Постанова

від 15.01.2020 по справі 911/135/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/135/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В.- головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання- Астапової Ю.В.,

розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства "Діброва" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2019 у справі

за позовом Фермерського господарства "Діброва" до : 1. Головного управління Держгеокадастру у Київській області, 2. Фізичної особи-підприємця Васелюка Олександра Павловича, третя особа Переселенська сільська рада Кагарлицького району Київської області про визнання недійсними договорів оренди від 21.08.2015,

за участю представників:

позивача - Українчук О. В., адвокат,

відповідача-1 - не з`явились,

відповідача-2 - Губаненко Ю. П., адвокат,

третьої особи - не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У 2017 році Фермерське господарство "Діброва" (далі - ФГ "Діброва") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру) та Фізичної особи-підприємця Васелюка Олександра Павловича про визнання недійсними договорів оренди від 21.08.2015, а саме:

- укладений між ГУ Держгеокадастру та фізичною особою-підприємцем Васелюком Олександром Павловичем договір оренди землі (ділянка площею 15,0 га, кадастровий № 3222286000:03:324:0007);

- укладений між ГУ Держгеокадастру та фізичною особою-підприємцем Васелюком Олександром Павловичем договір оренди землі (ділянка площею 35,0 га, кадастровий № 3222286000:03:321:0002).

Позов обґрунтований тим, що укладення 21.08.2015 між ГУ Держгеокадастру у та ФОП Васелюком О. П. договорів оренди землі стосовно земельних ділянок, переданих раніше в оренду ФГ "Діброва" за договором оренди земельної ділянки від 29.04.2015, було здійснено з істотним порушенням вимог чинного законодавства.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 29.04.2015 між позивачем - ФГ "Діброва" (орендар) та Переселенською сільською радою Кагарлицького району Київської області (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки.

2.2. За умовами договору, орендодавець на підставі рішення XXXXVI сесії VI скликання від 29.04.2015 передає, а орендар приймає в строкове платне користування землі запасу та резервного фонду, які знаходяться на території Переселенської сільської ради за межами села загальною площею 120,4 га згідно з планом земельної ділянки, що додається і є невід`ємною частиною цього договору (землі запасу) (пункт 1.1 договору).

2.3. У пункті 2.1 договору зазначено, що договір укладається терміном з 29.04.2015 по 31.12.2015.

2.4. Згідно з пунктом 2.2 договору по закінченню терміну дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому випадку зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії даного договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. При переході права власності на землю від орендодавця до іншої особи договір оренди втрачає чинність для нового власника. При зміні орендаря договір оренди не зберігає чинність.

2.5. Відповідно до пункту 2.6 договору, термін дії договору оренди може бути продовжено до дня завершення збирання врожаю.

2.6. Згідно з пунктом 4.4.1 договору, орендар зобов`язаний приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди.

2.7. Пунктом 5.2 договору передбачено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення терміну, на який було укладено договір оренди; розірвання договору оренди за взаємною згодою сторін; одержання орендарем земельної ділянки у власність у порядку, передбаченим Земельним кодексом України; примусового викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; смерті громадянина - орендаря, засудження його до позбавлення волі; ліквідації юридичної особи - орендаря; несвоєчасного внесення орендної плати; погіршення родючості ґрунтів та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

2.8. Договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянко Переселенській сільській раді за від 29.04.2015 № 27.

2.9. За Актом прийому-передачі земельної ділянки в натурі від 29.04.2015 Переселенська сільська рада передала, а ФГ "Діброва" прийняло земельну ділянку, загальною площею 120,4 га, яка розташована на території Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області за межами села (землі запасу).

2.10. Додатковою угодою від 06.10.201 № 31 Переселенська сільська рада та ФГ "Діброва" внесли зміни в договір оренди земельної ділянки від 29.04.2015 № 27, а саме площу земельної ділянки змінено на 48,97 га і встановлено розмір орендної плати 1000 грн за 1га. Додаткова угода укладена терміном з 06.10.2015 до 01.01.2016.

2.11. Додаткова угода зареєстрована у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок у Переселенській сільській раді за від 06.10.2015 № 31.

2.12. Поряд з цим 21.08.2015 між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 (орендар) укладено договори оренди землі, згідно з пунктами 1 яких, орендодавець надає згідно наказів ГУ Держгеокадастру від 24.06.2015 № 10-280/36-15-сг та від 24.06.2015 № 10-279/36-15-сг, а орендар приймає у строкове, платне користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства, які знаходяться за межами населеного пункту в адміністративних межах Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення. Межі земельних ділянок площею 15,0000 га (рілля) та 35,0000 га (рілля), за межами населеного пункту в адміністративних межах Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області, встановлені в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

2.13. Згідно з пунктом 2 договорів в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 15,0000 га (рілля), кадастровий номер 3222286000:03:324:0007, та 35,0000 га (рілля), кадастровий номер 3222286000:03:321:0002, за межами населеного пункту в адміністративних межах Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

2.14. Пунктами 8 передбачено, що договори укладено на 7 (сім) років.

