Постанова

від 22.01.2020 по справі 910/3283/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2020 р. Справа№ 910/3283/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Руденко М.А.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників

від позивача: Карандюк Ю.О ордер серія КС №710552 від 22.01.20

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 р.

у справі № 910/3283/18 (суддя С.В. Балац)

за позовом Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА

КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ";

до ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО

БУДИНКУ № 18,19 ПО ВУЛИЦІ П. ГРИГОРЕНКА 36-А

"ЗЕНІТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "КИЇВЕНЕРГО"

про стягнення 623.737,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ № 18,19 ПО ВУЛИЦІ П. ГРИГОРЕНКА 36-А "ЗЕНІТ" про стягнення 623.737,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором на послуги водопостачання та водовідведення від 25.07.2000 № 8319/4-14, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 623.737,82 грн. зі сплати за постачання питної води та її водовідведення за кодом 2-789 та за стоки гарячої води за кодом 2-50789 за період з 01.01.2015 по 30.11.2017.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року по справі №910/3283/18 позов задоволено частково. Стягнуто з ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ № 18,19 ПО ВУЛИЦІ П. ГРИГОРЕНКА 36-А "ЗЕНІТ" на користь Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" основну заборгованість в сумі 117.101 (сто сімнадцять тисяч сто одна) грн. 33 коп., 3 % річних в сумі 1.321 (одна тисяча триста двадцять одна) грн. 16 коп., інфляційні втрати в сумі 5.423 (п`ять тисяч чотириста двадцять три) грн. 36 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1.921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року по справі №910/3283/18 в частині незадоволених вимог та прийняти нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" до ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ № 18,19 ПО ВУЛИЦІ П. ГРИГОРЕНКА 36-А "ЗЕНІТ" в частині стягнення позовних вимог 292 073,90 грн. основного боргу, 74331,95 грн. інфляційних втрат, 12 920, 57 грн 3% річних, 5 283,32 грн. пені та 81 835,05 грн. штрафу задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюк А.І. (головуючий суддя), Калатай Н.Ф., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року по справі №910/3283/18 - залишено без руху.

18.11.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків а саме долучення до матеріалів апеляційної скарги докази надсилання апеляційної скарги учасникам у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" , розгляд справи призначено на 18.12.2019 р.

09.12.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядження №09.1-08/5069/19 Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019р., у зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3283/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019р апеляційну скаргу у справі № 910/3283/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Руденко М.А., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 року прийнято справу №910/3283/18 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Руденко М.А. Зубець Л.П. Розгляд справи №910/3283/18 призначено на 22.01.2020р.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

22.01.2020р. представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явились. Причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як абонентом, укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення від 25.07.2000 № 8319/4-14 (далі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язався забезпечити відповідачу постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційних стоків, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом голови держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Правила користування комунальним водопроводом та каналізацією в м. Києві, затвердженими рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1986 року № 24 втратили чинність 01.07.1994 року у зв`язку з введенням в дію Правил користування системами комунального водопостачання і містах і селищах України, затверджених наказом держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65, які в свою чергу, втратили чинність 18.10.2008 року у зв`язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190.

За умовами п. 2.1. договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна"; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих

В п. 2.2. договору визначено, що абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

Згідно з п. 3.4. договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та ін. джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника.

У відповідності до п. 3.6. договору, абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.7. Договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що останнім в період з 01.01.2015 по 30.11.2017 надані відповідачу послуги за укладеним між сторонами спору Договором, які відповідачем сплачені частково, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості, який за поданим позивачем до суду новим розрахунком становить:

- постачання питної води та її водовідведення за кодом 2-789 на загальну суму 402.210,93 грн., з яких: 329 155,76 грн. - основна заборгованість, 4 354,37 грн. - пеня, 10.946,10 грн. - 3 % річних та 57.754,70 грн. - інфляційні втрати;

- стоки гарячої води за кодом 2-50789 на загальну суму 106 244,65 грн., з яких: 80.019,47 грн. - основна заборгованість, 928,95 грн. - пеня, 3 295,63 грн. - 3 % річних та 22 000,60 грн. - інфляційні втрати.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача неустойки на підставі пункту 4.1 Договору в сумі 86 029,88 грн.

В підтвердження поставленої відповідачу кількості води, позивачем подані до мате6ріалів справи акти про зняття показань з приладів обліку за період з січня 2015 по листопад 2017, платіжні вимоги-доручення та реєстр дебетових повідомлень, які, як стверджує позивач надіслані відповідачу.

ПАТ "АК "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству.

Вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 12.05.2010 № 400.

Відповідно до п. 2.1. розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10 "вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води".

Таким чином, позивач є виробником та постачальником, а відповідач - споживачем (згідно зі ст. 1 Закону споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб) послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення.

Внаслідок укладення договору на послуги водопостачання та водовідведення № 8319/4-14 від 25.07.2000 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", сферу дії якого визначено статтею 2 Закону.

Статтею 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" його дія поширюється на всі суб`єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Предметом спірного договору є надання позивачем послуг з водопостачання відповідачу, то сторони, разом з умовами договору також зобов`язані виконувати і вимоги спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини особи, що надає послуги з водовідведення та особи, що користується послугами з водовідведення.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтями 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги поділяються за функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

26.04.2014 року набрав чинності Закон України № 1198-VII, яким внесено зміни, зокрема, до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якими виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

За приписами статей 509, 607 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Матеріали справи не містять доказів припинення або розірвання договору в установленому законом порядку.

Відповідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов`язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року затверджено Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України (надалі - Правила), які відповідно до ст. 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" є частиною законодавства у сфері питного водопостачання.

Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1. Правил).

У пункті 1.2. Правил надані визначення, зокрема, наступних термінів: виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб`єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник); вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру вимірювальної техніки, що призначені для вимірювання і реєстрації результатів вимірювання та обладнання для влаштування вузла відповідно до вимог нормативних документів; замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення - споживач або суб`єкт господарювання, який має намір здійснити будівництво (реконструкцію) об`єкта архітектури з наступним його приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення; межа балансової належності - лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами.

Пунктами 3.1., 5.2. Правил передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Згідно з п. 3.7. Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Пунктом 1.4. Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 року № 37, зареєстрованих у Мін`юсті 26.04.2002 року за № 403/6691 (надалі - Правила № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2. Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

За змістом п. 1.4. Правил № 37 абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані акти про зняття показань з приладів обліку за період з січня 2015 по листопад 2017, колегія суддів вважає, що місцевим судом правомірно не приймаються як належні та допустимі докази наявності заборгованості відповідача перед позивачем за надання послуг постачання питної води та її водовідведення за кодом 2-789 за Договором в період з 01.01.2015 по 30.11.2017, оскільки вказані акти належним чином не засвідчені, а також на вказаних актах не вказано посадову особу відповідача, підпис якої міститься на таких актах, що позбавляє можливості встановлення судом такої особи.

Також судом не приймаються як належні та допустимі докази платіжні вимоги-доручення, оскільки не містять жодних відміток банку. Також, на вказаних платіжних вимогах-дорученнях вказано обслуговуючою установою банку позивача - публічне акціонерне товариство "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", водночас, позивач у вказаній установі став обслуговуватись лише з червня 2016, а до червня 2016 позивач обслуговувався публічним акціонерним товариством комерційний банк "ХРЕЩАТИК" та публічним акціонерним товариством "МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК". Крім того, відповідач з січня 2015 по квітень 2016 обслуговувався публічним акціонерним товариством комерційний банк "ХРЕЩАТИК" і тільки з ліквідацією останнього з квітня 2016 відповідач почав обслуговування у публічному акціонерному товаристві комерційний банк "ПРИВАТБАНК".

Позивачем поданий до суду тільки реєстр дебетових повідомлень, які, як стверджує позивач, були надіслані відповідачу, однак самих дебетових повідомлень позивачем до суду не подано.

Крім того, матеріали справи не містять доказів проведення між сторонами спору звірки взаємних розрахунків.

Матеріали справи не містять доказів повірки лічильників, а саме свідоцтв державної повірки, що позбавляє можливості встановлення судом дійсних показників таких лічильників та, як наслідок, суми основної заборгованості відповідача за укладеним між сторонами спору Договором.

Судом, враховуючи положення пункту 3.6 Договору, при визначенні суми основної заборгованості відповідача перед позивачем за надання послуг постачання питної води та її водовідведення за кодом 2-789 за укладеним між сторонами спору Договором в період з 01.01.2015 по 30.11.2017, прийняті до уваги лише підтверджені банківською установою відповідача дебетові повідомлення позивача, заключних виписок такої банківської установи на загальну суму 117.101,33 грн., а саме:

- від 22.02.2017 на суму 14 595,34 (з яких сплачено 3 750,00 грн.) заборгованість - 10.845,34 грн.;

- від 25.09.2017 на суму 15 799,30 грн.;

- від 22.03.2017 на суму 14 126,11 грн.;

- від 26.04.2017 на суму 12 780,18 грн. (з яких сплачено 919,02 грн.) заборгованість - 11 861,16 грн.;

- від 29.05.2017 на суму 16 869,44 грн.;

- від 29.06.2017 на суму 10 712,83 грн.;

- від 19.08.2017 на суму 17 987,33 грн. (з яких сплачено 9.917,60 грн.) заборгованість - 8 069,73 грн.;

- від 20.10.2017 на суму 17 319,55 грн.;

- від 23.11.2017 на суму 16 310,78 грн. (з яких сплачено 4 812,91 грн.) заборгованість - 11 497,87 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 8319/4-14 від 25.07.2000 року в сумі 80 541,18 грн. в період з 01.01.2015 по 30.11.2017 підлягає частковому задоволенню в розмірі 117 101,33 грн.

Вирішуючи спір в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договором за кодом 2-50789 на суму 80 019,47 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно частини 4 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 910/12194/13, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2014, за позовом позивача до відповідача про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами спору Договором, зокрема, встановлено:

"З матеріалів справи вбачається, що за умовами Договору позивачем присвоєно відповідачу код 2-789 щодо послуг з постачання питної води через відповідні вводи, обладнані приладами обліку, проте, в подальшому, без укладання іншого договору або/та внесення відповідних змін до Договору, позивач присвоїв відповідачу другий, додатковий код 2-50789 для обліку води, яка використовується для приготування гарячої води.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що між сторонами відсутні договірні відносини щодо постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, оскільки умовами Договору такі взаємовідносини не регулюються.

Відповідно, не може вважатися доведеною вартість послуг позивача з постачання гарячої води в період з 01.02.2012 по 10.04.2012, яка розрахована позивачем виходячи з загального обсягу води, поданого через водопровідний ввід до бойлеру, в процентному співвідношенні, пропорційно кількості мешканців у кожному житловому будинку.

З матеріалів справи слідує та учасниками судового процесу не заперечується той факт, що балансоутримувачем теплового пункту, через який в будинок відповідача подається гаряча вода, є третя особа, а не відповідач, а відтак, правові підстави вимагати оплати відповідачем гарячої води за період з 11.04.2012 по 01.05.2013 згідно з Правилами 2 також відсутні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача боргу за послуги з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, в сумі 18 997,60 грн. (код 2-50789) і правомірно відмовив позивачу у задоволенні вказаних вимог. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.".

Таким чином, приймаючи до уваги вказані обставини позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за Договором за кодом 2-50789 на суму 80.019,47 грн. задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 928,95 грн. - пені, 3.295,63 грн. - 3 % річних та 22.000,60 грн. - інфляційних втрат, нарахованих позивачем на заборгованість відповідача за Договором за кодом 2-50789 задоволенню не підлягають, оскільки є похідними вимогами про стягнення з відповідача основної заборгованості за кодом 2-50789 у задоволенні якої судом відмовлено.

Положеннями пункту 4.1 Договору передбачено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 20% від несплаченої суми.

Водночас, позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки на підставі пункту 4.1 Договору в сумі 86 029,88 грн. задоволенню не підлягає, оскільки відповідач не відмовлявся від оплати наданих послуг за укладеним між сторонами спору Договором.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 423,36 грн. втрат від інфляції та 1 321,16 грн. 3% річних, за періоди, які задоволені судом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 103,48 грн. в період з 29.11.2017 по 30.11.2017 не задовольняється судом, оскільки кількість днів прострочки становила 2 дні, в той час, як нарахування інфляційних втрат вважається правомірним при простроченні понад 15 днів у місяці.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи відповідачем.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 р. у справі № 910/3283/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2019 р. у справі №910/3283/18 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ".

3. Матеріали справи № 910/3283/18 повернути до Господарського суду м. Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 18.02.2020р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

М.А. Руденко