Рішення

від 18.09.2019 по справі 640/5229/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2019 року № 640/5229/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючої судді Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

та представників сторін:

від позивача - Ніколайчука Ю.В.,

від відповідача - Васильченко Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Біто складські системи Україна

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Біто складські системи Україна (далі - позивач, ТОВ Біто складські системи Україна ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0062801404 від 06.12.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем за відсутності законних та фактичних підстав, з порушенням встановлених законом вимог щодо порядку проведення перевірки платника податків. На думку позивача, контролюючим органом не дотримано порядку проведення перевірки платника податку, оскільки позивач не був ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку проведення перевірки з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення такої. Також позивач зазначив, що включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених митним органам та постачальникам товарів і послуг у червні і серпні 2018 року, та подання позивачем заяви про бюджетне відшкодування при поданні податкових декларацій за червень 2018 року і серпень 2018 року, були здійснені з дотриманням усіх вимог законодавства. Тому, оскаржуване повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень. При цьому, відповідач зазначив, що наказ та повідомлення про початок проведення перевірки було направлено 15.11.2018 кур`єрською експрес-доставкою з рекомендованим повідомленням, тому на думку контролюючого органу, позивача повідомлено з дотриманням норм податкового законодавства. Проте, повідомлення повернулося на адресу відповідача із довідкою про причини повернення: підприємство за податковою адресою та його посадові особи не занаходяться . Крім іншого зазначив, що до перевірки не було надано первинні документи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2019 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

05.06.2019 судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з викладених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і заперечив проти його задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено наступне.

Позивач стверджує, що 01.02.2019 отримав лист Київської місцевої прокуратури №8 від 30.01.2019 за №43-507 вих-19, з якого позивач дізнався про проведення щодо ТОВ Біто складські системи Україна документальної позапланової виїзної перевірки і відкриття стосовно службових осіб позивача кримінального провадження. Відповідь на цей запит разом із запитуваними документами була надана позивачем 21.02.2019 року.

22.02.2019 ТОВ Біто складські системи Україна звернулось до ГУ ДФС у м. Києві із письмовим запитом про надання документів, пов`язаних із позаплановою перевіркою, про яку позивач дізнався із листа прокуратури, зокрема, акта перевірки, податкових повідомлень-рішень та інших документів.

21.03.2019 у приміщенні ГУ ДФС у м. Києві позивач отримав копії наступних документів: наказ №16387 від 05.11.2018 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки; повідомлення №103178/26-15-14-04-01 від 15.11.2018 про проведення невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2018 року; акт №1148/26-15-14-04-01/37710502 від 16.11.2018 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Біто складські системи Україна з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2018 року; податкове повідомлення-рішення форми В1 №0062801404 від 06.12.2018.

Як вбачається з матеріалів справи і не спростовується сторонами, 05.11.2018 відповідачем було винесено наказ №16387 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та у зв`язку з поданням позивачем декларації з податку на додану вартість із сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податку зв серпень 2018 року, з 15.11.2018 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів у приміщенні контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що листом №103202/10/26-15-14-04-01-12 від 15.11.2018 та повідомленням №103178/26-15-14-04-01 від 15.11.2018, ГУ ДФС у м. Києві повідомляє позивача про початок проведення перевірки з 15.11.2018 в приміщенні контролюючого органу.

Також, відповідачем надано копію накладної №000051 кур`єрської експрес-доставки, з якої вбачається, що лист направлений на адресу платника 14.11.2018, також заначено що отримувача за вказаною адресою не встановлено .

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Біто складські системи Україна з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2018 року, за результатами якої складено акт №1148/26-15-18-08-00/38840502 від 16.11.2018.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем: пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2018 року на суму ПДВ у розмірі 1000000,00 грн.

Підставою для такого висновку слугувало те, що при відображенні ТОВ Біто складські системи Україна у декларації за серпень 2018 року від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у сумі 1265248,00 грн (рядок 19 декларації), сума від`ємного значення попередніх та поточного звітного (податкового) періоду, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1) Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації у сумі 0 грн (рядок 19.1 декларації) суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового наступного звітного (податкового) періоду у сумі 265248 грн (рядок 21 декларації), бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у сумі 1000000,00 грн (рядок 20.2.1 декларації) та у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету у сумі 0 грн (рядок.20.2.2) встановлено порушення, яке відображено в пункті 3.16.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0062801404 від 06.12.2018, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у розмірі 1000000,00 грн за серпень 2018 року та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 250000,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача, суд бере до уваги наступне.

В силу вимог пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Підпункт 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 визначає, що документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

За правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Окрім того, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

З аналізу зазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 27.01.2015 справа №21-425а14, від 16.02.2016 №21-2749а15.

З матеріалів справи вбачається, що листом №103202/10/26-15-14-04-01-12 від 15.11.2018 та повідомленням від 15.11.2018 за №103178/26-15-14-04-01, ГУ ДФС у м. Києві повідомляє позивача про початок проведення перевірки з 15.11.2018 в приміщенні контролюючого органу.

Зазначені лист та повідомлення датовані 15.11.2018, днем початку проведення перевірки.

Також, відповідачем надано копію накладної №000051 кур`єрської експрес-доставки, з якої вбачається, що лист направлений на адресу платника податків 14.11.2018. Накладна містить напис отримувача за вказаною адресою не встановлено .

Разом з тим, в акті перевірки відповідачем зазначено, що повідомленням №103178/26-15-14-04-01 від 15.11.2018 про початок перевірки та копію наказу №16387 від 05.11.2018 направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника, але не вручено під розписку директору Фольц А.Х., в зв`язку з поверненням листа з повідомленням 16.11.2018. Причини повернення - підприємство за податковою адресою та його посадові особи не знаходяться.

Проте, в матеріалах справи відсутня копія рекомендованого листа з повідомленням про вручення позивачу наказу та повідомлення про початок проведення перевірки.

З акта перевірки вбачається, що перевірку проведено у період з 15.11.2018 по 16.11.2018.

Отже, перевірку проведено фактично в той день, що і складено повідомлення про початок проведення перевірки, а саме - 15.11.2018.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що контролюючим органом не було дотримано наведених норм Податкового кодексу України, що зобов`язують податковий орган розпочати проведення невиїзної перевірки лише після отримання повідомлення про вручення поштового відправлення. Початок перевірки у день видання наказу та день відправки повідомлення (або раніше), без урахування строків поштового обігу відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007 порушує право платника податку надавати матеріали, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок.

Суд дійшов висновку про те, що акт перевірки отриманий в результаті документальної невиїзної перевірки є неналежним доказом виходячи із положень процесуального принципу допустимості доказів, закріплених частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Стаття 54 Податкового кодексу України встановлює визначення сум податкових та грошових зобов`язань, при цьому тільки положення підпункту 54.3.2 надають право контролюючому органу серед іншого самостійного зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податку на підставі даних перевірок результатів діяльності платника податків, без дослідження цієї діяльності, а саме первинних документів які її посвідчують, прийняття рішення про зменшення бюджетного відшкодування є безпідставним.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 (справа №2а/1570/4582/11).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0062801404 від 06.12.2018 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Біто складські системи Україна задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0062801404 від 06.12.2018.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Біто складські системи Україна (код ЄДРПОУ - 37740502, адреса: бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, корпус №17, м. Київ, 03124) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 18750 (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) .

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська