Ухвала

від 19.09.2019 по справі 5023/5782/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"19" вересня 2019 р.Справа № 5023/5782/11 вх. № 5782/11

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

за участю сторін: ліквідатор - Шуба В.І.,

пр-к АТ "Дельта Банк" - Липатов О.В. (дов. від 30.08.19 р.),

розглянувши клопотання ліквідатора про затвердження звіту про оплату коштів та стягнення пропорційно з кредиторів

По справі за заявою ФОП Дихтяренко Світлана Федорівна, м. Харків

до ФОП Дихтяренко Світлана Федорівна, м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду від 12.09.2011 ФОП Дихтяренко С.Ф. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру в порядку ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою суду від 08.12.2016 ліквідатором банкрута ФОП Дихтяренко С.Ф. призначено арбітражного керуючого Агафонова О.Ю. Ухвалою суду від 26.04.18 звільнено арбітражного керуючого Агафонова О.Ю. та призначено нового ліквідатора арбітражного керуючого Шубу В.І.

Враховуючи, що з моменту призначення нового ліквідатора пройшов значний час, суд ухвалою від 23.10.2018 призначив справу до розгляду в судовому засіданні, зобов`язавши арбітражного керуючого Шубу В.І. надати суду звіт про виконану роботу разом з підтверджуючими документами.

Ухвалою суду від 05.03.2019 відкладено розгляд звіту ліквідатора, в зв`язку з його неявкою.

В судових засідання 23.04.2019, 21.05.2019, 06.08.2019 судом постановлено протокольні ухвали про відкладення розгляду звіту ліквідатора.

23.04.2019 ліквідатор надав суду повний звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.

21.05.2019 від АТ "Дельта Банк" надійшов відзив на підсумковий звіт ліквідатора, в якому кредитор заперечує проти поданого ліквідатором звіту та просить суд відмовити у зтвердженні звіту ліквідатора.

10.09.2019 ліквідатор подав до суду клопотання, в якому просить суд, враховуючи відсутність активів у банкрута, стягнути пропорційно з кредиторів заборгованість перед ліквідатором з оплати його послуг в загальному розмірі 126 336,00 грн та видати відповідний наказ. Крім того, надав протокол загальних зборів кредиторів від 10.09.19, на якому ліквідатор довів звіт про оплату послуг та звіт ліквідатора.

Розглянувши, матеріали справи, надані суду документи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку про наступне.

Як свідчать матеріали справи, ліквідатор звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд, враховуючи відсутність активів у банкрута, стягнути пропорційно з кредиторів заборгованість перед ліквідатором з оплати його послуг в загальному розмірі 126 336,00 грн та видати відповідний наказ. В доповнення до свого клопотання надав звіт ліквідатора про оплату послуг з розрахунком оплати послуг в розмірі двох мінімальних заробітних плат на місяць, які складають: за період з 01.05.2018 по 31.012.2018 3723,00 грн х 2 = 7446,00 грн х 8 місяців = 59568,00 грн; з 01.01.2019 по 01.09.2019 4173,00 грн х 2 = 8346,00 грн х 8 місяців = 66768,00 грн.

У відповідності до ч. 12 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013, яка застосовується до даної справи (далі - Закон про банкрутство) оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв`язку з виконанням ним своїх обов`язків здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Згідно ч. 14 ст. 3-1 Закону про банкрутство оплата послуг арбітражного керуючого за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат.

Згідно ч. 16 ст. 3-1 Закону звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Отже невиплата основної грошової винагороди арбітражного керуючого (ліквідатора) суперечить ст.43 Конституції України, де визначено, що кожен громадянин має право на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (заборона рабства та примусової праці) та метою антикорупційної спрямованості Закону про банкрутство, яка досягається через запровадження в Законі гарантованої оплати грошової винагороди арбітражним керуючому, що має забезпечити гарантії його незалежності від боржників та кредиторів.

З вищенаведеного вбачається, що суд, згідно вимог ст.3-1 Закону про банкрутство, не може відмовити арбітражному керуючому в можливості отримати гарантовану нормами цього Закону грошову винагороду, оскільки таким чином суд примушує арбітражного керуючого виконувати повноваження за відсутності оплати його праці.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст.2 ГПК України одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами, а також розумність строків розгляду справи судом.

При цьому суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (ч. 5 ст. 13 ГПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з ч.6 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені засади діяльності ліквідатора, однією із яких є - сумлінно та розумно, з урахування інтересів боржника та його кредиторів виконувати свої права та обов`язки. При цьому "сумлінність" або "добросовісність" має трактуватися як категорія моральна, що відображає врахування особою інтересів інших учасників господарських правовідносин, публічного інтересу тощо, а "розумність" - як категорія інтелектуальна, що припускає адекватність оцінки особою цінності певного цивільного права, доцільності своїх дій, наслідки здійснення або нездійснення цивільного права. Тобто, під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесу.

Таким чином, суд зазначає, що при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) під час здійснення ним процедури ліквідації у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури ліквідації, а й які фактичні дії вчинялись ліквідатором протягом процедури, яка триває більше восьми років в цілому, та, зокрема, півтора роки з дати призначення ліквідатором арбітражного керуючого Шуби В.І., та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура.

Такої ж правової думки дотримується й Верховний Суд в своїй постанові від 15.05.2018 р. у справі №29/5005/486/2012.

Суд зазначає, що у справі про банкрутство суд може самостійно сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.

Перевіривши відповідні розрахунки арбітражного керуючого Шуби В.І. за період з 01.05.18 по 01.09.19 господарський суд вважає його не вірним, оскільки, нарахування ліквідатором собі оплати послуг в розмірі 126336,00 грн, не відповідають принципам розумності, сумлінності та фактично виконаним діям у даній справі.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Законом про банкрутство, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому, судова дискреція (судовий розсуд) повинна реалізовуватись судом з урахуванням принципів диспозитивності та пропорційності в господарському судочинстві та рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Отже, за період з 01.05.18 по 01.09.19 р. враховуючи фактично виконані дії за період з моменту призначення Шуби В.І. , повинно бути оплачено послуги арбітражного керуючого Шуби В. І. за три місяці, що складає суму 22338,00 грн.

Щодо вимог ліквідатора про видачу відповідного наказу про стягнення суми грошової винагороди арбітражного керуючого, суд зазначає, що питання про стягнення вирішується судом за наявності спору. Проте, з наданих суду документів не вбачається, що ліквідатор ФОП Діхтяренко С.В. звертався до кредиторів з вимогою про сплату суми грошової винагороди, а одразу звернувся до господарського суду.

Відповідно до приписів ст. 5 ГПК України господарський суд, здійснюючи правосуддя захищає порушене право та інтереси особи, яка звернулась до суду.

Отже, враховуючи зазначене, суд вважає звернення ліквідатора передчасним, а тому відмовляє у задоволенні клопотання в цій частині.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 79 ГПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав викладених в клопотанні арбітражного керуючого, користуючись принципом об`єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що клопотання арбітражного керуючого Шуби В.І. підлягає задоволенню в частині затвердження оплати послуг в розмірі 22338,00 грн, в решті вимог суд відмовляє.

Крім того, враховуючи, що суду не доведено повноту дій ліквідатора по завершенню ліквідаційної процедури, суд дійшов висновку про відкладення розгляду звіту ліквідатора, зобов`язавши ліквідатора надати суду довідки з державних реєстрів рухомого та нерухомого майна з інформацією про наявність або відсутність зареєстрованого майна за банкрутом.

У відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу, зокрема, в разі необхідності витребування нових доказів.

Керуючись ст.ст. 3-1, 5, 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013, ст.ст. 5, 11, 12, 13, 74, 77, 79, 86, 216, 233-235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Клопотання арбітражного керуючого Шуби В.І. задовольнити частково.

2. Затвердити звіт ліквідатора про оплату його послуг по справі №5023/5782/11 за період з 01.05.2018 по 01.09.2019 в загальній сумі 22338,00 грн.

В решті вимог відмовити.

3. Відкласти розгляд звіту ліквідатора на "10" жовтня 2019 р. о(об) 12:15 год., за адресою: м. Харків, пл. Свободи 5 Держпром 8-й під`їзд, зал № 111.

4. Зобов`язати ліквідатора надати суду довідки з державних реєстрів рухомого та нерухомого майна з інформацією про наявність або відсутність зареєстрованого майна за банкрутом.

5. Ухвалу направити ліквідатору, кредиторам згідно реєстру, банкруту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в частині пунктів 1-2 резолютивної частини ухвали протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала підписана 24.09.2019.

Суддя Міньковський С.В.