Рішення

від 18.09.2019 по справі 907/398/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.09.2019 м. Ужгород Справа № 907/398/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши справу

за позовом приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» , м. Пологи Запорізької області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга» , с. Підвиноградів Виноградівський район

про стягнення 473693,57грн.

секретар судового засідання - Штундер Д.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Денисенко М.Д., предст. за дов. №25/19 від 02.01.2019

від відповідача - Малишко С.О., предст. за дов. від 22.08.2019 (в режимі відеоконференції) ;

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

Приватне підприємство «Бізон-Тех 2006» звернулося до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга» неоплачену частину вартості відпущеного на виконання Договору поставки №ЗК-18 від 28 березня 2018 року товару в розмірі 336676,25 грн. Крім суми боргу, у зв`язку з порушенням зобов`язань позивачем також нараховано та поставлено вимогу про стягнення 97848,26 грн. 48 % відсотків річних (заявлених з врахуванням положення ч. 10 ст. 238 ГПК України, тобто з вимогою подальшого нарахування та стягнення процентів до моменту виконання рішення суду), 16833,81 грн. втрат від інфляції, а також штраф за прострочення сплати платежів в розмірі 67335,25 грн., покликаючись на статті 526, 530, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 218, 229, 230-232 Господарського кодексу України та п. п. 7.1.3, 7.2.4.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 1921,00 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 11 липня 2019 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено підготовче засідання на 31.07.2019.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. В ході підготовчого провадження жодних клопотань від нього на адресу суду не надходило.

За наслідками проведеного підготовчого провадження, ухвалою суду від 13.08.2019 в частині стягнення 45000,00 грн. боргу провадження у справі закрито, в решті позовних вимог - призначено розгляд справи по суті.

На стадії розгляду справи по суті відповідач подав додаткові пояснення, в т. ч. клопотання про зменшення штрафних санкцій, заяву свідка, а також докази про часткове погашення боргу.

Докази про погашення боргу, а саме: платіжні доручення № 300 від 21.08.2019 на суму 70000,00 грн. та № 366 від 10.09.2019 на суму 54676,26 грн. прийняті судом до розгляду, оскільки сам факт їх сплати у вказані дати свідчить про неможливість подання таких на стадії підготовчого провадження.

Решту ж заяв позивача суд залишає без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такі без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадження.

Заявою від 12.09.2019 Вих. № 352/19-юр, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач відмовився від частини позовних вимог, а саме від 7 000,00 грн. основного боргу, що, у свою чергу, потягнуло за собою перерахунок втрат від інфляції, штрафу і процентів. Внаслідок цього, предметом спору, окрім вимоги щодо основного боргу, стягнення 16483,81 грн. інфляційних втрат, 65 935,25 грн. штрафу, 95 813,85 грн. процентів.

Відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Підготовче провадження за клопотанням позивача було проведено в режимі відеоконференцзв`язку.

Судове засідання 18.09.2019 по розгляду справи по суті проведено в режимі відеоконференції за участю уповноваженого представника відповідача (за його клопотанням).

АРГУМЕНТІ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив переданий йому на виконання договору поставки № ЗК-18 від 26.03.2018 року товар. Внаслідок цього у нього виникла заборгованість, яка на момент закриття підготовчого провадження складала суму 291676,25 грн. З врахуванням заяви про часткову відмову від позову, сума основного боргу зменшилася на 7000грн.

За несплату вартості продукції відповідно до п. п. 7.1.3, 7.2.4 Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України (з врахуванням заяви про відмови від позову) позивач просить стягнути з 16 483,81 грн. інфляційних втрат, 65 935,25 грн. штрафу та 48 % річних у розмірі 95 813,85 грн. процентів. Окрім того, при винесенні рішення просить суд застосувати положення ч. 10 ст. 238 ГПК України, тобто ухвалити подальше нарахування та стягнення процентів до моменту виконання рішення суду

Заперечення відповідача.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

Судом прийнято подані докази часткового погашення боргу -платіжні доручення № 300 від 21.08.2019 на суму 70000,00 грн. та № 366 від 10.09.2019 на суму 54676,26грн, які враховані при ухваленні рішення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

26 березня 2018 року між приватним підприємством «Бізон-Тех 2006» (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Райдуга» (покупець) було укладено Договір поставки № ЗК-18 від року, в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором і Специфікаціями до нього, позивач (постачальник за Договором) зобов`язався поставляти та передавати у власність відповідача (покупець за Договором) насіння для сівби, пестициди в препаративних формах (засоби захисту рослин) і мікродобрива (далі - товар), а відповідач зобов`язався приймати цей товар й оплачувати його (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що асортимент, кількість і ціна товару вказуються в Специфікаціях до Договору, що є невід`ємними його частинами.

