідивши наданий у відзиві до позовної заяви контр розрахунок Відповідача судом було встановлено, що заборгованість перед ОСОБА_1 по вихідній допомозі при звільненні в сумі 3990,57 грн. Відповідачем визнається повністю та в подальшому вона була платежем від від 18.09.2018 року погашена в повному обсязі.

Розбіжність виявилась виключно у розмірі заробітної плати за серпень 2018 року, а саме розмір нарахованої Позивачці зарплати зменшений з 3 177,52 грн. до 2 558,93 грн., або ж на 618,59 грн. Відповідна розбіжність виникла згідно позиції Відповідача у зв`язку із переплатою ОСОБА_1 в січні 2018 року вказаної суми.

Однак вказані доводи Відповідача судом не приймаються до уваги так як відповідний перерахунок нарахованої заробітної плати Позивачки та спосіб утримання з неї заробітної плати не відповідають вимогам, передбачених законодавством України.

Ст.127 КЗпП України визначено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми. З наданих Відповідачем письмових доказів в якості заперечень на позовні вимоги Позивачки відсутні будь-які накази чи розпорядження про відрахування із заробітної плати, а тому свої доводи Відповідачем не були підтвердженні належними та допустимими доказами.

Приймаючи до уваги відсутність обставин, які б вказували, що Відповідач відрахував із заробітної плати Позивачки 618,59 грн. в порядку ст.127 КЗпП України, суд приходить до висновку, що ним незаконно відраховано, а в подальшому не виплачено в повному розмірі заборгованість по заробітній платі Позивачці.

Як передбачено ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Факт затримки розрахунку при звільненні Відповідачем не оспорюється.

За затримку розрахунку при звільненні передбачена відповідальність відповідно до ст. 117 КЗпП України, якою визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, приймаючи до уваги положення ст.116 КЗпП України та враховуючи роз`яснення Пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , на думку колегії Відповідач не звільняється від обов`язку провести повний розрахунок з Позивачем на день його звільнення.

Відсутність фінансових документів, блокування розрахункового рахунку учбового закладу тощо, яким Відповідач обґрунтовує свої заперечення на позов, не звільняє його від виконання вимог Закону, зокрема ст. 116 КЗпП України.

Ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України , при відсутності спору про їх розмір підприємство , установа , організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

П. 5 розділу IV вищезазначеної Постанови нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно довідки форми ОК-5 від 27.08.2018 року за №1261 виданої Тульчинським об`єднаним УПФ України у Вінницькій області про доходи ОСОБА_1 у вигляді заробітної плати у Брацлавському агроекономічному коледжі ВНАУ її заробітна плата за два останні місяці, що передували звільненню (червень-липень 2018 року) становила 7 889,46 грн. В червні-липні 2018 року було разом 42 робочих дні (20+22відповідно). Відповідно середньоденна заробітна плата становить 187 грн. 84 коп. (7 889,46 грн. : 42 робочі дні).

Станом на 10.09.2018 року - тобто на дату подачі позову до суду - заборгованість згідно затримки розрахунку при звільненні становить 187,84 грн.*24 робочі дні (з 07.08.2018 року по 10.09.2018 року включно ) = 4 508 грн. 16 коп.

В позовних вимогах Позивачка просить стягнути з Відповідача заборгованість по затримці розрахунку при звільненні за період з 07.08.2018 року по 10.09.2018 року, тобто за 24 робочих дні. Таким чином заборгованість згідно затримки розрахунку при звільненні становить 187,84 грн.*24 робочі дні (з 07.08.2018 року по 10.09.2018 року включно ) = 4 508,16 грн.

Відповідно вказана сума також підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивачки в силу приписів ст.116, 117 КЗпП України.

Порядок відшкодування професійної правничої допомоги визначається законодавством.

Ч.1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3).

Як свідчать матеріали справи, професійну правничу допомогу позивачці ОСОБА_1 в суді першої інстанції надавав адвокат Лахнік А.О., повноваження якого підтверджуються, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 633/10 від 23.02.2009 року.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав довідку № 131 про отримання коштів адвокатом, в якості гонорару за договором № 131 від 31.08.2018.

Ч.4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен бути співмірним із рядом критеріїв, які визначені частиною 4 цієї статі.

Ч.5 ст.137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи Відповідач із клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звертався.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що Позивач надав детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги, ці витрати підлягають розподілу, а тому їх слід стягнути з Відповідача на користь Позивачки в розмірі 3000,00 гривень.

Позивачка при подачі позову до суду була звільнена від сплати судового збору в силу п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір

Правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року за наслідками розгляду справи № 910/4518/16 було зазначено, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Тобто відповідний правовий висновок Верховного Суду з`явився вже після того як Позивачкою було подано позов до суду та судом було відкрито провадження у справі.

Ст. 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позовні вимоги Позивачки задоволені у повному обсязі, а судового збору при подачі позовної заяви нею не сплачувалось, відповідно суд вважає за можливе покласти судові витрати по справі в частині судового збору на рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України - Суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Відповідно рішення суду в частині стягнення з Відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в межах розміру місячної заробітної плати в сумі 618,59 грн. суд звертає до негайного виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.40, 44, 116, 117 КЗпП України, ст. ст.2, 3, 10-13, 19, 20, 23, 28, 76-81, 89, 95, 137, 141, 258, 259, 263-265, 267, 268, 279, 430 ЦПК України, суд,--

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Вінницького національного аграрного університету (21008, м. Вінниця, вул. Сонячна, 3, код ЄДРПОУ: 00497236, р/р НОМЕР_1 в ГУ ДКСУ Вінницької області) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) - 618,59 грн. (шістсот вісімнадцять грн. 59 коп.) заборгованості по заробітній платі з подальшим відрахуванням зборів та обов`язкових платежів.

Стягнути з Вінницького національного аграрного університету (21008, м. Вінниця, вул. Сонячна, 3, код ЄДРПОУ: 00497236, р/р НОМЕР_1 в ГУ ДКСУ Вінницької області) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 4 508,16 грн. (чотири тисячі п`ятсот вісім грн. 16 коп.) з подальшим відрахуванням зборів та обов`язкових платежів - середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.08.2018 року по 10.09.2018 року із розрахунку 187, 84 грн. за кожен день прострочки.

Стягнути з Вінницького національного аграрного університету (21008, м. Вінниця, вул. Сонячна, 3, код ЄДРПОУ: 00497236, р/р НОМЕР_1 в ГУ ДКСУ Вінницької області) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) - 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах розміру місячної заробітної плати в сумі 618,59 грн. (шістсот вісімнадцять грн. 59 коп.) звернути до негайного виконання.

Судові витрати по справі зі сплати судового збору покласти на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст.ст. 351-356 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення складено 11.09.2019 року.

Суддя: (підпис)

З оригіналом вірно:

Суддя: С.М.Науменко