Рішення

від 16.09.2019 по справі 911/1691/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1691/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітубі Україна" (04116, м. Київ, вул. В. Василевської, 12/16)

до Фізичної особи-підприємця Півчук Оксани Мар`янівни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 74715,91 грн. заборгованості згідно договору поставки № 99213 від 14.11.2016 р.,

секретар судового засідання: Демідова А.А.

представники сторін:

від позивача: Полтавцев О.Ю. (довіреність б/н від 12.09.2019 р.);

від відповідача: Півчук О.М. (паспорт);

від ТОВ СП "Оптіма-Фарм, ЛТД": Суховерко О.В. (ордер серії КС № 428793 від 06.06.2019 р).

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-естонське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Півчук Оксани Мар`янівни (далі - ФОП Півчук О.М., відповідач) про стягнення 74715,91 грн. заборгованості згідно договору поставки № 99213 від 14.11.2016 р., у тому числі - 62263,26 грн. основного боргу та 12452,65 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Вимоги позивача були обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 99213 від 14.11.2016 р., згідно умов якого відповідачеві було поставлено товар, який було прийнято останнім, однак не оплачено, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 62263,26 грн. основного боргу та 12452,65 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2019 р. було відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке було призначено на 05.08.2019 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2019 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи до 19.08.2019 р.

19.08.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання № 19/08 від 19.08.2019 р. (вх. № 15745/19 від 19.08.2019 р.) про долучення доказів (документів) до матеріалів справи, а саме - копії додаткової угоди б/н від 23.10.2018 р. до договору поставки № 99213 від 14.11.2016 р.

У судовому засіданні 19.08.2019 р. відповідач подала заяву б/н від 19.08.2019 р. (вх. № 15782/19 від 19.08.2019 р.) про розстрочку рішення, за змістом якої остання зазначає, що визнає суму основного боргу та має намір сплатити заборгованість добровільно, проте, у зв`язку з банкрутством відповідач просить суд розстрочити виконання рішення згідно запропонованого графіку та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами.

У судовому засіданні 19.08.2019 р. відповідач підтримувала заяву б/н від 19.08.2019 р. про розстрочку рішення; представник позивача підтримувала позовні вимоги у повному обсязі та заперечувала проти вказаної заяви відповідача.

У судовому засіданні 19.08.2019 р. представників позивача та відповідача було повідомлено про те, що у судовому засіданні з розгляду справи оголошено перерву до 02.09.2019 р.

02.09.2019 р. до господарського суду Київської області позивачем було подано клопотання № 02/09 від 02.09.2019 р. (вх. № 16522/19 від 02.09.2019 р.) про залучення до участі у справі співвідповідачів, відповідно до якого позивач просив суд залучити до участі у справі № 911/1691/19 в якості співвідповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю Економ-Аптека , Товариство з обмеженою відповідальністю Е Аптека , Товариство з обмеженою відповідальністю Вітанікус , Товариство з обмеженою відповідальністю Лимон-Фарм , у зв`язку з тим, що вони є поручителями ФОП Півчук О.М.

02.09.2019 р. до господарського суду Київської області відповідачем було подано клопотання б/н від 02.09.2019 р. (вх. № 16566/19 від 02.09.2019 р.) про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні оголошувалася перерва.

16.09.2019 р. до господарського суду Київської області позивачем було подано клопотання б/н від 16.09.2019 р. (вх. № 17611/19 від 16.09.2019 р.) про відмову від позову в частині стягнення 12452,65 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Також 16.09.2019 р. до господарського суду Київської області Товариством з обмеженою відповідальністю Бітубі Україна було подано клопотання № 01 від 12.09.2019 р. (вх. № 17686/19 від 16.09.2019 р.) про заміну позивача правонаступником, відповідно до якого заявник зазначав, що 10.09.2019 р. між Спільним українсько-естонським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-Фарм, ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю Бітубі Україна було укладено договір № 99213, згідно з яким позивач уступив ТОВ Бітубі Україна право вимоги до ФОП Півчук Оксани Мар`янівни щодо оплати поставленого за договором поставки № 99213 від 14.11.2016 р. товару за накладними на загальну суму 62263,26 грн. та суму судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн. Заявник вказував, що за уступку права вимоги ТОВ Бітубі Україна було сплачено на користь СП ТОВ Оптіма-Фарм, ЛТД винагороду у розмірі 64184,26 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 12.09.2019 р. № 1305. Таким чином, в результаті підписання договору уступки права вимоги та сплати передбаченої ним винагороди, ТОВ Бітубі Україна , на переконання останнього, набуло прав кредитора по відношенню до ФОП Півчук О.М. у грошовому зобов`язанні з оплати поставленого їй СП ТОВ Оптіма-Фарм, ЛТД товару за договором поставки № 99213 від 14.11.2016 р., стягнення якої є предметом позову у справі № 911/1691/19.

У судовому засіданні 16.09.2019 р. представник позивача СП ТОВ Оптіма-Фарм, ЛТД підтримував подане ним клопотання про відмову від позову в частині стягнення 12452,65 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та подане ТОВ Бітубі Україна клопотання про заміну позивача - Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-Фарм, ЛТД на Товариство з обмеженою відповідальністю Бітубі Україна ; відповідач у судове засідання на час його початку не з`явилась, представника не направила; представник ТОВ Бітубі Україна підтримував клопотання про заміну позивача у даній справі.

Поряд з цим, у судовому засіданні 16.09.2019 р. представник позивача просив не розглядати подане раніше СП ТОВ Оптіма-Фарм, ЛТД клопотання № 02/09 від 02.09.2019 р. (вх. № 16522/19 від 02.09.2019 р.) про залучення до участі у справі співвідповідачів з огляду на втрату актуальності останнім.

Суд, після виходу з нарадчої кімнати, постановив ухвалу від 16.09.2019 р. щодо прийняття відмови Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" від позову у справі № 911/1691/19 в частині стягнення 12452,65 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та закриття провадження у справі в цій частині, а також щодо заміни позивача - Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю Бітубі Україна щодо решти позовних вимог у справі № 911/1691/19.

Водночас, після виходу суду з нарадчої кімнати, в якій було постановлено вказану ухвалу, у судове засідання з розгляду даної справи з`явилась відповідач Півчук О.М .

У подальшому, в судовому засіданні з розгляду справи представник ТОВ Бітубі Україна позовні вимоги підтримував та просив суд стягнути з відповідача 62263,26 грн. заборгованості та 1921,00 грн. судового збору; відповідач просила суд розстрочити виконання рішення у даній справі згідно запропонованого графіку.

При цьому, представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення у даній справі заперечував з огляду на те, що ФОП Півчук О.М. не є добросовісним суб`єктом господарських відносин у зв`язку з недотриманням нею своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунків з контрагентами, у тому числі - з СП ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД" за договором поставки № 99213 від 14.11.2016 р., у зв`язку з чим ТОВ Бітубі Україна і оплатило борг ФОП Півчук О.М. перед СП ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД". Також представник позивача зазначав, що ФОП Півчук О.М. за власною ініціативою припинила свою підприємницьку діяльність і усно обіцяла погасити всю заборгованість перед кредиторами, однак нічого не виконала, а посиланням на своє банкрутство вона намагається ввести суд в оману. З огляду на зазначене, позивач заперечує проти розстрочення рішення у даній справі, оскільки вважає це ухиленням боржника від виконання своїх зобов`язань.

Як зазначено в ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У судовому засіданні 16.09.2019 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

14.11.2016 р. між Спільним українсько-естонським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Півчук Оксаною Мар`янівною (покупець) було укладено договір поставки № 99213, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 2.2 договору загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних у підписаних видаткових накладних на передачу товару.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцеві (п. 4.1 договору).

У відповідності з п. 6.2 договору, при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу, строк, протягом якого покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, що поставляється; при цьому, перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній.

Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє протягом 2 календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 12.10 договору).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

23.10.2018 р. між Спільним українсько-естонським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" та Фізичною особою-підприємцем Півчук Оксаною Мар`янівною було підписано додаткову угоду до договору поставки № 99213 від 14.11.2016 р., відповідно до п. 1 якої пункт 12.10 договору було викладено в наступній редакції: п. 12.10. Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 13.07.2019 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, що виникли під час дії договору .

Як вбачається з матеріалів справи, СП ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД" на виконання умов договору поставки № 99213 від 14.11.2016 р. було поставлено ФОП Півчук О.М. товар на загальну суму 64187,67 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними - № 23768042 від 12.02.2019 р. на суму 7438,93 грн., № 23768043 від 12.02.2019 р. на суму 694,52 грн., № 23744751 від 06.02.2019 р. на суму 1408,59 грн., № 23744752 від 06.02.2019 р. на суму 21,36 грн., № 23775233 від 13.02.2019 р. на суму 3409,47 грн., № 23775234 від 13.02.2019 р. на суму 22,67 грн., № 23749565 від 07.02.2019 р. на суму 1754,45 грн., № 23749566 від 07.02.2019 р. на суму 353,46 грн., № 23783050 від 14.02.2019 р. на суму 2259,16 грн., № 23783051 від 14.02.2019 р. на суму 147,31 грн., № 23755954 від 08.02.2019 р. на суму 573,85 грн., № 23755955 від 08.02.2019 р. на суму 614,39 грн., № 23755956 від 08.02.2019 р. на суму 146,60 грн., № 23793378 від 16.02.2019 р. на суму 5633,67 грн., № 23793379 від 16.02.2019 р. на суму 387,06 грн., № 23768044 від 12.02.2019 р. на суму 1721,79 грн., № 23768045 від 12.02.2019 р. на суму 243,67 грн., № 23768046 від 12.02.2019 р. на суму 89,77 грн., № 23768047 від 12.02.2019 р. на суму 597,66 грн., № 23775235 від 13.02.2019 р. на суму 1791,91 грн., № 23775236 від 13.02.2019 р. на суму 375,23 грн., № 23783052 від 14.02.2019 р. на суму 1044,57 грн., № 23783053 від 14.02.2019 р. на суму 828,01 грн., № 23793380 від 16.02.2019 р. на суму 1481,90 грн., № 23793381 від 16.02.2019 р. на суму 636,44 грн., № 23793382 від 16.02.2019 р. на суму 44,89 грн., № 23846126 від 27.02.2019 р. на суму 21416,34 грн., № 23846127 від 27.02.2019 р. на суму 1383,73 грн., № 23846128 від 27.02.2019 р. на суму 7023,39 грн., № 23846129 від 27.02.2019 р. на суму 270,44 грн., № 23846130 від 27.02.2019 р. на суму 285,36 грн., № 23846131 від 27.02.2019 р. на суму 87,08 грн.

Проте, оплата відповідачем поставленого товару була здійснена лише частково, у зв`язку з чим заборгованість ФОП Півчук О.М. з оплати поставленого товару за договором № 99213 від 14.11.2016 р. складає 62263,26 грн.

Оскільки в порушення своїх договірних зобов`язань відповідачем не було здійснено оплати вартості поставленого позивачем товару в сумі 62263,26 грн., то у ФОП Півчук О.М . утворилась заборгованість у зазначеному розмірі, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з позовної заяви, відповідач має заборгованість за договором поставки № 99213 від 14.11.2016 р. зі сплати за товар в розмірі 62263,26 грн.

Факт поставки товару та його отримання сторонами не заперечується.

Поряд з цим, відповідач доказів сплати заборгованості за поставлений їй товар за договором поставки № 99213 від 14.11.2016 р. суду не надала.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань щодо здійснення оплати за поставлений товар судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

Натомість, відповідач у заяві про розстрочення виконання рішення та судових засіданнях зазначала про визнання нею наявності основного боргу в сумі 62263,26 грн.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 99213 від 14.11.2016 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача в сумі 62263,26 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідачем було подано до суду заяву б/н від 19.08.2019 р. (вх. № 15782/19 від 19.08.2019 р.) про розстрочення виконання погашення боргу, рівними частинами по 5000,00 грн., починаючи з 20.09.2019 р. до 20.07.2020 р., та 7263,26 грн. до 20.08.2020 р.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилалась на скрутне фінансове становище, зазначала про хворобу чоловіка та утримання двох неповнолітніх дітей, а також на те, що на даний час вона не здійснює підприємницьку діяльність та влаштувалась на роботу в ТОВ БІАКТІНА .

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Поряд з цим, за приписами ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення. Відстрочка або розстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема справа "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Заява № 40450/04), зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено суду наявності виняткових обставин, що можуть бути підставами для розстрочки виконання рішення суду, зокрема, не подано доказів, що підтверджують неможливість сплати нею заборгованості, так само, як і доказів на підтвердження посилань відповідача на її банкрутство як підприємиці та на здійснення підприємницької діяльності.

Водночас, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час прийняття рішення у даній справі ФОП Півчук О.М. не перебуває в стані припинення підприємницької діяльності.

З урахуванням викладених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітубі Україна" у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-239, 240, 252, 331, Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Півчук Оксани Мар`янівни ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітубі Україна" (04116, м. Київ, вул. В. Василевської, 12/16, код 37817480) 62263 (шістдесят дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 26 коп. основного боргу, 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

3. Заяву Фізичної особи-підприємця Півчук Оксани Мар`янівни ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) б/н від 19.08.2019 р. (вх. № 15782/19 від 19.08.2019 р.) про розстрочення виконання судового рішення залишити без задоволення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24.09.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна