Постанова

від 19.09.2019 по справі 911/135/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2019 р. Справа№ 911/135/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Українчук О.В.;

від відповідача 1 - не з`явились;

від відповідача 2 - Губаненко Ю.П.;

від третьої особи - не з`явились;

розглянувши апеляційні скарги

Фермерського господарства "Діброва"

на рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2019 (повний текст рішення складено 05.03.2019)

у справі №911/135/17 (суддя Чонгова С.І.)

За позовом Фермерського господарства "Діброва"

до:

1. Головного управління Держгеокадастру у Київській області

2. Фізичної особи-підприємця Васелюка Олександра Павловича

третя особа Переселенська сільська рада Кагарлицького району Київської області

про визнання недійсними договорів оренди від 21.08.2015., -

ВСТАНОВИВ:

У 2017 році Фермерське господарство "Діброва" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Фізичної особи-підприємця Васелюка Олександра Павловича про визнання недійсними договорів оренди від 21.08.2015 року.

Позов обґрунтований тим, що укладення 21 серпня 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та фізичною особою-підприємцем Васелюком Олександром Павловичем договорів оренди землі стосовно земельних ділянок, переданих раніше в оренду ФГ "Діброва" за договором оренди земельної ділянки від 29 квітня 2015 року, було здійснено з істотним порушенням вимог чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.02.2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем у встановлений законом спосіб не набуто право оренди на спірні земельній ділянки.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство "Діброва" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2019 року у справі №911/135/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2019 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки, а саме подати докази доплати судового збору в сумі 1918, 50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 року апеляційну скаргу Фермерського господарства "Діброва" на рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2019 року у справі №911/135/17 з доданими документами повернуто заявнику без розгляду.

30.05.2019 року Фермерське господарство "Діброва" повторно звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2019 року у справі №911/135/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, характеру правовідносин сторін спору, фактичним обставинам справи та заявленим ФГ Діброва позовним вимогам. Зокрема на думку позивача відведення відповідачу за рахунок позивача земельних ділянок порушило права ФГ Діброва , як користувача земельної ділянки (ст. 93, 95 Земельного кодексу України), як підприємця щодо самостійного господарювання на землі (ст. 1, 14 Закону України Про фермерське господарство ). Позивач вважає, що відсутність державної реєстрації права оренди, не призводить до визнання недійсним договору оренди від 29.04.2015 року, який породив попереднє право оренди позивача на спірні земельні ділянки. Також позивач вважає, що оскільки ч. 4, ст. 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору не може бути меншим, як 10 років, то, якщо відраховувати зазначений строк від 01.01.2011 року, 10-річний строк дії оренди ФГ Діброва його земельних ділянок, незаконно відведених відповідачу 2, спливає не раніше 02.01.2022 року. Й наостанок, позивач вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, а саме замість розгляду предмету позову - визнання недійсними договорів оренди від 21.08.2015 року, місцевий господарський суд зосередився на розгляді договору оренди земельної ділянки від 29.04.2015 року.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 30.05.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Хрипун О.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Діброва" на рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2019 року у справі №911/135/17 та призначено розгляд справи на 13.06.2019 року.

13.06.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про зміну адреси листування.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 року відкладено розгляд справи на 18.07.2019 року.

12.07.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

18.07.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 року відкладено розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства "Діброва" на рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2019 року у справі №911/135/17 на 01.08.2019 року .

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.07.2019 року, у зв`язку з відпусткою суддів Хрипуна О.О., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №911/135/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Тарасенко К.В.

01.08.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 року апеляційну скаргу Фермерського господарства "Діброва" на рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2019 року прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 19.09.2019 року.

В судовому засіданні 19.09.2019 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача 2 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники відповідача 1 та третьої особи в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційні скарги у відсутності представників відповідача 1 та третьої особи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.04.2015 року між позивачем - Фермерським господарством "Діброва" (орендар) та Переселенською сільська рада Кагарлицького району Київської області (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір, а.с. 34-36 т.1).

За умовами договору, орендодавець на підставі рішення XXXXVI сесії VI скликання від 29.04.2015 року передає, а орендар приймає в строкове платне користування землі запасу та резервного фонду, які знаходяться на території Переселенської сільської ради за межами села загальною площею 120,4 га згідно з планом земельної ділянки, що додається і є невід`ємною частиною цього договору (землі запасу) (п.1.1 договору).

У пункті 2.1 договору зазначено, що договір укладається терміном з 29.04.2015 року по 31.12.2015 року.

Згідно з пунктом 2.2 договору, по закінченню терміну дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому випадку зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії даного договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. При переході права власності на землю від орендодавця до іншої особи договір оренди втрачає чинність для нового власника. При зміні орендаря договір оренди не зберігає чинність.

Відповідно до п. 2.6 договору, термін дії договору оренди може бути продовжено до дня завершення збирання врожаю.

Орендодавець зобов`язаний передати земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, та придатну для використання за цільовим призначенням. Вказати у договорі про права третіх осіб на земельну ділянку при наявності таких (п.п. 4.2.1, 4.2.2 договору).

Пунктом 4.3.1 договору передбачено, що орендар має право самостійно визначити напрямки своєї господарської діяльності відповідно до цільового призначення земельної ділянки та умов договору.

Згідно з п. 4.4.1 договору, орендар зобов`язаний приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення терміну, на який було укладено договір оренди; розірвання договору оренди за взаємною згодою сторін; одержання орендарем земельної ділянки у власність у порядку, передбаченим Земельним кодексом України; примусового викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; смерті громадянина - орендаря, засудження його до позбавлення волі; ліквідації юридичної особи - орендаря; несвоєчасного внесення орендної плати; погіршення родючості ґрунтів та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок Переселенській сільській раді за №27 від 29.04.2015 року.

Актом прийому-передачі земельної ділянки в натурі від 29.04.2015 року (а.с. 38 т.1) Переселенська сільська рада передала, а Фермерське господарство "Діброва" прийняло земельну ділянку, загальною площею 120, 4га, яка розташована на території Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області за межами села (землі запасу).

Додатковою угодою №31 від 06.10.2015 року (а.с.39 т.1) Переселенська сільська рада та Фермерське господарство "Діброва" погодили на підставі рішення LI сесії VI скликання від 29.09.2015 і сторони домовились внести зміни в договір оренди земельної ділянки №27 від 29.04.2015 року, а саме площу земельної ділянки змінити на 48.97га і встановити розмір орендної плати 1000грн за 1га. Орендна плата сплачується орендарем на розрахунковий рахунок Переселенської сільської ради до першого січня 2016 року. Додаткова угода укладається терміном з 06.10.2015 року до 01.01.2016 року.

Додаткова угода зареєстрована у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок у Переселенській сільській раді за №31 від 06.10.2015 року.

Відповідно до п. а, ч. 2, ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів , крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з ч. 1, ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є землі запасу та резервного фонду, які знаходяться на території Переселенської сільської ради за межами села , а відтак враховуючи ст. 83, ст. 84 Земельного кодексу України колегія суддів зазначає, що спірні земельні ділянки належать до державної власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу розпорядником земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населеного пункту є виключно Головне управління Держгеокадастру .

Згідно з приписами п. 2, 5 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади від 10.09.2014 року №442 Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №5 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру : утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Київській області; реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Київській області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Київській області; встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відтак, колегія суддів зазначає, що спірні земельні ділянки належать до державної власності, то розпорядником таких земель є Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Отже, суд першої інстанції вірно визначив до повноважень якого органу виконавчої влади в силу приписів ст. 122 Земельного кодексу України належало право розпоряджатися спірними земельними ділянками.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при укладенні договору від 29.04.2015 року Переселенською сільською радою перевищені повноваження щодо розпорядження земельними ділянками.

Отже, доводи апеляційної скарги стосовно того, що Переселенська сільська рада мала повноваження на укладання договору оренди із ФГ Діброва колегією суддів відхиляються.

Крім того, як зазначає позивач, він орендує спірні земельні ділянки з 2007 року.

Розпорядженням від 29 грудня 2007 року № 885 Про дозвіл на замовлення проекту з землеустрою щодо відведення земельної ділянки такий дозвіл було надано та на підставі чого виготовлено Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ФГ Діброва в довгострокову оренду строком на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського з виробництва на території Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області (за межами населеного пункту). (т.1, а.с. 175).

Колегія суддів звертає увагу, що проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки був розроблений на підставі розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації у 2007 році, однак договори оренди цієї ж земельної ділянки укладені у 2015 році із сільською радою, що прямо суперечить вимогам земельного законодавства.

Водночас, ФГ Діброва користувалося зазначеними у Проекті земельними ділянками на підставі договорів оренди земельної ділянки, зокрема: договору оренди, зареєстрованого у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок Переселенської сільської ради за № 1 від 04.01.2011 року (т.1, а.с. 231-232), договору оренди, зареєстрованого у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок Переселенської сільської ради за № 5 від 04.01.2012 року (т.1, а.с. 233-234), договору оренди, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок Переселенської сільської ради за №5 від 18.01.2013 року (т.1, а.с. 235-236), договору оренди, зареєстрованого у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок Переселенської сільської ради за № 22 від 25.01.2014 року (т.1, а.с. 237-238).

Як вже було встановлено вище, 29.04.2015 року між ФГ Діброва та Переселенською сільською радою Кагарлицького району Київської області знову було укладено Договір оренди земельної ділянки, що зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок Переселенської сільської ради за № 27 від 29.04.2015 року строком до 31 грудня 2015 року. (т.1, а.с. 34-36).

В матеріалах справи наявне клопотання № 04-11/41 від 03.09.2015 року про приведення у відповідність із законодавством прийнятого рішення з питань регулювання земельних відносин Державної інспекції сільського господарства в Київській області. (т.1, а.с. 41-43).

Зі змісту вказаного клопотання вбачається, що Державною інспекцією сільського господарства в Київській області розглянуто лист прокуратури Київської області №05/1-2449 від 21.07.2015 року щодо дотримання вимог земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками сільськогосподарського призначення та встановлено, що надання в оренду спірної земельної ділянки ФГ Діброва за межами населеного пункту Переселенської сільської ради суперечить ст. 122 Земельного кодексу України.

Колегія суддів також звертає увагу, що в матеріалах справи наявна постанова Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 року у справі №810/561/16, якою було відмовлено у задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства "Діброва" до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, а саме визнати рішення відповідача у відмові затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ФГ "Діброва" в довгострокову оренду строком на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області (за межами населеного пункту ), які викладено у листах від 22.02.2016, протиправним; зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ФГ "Діброва" в довгострокову оренду строком на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області (за межами населеного пункту) та укласти із ФГ "Діброва" договору оренди щодо користування земельними ділянками, зазначеними у Проекті, строком на 49 років, на підставі розробленого Проекту із землеустрою та затвердженої технічної документації щодо нормативно-грошової оцінки, зокрема земельних ділянок: загальною прощею 29,7343 га з кадастровим номером: 3222286000:324:0004 (відповідно до даних, зазначених у Проекті із землеустрою); площею 41,4270 га з кадастровим номером: 3222286 000:03:322:0001 (відповідно до даних, зазначених у Проекті із землеустрою); площею 3,9924 га з кадастровим номером: 3222286000:03:320:0004 (відповідно до даних, зазначених у Проекті із землеустрою); площею 18,6343 га з кадастровим номером: 3 22286000:03:320:0003 (відповідно до даних, зазначених у Проекті із землеустрою); площею 12,4843 газ кадастровим номером: 3222286000:03:306:0001 (відповідно до даних, зазначених у Проекті із землеустрою); площею 4, 0951 га з кадастровим номером: 32222 86000:03:306:0002 (відповідно до даних, зазначених у Проекті із землеустрою); загальною прощею 9,7660 га з кадастровим номером: 3222286000:02:309:0006 (відповідно до даних, зазначених у Проекті із землеустрою). Тобто такий проект не є підставою для визначення земельних ділянок, що передаються в оренду. (т.1, а.с. 196-203).

Також, зазначеною вище постановою адміністративного суду було встановлено, що ФГ Діброва звернулося зі заявою від 22.12.2015року № 3-юр до Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо прийняття рішення про укладення з ФГ Діброва договорів оренди користування земельними ділянками строком на 49 років, на підставі розробленого Проекту із землеустрою, затвердженої технічної документації щодо нормативно-грошової оцінки.

Разом з вищевказаними документами була направлена заява № 2-юр щодо затвердження Проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування на умовах оренди для товарного виробництва площею до 125,0 га на території Переселенської сільської ради за межами населеного пункту .

У лютому 2016року на адресу ФГ Діброва від відповідача надійшли, зокрема: лист від 22.01.2016р. № 27-96/0-953/6-16, в якому Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області було запропоновано ФГ Діброва оформити оренду земельних ділянок на умовах проведення земельних торгів; лист від 22.01.2016 р. № 27-10-7777.3-1707/2-16, у якому Головне управління Держгеокадастру у Київській області відмовило ФГ "Діброва" у погодженні Проекту землеустрою на підставі статті 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації та абзацу 3 частини шостої статті 186-1 Земельного Кодексу України.

З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів зазначає, що позивач здійснював заходи щодо укладання договору оренди спірних земельних ділянок з Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, проте йому було відмовлено у погодженні Проекту землеустрою на підставі статті 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації та абзацу 3 частини шостої статті 186-1 Земельного Кодексу України.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (у редакції на день укладення спірних договорів) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 4 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній на момент укладення договорів позивачем з Переселенською сільською радою) передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

В силу ч. 1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній на момент укладення договорів позивачем з Переселенською сільською радою) укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 17 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній на момент укладення договорів позивачем з Переселенською сільською радою) передбачено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди , якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями , визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент укладення спірних договорів) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав .

В силу ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Відтак, позивачем не було у встановленому законом порядку зареєстровано право оренди на спірні земельні ділянки. Тобто, виходячи з приписів ст. 126 Земельного кодексу позивач не набув права оренди про, що було вірно зазначено місцевим господарським судом, а тому колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги стосовно того, що відсутні такі вимоги законодавства, які зобов`язують сторони договору оренди землі проводити державну реєстрацію даного договору.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Щодо зауваження апелянта щодо порушень норм чинного законодавства України при укладанні між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ФОП Васелюком О.П. договорів оренди від 21.08.2015 року колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 203 ЦК встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статті 215 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

21.08.2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (орендодавець) та Васелюком Олександром Павловичем (орендар) було укладено договори оренди землі (далі - договори, а.с. 12-15 т.1, а.с.23-26 т.1).

Згідно з пунктами 1 договорів, орендодавець надає згідно наказів головного управління Держгеокадастру у Київській області від 24.06.2015 №10-280/36-15-сг та від 24.06.2015 №10-279/36-15-сг, а орендар приймає у строкове, платне користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства, які знаходяться за межами населеного пункту в адміністративних межах Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення. Межі земельних ділянок площею 15,0000га (рілля) та 35,0000га (рілля), за межами населеного пункту в адміністративних межах Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області, встановлені в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 2 договорів, в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 15,0000га (рілля) з кадастровим № 3222286000:03:324:0007 та 35,0000 га (рілля) з кадастровим № 3222286000:03:321:0002, за межами населеного пункту в адміністративних межах Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Пунктами 8 договорів передбачено, що договори укладено на 7 (сім) років.

Відповідно до пунктів 34 договорів, орендар земельних ділянок зобов`язаний приступати до використання земельних ділянок в строки, встановлені договорами оренди землі, зареєстрованих в установленому законом порядку; своєчасно вносити орендну плату у відповідності з п. 11 цих договорів.; виконувати встановлені щодо об`єкта обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договорами оренди землі; дотримувати вимог Земельного кодексу України (ст. ст. 96 та 111); у п`ятиденний строк після державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Згідно з пунктами 47 договорів, договори набирають чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно з актами приймання-передачі земельних ділянок (а.с. 16, 27 т. 1) орендодавець передав, а орендар прийняв, згідно договору, в строкове платне користування земельні ділянки площею 15,0000 га (рілля) з кадастровим № 3222286000:03:324:0007 та 35,0000га (рілля) з кадастровим № 3222286000:03:321:0002, за межами населеного пункту в адміністративних межах Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області, для ведення фермерського господарства.

Згідно з актом прийому-передачі межових знаків на зберігання (згідно вимог наказу Держкомзему від 18.05.2010 року №376) від 06.03.2015 року (а.с. 19 т.1) орендарю передано межові знаки у кількості 39 шт.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 21, 32 т.1) на земельні ділянки, цільове призначення яких ведення фермерського господарства, землі сільськогосподарського призначення площею 15,0000 га за кадастровим номером 3222286000:03:324:0007 та 35,0000 га за кадастровим номером 3222286000:03:321:0002, що знаходяться за адресою Київська область, Кагарлицький район, Переселенська сільська рада зареєстровано право оренди, орендарем яких є Васелюк Олександр Павлович на підставі договорів оренди землі б/н від 21.08.2015 року строком дії 7 років.

Крім того, в матеріалах справи наявні накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 24.06.2015 року №10-279/36-15-СГ та №10-280/38-15-СГ якими було затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства гр. Васелюку Олександру Павловичу на території Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області та надано в оренду гр. Васелюку Олександру Павловичу земельні ділянки загальною площею 35,0000 га (кадастровий номер 3222286000:03:321:0002) та 15,000 га (кадастровий номер 3222286000:03:324:0007) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, строком на 7 років розташовані на території Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області. (т.1, а.с. 122-123).

Відповідно до п. 6, ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Тобто, із зазначених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що договори оренди землі від 21.08.2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (орендодавець) та Васелюком Олександром Павловичем (орендар) було укладено в межах чинного законодавства, а саме було погоджено Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та укладено договори з Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області в межах наданих чинним законодавством повноважень, а відтак колегія суддів не вбачає підстав для визнання недійсними договорів оренди землі від 21.08.2015 року укладених між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та Васелюком Олександром Павловичем на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно процесуальних зауважень позивача колегія суддів зазначає наступне.

В своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення вийшов за межі позовних вимог, оскільки під час розгляду справи зосередився на розгляді договору оренди земельної ділянки від 29.04.2015 року укладеним між позивачем та Переселенською сільською радою Кагарлицького району Київської області чим на думку позивача порушив принципи верховенства права, рівності сторін перед законом і судом, змагальності сторін у судовому процесі, передбачені ст. 7, 11, 13 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи , на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до положень частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 6-3005цс15, від 25.05.2016 року у справі № 6-605цс16.

Відтак, колегія суддів відхиляє дані зауваження позивача з підстав того, що в даній справі не можливо не досліджувати договір оренди земельної ділянки від 29.04.2015 року, оскільки зазначений договір є єдиної можливою підставою для захисту можливо порушених прав позивача. Безумовною та необхідною умовою для звернення з позовом про захист права постійного користування земельною ділянкою є наявність такого права.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Діброва" на рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2019 року у справі №911/135/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2019 року у справі № 911/135/17 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/135/17.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.09.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

К.В. Тарасенко