2.15. Відповідно до пунктів 34 договорів, орендар земельних ділянок зобов`язаний приступати до використання земельних ділянок в строки, встановлені договорами оренди землі, зареєстрованих в установленому законом порядку; своєчасно вносити орендну плату у відповідності з пунктами 11 цих договорів.; виконувати встановлені щодо об`єкта обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договорами оренди землі; дотримувати вимог Земельного кодексу України; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

2.16. Згідно з пунктами 47 договори набирають чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

2.17. Згідно з актами приймання-передачі земельних ділянок орендодавець передав, а орендар прийняв, згідно договору, в строкове платне користування земельні ділянки площею 15,0000 га (рілля), кадастровий номер 3222286000:03:324:0007, та 35,0000 га (рілля), кадастровий номер 3222286000:03:321:0002, за межами населеного пункту в адміністративних межах Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області, для ведення фермерського господарства.

2.18. За актом прийому-передачі межових знаків на зберігання від 06.03.2015 орендарю передано межові знаки у кількості 39 шт.

2.19. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на земельні ділянки, цільове призначення яких ведення фермерського господарства, землі сільськогосподарського призначення площею 15,0000 га, кадастровий номер 3222286000:03:324:0007, та 35,0000 га, кадастровий номер 3222286000:03:321:0002, що знаходяться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, Переселенська сільська рада, зареєстровано право оренди, орендарем є ОСОБА_1 на підставі договорів оренди землі б/н від 21.08.2015 зі строком дії 7 років.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 25.02.2018 (суддя Чонгова С. І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

3.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при укладенні договору від 29.04.2015 Переселенською сільською радою перевищені повноваження щодо розпорядження земельними ділянками. Крім того, позивачем не було у встановленому законом порядку зареєстровано право оренди. Тобто, виходячи з приписів статті 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) позивач не набув права оренди.

3.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 (колегія суддів у складі: Агрикова О. В., Чорногуз М. Г., Тарасенко К. В.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

3.4. Постанова мотивована тим, що відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України розпорядником земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населеного пункту є виключно Головне управління Держгеокадастру.

Крім того, позивачем не було у встановленому законом порядку зареєстровано право оренди на спірні земельні ділянки. Тобто, виходячи з приписів статті 126 ЗК України позивач не набув права оренди про, що було вірно зазначено місцевим господарським судом.

Суд також дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсними договорів оренди землі від 21.08.2015, укладених між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. ФГ "Діброва" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ЗК України, Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про оренду землі".

Скаржник наголошує, що договір від 29.04.2015, укладений між Переселенською сільською радою та ФГ "Діброва" не розірваний, не визнаний судом недійсним і є чинним.

Крім того, скаржник посилається на статтю 764 ЦК України, статтю 291 ГК України, статті 17, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" де, якщо наймач (орендар) продовжує користуватись майном після закінчення строку дії договору найму (оренди) продовжує користуватись майном після закінчення строку дії договору найму (оренди), то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця після спливу строку дії договору, договір вважається поновленим на тих самих умовах і на той самий строк.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. ОСОБА_1 у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

5.2. Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

6.3. Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

6.4. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 ЗК України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина 1 статті 124 цього Кодексу).

6.5. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

6.6. Частиною 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

6.7. В силу частини 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

6.8. Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

6.9. У відповідності до частини 1 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

6.10. Згідно статтею 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

6.11. Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

6.12. Позивачем у встановленому законом порядку право оренди на спірні земельні ділянки зареєстровано не було.

6.13. Судами також встановлено, що при укладенні договору від 29.04.2015 Переселенською сільською радою перевищені повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, оскільки відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України розпорядником земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населеного пункту є виключно Головне управління Держгеокадастру.

6.14. Тобто, як правильно встановлено судами, позивач у встановленому законом порядку не набув права оренди спірних земельних ділянок.

6.15. Поряд з цим, підстави недійсності правочинів визначаються положеннями статей 203, 215 ЦК України.

6.16. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 статті 203 названого Кодексу.

6.17. Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Приписами частини 1 статті 203 цього Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

6.18. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

6.19. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

6.20. Судами встановлено, що договори оренди землі від 21.08.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено в межах чинного законодавства, а саме було погоджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок та укладено договори з Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області в межах наданих чинним законодавством повноважень, тому відсутні підстави для визнання недійсними договорів оренди землі від 21.08.2015 укладених між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 на підставі статей 203, 215 ЦК України. Судами також зроблено вірний висновок, що укладені між відповідачами договори оренди земельних ділянок не порушують права позивача, оскільки останній не є користувачем цих земельних ділянок.

