Рішення

від 20.09.2019 по справі 910/9260/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2019Справа № 910/9260/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького,75, код ЄДРПОУ 26510514)

до Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (04070, м.Київ, вул.Андріївська 2/12,

про стягнення 13 539,25 грн

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" про стягнення 13 539,25 грн збитків (упущеної вигоди), завданих неукладенням договору пайової участі та несплатою внесків на створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Дніпра.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.12.2018 до Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради надійшов на візування проект рішення Дніпровської міської ради Про припинення АТ УкрСиббанк права користування земельними ділянками по АДРЕСА_1, з доданих документів позивачу стало відомо, що за АТ УкрСиббанк 12.01.2009 визнано право власності на нежитлові приміщення № 5, № 6 - приміщення банку поз.1-13, загальною полощею 121,9 кв.м., що розташоване на першому поверсі в житловому будинку по АДРЕСА_1, без акта введення в експлуатацію у зв`язку із переобладнанням та зі зміною функціонального призначення нерухомого майна, проте позивач всупереч Закону України Про планування і забудову території , Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська, як забудовник з питань пайової участі по об`єкту до Дніпровської міської ради не звертався, кошти пайової участі не сплачувались, пропозиція укласти договір пайової участі (лист від 26.03.2019 № 10/15-137) відповідачем відхилена, проект договору не підписаний.

Позивач вказує, що внаслідок бездіяльності відповідача, як забудовника об`єкту, що полягає в ухиленні від укладення відповідного договору пайової участі та сплати пайових внесків, позивачу завдані збитки у формі упущеної вигоди у розмірі 13 539,25 грн. неотриманих пайових внесків, які він просить стягнути з відповідача відповідно до ст.224 ГК України, ст. 22, 623 ЦК України.

Господарський суд ухвалою від 22.07.2019 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, залучив до участі у справі Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, надав учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

12.08.2019 до суду відповідач засобами поштового зв`язку подав відзив на позов, в якому позивач вказує про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог з огляду на те, що дійсно 12.01.2009 за відповідачем третейським судом було визнано право власності на нерухоме майно, яке 13.02.2009 було зареєстровано за АКБ УКРСИББАНК , проте 15.05.2018 банк продав це майно фізичній особі, тому оскільки станом на час звернення позивача із пропозицією укласти договір банк не був замовником будівництва чи власником цього об`єкту нерухомості, він не змінював функціональне призначення нежитлових приміщень, не звертався до позивача за декларацією про початок виконання будь-яких будівельних робіт, або за дозволами про проведення реконструкції приміщення, ним лише проведено реконструкцію внутрішньої частини нежитлового приміщення без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будівлі, ці роботи в розумінні ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності не є роботами, що передбачають обов`язок укладання договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста. Відповідач пояснив, що оскільки банк не є власником, забудовником, користувачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, не здійснював та не міг здійснювати забудову земельної ділянки, обов`язок відшкодування збитків у заявленому розмірі за відсутності доведення складу цивільного правопорушення відсутній. Також відповідач заявив про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду із заявленими вимогами.

14.08.2019 третя особа подала до суду засобами зв`язку пояснення на позов, відповідно до якого підтримала доводи позивача, просила позов задовольнити у повному обсязі, зазначаючи, що АТ Укрсиббанк є замовником (забудовником) об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1, у зв`язку з тим, що саме товариство виконало переобладнання та змінило функціональне призначення, а право власності визнано без акту введення об`єкта в експлуатацію, несплатою пайової участі порушено норми ст.27-1 Закону України Про планування і забудову території , ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач відповіді на відзив, відповідач заперечень на пояснення третьої особи, у т.ч. у встановлені договором строки, не надав.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

12.01.2009 рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Захисники правопорядку вирішено визнати за Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк право власності на нежитлове приміщення № 5, № 6 - приміщення банку поз.1-13, загальною площею 121,9 кв.м., що розташоване на першому поверсі в житловому будинку літ.А-12 та в прибудові - літ.А-1 за адресою: АДРЕСА_1, без акту введення в експлуатацію; зареєструвати за Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк право власності на це нежитлове приміщення.

13.02.2009 Комунальним підприємством Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації Дніпровської обласної ради було зареєстровано за Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк право власності на нежитлове приміщення № 5, № 6 - приміщення банку поз.1-13, загальною площею 121,9 кв.м., що розташоване на першому поверсі в житловому будинку літ.А-12 та в прибудові - літ.А-1 за адресою: АДРЕСА_1 , без акту введення в експлуатацію у зв`язку із переобладнанням.

Рішенням Дніпровської міської ради № 108/32 від 23.05.2015 затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації, розроблені ТОВ Бізнес-експерт і вирішено передати земельні ділянки, площею 0,0122 га (кадастровий номер 1210100000.01:593:0086) в оренду та площею 0,0808 га (кадастровий номер 1210100000:01:593:0085) та спільну оренду строком на 15 років Акціонерному комерційному інноваційному банку УкрСиббанк по фактичному розміщенню магазину за адресою: АДРЕСА_1 ; встановлено частку користування земельною ділянкою (кадастровий номер 1210100000:01:593:0085), яка не підлягає окремому відчуженню та виділенню в натурі, Акціонерному комерційному інноваційному банку УкрСиббанк у спільному користуванні 1,34% або 0,0011 га, код цільового використання землі 1.11.3 (розрібна торгівля та комерційні послуги); зобов`язати Акціонерний комерційний інноваційний банк УкрСиббанк у двохмісячний строк укласти договір оренди земельних ділянок.

15.05.2018 ПАТ УкрСиббанк на підставі договору купівлі-продажу приміщення, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кухтіною І.В. та зареєстрований за № 1077, було продано ОСОБА_1 нежитлове приміщення, що знаходиться на першому поверсі в житловому будинку літ.А-12 та в прибудові - літ.А-1, вбудоване-прибудоване приміщення № 5, 6, приміщення банку, поз.1-13, загальною площею 121,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

30.05.2018 АТ УкрСиббанк звернувся до Дніпровської міської ради із заявою (вх..№ 36/3306) про розгляд питання розірвання договорів оренди землі від 22.02.2006, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстровані в державному реєстрі земель за кадастровими номерами 1210100000:01:593:0085, 1210100000:01:593 : 0086, що зумовлено продажем приміщення, розташованого за цією адресою 15.05.2018.

Позивач вказує, що з наданих АТ УкрСиббанк документів Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради стало відомо та встановлено, що з питань пайової участі по об`єкту відповідач, як забудовник не звертався, кошти пайової участі не сплачував.

Листами № 10/15-137 від 26.03.2019, 3 10/15-174 від 15.04.2019 (повторно) Департаментом було направлено на адресу банку звернення та два примірники проекту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Дніпра для ознайомлення та підписання.

Листами від 05.04.2019 за вх..№15/205, № 15/255 від 03.05.2019 АТ УкрСиббанк повідомив Департамент про відмову укласти запропонований договір, оскільки ним відчужене зазначене нерухоме майно за договором купівлі-продажу.

Позивач, посилаючись на бездіяльність АТ УкрСиббанк , як замовника та забудовника об`єкту, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яка полягає в ухиленні від укладення договору пайової участі та несплаті пайових внесків на розвиток інфраструктури м.Дніпра, порушення ст.27-1 Закону України Про планування і забудову території , ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра, просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 13 539,25 грн упущеної вигоди несплатою пайових внесків.

Відповідач позов не визнає, стверджує про недоведеність підстав, у т.ч. складу цивільного правопорушення для стягнення збитків, та зазначає, що АТ УкрСиббанк не є замовником та/або забудовником будівництва, він не змінював функціональне призначення нежитлових приміщень, не звертався до позивача за декларацією про початок виконання будь-яких будівельних робіт, або за дозволами про проведення реконструкції приміщення, ним лише проведено реконструкцію внутрішньої частини нежитлового приміщення без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будівлі, також станом на час звернення позивача із проектом договору задля його підписання, відповідач уже не був власником приміщення та користувачем земельної ділянки, розташованої за адресою об`єкта нерухомого майна, що свідчить про відсутність обов`язку сплачувати кошти пайової участі до бюджету по цьому об`єкту.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про таке.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Статтею 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності регулюються питання пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Так, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (частина 1 статті 40). Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (частина 2 статті 40). Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3 статті 40).

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Частиною 6 статті 40 даного Закону визначено, що встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, який з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

За змістом положень ч. 8 ст. 40 даного Закону розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.

Відповідно до ч. 9 цієї статті договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Згідно з п. 11 зазначеної статті інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровської міської ради від 21.03.2007 № 6/11 затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська, 29.07.2011 рішенням сесії Дніпровської міської ради № 5/14 затверджено Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, який з урахуванням змін та доповнень діє станом на час розгляду даної справи.

Відповідно до п. 1 Порядку №5/14 цей Порядок застосовується для визначення розмірів пайової участі замовників (забудовників), які мають намір здійснити на території міста Дніпра будівництво (реконструкцію) будь-яких об`єктів, незалежно від форми їх власності, зміну функціонального призначення (перепрофілювання, переобладнання тощо) об`єктів виробничого та невиробничого призначення та ін.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Обов`язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов`язок пов`язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування.

Невиконання зобов`язання з укладення договору про пайову участь у встановлений законом строк (не пізніше, ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію) не є підставою для звільнення замовника будівництва від обов`язку укласти договір про пайову участь, у тому числі, й після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію або від відповідальності за порушення обов`язку прийняти участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Таким чином, аналіз Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, а також положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності дає підстави для висновку про те, що обов`язок укладання договору про пайову участь, а також перерахування коштів пайової участі пов`язаний та випливає саме із статусу особи - забудовника.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно із ст. 2 цього Закону планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: 1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; 10 1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування.

Як зазначає позивач, право власності на об`єкт нерухомого майна було визнано на підставі рішення третейського суду та зареєстровано за АТ УкрСибббанк із зазначенням без акту введення в експлуатацію .

Проте, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено, що відповідач в розумінні вказаних норм закону є замовником на об`єкті: нежитлове приміщення № 5, № 6 - приміщення банку поз.1-13, загальною площею 121,9 кв.м., що розташоване на першому поверсі в житловому будинку літ.А-12 та в прибудові - літ.А-1 за адресою: АДРЕСА_1

Згідно із ст. 4 Закону України Про архітектурну діяльність під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.

У відзиві на позов відповідач надав пояснення, що ним проведено реконструкцію внутрішньої частини нежитлового приміщення без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будівлі житловому будинку літ.А-12 та в прибудові - літ.А-1 за адресою: АДРЕСА_1

Проте позивачем належними засобами доказування не доведено, що ці роботи з реконструкції внутрішньої частини нежитлового приміщення охоплюються законодавчим визначенням забудови/реконструкції, а відповідач є замовником.

У матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача із заявою про

намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, отримання дозволу на реконструкцію, переобладнання нерухомого майна, отримання декларації про готовність об`єкта до експлуатації або акта готовності об`єкта до експлуатації.

Таким чином, позивачем належними засобами доказування не доведено наявність підстави для зобов`язання відповідача укласти договір пайової участі по вказаному об`єкту, та сплати нарахованого розміру внесків пайової участі.

Статтею 224 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 623 Цивільного кодексу України, передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності збитків та обов`язковою умовою відповідальності. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-237цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18).

З врахуванням викладеного, оскільки упущена вигода, що є предметом позову у даній справі, є неотриманням коштів пайової участі внаслідок ухилення відповідача від укладення відповідного договору та невиконання відповідачем вимог закону, то позивачу необхідно було довести те, що він міг і повинен був отримати відповідні доходи у визначеному ним розмірі та відповідно до норм закону.

Всупереч ст. 74-76 ГПК України, відповідачем не було доведено обґрунтованості позовних вимог про стягнення 13 539,25 грн. упущеної вигоди, наявності чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, що було б підставою для стягнення з відповідача збитків.

Посилання позивача на невиконання відповідачем зобов`язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, за відсутності доведення підстав виникнення, наявності цього зобов`язання у відповідача, не може свідчити про понесення позивачем збитків у формі упущеної вигоди.

Також судом встановлено та позивачем не спростовано, що станом на час звернення позивача до відповідача із проектом договору про пайову участь, відповідач вже не був власником об`єкта нерухомого майна, з яким позивач пов`язує обов`язок сплатити спірні кошти.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та на надано належних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, тому суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Дніпровської міської ради відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак