Рішення

від 19.09.2019 по справі 904/2650/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2019м. ДніпроСправа № 904/2650/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Форте", с. Ставниця, Летичівського району Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілінвесттранс", м. Дніпро

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 44 400,00 грн.

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Солом`яний С.С.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Форте" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "ОІЛІНВЕСТТРАНС" безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 44 400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що платіжним дорученням №286 від 10.04.2019 року на суму 44 400,00 грн. позивачем помилково перераховано на користь відповідача 44 400,00 грн. з призначенням платежу: "за запчастини згідно рахунку №1 від 10.04.2019 року у т.ч. ПДВ 20,00 % - 7400.00". Вимога позивача про повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 44 400,00 грн. залишена відповідачем без задоволення.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача. У клопотання зазначено про підтримання позивачем позовних вимог у повному обсязі.

Поштові відправлення (ухвали суду) направлені за місцезнаходженням відповідача та за адресою зазначеною у претензії повертаються на адресу суду, як не вручені.

Пунктом 3.9.1-1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках коли ухвала про порушення провадження у справі не може бути вручена стороні у зв`язку з обмеженим строком розгляду, належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи може вважатися телефонограма суду з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони. При цьому зазначена ухвала надсилається сторонам в обов`язковому порядку.

Додатково відповідачу спрямовувалися телефонограми, однак зазначені у матеріалах справи номери телефону "не обслуговуються".

Таким чином, судом вчинено всі можливі дії для повідомлення відповідача про дату, час та місце судових засідань. Відповідач не скористався правом на отримання кореспонденції суду.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, перше судове засідання призначено на 20.08.2019. З 20.08.2019 розгляд справи відкладено на 19.09.2019.

Відповідно до ч.4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 19.09.2019 прийнято рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з платіжними дорученнями №286 від 10.04.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Форте" перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілінвесттранс" грошові кошти в сумі 44 400,00 грн. з призначенням платежу: "за запчастини згідно рахунку №1 від 10.04.2019, у т.ч. ПДВ 20,00% - 7 400,00".

Позивач зазначає, що вказані кошти було перераховано помилково. Жодних договірних відносин між сторонами не існує. Вказані кошти є безпідставно набуті відповідачем.

15.04.2019 позивач звертався до відповідача із претензією №1, у якій просив повернути безпідставно набуті грошові кошти у сумі 44 400,00 грн. (а.с.17,18).

03.05.2019 позивач повторно звертався до відповідача із претензією №1 з проханням повернути безпідставно набуті кошти у сумі 44 400,00 грн. (а.с.16).

Позивач вказує, що відповіді на претензії відповідач не надав, грошові кошти не повернув та продовжує безпідставно ними користуватися, що і стало причиною виникнення спору.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлені загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до цієї норми особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом або необхідні для договорів даного типу, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 205 цього Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною першою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. За приписами ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти зокрема, правочини між юридичними особами.

Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі якщо його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч. 1 цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робить застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні - два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, в останніх відсутні докази укладання та підписання сторонами договору у письмовій формі, а також складення до нього протоколу розбіжностей.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують погодження істотних умов договору, зокрема листами, факсограмами, телеграмами, чи іншими документами.

Таким чином, доказів укладення сторонами договорів матеріали справи не містять. Докази існування між сторонами інших зобов`язань, за якими позивач мав сплатити відповідачеві кошти, також в матеріалах справи відсутні.

З викладеного слідує, що перераховані позивачем за платіжним дорученням №286 від 10.04.2019 грошові кошти у сумі 44 400,00 грн. є помилково перерахованими та безпідставно набутими відповідачем.

Доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 44 400,00 грн., відповідач не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів на підтвердження повернення позивачу сплачених коштів, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами правочину, суд погоджується щодо обґрунтованості посилань позивача на те, що оспорювана сума отримана відповідачем безпідставно в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, положень чинного законодавства, суд вбачає підстави задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 1 921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Форте" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілінвесттранс" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 44 400,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілінвесттранс" (49000, м. Дніпро, вул. Шинна, буд. 10, ідентифікаційний код 37150305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Форте" (31531, Хмельницька область, Летичівський район, с. Ставниця, вул. Зарічна, 35, ідентифікаційний код 33430249) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 44 400,00 грн. та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.09.2019

Суддя О.М. Крижний