Постанова

від 18.09.2019 по справі 469/1497/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

18.09.19

22-ц/812/1575/19

Єдиний унікальний номер судової справи 469/1497/17

Номер провадження 22-ц/812/1575/19

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого: Бондаренко Т.З.,

суддів: Темнікової В.І., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання Цуркан І.І.,

за участю: представника позивача Зотікава С . Є., представника відповідача Чепелєва О.І.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на ухвалу, яка постановлена Березанським районним судом Миколаївської області 15 липня 2019 року, під головуванням судді Гапоненко Н.О. в приміщені цього ж суду за заявою

Приватного підприємства компанії Агропроминвест

про забезпечення позову

Приватного підприємства компанії Агропроминвест

до

Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Приватне підприємство Південь Зем , про визнання недійсними рішень, визнання недійсною та відновлення держвної реєстрації земельних ділянок, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2017 року Приватне підприємство компанія Агропроминвест (далі ПП Компанія Агропромінвест ) звернулося до суду з позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень, визнання недійсною та відновлення державної реєстрації земельних ділянок, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що порушено право позивача на переважне придбання орендованої земельної ділянки у власність у зв`язку з безпідставним поділом вказаної земельної ділянки та подальшим продажем Коблівською сільрадою однієї з її частин ОСОБА_2 без повідомлення про це позивача як орендаря та без отримання його згоди на вказані дії.

11 липня 2019 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову.

Заявник посилається на те, що ОСОБА_2 як власник земельної ділянки може у будь-який момент її відчужити іншій особі чи передати її в іпотеку.

Тому позивач просив з метою запобігання відчуженню чи обтяженню спірної земельної ділянки, що може зробити неможливим виконання рішення суду в частині відновлення державної реєстрації у Державному земельному кадастрі орендованої земельної ділянки кадастровий №4820982200:09:000:0430 у разі задоволенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки, вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану земельну ділянку площею 0,05 га, розташовану за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с.Коблеве , та заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які юридичні та фактичні дії (у тому числі укладати правочини, договори) стосовно відчуження (продажу, зміни власника) цієї земельної ділянки, установлення іпотечних чи інших обтяжень щодо цієї земельної ділянки.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 15 липня 2019 року заяву задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку та заборонено ОСОБА_2 вчиняти із нею будь - які дії, спрямовані на її відчуження.

Ухвала суду мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову саме у вигляді накладення арешту на земельну ділянку, що належить на праві приватної власності відповідачу може утруднити виконання рішення суду у випадку прийняття його на користь позивача, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову повністю, та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

На вказану ухвалу ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та відмовити в забезпеченні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, судом не перевірено наявність підстав для забезпечення позову. Суд не вирішив питання щодо зустрічного забезпечення позову, не навів обґрунтування в чому полягає загроза можливого невиконання рішення суду. Також, в апеляційній скарзі зазначено про безпідставність заявленого позову та відсутність порушеного права позивача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується шляхом, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Завданням забезпечення позову є негайне вжиття заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із змісту позовної заяви ППК Агропроминвест вбачається що між сторонами дійсно виник спір щодо права володіння на земельну ділянку, яка на законних підставах перебувала в оренді позивача ППК Агропроминвест загальною площею 0,65 га кадастровий № 4820982200:09:000:0430 розташована за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області для комерційного використання, яка в подальшому 11 червня 2015 року була розділена на дві земельні ділянки з кадастровим №4820982200:12:051:0015 площею 0,6 га та № 4820982200 : 12:051:0014 площею 0, 05 га та остання земельна ділянка продана Коблівською сільською радою за рішенням № 32 від 10 квітня 2015 року ОСОБА_2 . Таким чином із суті заявленого спору слідує, що спір носить матеріально -правовий характер, а вказана земельна ділянка є предметом спору.

11 липня 2019 року позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення вказаного позову де зазначав, що відповідач ОСОБА_2 , як власник спірної земельної ділянки, має реальну можливість в будь-який час її відчужити іншій особі, що істотно ускладнить поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення позову, оскільки буде неможливим реалізувати рішення суду в частині відновлення державної реєстрації.

За вказаних обставин, районний суд дійшов вірного висновку про те, що наведене обґрунтування є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки між сторонами виник реальний спір матеріально-правового характеру, відповідач ОСОБА_2 є титульним власником земельної ділянки, яка є спірною, та не має обмежень в розпорядженні нею на користь інших осіб, обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, а тому суд правильно вказав про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, районний суд обґрунтовано задовольнив заяву ППК Агропроминвест про вжиття заходів забезпечення позову на даній стадії цивільного процесу, що відповідає положенням ч. 2 ст.149 ЦПК України та наклав арешт на спірну земельну ділянку, заборонивши відповідачу її відчуження.

Доводи викладені в апеляційній скарзі стосовно не вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення позову, не заслуговують на увагу, оскільки відсутні обставини, за наявності яких законодавець встановив обов`язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення (ч. 3 ст. 154 ЦПК України).

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність обґрунтування в оскаржуваній ухвалі суду стосовно того, в чому полягає загроза можливого невиконання рішення суду, підлягає відхиленню оскільки районний суд вказав на наявність реальної можливості у відповідача ОСОБА_2 відчужити спірне майно, яким є земельна ділянка, що дає підстави суду дійти наведених припущень.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності та необґрунтованості заявленого позову, також не можуть бути враховані, так як вказані питання не вирішуються судом на даній стадії.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали районного суду, колегія суддів в силу положень ст. 375 ЦПК України не вбачає підстав для скасування даної ухвали суду, яка постановлена з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 15 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту 23 вересня 2019 року.

Судді: Т.З.Бондаренко

Т.В.Крамаренко

В.І.Темнікова