Постанова

від 16.09.2019 по справі 826/6100/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6100/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., за участі представника позивача Лук`яненка Я.В., представника відповідача Станіславського Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2017 №0000271401

В С Т А Н О В И В :

10.05.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліс" (надалі - ТОВ Ліс ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2017 №0000271401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 382293 грн., в тому числі за основним платежем на суму 305834грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 76459 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вважає хибним висновок податкового органу про заниження позивачем доходу від операційної діяльності на суму 1699076грн. за 2014 рік.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2019 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Суд першої інстанції приймаючі рішення у справі зазначив, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, висновки, викладені у акті перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 305 834, 00 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2019 як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивач повинен був включити у дохід суму заборгованості перед ТОВ КГВ-Сервіс , як безнадійну заборгованості, оскільки ТОВ КГВ-Сервіс ліквідовано судовим рішенням від 19.12.2011 р. Крім того, відповідач зазначив, що не отримував повістку про слухання справи 14.12.2017р.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій наведено, що ТОВ КГВ-Сервіс ще до дня ліквідації відступлено право вимоги до позивача іншій особі ФОП Ляховчук А.М., про що було укладено угоду, внаслідок чого зобов`язання позивача з погашення заборгованості залишилось, незважаючи на ліквідацію ТОВ КГВ-Сервіс .

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, за наслідками якої складено акт від 09.12.2016 №144/10-36-14-01-13/19407655 (а.с.9-30).

В акті перевірки наведено наступне: платником податків у бухгалтерському обліку по рахунку 685 Розрахунки з іншими кредиторами відображено кредиторську заборгованість станом на 01.01.2013 по контрагенту - ТОВ КГВ-Сервіс у сумі 1 699 075, 84 грн. Протягом 2013 - 2014 років позивачем через касу підприємства було сплачено грошові кошти в погашення заборгованості перед ТОВ КГВ-Сервіс у сумі 806 800 грн. ФОП ОСОБА_1 . надало ТОВ Ліс претензію від 12.02.2014, згідно якої у відповідності до договору від 12.12.2011р. про відступлення права вимоги між ОСОБА_1 та ТОВ КГВ-Сервіс в сумі 894275,85грн., зобов`язання ТОВ Ліс внести нового кредитора ФОП ОСОБА_1 .

Далі в акті зазначено, що згідно угоди про погашення боргу від 06.11.2014, укладеної між фізичною собою підприємцем ОСОБА_1 (якій згідно Договору від 12.12.2011 контрагент позивача відступив право вимоги) та ТОВ Ліс було узгоджено погашення боргу в розмірі 894 275, 85 грн. частками на протязі до кінця 2018 року.

На підставі наведеної інформації в акті перевірки наведений висновок про порушення ТОВ Ліс п.п.135.5.4 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України оскільки занижено дохід від операційної діяльності на загальну суму 1699076грн. за 2014 рік (а.с.11 зворотній бік).

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2017 №0000271401, яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 382 293, 00 грн., в тому числі: за основним платежем на суму 305834, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 76 459, 00 грн.

Вищенаведені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, що була чинною до 01.01.2015) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.55 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України 14.1.54. дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені перевіряючими висновки про заниження позивачем податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 305834, 00 грн. не ґрунтуються на фактичних обставинах, оскільки ТОВ КГВ-Сервіс ще до дня ліквідації відступлено право вимоги до позивача іншій особі, а саме ФОП ОСОБА_1 , отже, внаслідок укладеної угоди 12.12.2011 зобов`язання позивача з погашення заборгованості залишилось.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Крім того, відповідно до матеріалів справи позивач узгодив з кредитором розмір заборгованість, графік її погашення.

Внаслідок зазначеного колегія суддів погоджується з доводами позивача, що вищенаведена заборгованість не є безнадійною кредиторською заборгованістю.

Доводи апелянта, що договір відступлення права вимоги від 12.12.2011 укладено за сім днів до ліквідації підприємства не заслуговує уваги, оскільки вказана угода в судовому порядку недійсною не визнана.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Тому колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення, суду не надано належних та допустимих доказів.

Всі інші доводи апелянта також не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

З приводу доводів апелянта щодо не отримання ним судової повістки про слухання справи 14.12.2017р. не заслуговує уваги, оскільки згідно матеріалів справи відповідачем отримано судове повідомлення 28.08.2017 (а.с.50, 52).

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Повний текст виготовлено 23.09.2019.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2019 року -залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2017 №0000271401 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

А.Г. Степанюк