Постанова

від 24.09.2019 по справі 904/2103/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2019 року м.Дніпро Справа № 904/2103/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач),

суддів:Березкіної О.В., Дарміна М.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2019 року (суддя Мельниченко І.Ф., повний текст складено 15.07.2019р.) у справі № 904/2103/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргомаш", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в сумі 118 939,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Аргомаш" з позовною заявою до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" стягнення 84 960,92 грн., що складають суму заборгованості за договором поставки № 38/04 від 16.03.2016 року; 27 525,64 грн. - інфляційних втрат; 6 452,45 грн. - річних. Крім того, позивач просив стягнути з АТ "Криворізька теплоцентраль" витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов?язань за договором поставки щодо своєчасної і повної оплати. Рішенням господарського суду позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргомаш" 84 960,92 грн. основного боргу, 2 352,29 грн. річних, 10 494,86 грн. інфляції грошових коштів, 1 579,71 грн. судового збору, 9 905,68 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд прийшов до висновку, що позивач виконав умови договору поставки - поставив відповідачу на його адресу товар на загальну суму 310 795,09 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких залучено до матеріалів справи. Відповідач зобов`язання за договором виконав неналежним чином, здійснивши розрахунки частково, в сумі 225 834,17 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями банківських виписок. Доказів погашення заборгованості з оплати товару на суму 84 960,92 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав. Перевіривши розрахунки позивача про стягнення річних та інфляційних втрат, суд частково задовольнив їх: до стягнення підлягають річні за загальний період прострочення з 20.09.2016 року по 22.03.2017 року, з 31.10.2018 року по 16.05.2019 року в сумі 2 352,29 грн. та інфляція грошових коштів за жовтень 2016 року - березень 2017 року, листопад 2018 року - квітень 2019 року в сумі 10 494,86 грн. Суд вважав, що позивач надав достатньо доказів для задоволення його вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з рішенням господарського суду Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом не прийнято до уваги, що п.4 3 ч.4 розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом встановлено, що після припинення провадження у справі про банкрутство, стосовно підприємства включеного до переліку об?єктів приватизації, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов?язання, три проценти річних від простроченої суми.

Щодо витрат на послуги адвоката, то вважає що суд повинен був прийняти до уваги той факт, що о спір у справі відповідає середньому рівню складності, підготовка позову не займає великого обсягу правових знань та часу, тривалість розгляду справи не перевищувала 2-ох засідань, вартість послуг адвоката повинна бути адекватною, у зв?язку з чим суд повинен був зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу. Не є правничою допомогою відправлення стороні пакету документів та подача позовної заяви разом з пакетом документів.

Просить рішення суду скасувати частково в частині стягнення 3% річних в розмірі 2 352,29 грн., інфляції грошових коштів у розмірі 10 494,86 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 905, 68 грн., постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог у стягненні з відповідача 3% річних та інфляції грошових коштів відмовити у повному обсязі, а суму витрат на професійну правничу допомогу зменшити до розміру 6 000 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О. від 27.08.2019 року поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрите апеляційне провадження у справі №904/2103/19. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України ).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 269 ГПК України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановила наступне.

Як встановлено господарським судом при розгляді справи і підтверджується наявними матеріалами, 16.03.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Аргомаш", (Постачальник) та Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", (Покупець) укладено договір поставки № 38/04 (далі - Договір) (а.с.17-19).

Відповідно до пункту 1.1. вказаного вище договору Постачальник взяв на себе зобов`язання поставити та передати у власність Покупця склопластик РСТ, гумово-технічні вироби в асортименті (далі - Товар) у відповідності до Специфікацій, які підписуються уповноваженими представниками Сторін, скріплюються печатками і є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець взяв на себе зобов`язання прийняти Товар та оплатити його.

Відповідно до п.1.2. договору Товар, що постачається згідно цього Договору, його ціна та кількість визначаються в Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами пункту 2.1. договору, орієнтовна його сума на момент укладення з урахуванням транспортних витрат та умов поставки згідно з пунктом 3.1. цього Договору, визначена в Специфікаціях (додатки до Договору, що є його невід`ємною частиною) та складає: 560 000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 112 000,00 грн., всього з ПДВ - 672 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2. договору, Покупець проводить оплату Товару шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника після поставки Товару в термін 15 банківських днів.

Згідно з пунктом 3.1. договору, Товар поставляється Постачальником на умовах: DDP (склад Покупця, за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1), згідно з Інкотермс 2010, в строк визначений згідно Специфікації до Договору.

У пункті 3.4. договору сторони узгодили, що передача Товару Постачальником та прийняття його Покупцем здійснюється на підставі видаткових накладних.

Відповідно до п.3.7. договору, право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент підписання видаткової накладної уповноваженими представниками Сторін.

Згідно пункту 7.1., договір набуває чинності та вступає в дію з дату його підписання Сторонами і діє до 31.12.2016 року. У разі, якщо у Сторін на момент закінчення строку дії Договору залишаються невиконаними договірні зобов`язання і не задоволені законні вимоги, дію Договору продовжено у відношенні таких зобов`язань до задоволення законних вимог.

Виконуючи умови договору позивач здійснив поставку товару на адресу відповідача на загальну суму 310 795,09 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких залучено до матеріалів справи (а.с. 35, 37-39, 41, 47-49, 51, 53, 60, 64, 66, 70, 72, 76).

Відповідач зобов`язання за договором виконав неналежним чином, здійснивши розрахунки частково, в сумі 225 834,17 грн., що підтверджується

залученими до матеріалів справи копіями банківських виписок. (а.с. 85-93). Заборгованість складає 94 960,92 грн. Дані факти не оспорюються сторонами.

Згідно наданому позивачем розрахунку останнім до стягнення заявлені річні за загальний період прострочення з 20.09.2016 по 16.05.2019 в сумі 6 452,45 грн. та інфляція грошових коштів за загальний період прострочення з жовтня 2016 по квітень 2019 в сумі 27 525,64 грн. (а.с.6).

Судом також встановлено, що в статутному капіталі АТ Криворізька теплоцентраль частка держави складає 99,9864%. стосовно відповідача ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017р. по справі № 904/128/17 було порушено провадження про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. В подальшому, ухвалою суду від 30.10.2018р., провадження по справі закрито у зв?язку з включенням відповідача до переліку об?єктів, що підлягають приватизації.

Розпорядженням Кабінету міністрів України від 10.05.2018р. № 358-р Про затвердження переліку об?єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році та від 16.01.2019р.

№ 36-р Про затвердження переліку об?єктів великої приватизації державної власності АТ Крирорізька теплоцентраль включена до переліку об?єктів, що підлягають приватизації.

Відповідно до ч.ч.1 - 3, 7 ст.19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.

Пунктом 4 3 розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом встановлено, що провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

Після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Зазначені дії не поширюються на задоволення вимог поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, на відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Таким чином, з моменту порушення справи про банкрутство стосовно відповідача, на підставі ст..19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , під час дії мораторію заборонялось застосування індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення .

Таким чином, Закон забороняв застосування зазначених санкції з моменту виникнення права на нарахування та стягнення до дня припинення провадження у справі про банкрутство.

07.03.2018р. набрав чинності п.4 3 розділу Х Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , яким встановлено, що після припинення провадження у справі про банкрутство державних підприємств та/або господарських товариств, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми. Отже дана норма права прямо встановлює заборону на застосування індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.

З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що застосування індексу інфляції та трьох процентів річних, за період зазначений позивачем (з 20.09.2016р. по 16.05.2019р.) суперечить ст..19, п.4 3 розділу Х Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Тому вимоги позивача про стягнення суми заявленої суми інфляційних та трьох процентів річних задоволенню не підлягають повністю.

З цих підстав апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню, у зв?язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Що судових стосується витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження понесених позивачем витрат, останнім надані наступні докази: копія договору про надання правової допомоги № 14/19 від 13.05.2019 року, копія додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 14/19 від 13.05.2019 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3755 від 02.07.2018 року, ордер на надання правової допомоги № 2528/001 від 13.05.2019 року (а.с. 140-145), копія рахунку-фактури № 1 від 21.05.2019 року на суму 11 045,75 грн., копія акту прийому-передачі наданих послуг від 20.05.2019 року на суму 11 045,75 грн., копія платіжного доручення від 23.05.2019 року на суму 11 045,75 грн., копія рахунку-фактури № 4 від 06.06.2019 року на суму 1000 грн., копія акту № 4 від 12.06.2019 року про приймання виконаних робіт (наданих послуг) на суму 1000 грн., копія платіжного доручення від 10.06.2019 року на суму 1000 грн. (а.с. 173-178).

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Згідно ст.30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Відповідно до додатку № 1 до договору про надання правової допомоги адвокатське об?єднання зобов?язалось надавати клієнту правову допомогу яка полягає в проведенні претензійно-правововї роботи щодо стягнення заборгованості за договорами поставки та захист інтересів клієнта та його представництво перед будь-якими особами, органами влади, місцевого самоврядування, діючих судах України. Вартість правової допомоги - 960 грн. 50 коп. за 1 годину роботи адвоката (а.с.143).

В акті прийому-передачі наданих послуг від 20.05.2019р. (а.с.174) перелічено надані послуг та витрачений час. Колегія суддів вважає, що такі послуги як зустріч, попереднє узгодження правової позиції (за наявності послуги - погодження правової позиції), укладання угоди про правову допомогу не є правовою допомогою, а є підставою для надання такої допомоги. Відправлення стороні пакету документів та подача позовної заяви разом з документами до суду не є правовою допомогою, а є витратами адвоката на правову допомогу, які підлягають компенсації при наявності підтвердження витрат. Також не можуть бути віднесені до витрат на правничу допомогу попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести. У зв?язку з наведеним вартість виконаних адвокатом послуг підлягає зменшенню на 2 401,25 грн.

Таким чином колегія вважає, що послуги з правничої допомоги надані адвокатом на суму 9 644,50 грн.. з якої слід і виходити при розподілі судових витрат.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Криворізька теплоцентраль задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2019р. у справі № 904/2103/19 скасувати в частині стягнення 2 352,29 грн. річних та 10 494,86 грн. інфляції грошових коштів і прийняти в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог про стягнення річних та інфляції грошових коштів відмовити повністю. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Здійснити перерозподіл судових витрат.

Стягнути з Акціонерного товариства Криворізька теплоцентраль на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АРГОМАШ 1 371,59 грн. витрат з судового збору та 6 886,17 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АРГОМАШ на користь Акціонерного товариства Криворізька теплоцентраль 2 881,50 грн. витрат з судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду лише у випадку передбаченому п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В.Березкіна

Суддя М.О.Дармін