Рішення

від 18.09.2019 по справі 910/6613/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2019Справа № 910/6613/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КУБ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-БМУ №1" про стягнення 300000,00 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаКрижанівська О.М., ордер серії КВ №769853 від 15.02.2019; від відповідачане з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "БК КУБ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-БМУ №1", в якому просить суд:

- визнати договір позики по наданню поворотної фінансової допомоги у розмірі 300000,00 грн між Товариством з обмеженою відповідальністю "БК КУБ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-БМУ №1" укладеним з 17.12.2018;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-БМУ №1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КУБ" кошти поворотної фінансової допомоги у розмірі 300000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БК КУБ" на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-БМУ №1" було перераховано поворотну фінансову допомогу 300000,00 грн платіжним дорученням від 17.12.2018 №1081, проте, як на усні звернення, так і на письмову вимогу відповідач грошові кошти не повернув.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/6613/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 10.07.2019; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

У підготовчому засіданні 10.07.2019 було оголошено перерву до 29.07.2019. Сторонам направлено виклик у судове засідання 29.07.2019 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

23.07.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач виклав позовні вимоги у наступній редакції: "стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-БМУ № 1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КУБ" кошти поворотної фінансової допомоги у розмірі 300000,00 грн та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-БМУ № 1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КУБ" судові витрати понесені позивачем".

Заява позивача про зміну предмету позову прийнята судом до розгляду.

У підготовчому засіданні 29.07.2019 було оголошено перерву до 07.08.2019. Сторонам направлено виклик у судове засідання 07.08.2019 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КУБ" про забезпечення позову у справі №910/6613/19 та додані до неї документи повернуто заявнику.

02.08.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КУБ" про забезпечення позову у справі №910/6613/19 відмовлено.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.2019 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про проведення судових засідань був повідомлений належним чином, з приводу чого суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвали суду у справі №910/6613/19 були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, будинок 16-22, офіс 606.

Однак, конверти з ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відмітками "за зазначеною адресою не знаходиться".

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення на поштовому конверті відмітки: "за зазначеною адресою не знаходиться" за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення останньому відповідної ухвали суду.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 18.09.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2018 платіжним дорученням №1081 від 17.12.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "БК КУБ" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-БМУ №1" 300000,00 грн з призначенням платежу: "Поворотна фінансова допомога згідно договору №17/12/18 від 17.12.2018.

22.03.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про повернення фінансової допомоги, що підтверджується накладною та описом вкладення у цінний лист відділення зв`язку від 22.03.2019.

Отже, за твердженнями позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю "БК КУБ" на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-БМУ №1" було перераховано поворотну фінансову допомогу 300000,00 грн платіжним дорученням №1081 від 17.12.2018, проте, як на усні звернення, так і на письмову вимогу відповідач грошові кошти не повернув, внаслідок чого позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч.ч.1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками , у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було перераховано відповідачу 300000,00 грн згідно платіжного доручення №1081 від 17.12.2018. У графі: призначення платежу цього платіжного доручення вказано, що кошти перераховані у якості поворотної фінансової допомоги згідно договору №17/12/18 від 17.12.2018.

В подальшому, 22.03.2019 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-БМУ №1" з вимогою про повернення означених грошових коштів у 30-ти денний строк з моменту отримання зазначеної вимоги.

Вимога отримана відповідачем 09.04.2019, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Укрпошти стосовно відстеження поштового відправлення 0209507115159.

Відповіді на вказану вимогу відповідач не надав, кошти не повернув.

Як вже вказувалось судом, відповідно до положень ч.1 ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Разом з цим, за твердженнями позивача, договір №17/12/18 від 17.12.2018 між сторонами в письмовій формі укладено не було.

В той же час, за приписами ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Таким чином, ст.218 Цивільного кодексу України покладає на сторону, яка заперечує факт вчинення відповідного правочину, обов`язок довести дані твердження належними та допустимими доказами, чого відповідачем у справі здійснено не було.

Жодного аргументу проти вимог позивача відповідач не навів, правомірності утримання коштів позивача суду не довів.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КУБ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-БМУ №1" про стягнення 300000,00 грн.

Крім того суд зазначає, що в будь-якому разі доведений позивачем факт перерахування відповідачу коштів у розмірі 300000,00 грн без достатньої правової підстави є обставиною, що зумовлює необхідність повернення цих коштів як безпідставно набутого майна за приписами глави 83 Цивільного кодексу України.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

За приписами ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як встановлено судом, у позовній заяві позивачем було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які останній очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи та в якому зазначено про вартість витрат на правову допомогу на суму 15000,00 грн.

Однак, позивачем не було надано суду доказів понесення ним цих витрат (договору, актів приймання-передачі наданих послуг, платіжних доручень тощо), у зв`язку з чим суми таких витрат, заявлені в орієнтовному розрахунку понесених судових витрат, судом не розподіляються.

Керуючись ст.ст.74, 129, 231, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-БМУ №1" (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, будинок 16-22, офіс 606, ідентифікаційний код 39809639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КУБ" (02000, м.Київ, вул.І.Миколайчука, будинок 3А, ідентифікаційний код 34834325) 300000 (триста тисяч) грн 00 коп. поворотної фінансової допомоги та судовий збір у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 23.09.2019

Суддя Ю.М. Смирнова