Рішення

від 11.09.2019 по справі 440/1843/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1843/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кривошапка Н.А.

представника позивача - Куліш С .М.

представника відповідача - Фоменко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги:

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2018 № 408336/2-1306, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 42 277 грн 50 коп.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

24 травня 2019 року ОСОБА_2 (надалі також - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ДФУ у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішивши розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

26 червня 2019 року суд своєю ухвалою про витребування доказів зобов`язав Карлівську міську раду надати відомості та їх документальне підтвердження щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 0,3266 га, яка знаходиться на території Карлівської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 станом на 2016 та 2017 роки /а.с. 41-42/.

У зв`язку з неотриманням запитуваної інформації суд повторно у своїй ухвалі від 15 липня 2019 року зобов`язав Карлівську міську раду надати до суду відомості та їх документальне підтвердження щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 0,3266 га, яка знаходиться на території Карлівської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 станом на 2016 та 2017 роки.; відомості щодо офіційного оприлюднення рішення Карлівської міської ради про встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту на 2016 та 2017 роки /а.с. 55-56/.

Ухвалою від 19 серпня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті /а.с. 68/.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення, ОСОБА_2 зазначено, що відповідачем безпідставно винесене податкове повідомлення-рішення від 28.07.2018 №408336/2-1306, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 42 277 грн 50 коп. за 2017 рік.

Ним вказано, що у період з 04.08.2016 по 18.05.2017 на підставі рішення Карлівської міської ради від 04.08.2016 він орендував земельну ділянку площею 0,3266 га, кадастровий номер 5321610100:50:004:0017 за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки згідно з рішенням Карлівської міської ради від 18.05.2017 право користування вказаною земельною ділянкою ОСОБА_2 припинено, з цього моменту у нього припинився обов`язок сплачувати оренду плату.

Вказуючи на протиправність податкового повідомлення-рішення позивачем акцентовано увагу суду на допущеній контролюючим органом арифметичній помилці у зв`язку зі застосуванням невірної бази для оподаткування, а саме: невірної нормативно-грошової оцінки вказаної земельної ділянки.

Не погоджуючись із позовними вимогами ОСОБА_2 , ГУ ДФС у Полтавській області 18.06.2019 подало до суду відзив на позовну заяву /а.с. 22-24/.

Зокрема, у відзиві вказано, що відповідач, нараховуючи оскаржувану суму податкового зобов`язання з орендної плати за землю, керувався виключно вимогами чинного законодавства. Зазначено, що під час обрахунку орендної плати ним використана нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5321610100:50:004:0017, що вказана у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданому відділом Держгеокадастру станом на 01.01.2017 /а.с. 31/, яка склала, з урахування коефіцієнту індексації, 2 128 452 грн 20 коп.

Враховуючи викладене, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Також, відповідачем вказано про безпідставність вимог ОСОБА_2 щодо стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

11 вересня 2019 року від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення. У поясненнях зазначено, що на виконання вимог суду Карлівська міська рада надала витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2016 та 01.01.2017, які мають відмінності щодо розмірів нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки, вказаних у витязі, яким керувався контролюючий орган під час визначення податкового зобов`язання з орендної плати позивачу. Відповідно до абзацу 5 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних, зокрема, щодо нарахованої суми податку. Позивач вказаним правом не скористався. Таким чином, визначаючи розмір орендної плати, контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

Рішенням Карлівської міської ради Карлівського району Полтавської області від 04.08.2016 "Про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 " позивачу було надано в оренду земельну ділянку площею 0,3266 га, кадастровий номер 5321610100:50:004:0017, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 3 вказаного рішення ОСОБА_2 встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки в рік оренди /а.с. 8/.

05.08.2016 між позивачем та Карлівською міською радою укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років. У пункті 7 цього договору зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік оренди /а.с. 27-30/.

Рішенням Карлівської міської ради Карлівського району Полтавської області від 18.05.2017 ОСОБА_2 було припинено право користування земельною ділянкою площею 0,3266 га, кадастровий номер 5321610100:50:004:0017, за адресою: АДРЕСА_1 та передано земельну ділянку в фонд міської ради /а.с. 9/.

22 травня 2017 року між позивачем та Карлівською міською радою укладена угода про розірвання договору, у пункті 2 якої вказано, що ця угода набирає чинності після її підписання сторонами та здійснення державної реєстрації /а.с. 32/.

28 липня 2018 року відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №408336/2-1306, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 42 277 грн 50 коп. /а.с. 13/.

Судом встановлено, що для обрахування вказаного податкового зобов`язання контролюючим органом використовувались дані витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Відділом Держгеокадастру у Карлівському районі Полтавської області від 09.09.2015 за № 8-1613-0.3-1243/2-15 /а.с. 31/.

Не погоджуючись з нарахованою сумою податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам ОСОБА_2 , суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктами 288.2, 288.3, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 289.2. статті 289 Податкового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Висновки щодо правозастосування

З матеріалів справи вбачається, що, нараховуючи позивачу податкове зобов`язання з орендної плати, ГУ ДФС України у Полтавській області використовувало інформацію щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації на 2017 рік, яка містилась у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Відділу Держгеокадастру у Карлівському районі Полтавської області від 09.09.2015 № 8-1613-0.3-1243/2-15 /а.с. 31/.

Із вказаного витягу вбачається, що загальна ціна земельної ділянки складає 1 401 244 грн 64 коп. В подальшому, контролюючий орган, використовуючи коефіцієнти індексації на 2016 та 2017 роки, обрахував нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки у 2016 році в розмірі - 2 007 969 грн 40 коп., у 2017 році - 2 128 452 грн 20 коп.

Однак з Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 5321610100:50:004:0017, від 29.07.2019, наданих Карлівською міською радою на вимогу ухвали суду при витребування доказів, вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2016 році складала 1 702827 грн 08 коп., а у 2017 році - 2 008 067 грн 44 коп.

Проаналізувавши викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач, нараховуючи податкове зобов`язання позивачу, використав нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка не відповідає дійсній нормативній грошовій оцінці, що зазначена у Витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданих Міжрайонним управлінням у Карлівському та Машівському районах ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на запит Карлівської міської ради.

З фактом використання неналежної грошової оцінки земельної ділянки під час нарахування орендної плати погодився і представник відповідача у судовому засіданні.

Отже, суд приходить до висновку про те, що дійсно контролюючий орган, визначаючи суми орендної плати з фізичних осіб, використав для обрахунку невірну суму нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Враховуючи викладене, а також те, що суд не наділений повноваженнями щодо визначення та нарахування податків, зокрема, орендної плати, зважаючи на те, що це є дискреційними повноваженням контролюючого органу, під час розгляду справи не вбачається за можливе встановити дійсну суму податкового зобов`язання з орендної плати за відповідний період, що має бути сплачена позивачем. Вказане податкове зобов`язання повинно бути нараховане ГУ ДФС України у Полтавській області з використанням актуальної інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Тому належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 408336/2-1306 від 28.07.2019, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 42 277 грн 50 коп. з використанням невірної нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 5321610100:50:004:0017.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано до суду:

- ордер серії ПТ № 049146 на надання правової допомоги /а.с. 50/;

- договір № 1 про надання професійної правничої допомоги від 20 травня 2019 року, укладений між позивачем та адвокатом Кулішом С.М.;

- акт виконаних робіт (наданих послуг) від 23 травня 2019 року;

- розрахункова квитанція на загальну суму 7375 грн.

Оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд приходить висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України в Полтавській області витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 7375 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Полтавській області, складає 768 грн 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул.Європейська 4 м.Полтава ЄДРПОУ 39461639) задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області №408336/2-1306 від 28 липня 2018 року визнати протиправним та скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн та витрати на правничу допомогу у загальній сумі 7 375,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23 вересня 2019 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков