Рішення

від 10.09.2019 по справі 240/8136/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м.Житомир справа № 240/8136/19

категорія 111030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,

за участю: представника позивача Ленського І.О.,

представника відповідача Добровінської Д.К., Кобилинського В.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брусилів-м`ясо" до Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати прийняті 15.05.2019 Головним управлінням ДФС у Житомирській області податкові повідомлення-рішення №0012171401, №0012181401, №0012391306.

В обґрунтування позову зазначив, що за результатами проведеної перевірки ТОВ "Брусилів-м"ясо" складено акт від 19.04.2019, на підставі якого 15.05.2019 винесено податкове повідомлення-рішення №0012171401, яким донараховано податок на прибуток в сумі 4577049,00 грн. та штрафні санкції - 1144262,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0012181401, згідно якого нарахований податок на додану вартість в сумі 17880,00 грн. та 4470,00 грн. штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення №0012391306, яким застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн. Фактично, підставою для донарахувань стали висновки податкового органу про відсутність у позивача права на податковий кредит та заниження доходу і завищення витрат за фінансово-господарськими операціями з контрагентами ТОВ "Лайт-Торг", ТОВ "Джуна", ТОВ "Твич", ТОВ "Торгінвест-5", що мають ознаки "фіктивності", операції з якими на думку перевіряючих були безтоварними, не були реальними. Вважає, що податковий орган керувався лише суб"єктивними припущеннями, що жодним чином не спростовує реальності таких операцій. Зазначає, що всі господарські операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами були реальними (фактично здійснені), що підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, учасники володіли спеціальною правосуб`єктністю, а тому, висновок про нереальність (фіктивність) операцій з даними контрагентами є таким, що не відповідає дійсності та не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

Ухвалою від 24.06.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 24.07.2019.

19.07.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначає, що відповідно до баз даних ДФС України та наявних матеріалів кримінальних проваджень фігурантами яких являються ТОВ "Торгінвест-5", ТОВ "Джуна", ТОВ "Твич" та ТОВ "Лайт торг" встановлено, що ТОВ "Брусилів-м`ясо" здійснювало фінансово-господарські операції щодо реалізації товарів на вищезазначені СГД без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. ТОВ "Брусилів-м`ясо" в податковому та бухгалтерському обліках відображено операції з реалізації м`яса та субпродуктів підприємствам з ознаками фіктивності, які фактично не відбулись. Виписані ТТН по господарським операціям не є належним чином оформленими. ТОВ "Брусилів-м`ясо" не доведено факт придбання послуг з переробки давальницької сировини, свинина у ПП "Росава-Агро" та їх подальше використання у господарській діяльності ТОВ "Брусилів-м`ясо". Отже, зазначає, що правочини між позивачем та контрагентами здійснені без цілі настання реальних наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість і як наслідок несплати податків, так як нереальність первинного формування активу доводить нереальність і послідуючого придбання товарів. Вказані порушення стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 24.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22.08.2019.

22.08.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 10.09.2019.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ГУ ДФС у Житомирській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Брусилів-м"ясо" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 , єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт №293/06-30-14-01/30154921 від 19.04.2019. (т.1 а.с.23-50)

Документальною плановою виїзною перевіркою ТОВ "Брусилів м`ясо" встановлено порушення:

1) пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), пп.1.3 п.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському облік", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06. 1995 за №168/704 (із змінами та доповненнями), ст.2, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Доходи", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №11 "Зобов`язання", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4577049,0 грн., в т.ч:

-1 квартал 2016 року - 554023,0 грн.,

-півріччя 2016 року - 1121006,0 грн.,

-3 квартали 2016 року - 1660111,0 грн.,

-2016 рік - 2220028,0 грн.

-1 квартал 2017 року - 594425,0 грн.,

-півріччя 2016 року - 1024426,0 грн.,

-3 квартали 2017 року - 1620823,0 грн.,

-2017 рік- 2077727,0 грн.

-1 квартал 2018 року - 243760,0 грн.,

-півріччя 2018 року - 269844,0 грн.,

-3 квартали 2018 року - 279294,0 грн.

та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток всього у сумі 113464 грн. за 1 квартал 2018 року.

2) п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету у сумі 17 880 грн. у тому числі:

-квітень 2018 року в сумі 1 620 грн.;

-травень 2018 року в сумі 2 160 грн.;

-червень 2018 року в сумі 3 360 грн.;

-липень 2018 року в сумі 2 820 грн.;

-серпень 2018 року в сумі 3 300 грн.;

-вересень 2018 року в сумі 4 620 грн.

3) п.46.1 ст.46, п.51.1, ст.51, пп. "б" п. 176.2, ст.176 ПКУ та пп.3.2, пп.3.3 пп.3.4, пп.3.5 п.3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 13.01.2015 № 4.

Податковим агентом в податкових розрахунках Ф. № 1-ДФ не були відображені доходи фізичних осіб підприємців за 2 квартал 2016 року, 1 квартал 2017 року, 2 квартал 2017 року, 4 квартал 2017 року, 1 квартал 2018 року та 2 квартал 2018 року. Податковому агенту потрібно подати уточнюючі податкові розрахунки Ф.№ 1-ДФ з врахуванням вищевказаного порушення за відповідні періоди.

На підставі встановлених порушень відповідачем 15.05.2019 винесено:

-податкове повідомлення-рішення №0012171401, яким донараховано податок на прибуток в сумі 4577049,00 грн. та штрафні санкції - 1144262,00 грн.;

-податкове повідомлення-рішення №0012181401, згідно якого нарахований податок на додану вартість в сумі 17880,00 грн. та 4470,00 грн. штрафних санкцій;

-податкове повідомлення-рішення №0012391306, яким застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн.

Позивач, вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 .

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит- сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку) визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів; бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що доходи і витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично отримані чи здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Матеріали справи свідчать, що фактично підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень став встановлений перевіркою ТОВ "Брусилів-м"ясо" факт відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ "Лайт-Торг", ТОВ "Джуна", ТОВ "Твич", ТОВ "Торгінвест-5" у період з 01.01.2016 по 30.09.2018.

Зокрема, у акті перевірки зазначено:

Перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ "Брусилів-Мясо" показників у рядку 01 Декларацій "дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року встановлено їх завищення на загальну суму 20853003,00 грн. та заниження на загальну суму 46197102,00 грн.

Так, ТОВ "Брусилів-Мясо" в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України неправомірно визначено показник Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, в наслідок чого завищено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" від "сумнівних" СПД, постачання товару яким не підтверджено в ході проведення перевірки та наявних доказів у кримінальному провадженню на загальну суму 20853003,0 грн.. в т.ч. по покупцях: ТОВ "Лайт-Торг", ТОВ "Джуна", ТОВ "Твич", ТОВ "Торгінвест-5".

ТОВ "Брусилів-Мясо" в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України занижено задекларованих суб"єктом господарювання показників у рядку 01.1 Декларацій про доходи від продажу товарів (роби, послуг) на загальну суму 25344099,00 грн. від отриманої безповоротної фінансової допомоги перерахованої на банківський рахунок ТОВ "Брусилів-Мясо" від "сумнівних" СПД: ТОВ "Лайт-Торг", ТОВ "Джуна", ТОВ "Твич", ТОВ "Торгінвест-5" .

Тобто, суть цього порушення за висновками контролюючого органу полягає в тому, що позивачем фактично не проводилася реалізація товару вказаним контрагентам (безтоварні операції), а тому ним завищено дохід в сумі 20853003,0 грн. Разом з тим, кошти отримані від вказаних контрагентів відповідачем кваліфіковані як безповоротна фінансова допомога в сумі 25344099,00 грн. (разом з ПДВ). Крім того, за висновками акту перевірки товар позивачем фактично був реалізований за готівкові кошти невстановленим особам, а кошти від такої реалізації не були відображені в бухгалтерському та податковому обліку, що призвело до заниження доходу в сумі 46197102,00 грн. (фінансова допомога та реалізований за готівку товар).

Крім того, у акті перевірки зазначено, що ТОВ "Брусилів-м"ясо" завищено собівартість реалізованої продукції за 2018 рік на суму 83948,00 грн. за рахунок відображення в даних бухгалтерського обліку витрат по послугах по забою худоби. Не доведено факт придбання послуг з переробки давальницької сировини, свинина у ПП "Росава-Агро" та їх подальше використання у господарській діяльності.

Зазначені порушення вплинули як на донарахування податку на прибуток, так і податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування доходів чи витрат, отриманих чи понесених у зв`язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням умов спірних правовідносин.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності за КВЕД-2010 Товариства з обмеженою відповідальністю "Брусилів-м"ясо" є: виробництво м"ясних продуктів, оптова торгівля м"ясом і м"ясними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. (т.9 а.с.244)

В періоді, який перевірявся з 01.01.2016 по 30.09.2018 ТОВ "Брусилів-м"ясо" мало фінансово-господарські відносини з ТОВ "Лайт-Торг", ТОВ "Джуна", ТОВ "Твич", ТОВ "Торгінвест-5".

Так, з матеріалів справи вбачається, що 17.09.2014 між ТОВ "Джуна" (Покупець) та ТОВ "Брусилів-м"ясо" (Постачальник) укладено договір поставки №80-П, предметом якого є поставка Постачальником товару згідно із замовленням Покупця, а Покупець зобов"язаний прийняти його відповідно до накладних до протоколу узгодження цін, що є невід"ємною частиною договору та оплатити товар у строк, визначений п.3.2. Покупець оплачує суму за поставлений товар за цінами, зазначеними у накладних, один раз на тиждень за проданий товар. (т.1 а.с.103-106)

17.09.2014 до вказаного договору укладено додаткову угоду №80-П. (т.1 а.с.107)

Згідно видаткових накладних та ТТН здійснювалась поставка м"яса яловичого та свинного.

01.04.2014 між ТОВ "Твич" (Покупець) та ТОВ "Брусилів-м"ясо" (Постачальник) укладено договір поставки №1205, предметом якого є поставка Постачальником товару згідно із замовленням Покупця, а Покупець зобов"язаний прийняти його відповідно до накладних до протоколу узгодження цін, що є невід"ємною частиною договору та оплатити товар у строк, визначений п.3.2. Покупець оплачує суму за поставлений товар за цінами, зазначеними у накладних, один раз на тиждень за проданий товар. (т.1 а.с.115-118)

01.04.2014 та 08.08.2014 до вказаного договору укладено додаткову угоду №1. (т.1 а.с.119)

Згідно видаткових накладних та ТТН здійснювалась поставка м"яса яловичого та свинного.

15.12.2015 укладено додаткову угоду №8 якою внесено зміни до договору №1205 в частині строку дії договору до 31.12.2016. (т.1 а.с.121)

30.12.2016 укладено додаткову угоду якою внесено зміни до договору №1205 в частині продовження строку дії договору до 31.12.2017. (т.1 а.с.122)

20.04.2017 укладено додаткову угоду якою внесено зміни до договору №1205 в частині зміни адреси. (т.1 а.с.126)

07.09.2019 між ТОВ "Брусилів-м"ясо" (Постачальник) та ТОВ "Лайт Торг" (Покупець) укладено договір поставки №9 предметом якого є поставка м"яса яловичого та свинного в кількості, номенклатурі, в термін і по цінам, вказаним у накладних та специфікації. Покупець зобов"язкується прийняти продукцію та оплатити її. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника. (т.1 а.с.128)

03.01.2012 між ТОВ "Торгінвест-5" (Покупець) та ТОВ "Брусилів-м"ясо" (Постачальник) укладено договір поставки №03/1 предметом якого є поставка продуктів харчування в кількості, номенклатурі, в термін і по цінам, вказаним у накладних та специфікації. Покупець зобов"язкується прийняти продукцію та оплатити її. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Поставка здійснюється протягом 2 днів з моменту отримання замовлення транспортом постачальника. Оплата здійснюється протягом 5 днів з дня поставки товару. Строк дії договору - до 31.12.2012.

Додатковою угодою до договору від 03.01.2014 строк дії договору продовжено до 31.12.2014. Додатковою угодою до договору від 03.01.2015 строк дії договору продовжено до 31.12.2016. Додатковою угодою до договору від 03.01.2017 строк дії договору продовжено до 31.12.2018. (т.1 а.с.136-140)

Згідно видаткових накладних та ТТН здійснювалась поставка м"яса яловичого та свинного.

Виконання зазначених договорів та оплата за ними підтверджується наступними документами: видатковими накладними на придбання худоби у живій вазі та актами забою тварин, видатковими накладними на реалізацію товару та податковими накладними, господарськими договорами, банківськими виписками про отримання коштів за відпущену продукцію, договорами на оренду автотранспорту, подорожніми листами про перевезення продукції, оборотно-сальдовими відомостями. Судом не встановлено невідповідності даних, що містять зазначені документи, фактичним обставинам.

Також, в акті перевірки вказано на відсутність факту придбання ТОВ "Брусилів- м`ясо" послуг з переробки давальницької сировини у ПП "Росава-Агро" в сумі 83948,00 грн. та їх подальшого використання у господарській діяльності ГОВ "Брусилів-м`ясо".

Перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 встановлено заниження прибутку всього у сумі 25428047,00 грн. та завищено від"ємне значення об"єкта оподаткування по податку на прибуток всього у сумі 113464,00 грн. за 1 квартал 2018.

Зокрема, представник відповідача посилається на те, що інформація, зазначена у актах виконаних робіт на податкових накладних "переробка давальницької сировини", свинина не відповідає умовам договору. Крім того, до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування давальницької сировини.

Суд вважає такі доводи помилковими, з огляду на наступне.

Так, 01.03.2018 був укладений договір №01/03 відповідно до п.1.1 якого ПП "Росава-Агро" (Виконавець) зобов`язувалось здійснювати забій худоби для ТОВ "Брусилів-м`ясо" (Замовник). (т.8 а.с.69-71)

У відповідності до умов цього договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов"язання по забою худоби. Замовник доставляє худобу своїм транспортом за його рахунок. Строк дії договору - до 31.12.2018.

Виконання умов договору підтверджується наданими до матеріалів справи податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, рахунками на оплату, звітами виходу готової продукції після забою, порожніми листами, ветеринарними свідоцтвами. (т.8 а.с. 69-155)

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача та свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, Замовник доставляв Виконавцю закуплену худобу. Виконавець здійснював їх забій і видавав Замовнику туші м`яса та субпродукти. При цьому, як передбачено п.3.2 вказаного договору, після забою кожної партії Виконавець видавав, а Замовник приймав разом з готовою продукцією Звіт виходу готової продукції після забою. На підставі цього Звіту здійснювалося оприбутковування готової продукції у бухгалтерському обліку ТОВ "Брусилів-м`ясо".

Щомісяця підприємства складали акт здачі-приймання робіт (наданих послуг), який є підставою для проведення розрахунку на виконання договору №01/03 від 01.03.2018.

Згідно платіжних доручень, позивач здійснював оплату за переробку сировини згідно виставлених ПП "Росава-Агро" рахунків також відповідно договору №01/03 від 01.03.2018.

Щодо доводів представника відповідача, що переробка давальницької сировини не відповідає фактично виконаним роботам по забою свинини, що свідчить про нереальність та відсутність придбання послуг з переробки давальницької сировини та, як наслідок, відсутність реалізації підприємством ковбасних виробів з переробленої давальницької сировини, суд відмічає наступне.

Так, як встановлено в ході розгляду справи, в результаті зазначених послуг ТОВ "Брусилів-м`ясо" отримувало не ковбасні вироби та не виробляло їх, а м`ясо та інші субпродукти, які оприбутковувались на бухгалтерських рахунках згідно Звітів про виходу готової продукції після забою, і які в подальшому реалізовувало покупцям. Вказане підтверджується даними обліку готової продукції та видатковими накладними.

Отже, висновки відповідача з даного приводу суд вважає безпідставними.

Також, безпідставними є висновки перевіряючих з приводу того, що до перевірки не надано жодних документів, які б підтверджували факт транспортування давальницької сировини, свинини від ТОВ "Брусилів-м`ясо" до ПП "Росава-Агро" та виробленої з неї продукції у зворотньому напрямку.

Так, на підтвердження транспортування продукції у матеріалах справи містяться подорожні листи використовуваних ТОВ "Брусилів-м`ясо" в своїй діяльності автомобілів.

Крім того, згідно п.2.3, п.2.4 договору Замовник доставляє худобу своїм транспортом і вивіз продукції також здійснюється транспортом Замовника і за його рахунок.

Отже, необхідність у складанні ТТН була відсутня з огляду на те, що доставка продукції за умовами договору здійснювалася власним транспортом, в даному випадку перевізником є позивач, який власним (орендованим) автотранспортом здійснював доставку своєї продукції відповідно до умов укладеного договору. За таких обставини, наявність товарно-транспортної накладної не є обов`язковою.

Дослідивши надані до матеріалів первинні документи та враховуючи встановлені обставини, суд відмічає, що зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентами, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Суд зазначає, що матеріали справи містять необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, та окремі недоліки таких документів не змінюють їх суті та змісту.

Щодо посилань відповідача на недоліки в оформленні товаро-транспортних накладних на транспортування продукції до покупців та відсутність сертифікатів, що не дає можливості підтвердити реальність господарських операцій.

Суд зазначає, що зазначені відповідачем недоліки не є такими, що унеможливлюють підтвердження факту перевезення товару, адже разом з товарно-транспортною накладною на фактичну поставку вказують видаткова накладна та подорожній лист автомобіля, в яких вказані і водій, і отримувач товару. На здійснення поставки товару вказує також наявність оплати за нього.

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Факт відсутності у підприємства товарно-гранспортних накладних на поставлений товар або наявність у таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати з придбання цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту. Аналогічно така позиція стосується і продавця товару.

Таким чином, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи. Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

До того ж, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі № 804/7470/16.

Щодо посилань відповідача на наявність у контрагентів позивача ознак фіктивності. що свідчить про безтоварність проведених господарських операцій.

Вказаного висновку перевіряючі дійшли посилаючись на наявність відкритих кримінальних проваджень по товариствам, банкрутство, відсутність даних про реалізацію отриманого від ТОВ "Брусилів-м"ясо" товару, відсутність основних засобів для здійснення підприємницької діяльності.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що ТОВ "Джуна" визнано банкрутом з 08.04.2019, ТОВ "Твич" припинено за судовим рішенням про банкрутство з 28.12.2018, що підтверджується Витягами з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців. (т.10 а.с.31-50)

У період з 01.01.2016 по 30.09.2018 контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, знаходилися на обліку в контролюючих органах, докази, що спростовують ці обставини, відповідачем до суду не надано. Відповідачем також не надано належних доказів щодо визнання недійсними у встановленому законом порядку договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Крім того, в акті перевірки відсутнє будь-яке посилання на довідку, складену за результатами зустрічної звірки, або на акт чи довідку, які складаються за результатами проведеної перевірки, та відповідно, які б містили інформацію про встановлення фактів порушень вказаними підприємствами податкового законодавства та притягнення цих підприємств до відповідальності.

Посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагентів платника податків, відхилені судом, оскільки вказані докази не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності (Постанова Верховного Суду від 26.06.2018 справа № 808/2360/17).

Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17 та від 5 червня 2018 у справі №809/1139/17 висловив правову позицію, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Оскільки доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не було надано, сам по собі факт порушення кримінальних проваджень щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а .

Отже, посилання на наявність відкритих кримінальних проваджень та ухвал Печерського районного суду м.Києва, судом до уваги не приймаються, з огляду на їх безпідставність.

Необхідно зазначити, що посилання в акті перевірки про відсутність у вищевказаних контрагентів необхідних умов для здійснення господарської діяльності, не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті, наявності основних фондів, складських приміщень, тощо. На правосуб`єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає.

Отже, наведені вище документи первинного бухгалтерського обліку, які також досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки позивача, підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов`язаннях позивача.

Крім того, в акті перевірки не викладено жодних належних та допустимих доказів відсутності фактичного здійснення позивачем господарських операцій за укладеними договорами.

Вказане свідчить про безпідставність висновків перевірки про порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового Кодексу України, а відтак і для донарахування податку на прибуток у сумі 4577049.00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1144262,00 грн.

Також, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0012181401, згідно якого нараховано податок на додану вартість в сумі 17880,00 грн. та 4470,00 грн. штрафних санкцій за порушення п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету у сумі 17 880 грн. за період квітень-вересень 2018.

Оскаржуваним рішенням збільшено податкове зобов"язання з ПДВ на суму 17880,00 грн. з мотиву неврахування для податкового кредиту отриманих від ПП "Росава-Агро"податкових накладних на підставі відсутності факту придання послуг з переробки давальницької сировини та їх подальшого використання у господарській діяльності.

Такі висновки контролюючого органу базуються також на нереальності операцій здійсненого продажу продукції за безготівкові кошти та не облікований продаж продукції за готівку невстановленим особам, тобто безтоварність господарських операцій. Зазначене стосується ТОВ "Джуна", ТОВ "Торгінвест-5", ТОВ "Твич", ТОВ "Лайт торг".

З огляду на те, що донарахування спірним податковим повідомленням-рішенням ПДВ відбулося на підставі встановленого перевіркою факту нереальності господарських операцій між позивачем так контрагентами з об"єднуючою ознакою порушень, що були спростовані в ході розгляду справи при дослідженні податку на прибуток, суд дійшов висновку, як наслідок про протиправність податкового повідомлення-рішення №0012181401, згідно якого нараховано податок на додану вартість в сумі 17880,00 грн. та 4470,00 грн. штрафних санкцій.

Виходячи з наведеного, обставини справи об`єктивно засвідчують фактичне здійснення господарських операцій ТОВ "Брусилів-м"ясо" та контрагентами на підставі укладених договорів та правомірність включення до складу витрат та віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин з вказаними підприємствами.

При цьому суд зазначає, що при вирішенні податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

Крім того, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13.06.2016 (№К/800/25461/14) зазначив, що нарахування податків не можуть ґрунтуватись лише на підставі даних, які містяться в інформаційних базах податкової, без врахування даних первинних документів.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі "БУЛВЕС АД" проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні по справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0012391306, яким застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн. за порушення п.46.1 ст.46, п.51.1, ст.51, пп. "б" п. 176.2, ст.176 ПКУ та пп.3.2, пп.3.3 пп.3.4, пп. 3.5 п.3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 13.01.2015 № 4.

В акті перевірки вказано, що податковим агентом в податкових розрахунках Ф. № 1ДФ не були відображені доходи фізичних осіб підприємців за 2 квартал 2016 року, 1 квартал 2017 року, 2 квартал 2017 року, 4 квартал 2017 року, 1 квартал 2018 року та 2 квартал 2018 року. Податковому агенту потрібно подати уточнюючі податкові розрахунки Ф.№ 1 - ДФ з врахуванням вищевказаного порушення за відповідні періоди.

Відповідно до п.119.2 ст.119 ПКУ неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Позивачем відповідачу було подано уточнюючі податкові розрахунки Ф№ 1 - ДФ (т.9 а.с.214-213).

Разом з тим, зазначені у акті перевірки відомості про неподання даних у звітність Ф №1-ДФ свідчать про те, що наслідком цього немає зменшення та/або збільшення податкових зобов"язань платника поданку та /або зміни у платника податку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що застосування спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача штрафу у розмірі 510,00 грн. за порушення п.46.1 ст.46, п.51.1, ст.51, пп. "б" п. 176.2, ст.176 ПКУ та пп.3.2, пп.3.3 пп.3.4, пп. 3.5 п.3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 13.01.2015 № 4 є неправомірним.

Підсумовуючи викладене, суд відмічає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи, не у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідачем, як суб"єктом владних повноважень не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов до висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для задоволення адміністративного позову .

Оскільки позивачем оскаржуються три податкових повідомлення-рішення, понесені позивачем судові витрати у сумі 23052,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9,77,90,242-246,295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Брусилів-м`ясо" (с.Скочище, Брусилівський район, Житомирська область, 12645, код ЄДРПОУ 30154921) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті 15.05.2019 Головним управлінням ДФС у Житомирській області (вул. Ю.Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) податкові повідомлення-рішення №0012171401, №0012181401, №0012391306 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Ю.Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брусилів-м`ясо" (с.Скочище, Брусилівський район, Житомирська область, 12645, код ЄДРПОУ 30154921) судовий збір у розмірі 23052,00 грн. (двадцять три тисячі п"ятдесят дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 23 вересня 2019 року