Рішення

від 23.09.2019 по справі 910/8541/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2019Справа № 910/8541/19 Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Спичака О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/8541/19

за позовом Державного підприємства "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-База"

про стягнення 16 055,05 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-База" про стягнення 16 055,05 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов`язання з надання послуг за договором № 29-09/17 на надання послуг будівельними машинами, механізмами та автотранспортом від 14.09.2017, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 10 400,00 грн., а також 3 650,42 грн. пені, 488,49 грн. три відсотки річних та 1 516,16 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.07.2019 позовну заяву Державного підприємства "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" залишено без руху.

16.07.2019 від Державного підприємства "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 08.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.07.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за штрихкодовим ідентифікатором №0103050647220 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, будинок 23, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Згідно даних з веб-сайту ПАТ Укрпошта потове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором №0103050647220 вручено відповідачу 26.07.2019.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на дату винесення рішення від відповідача відзиву на позовну заяву судом не отримано.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2017 між позивачем (за договором - замовник) та відповідачем (за договором - виконавець) було укладено Договір № 29-09/17 на надання послуг будівельними машинами, механізмами та автотранспортом (далі - договір), відповідно до п. 1. якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе обов`язок надавати транспортні послуги з поливу ділянки випробувального треку підприємства об`єднання громадян „Автодром Чайка" ТСО України (Київська обл., Києво-Святошинський р-н, п.П.П.Борщагівка, вул. Антонова, 2, Урочище "Чайка") поливомийною машиною з Ємністю для води об`ємом 8 м куб. (далі - Техніка) (далі - Послуги).

Відповідно до п. 1.2. договору, розмір плати за вісім годин роботи становить: без ПДВ - 4166,67 грн. (чотири тисячі сто шістдесят шість грн. 67 коп.); ПДВ - 833,33 грн. (вісімсот тридцять три грн. 33 коп.); всього разом з ПДВ - 5000,00 (п`ять тисяч грн. 00 коп.). Мінімальне замовлення Техніки складає 8 годин.

Згідно з п. 3.1. договору, замовник щоденно підписує змінні рапорти відповідно до відпрацьованого Технікою часу на підставі яких виконавець оформляє документи. Сторони підписують Акт наданих послуг по закінченню надання послуг.

Умовами п. 3.2. договору передбачено, що послуги виконуються по передплаті на підставі рахунків-фактур.

Відповідно до п. 3.3. договору, розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування замовником на розрахунковий рахунок виконавця 100% вартості послуг на підставі рахунку-фактури, наданого виконавцем замовнику.

У разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання виконавцем своїх договірних зобов`язань, Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від вартості невиконаного чи неналежно виконаного за цим договором зобов`язання, за кожний день прострочення виконання своїх зобов`язань (п. 4.1. договору).

Термін дії договору - до 31.12.2017 (п. 10.7 договору).

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок №722 від 18.10.2017 на суму 10 400,00 грн., який був оплачений останнім згідно платіжного доручення №4310 від 20.10.2017.

Відповідач послуг згідно оплаченого позивачем рахунку №722 від 18.10.2017 не надав.

05.03.2019 позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 05.03.2019 № 3.47-05 / 140 про повернення 10 400,00 грн. передплати за договором, однак, відправлення було повернуто позивачу відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору послуг не надав, у зв`язку із чим позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 10 400,00 грн., а також 3 650,42 грн. пені за період з 15.05.2018 по 14.05.2019, 488,49 грн. 3% річних та 1 516,16 грн. інфляційних втрат за період з 20.10.2017 по 14.05.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання вимог п.п. 3.2., 3.3. договору здійснено оплату послуг на суму 10 400,00 грн. на підставі рахунку №722 від 18.10.2017, що підтверджується платіжним дорученням №4310 від 20.10.2017.

З огляду на те, що договором строк надання послуг не встановлений, проте термін його дії погоджений сторонами до 31.12.2017, суд дійшов висновку, що відповідач мав надати послуги на суму 10 400,00 грн., які оплачені позивачем платіжним дорученням №4310 від 20.10.2017, протягом дії договору, тобто до 31.12.2017 включно.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов`язання за договором щодо надання послуг на суму 10 400,00 грн. не виконав, доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, зокрема ст. 693 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з претензію від 05.03.2019 № 3.47-05 / 140, в якій вимагав повернути сплачені ним кошти за ненаданні послуги в сумі 10 400,00 грн., а також пеню в сумі 3 789,03 грн., інфляційні втрати в сумі 960,58 грн., 3% річних в сумі 324,82 грн.

Дана претензія була надіслана відповідачу 05.03.2019 рекомендованою кореспонденцією за № 0311327016380, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та чеком від 05.03.2019, однак відправлення повернуто позивачу з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Отже, з огляду на викладене відповідач мав повернути кошти до 12.03.2019 включно, що відповідачем здійснено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу 10 400,00 грн. сплачених за послуги, які фактично надано не було.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 400,00 грн. попередньої оплати обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму попередньої оплати, то суд зазначає наступне.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.06.2019 у справі № 910/9288/18.

Також, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 3 650,42 грн., нараховану на підставі п. 4.1. договору за період з 15.05.2018 по 14.05.2019.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Аналогічні положення встановлено в ст. 631 ЦК України.

Так, судом у даній справі встановлено, що договір припинив свою дію 01.01.2018.

Оскільки договір припинив свою дію 01.01.2018, а нарахування неустойки можливо лише під час дії договору яким вона передбачена, правові підстави для нарахування пені на підставі п. 4.1. договору, нарахованої після 01.01.2018 відсутні.

У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 650,42 грн. пені за період з 15.05.2018 по 14.05.2019.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором № 29-09/17 на надання послуг будівельними машинами, механізмами та автотранспортом від 14.09.2017 належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-База" (04107, м. Київ, вулииця Багговутівська, будинок 23; ідентифікаційний код 35519826) на користь Державного підприємства "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" (03113, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 57; ідентифікаційний код 01527695) 10 400,00 грн. попередньої оплати та 1 244,37 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М.Спичак