Відповідно до п. п. 2.2 Договору передбачено можливість укладення як однієї, так і більшої кількості Специфікацій до нього. Кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору і не скасовує та не змінює попередні Специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній.

Сторонами у спорі було укладено наступні Специфікації: № 1 від 30.03.2018 року на загальну суму 14 198,40 грн.; № 2 від 25.04.2018 року на загальну суму 86 125,67 грн.; № 3 від 25.04.2018 року на загальну суму 6 500,05 грн.; № 4 від 26.04.2018 року на загальну суму 150 000,48 грн.; № 5 від 08.05.2018 року на загальну суму 16 701,36 грн.; № 6 від 18.05.2018 року на загальну суму 98 155,06 грн.; № 8 від 21.05.2018 року на загальну суму 6 502,44 грн.; № 284 від 08.06.2018 року на загальну суму 9 754,32 грн.; № 10 від 18.06.2018 року на загальну суму 19 514,34 грн.; № 11 від 25.06.2018 року на загальну суму 11 373,04 грн.; № 12 від 02.07.2018 року на загальну суму 32 982,84 грн.; № 13 від 02.07.2018 року на загальну суму 20 341,92 грн.;

№ 14 від 01.08.2018 року на загальну суму 4 045,44 грн.; № 15 від 03.09.2018 року на загальну суму 41 371,20 грн.

Строк (термін) поставки товару вказується в Специфікаціях (п. 4.3. Договору).

Так, відповідно до п. 2 Специфікацій, сторони визначили умови та місце поставки передачі) товару: EXW (склад позивача).

Так, відповідно до вказаних специфікацій на підставі видаткових накладних № ЗП3442 від 30.03.2018 на суму 14 198,40 грн.; № ЗП11672 від 03.05.2018 на суму 6500,05 грн.; № ЗП15415 від 08.05.2018 на суму 150 000,48 грн.; № ЗП15421 від 08.05.2018 на суму 16 701,36 грн.; № ЗП11669 від 11.05.2018 на суму 86 125,67 грн.; № ЗП18126 від 21.05.2018 на суму 6 502,44 грн.; № ЗП17723 від 29.05.2018 на суму 98 155,06 грн., № ЗП21281 від 08.06.2018 на суму 9 754,32 грн.; № ЗП22528 від 19.06.2018 на суму 19 514,34 грн.; № ЗП23078 від 25.06.2018 на суму 11 373,04 грн.; № ЗП23414 від 02.07.2018 на суму 32 982,84 грн.; № ЗП23415 від 02.07.2018 на суму 20 341,92 грн; № ЗП25572 від 01.08.2018 на суму 4 045,44 грн., № ЗП28286 від 03.09.2018 на суму 41 371,20 грн. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 517 566,56 грн.

Факт виконання поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем підтверджується підписом про отримання на вказаних видаткових накладних.

Згідно з п. 5.2. Договору оплата товару здійснюється відповідачем у гривнях у безготівковій формі шляхом переказу платіжним дорученням коштів на поточний рахунок позивача. Підставою для платежу є даний Договір.

Пунктами 5.1. і 6.1.1. Договору визначено обов`язок відповідача оплатити позивачу товар у строки, що вказані в Специфікаціях.

Строки розрахунку за товар вказані в пункті 3 Специфікацій, згідно з якими граничною датою повного та остаточного розрахунку за товар є 15.11.2018 року.

Як стверджує позивач, відповідач оплату отриманого товару здійснив частково, а саме: на суму 232890,31грн.

На день розгляду справи по суті, як позивач, так і відповідач подали суду докази про погашення боргу на суму 124676,26грн.( платіжні доручення № 300 від 21.08.2019 на суму 70000грн. та № 366 від 10.09.2019 на суму 54676,26грн.).

За таких обставин, провадження у цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Поряд з цим, оскільки у поданій суду заяві від 12.09.2019 позивач відмовився від позову в частині стягнення 7000,00 грн. та 3784,41грн., і така відмова прийнята судом, провадження в цій частині також підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Таким чином, сума основного боргу відповідача, яка підтверджена наявними у справі доказами складає суму 159999,99грн.

Окрім того, Розділом 7 Договору сторони також обумовили міру відповідальності за порушення умов договору. Зокрема, підпунктом 7.1.3 Договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором понад 40 календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20 % від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 40 календарних днів.

На підставі вказаного пункту позивачем нараховано штраф за прострочення відповідачем сплати платежів, який становить 65935,25грн.

Крім того, підпунктом 7.2.4 Договору сторони передбачили, що в разі прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань за цим Договором він замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, він зобов`язується сплатити позивачу 48 процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення.

Тому, заявлена позивачем сума річних за період з 16.11.2018 до 24.06.2019 складає 95813,85грн.

Також, посилаючись на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати, які за його розрахунком з грудня до травня 2019 року становлять суму 16483,81грн.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями договору та визначеним пунктом 3 Специфікацій, кінцевим строком оплати поставленого товару є 15.11.2018.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як установлено судом, відповідач отримав товар, за який в повному обсязі не розрахувався. Таким чином, позовні вимоги про стягнення 159999,99 грн. основного боргу є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Щодо штрафу

Підпунктом 7.1.3 Договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором понад 40 календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20 % від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 40 календарних днів.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розмір штрафу судом перевірено і такий є вірним. Тому позовні вимоги в частині стягнення 65935,25 грн. штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо інфляційних втрат та річних

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нараховані позивачем за період з грудня 2018 року до травня 2019 року втрати від інфляції, суд констатує. що такі є вірними і становлять суму 16483,81грнта підлягають до стягнення з відповідача.

Щодо трьох відсотків річних, то п. 7.2.4. Договору передбачено, що в разі прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань за цим Договором він замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, зобов`язується сплатити позивачу 48 процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення.

Зважаючи, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум 48% річних, суд дійшов висновку, що таків розмірі 95813,85 грн. нараховані вірно, відтак, підлягають до задоволення в повному обсязі .

Щодо вимоги нарахування відповідачу процентів (відсотків) на прострочену і несплачену ним суму основного боргу до моменту його виконання.

Частиною 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Зважаючи на законодавчо встановлену можливість встановлювати договором розмір відсотків, сторонами у спорі встановлений обов`язок відповідача сплачувати позивачу проценти в розмірі 48 % від простроченої суми (п. 7.2.4).

Вказаним підпунктом Договору і ч. 2 ст. 625 ЦК передбачено нарахування таких процентів на суму боргу за весь час її прострочення.

Враховуючи це і те, що позивачем проценти у твердій сумі нараховані лише за такий період прострочення відповідача: з 16.11.2018 (з наступного дня після граничної дати повного та остаточного розрахунку за товар) до 24.06.2019 року (дата складання позову), вимога позивача про зазначення судом в резолютивній частині рішення нарахування відповідачу процентів у розмірі 48 % річних (передбачених п. 7.2.4. Договору) на прострочену і несплачену ним суму основного боргу починаючи з 25.06.2019 року і до моменту його виконання є законною і підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на відповідача покладається 5073,49грн. витрат на оплату судового збору.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 197, 231, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині стягнення 135460,67 грн. провадження у справі закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Райдуга (90325 Закарпатська обл., Виноградівський район, с. Підвиноградів, вул. Жовтнева, буд. 56, код ЄДРПОУ 32695986) на користь Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 ( 70605, Запорізька обл., Пологівський район., м. Пологи, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11, код ЄДРПОУ 34216986) 338232,90грн . (Триста тридцять вісім тисяч двісті тридцять дві гривні 90 копійок), в т. ч. 159999,99грн. боргу за відпущений товар, 16483,81грн. інфляційних втрат, 95813,85 процентів річних, 65935,25грн. штрафу), а також 5073,49 грн.(п`ять тисяч сімдесят три гривні 49 копійок) на відшкодування судового збору .

4. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, починаючи з 25.06.2019 року і до моменту виконання цього рішення, проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : 365 : 100 = сума процентів де: СОБ - сума основного боргу, простроченого ТОВ Райдуга ; 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати ТОВ Райдуга суми основного боргу, 365 - кількість днів у році, і стягнути отриману суму процентів із ТОВ Райдуга (ідентифікаційний код 32695986) на користь Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 (ідентифікаційний код 34216986).

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.09.2019.

Суддя Л.В. Андрейчук