При цьому, судами було взято до уваги, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі № 810/561/16 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ФГ "Діброва" до ГУ Держгеокадастру про визнання протиправним рішення про відмову у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ФГ "Діброва" в довгострокову оренду на території Переселенської сільради, зобов`язання відповідача затвердити проєкт землеустрою та укласти із позивачем договір оренди щодо користування земельними ділянками, зазначеними у проєкті.

6.21. З огляду на викладене, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

6.22. Посилання скаржника на неправильне застосування судами статті 210 ЦК України є помилковим, оскільки судами ця стаття не застосовувалась, договір оренди між Переселенською сільською радою та ФГ "Діброва" не визнавався неукладеним.

6.23. Твердження заявника, що у судів були всі підстави для задоволення позову, оскільки договір від 29.04.2015, укладений між Переселенською сільською радою та ФГ "Діброва" не розірваний, не визнаний судом недійсним і є чинним; цей договір містить всі істотні умови; його укладено без порушень положень законодавства щодо форми таких договорів; накладення земельних ділянок позивач на земельні ділянки відповідача є неправомірним, оскільки судами зазначений договір розглядався тільки в контексті наявності порушеного права позивача щодо користування земельними ділянками. При цьому судами при розгляді справи встановлено відсутність такого порушеного права з огляду на те, що договір оренди укладено Переселенською сільською радою з перевищенням власних повноважень, а саме право оренди позивачем належними чином не зареєстровано.

6.24. Посилання скаржника на статті 93, 95 ЗК України, статтю 764 ЦК України, статтю 291 ГК України, статті 1, 14 Закону України "Про фермерське господарство", статті 17, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є неспроможним, оскільки судами встановлено відсутність порушеного права позивача щодо користування спірними земельними ділянками. При цьому саме порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту і завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

6.25. Посилання скаржника на статтю 116 ЗК України та статтю 9 Закону України "Про оренду землі" стосовно того, що земельні ділянки, які знаходяться у користуванні фізичних та юридичних осіб, можуть передаватися у власність чи користування іншим особам тільки після припинення прав їх попередників, а також, що не допускається відведення орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди орендаря, є неправомірним з огляду на встановлені судами обставини щодо ненабуття позивачем права оренди спірними земельними ділянками.

6.26. Аргумент скаржника про наявність у Переселенської сільської ради права на укладення з позивачем спірного договору оренди спростовується положеннями частини 4 статті 122 ЗК України відповідно до якої центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Підпунктом 31 пункту 4 Положення "Про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 передбачено, що саме Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

6.27. Посилання скаржника на те, що статтями 210, 410, 759-786 ЦК України, 79-1, 86, 124, 126 ЗК України, 14 Закону України "Про оренду землі" не передбачено обов`язку орендаря реєструвати договір оренди земельної ділянки, а також, що відсутність державної реєстрації права оренди не призводить до визнання недійсним договору оренди є неспроможним, оскільки договір оренди земельної ділянки від 29.04.2015, укладений між ФГ "Діброва" та Переселенською сільською радою недійсним судами не визнавався.

6.28. Аргумент скаржника про те, що строк дії укладеного між ФГ "Діброва" та Переселенською сільською радою в силу положень законодавства спливає не раніше 2-го січня 2022 є недоречним, оскільки не стосується предмету спору та не входить до кола фактів, які підлягали встановленню при розгляді спору. При цьому слід зазначити, що в тексті договору зазначено, що його укладено на строк з 29.04.2015 по 31.12.2015, а поновлення договору оренди на новий строк або продовження його дії регламентовано Законом України "Про оренду землі", а саме статтею 33.

6.29. Щодо аргументу скаржника про те, що суди при розгляді справи вийшли за межі позовних вимог, оскільки під час розгляду справи зосередилися на розгляді договору оренди земельної ділянки від 29.04.2015, укладеного між позивачем та Переселенською сільською радою, чим порушили принципи верховенства права, рівності сторін перед законом і судом, змагальності сторін у судовому процесі, передбачені статтями 7, 11, 13 ГПК України, колегія суддів зазначає, що судами договору оренди земельної ділянки від 29.04.2015 оцінка надавалась лише в контексті наявності чи відсутності порушеного права позивача щодо користування земельними ділянками, за захистом якого він звернувся до суду.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.2. З огляду на викладене, рішення та постанова попередніх судових інстанцій мають бути залишені без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Діброва" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2019 у справі № 911/135/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір