Рішення

від 09.09.2019 по справі 910/3283/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2019 м. Київ Справа № 910/3283/18

За позовом: приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ";

до: ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ № 18,19 ПО ВУЛИЦІ П. ГРИГОРЕНКА 36-А "ЗЕНІТ";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: публічне акціонерне товариство "КИЇВЕНЕРГО";

про: стягнення 623.737,82 грн.

Суддя Балац С.В.

Секретар судового засідання Нарожна М.С.

Представники:

позивача: Гарматін К.В.;

відповідача: Шуба В.О.;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: не з`явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ № 18,19 ПО ВУЛИЦІ П. ГРИГОРЕНКА 36-А "ЗЕНІТ" (далі - відповідач) про стягнення 623.737,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором на послуги водопостачання та водовідведення від 25.07.2000 № 8319/4-14, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 623.737,82 грн. зі сплати за постачання питної води та її водовідведення за кодом 2-789 та за стоки гарячої води за кодом 2-50789 за період з 01.01.2015 по 30.11.2017.

Ухвалою господарського суду від 26.03.2018 (суддя Морозов С.М.) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3283/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив посилаючись, зокрема, на те, що копії документів надані позивачем до суду не є і не можуть бути доказами заборгованості, оскільки копії актів про зняття показань з приладів обліку не завірені на відповідність оригіналам і мають сумніви відповідності підписів. Копії наданих позивачем дебетових повідомлень мають сумніви на відповідність оригіналам. Як зазначає відповідач, в період з січня 2015 по червень 2016 дебетові повідомлення були надіслані через публічне акціонерне товариство "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", в той час як позивач обслуговувався іншими банками. В період з січня 2015 по квітень 2016 позивач нібито відправляв дебетові повідомлення відповідачу через акціонерне товариство "ПРИВАТБАНК", не дивлячись на той факт, що відповідач, у зв?язку з ліквідацією банку "ХРЕЩАТИК" в березні 2016 перейшов на обслуговування до акціонерного товариства "ПРИВАТБАНК" з квітня 2016. Крім того, у відзиві зазначено, що відповідач не є споживачем послуги з постачання питної води та водовідведення в розумінні вимоги п. 2.1. розділу 2 державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до питної, призначеної для споживання людиною", оскільки ОСББ не визначено ні власником, ні споживачем, ні виконавцем, ні виробником комунальної послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення і не може бути боржником за послугу, яка ним не споживається. Натомість, відповідач має обґрунтовані підстави вважати, що встановлені в будинку позивачем засоби обліку холодного водопостачання не відповідають вимогам Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", оскільки не мають свідоцтва державної повірки і не можуть бути використані для комерційного обліку, і їх показники різняться від місяця в рази. Окрім зазначеного, у відзиві вказано, що за умовами договору позивачем присвоєно відповідачу код 2-789 щодо послуг з постачання питної води через відповідні вводи, обладнані приладами обліку, проте в подальшому, без укладання іншого договору та/або внесення змін до існуючого, позивач присвоїв відповідачу другий додатковий код 2-50789 для обліку води, яка використовується для приготування гарячої води, хоча умовами укладеного між сторонами договору такі відносини не регулюються. Доказів того, що з січня 2015 по листопад 2017, було поставлено питної води за кодом 2-50789 позивачем не надано, будинок відповідача не обладнано засобом обліку гарячого водопостачання, тому актів про зняття показань з приладів обліку немає та не може бути. Окрім того, відповідач наголошує на тому, що справа № 910/12194/13 за позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 236.894,21 грн. є ідентичною з даною справою і тому остання має бути вирішена так само, на користь відповідача. Щодо штрафних санкцій, то відповідач зазначив про застосування до вимог про стягнення неустойки позовної давності в один рік.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій вказано про те, що акти про зняття показань з приладів обліку є належним доказом послуг з постачання питної води, оскільки вони містять підписи представника відповідача. А в силу положень п. 3.7. Договору, оскільки про незгоду щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач позивача не повідомляв, такі послуги вважається безумовно погодженими абонентом. Щодо повірки водолічильників, позивач посилався на п. 5.4., 5.15., 5.16. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, згідно яких періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку проводяться відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" і такі засоби обліку, що належать споживачам (крім квартирних), виконуються за їх рахунок. У разі виникнення у споживача обґрунтованих сумнівів щодо правильності показів обліку він може звернутися до виробника або спеціалізованої організації з заявою про його позачергову повірку. Однак, зазначених заяв від відповідача не надходило, оплату повірки засобів обліку відповідач не здійснював. Позивачем зазначено, що відповідачу направлялись платіжні повідомлення за період з 17.06.2016 по 30.11.2017, що підтверджується належним чином завіреною довідкою банку з реєстром публічного акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" від 17.01.01.2018 № 51/12-585, а в інший період позивач не мав можливості надсилати дебетові повідомлення, оскільки відповідач не виконав свого обов?язку, передбаченого договором, щодо повідомлення про свої реквізити. Останній лист з повідомленням своїх реквізитів датований відповідачем 28.02.2014. В свою чергу, позивач формував платіжні документи (вимоги-доручення) та одночасно через ЕОМ надсилав до власної банківської установи, однак через недійсність реквізитів зазначені платіжні вимоги-доручення не приймались банком. Позивач також наголосив на тому, що відповідно до Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" юридичні особи можуть бути колективними споживачами послуг з питного водопостачання та водовідведення на підставі укладеного договору. Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено право позивача укладати договори про надання послуг з водопостачання та водовідведення і таке право не скасоване по сьогоднішній день, тому договір укладений з відповідачем є дійсним та не скасованим. Надання позивачем, як виконавцем, комунальної послуги здійснюється на підставі договорів з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), а надання послуг з ліцензованого (основного) виду діяльності, як виробником-ліцензіатом здійснюється на підставі централізованого водопостачання та водовідведення. В першому випадку відносини між сторонами за такими договорами регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", а в другому - Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". Позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву зазначено, що оскільки стороною договору на яку покладено обов?язок по оплаті вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення є саме відповідач, то і спірна заборгованість за договором є заборгованістю відповідача перед позивачем. Щодо присвоєння відповідачу додаткового коду 2-50789 для обліку води, позивач вказав, що нарахування за спожиті відповідачем послуги за вказаним кодом здійснювались за стоки гарячої води, а не за приготування гарячої води, як зазначив відповідач. Вказаний код було присвоєно відповідачу лише для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку наданих послуг, складання актів звірки. Відкриття особових рахунків є особливістю ведення бухгалтерського обліку і норми закону не передбачають узгодження його з абонентами. Позивач у своїй відповіді також зазначив, що відповідно до договору він надає не лише послуги з водопостачання, але й приймає від відповідача каналізаційні стоки, що закріплено у Правилах приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України. А оскільки п. 1.2. вказаних правил встановлено, що абонент водоканалу це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації, то відповідно до п. 2.4. Правил такі підприємства повинні оплачувати рахунки водоканалу на надані послуги. Щодо штрафних санкцій, позивач зазначив, про те, що пеня нарахована за один рік, а не більше, і штраф який нарахований на суму боргу не є неустойкою.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав, що за відсутності надісланих додатків до договору про реорганізацію юридичної сторони та про зміни у Законах України, згідно яких суттєво змінились права та обов?язки сторін, договір фактично втратив чинність. Відповідач зазначає, що неодноразово офіційно, письмово звертався до позивача з вимогою для проведення звірки взаєморозрахунків, надати розгорнутий рахунок та свідоцтва про державну повірку і паспорти на лічильники. Як зазначено у запереченнях, позивач спираючись тільки на Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" і на державні санітарні норми та правила "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" не беручи до уваги вимогу статті 2.1. Правил від 27.04.2008 № 190, договірні відносини щодо користування системами централізованого, комунального водопостачання та водовідведення здійснюється виключно на договірних засадах до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Крім того, відповідач зазначає, що на жодному акті про зняття показань з приладів обліку відсутній відбиток печатки відповідача на підтвердження підпису уповноваженої останнім посадової особи і відповідачу не відома природа походження наданих позивачем актів. Відповідачем, окрім вказаного, зазначено, що будинок відповідача не обладнано засобом обліку гарячого водопостачання, а тому актів про зняття показань з приладів обліку не має та не може бути. Не будучи впевненим в вірному визначенні обсягів споживання гарячої води, як зазначено у запереченні, позивач звертається листом до виконавця послуги з постачання гарячої води публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" з проханням надати дані про щомісячні обсяги постачання гарячої води відповідачу. Не отримавши відповіді позивач звертається до суду з клопотанням витребувати ці дані у третьої особи. На такі дії позивача, відповідачем зазначено, що між ОСББ та третьою особою не укладено договір з надання послуги з постачання гарячої води. Публічне акціонерне товариство "КИЇВЕНЕРГО" надає послугу з постачання гарячої води безпосередньо споживачам послуги - мешканцям будинку у відповідності до вимог п. 3 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за прямими договорами з власниками квартир, квартиронаймачами чи орендарями, з якими публічне акціонерне товариство "КИЇВЕНЕРГО" в 2015 було укладено прямі договори.

Позивачем подані до суду додаткові пояснення в яких він зазначає, що справа № 910/12194/13, на яку посилається відповідач, не є ідентичною з даною справою, оскільки в ній заявлено інший позовний період і з того часу відбулись суттєві зміни в законодавстві. Крім того, як зазначає позивач, відповідно до п. 3.8. договору абонент зобов`язаний письмово повідомити постачальника, якщо він повністю або частково відмовляється оплатити платіжну вимогу, а також додати обґрунтовуючі таку відмову документи у 3-денний строк, чого відповідач не зробив. Відповідач в заперечення нарахувань за послуги з водовідведення гарячої води не подав разом з відзивом на позовну заяву ні контр розрахунок ні жодного належного та допустимого доказу в підтвердження своїх заперечень.

Позивачем подані до суду письмові пояснення в яких останній зазначив, що в матеріалах справи відсутні дебетово-інформаційні повідомлення, на які посилається відповідач, натомість в матеріалах справи наявні платіжні вимоги-доручення, які позивач одночасно через ЕОМ надсилав до власної банківської установи, далі банківська установа позивача надсилала дебетово-інформаційні повідомлення до банку відповідача для здійснення безготівкового розрахунку за дані послуги. Також, позивач просив звернути увагу суду на те, що платіжні вимоги-доручення були надруковані з електронної бази позивача безпосередньо перед подачею позовної заяви до суду. У зв`язку з тим, що змінилась назва товариства, всі інформаційні дані в електронній базі абонентів позивача були змінені у відповідності до нової назви, тому на всіх документах, які були роздруковані з електронної бази абонентів, вказана дійсна назва товариства.

Ухвалою господарського суду від 04.04.2019 самовідвід судді Морозова С.М. задоволено.

В результаті автоматичного розподілу справу № 910/3283/18 передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2019 справу 910/3283/18 прийнято до провадження судді Балац С.В. та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 13.05.2019.

Ухвалами-повідомленнями від 16.05.2019 сторони процесу повідомлені про призначення підготовчого засідання на 03.06.2019.

В підготовчому засіданні 03.06.2019 оголошено перерву до 26.06.2019.

В підготовчому засіданні 26.06.2019 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 15.07.2019.

В судовому засіданні 15.07.2019 суд на місці, зокрема, ухвалив:

- відхилити клопотання відповідача про витребування доказів;

- оголосити перерву в судовому засіданні до 29.07.2019.

В судовому засіданні 29.07.2019 оголошено перерву до 28.08.2019.

Ухвалами-повідомленнями від 16.08.2019 сторони процесу повідомлені про призначення судового засідання на 09.09.2019.

До господарського суду 09.09.2019 надійшли заяви відповідача про витребування доказів та залучення до матеріалів справи документів, що підтверджують часткову сплату заборгованості, які судом не розглянуті у зв`язку з тим, що подані до суду під час судових дебатів.

В судовому засіданні 09.09.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як абонентом, укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення від 25.07.2000 № 8319/4-14 (далі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язався забезпечити відповідачу постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційних стоків, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом голови держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник: забезпечує постачання води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин; здійснює заміну, ремонт несправних водо лічильників, їх перевірку за письмовою заявою абонента, за його рахунок та попередньою оплатою вартості послуг, що надаються.

Згідно з пп в) п. 2.1 Договору постачальник здійснює заміну, ремонт несправних водолічидбників, їх держперевірку за письмовою заявкою абонента, за його рахунок та попередньою оплатою вартості послуг, що надаються.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з пунктом 3.1 Договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників.

Згідно з пунктом 3.4 Договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженими з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (пункт 3.6. Договору).

Згідно п. 3.7 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін.

Положеннями пункту 4.1 Договору передбачено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 20 % від несплаченої суми.

Відповідно до пункту 4.2 Договору, за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення відповідач сплачує пеню у розмірі 1 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Правила користування комунальним водопроводом та каналізацією в м. Києві, затвердженими рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1986 № 24 втратили чинність 01.07.1994 у зв`язку з введенням і дію правил користування системами комунального водопостачання і містах і селищах України, затверджених наказом держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, які свою чергу, втратили чинність 18.10.2008 у зв`язку із введенням в дію правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, відповідно до п. 1.1 яких, останні є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Позивач стверджує, що останнім в період з 01.01.2015 по 30.11.2017 надані відповідачу послуги за укладеним між сторонами спору Договором, які відповідачем сплачені частково, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості, який за поданим позивачем до суду новим розрахунком становить:

- постачання питної води та її водовідведення за кодом 2-789 на загальну суму 402.210,93 грн., з яких: 329.155,76 грн. - основна заборгованість, 4.354,37 грн. - пеня, 10.946,10 грн. - 3 % річних та 57.754,70 грн. - інфляційні втрати;

- стоки гарячої води за кодом 2-50789 на загальну суму 106.244,65 грн., з яких: 80.019,47 грн. - основна заборгованість, 928,95 грн. - пеня, 3.295,63 грн. - 3 % річних та 22.000,60 грн. - інфляційні втрати.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача неустойки на підставі пункту 4.1 Договору в сумі 86.029,88 грн.

В підтвердження поставленої відповідачу кількості води, позивачем подані до суду акти про зняття показань з приладів обліку за період з січня 2015 по листопад 2017, платіжні вимоги-доручення та реєстр дебетових повідомлень, які, як стверджує позивач надіслані відповідачу.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Приписами статті 2 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (далі - Закон) встановлено, що дія цього Закону поширюється на всі суб`єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.

Частиною 2 статті 22 Закону встановлено, що споживачі питної води, зокрема, зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Подані позивачем акти про зняття показань з приладів обліку за період з січня 2015 по листопад 2017, не приймаються судом як належні та допустимі докази наявності заборгованості відповідача перед позивачем за надання послуг постачання питної води та її водовідведення за кодом 2-789 за Договором в період з 01.01.2015 по 30.11.2017, оскільки вказані акти належним чином не засвідчені, а також на вказаних актах не вказано посадову особу відповідача, підпис якої міститься на таких актах, що позбавляє можливості встановлення судом такої особи.

Також судом не приймаються як належні та допустимі докази платіжні вимоги-доручення, оскільки не містять жодних відміток банку. Також, на вказаних платіжних вимогах-дорученнях вказано обслуговуючою установою банку позивача - публічне акціонерне товариство "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", водночас, позивач у вказаній установі став обслуговуватись лише з червня 2016, а до червня 2016 позивач обслуговувався публічним акціонерним товариством комерційний банк "ХРЕЩАТИК" та публічним акціонерним товариством "МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК". Крім того, відповідач з січня 2015 по квітень 2016 обслуговувався публічним акціонерним товариством комерційний банк "ХРЕЩАТИК" і тільки з ліквідацією останнього з квітня 2016 відповідач почав обслуговування у публічному акціонерному товаристві комерційний банк "ПРИВАТБАНК".

Водночас, позивачем поданий до суду тільки реєстр дебетових повідомлень, які, як стверджує позивач, були надіслані відповідачу, однак самих дебетових повідомлень позивачем до суду не подано.

Крім того, матеріали справи не містять доказів проведення між сторонами спору звірки взаємних розрахунків.

Також матеріали справи не містять доказів повірки лічильників, а саме свідоцтв державної повірки, що позбавляє можливості встановлення судом дійсних показників таких лічильників та, як наслідок, суми основної заборгованості відповідача за укладеним між сторонами спору Договором.

В свою чергу, судом, враховуючи положення пункту 3.6 Договору, при визначенні суми основної заборгованості відповідача перед позивачем за надання послуг постачання питної води та її водовідведення за кодом 2-789 за укладеним між сторонами спору Договором в період з 01.01.2015 по 30.11.2017, прийняті до уваги лише підтверджені банківською установою відповідача дебетові повідомлення позивача, що вбачається із наявних в матеріалах справи заключних виписок такої банківської установи на загальну суму 117.101,33 грн., а саме:

- від 22.02.2017 на суму 14.595,34 (з яких сплачено 3.750,00 грн.) заборгованість - 10.845,34 грн.;

- від 25.09.2017 на суму 15.799,30 грн.;

- від 22.03.2017 на суму 14.126,11 грн.;

- від 26.04.2017 на суму 12.780,18 грн. (з яких сплачено 919,02 грн.) заборгованість - 11.861,16 грн.;

- від 29.05.2017 на суму 16.869,44 грн.;

- від 29.06.2017 на суму 10.712,83 грн.;

- від 19.08.2017 на суму 17.987,33 грн. (з яких сплачено 9.917,60 грн.) заборгованість - 8.069,73 грн.;

- від 20.10.2017 на суму 17.319,55 грн.;

- від 23.11.2017 на суму 16.310,78 грн. (з яких сплачено 4.812,91 грн.) заборгованість - 11.497,87 грн.

Таким чином, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за надання послуг постачання питної води та її водовідведення за кодом 2-789 за укладеним між сторонами спору Договором в період з 01.01.2015 по 30.11.2017 підтверджена належними та допустимими доказами на суму 117.101,33 грн. та підлягає задоволенню у вказаній сумі.

Вирішуючи спір в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договором за кодом 2-50789 на суму 80.019,47 грн. суд виходить з наступного.

Приписами частини 4 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 910/12194/13, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2014, за позовом позивача до відповідача про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами спору Договором, зокрема, встановлено:

"З матеріалів справи вбачається, що за умовами Договору позивачем присвоєно відповідачу код 2-789 щодо послуг з постачання питної води через відповідні вводи, обладнані приладами обліку, проте, в подальшому, без укладання іншого договору або/та внесення відповідних змін до Договору, позивач присвоїв відповідачу другий, додатковий код 2-50789 для обліку води, яка використовується для приготування гарячої води.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що між сторонами відсутні договірні відносини щодо постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, оскільки умовами Договору такі взаємовідносини не регулюються.

Відповідно, не може вважатися доведеною вартість послуг позивача з постачання гарячої води в період з 01.02.2012 по 10.04.2012, яка розрахована позивачем виходячи з загального обсягу води, поданого через водопровідний ввід до бойлеру, в процентному співвідношенні, пропорційно кількості мешканців у кожному житловому будинку.

З матеріалів справи слідує та учасниками судового процесу не заперечується той факт, що балансоутримувачем теплового пункту, через який в будинок відповідача подається гаряча вода, є третя особа, а не відповідач, а відтак, правові підстави вимагати оплати відповідачем гарячої води за період з 11.04.2012 по 01.05.2013 згідно з Правилами 2 також відсутні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача боргу за послуги з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, в сумі 18 997,60 грн. (код 2-50789) і правомірно відмовив позивачу у задоволенні вказаних вимог. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін. ".

Приймаючи до уваги вказані обставини позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за Договором за кодом 2-50789 на суму 80.019,47 грн. задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 928,95 грн. - пені, 3.295,63 грн. - 3 % річних та 22.000,60 грн. - інфляційних втрат, нарахованих позивачем на заборгованість відповідача за Договором за кодом 2-50789 задоволенню не підлягають, оскільки є похідними вимогами про стягнення з відповідача основної заборгованості за кодом 2-50789 у задоволенні якої судом відмовлено.

Положеннями пункту 4.1 Договору передбачено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 20 % від несплаченої суми.

Водночас, позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки на підставі пункту 4.1 Договору в сумі 86.029,88 грн. задоволенню не підлягає, оскільки відповідач не відмовлявся від оплати наданих послуг за укладеним між сторонами спору Договором.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем до суду розрахунок 3 % річних за періоди, які задоволені судом, суд визнав їх арифметично вірними, відтак сума 3 % річних підлягає задоволенню в розмірі 1.321,16 грн. за розрахунком позивача.

Перевіривши поданий позивачем до суду розрахунок інфляційних втрат суд визнав його арифметично невірним. Таким чином, позовні вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі 5.423,36 грн. за розрахунком таким суду, за періоди, які задоволені судом, а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 03.2017 - 11.2017 10.845,34 110,22 1.108,39 04.2017 - 11.2017 14.126,11 108,27 1.168,23 05.2017 - 11.2017 11.861,16 107,30 865,87 06.2017 - 11.2017 16.869,44 105,93 1.000,36 07.2017 - 11.2017 10.712,83 104,26 456,37 09.2017 - 11.2017 8.069,73 104,15 334,89 10.2017 - 11.2017 15.799,30 102,11 333,37 11.2017 11.497,87 100,9 155,88 Загальна сума інфляційних втрат складає 5.423,36

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 103,48 грн. в період з 29.11.2017 по 30.11.2017 суд зазначає, що вказана вимога не задовольняється судом оскільки кількість днів прострочки становила 2 дні, в той час, як нарахування інфляційних втрат вважається правомірним при простроченні понад 15 днів у місяці.

Решта заперечень відповідача та доводів позивача судом не прийняті до уваги, оскільки не стосуються предмету спору, враховуючи обставини встановлені вище судом.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ № 18,19 ПО ВУЛИЦІ П. ГРИГОРЕНКА 36-А "ЗЕНІТ" (02140, м.Київ, ПРОСПЕКТ ГРИГОРЕНКА, будинок 36-А, ідентифікаційний код: 24931418) на користь приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" (01015, м.Київ, ВУЛ.ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 1-А, ідентифікаційний код: 03327664) основну заборгованість в сумі 117.101 (сто сімнадцять тисяч сто одна) грн. 33 коп., 3 % річних в сумі 1.321 (одна тисяча триста двадцять одна) грн. 16 коп., інфляційні втрати в сумі 5.423 (п`ять тисяч чотириста двадцять три) грн. 36 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1.921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23 вересня 2019 року

Суддя С.В. Балац