Постанова

від 24.09.2019 по справі 240/7452/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/7452/19

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

24 вересня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року (повний текст якого складено в м. Житомирі 11 червня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною і скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

у травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області) про визнання протиправною і скасування постанови від 11.12.2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 52982,60 грн. у виконавчому провадженні №45867608.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 11 червня 2018 року задовольнив позовні вимоги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач у судове засідання не з`явився. При цьому, 13 вересня 2019 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду подано клопотання в якому представник позивача просив перенести розгляд справи на іншу дату, у зв`язку із перебуванням його за межами України.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 309 КАС України, а також те, що явка сторін не визнавалась обов`язковою колегія суддів вважає, що подане клопотання не підлягає задоволенню.

Відповідач поважного представника у судове засідання не направив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29 квітня 2014 року у справі №296/10445/13-ц позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 526 385,01 грн. та судовий збір в розмірі 3441,00 грн.

На виконання вказаного судового рішення Корольовським районним судом м. Житомира видано виконавчий лист від 15 грудня 2014 року по справі №296/10445/13-ц.

18 грудня 2014 року державним виконавцем Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ на підставі заяви ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №45867608.

Постановою державного виконавця Корольовського ВДВС ГТУЮ у Житомирській області від 23 березня 2017 року матеріали виконавчого провадження №45867608 були передані до ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області та постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області Голубович Н.П. від 24 березня 2017 року було прийнято виконавче провадження №45867608 з примусового виконання виконавчого листа №296/10445/13-ц, виданого Корольовським районним судом м. Житомира.

17 листопада 2017 року ОСОБА_3 до ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області подано заяву про повернення стягувачу виконавчого листа Корольовського районного суду м. Житомира по справі №296/10445/13-ц без виконання, про що винести відповідну постанову.

За таких обставин, 11 грудня 2017 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області Голубович Н.П. винесено:

- постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Припинено арешт майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення;

- постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, якою стягнуто з ОСОБА_1 витрати на проведення виконавчих дій у сумі 117,21 грн;

- постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, якою стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 52 982,60 грн.

Не погодившись з такою постановою позивач оскаржив її до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки примусового виконання рішення фактично не відбулось, сума з боржника стягнута не була, а тому відсутні правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 ст. 18 Закону №1404 визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону №1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 40 Закону №1404 визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 42 Закону №1404 на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Частиною 5 ст. 27 Закону №1404 визначено, що виконавчий збір не стягується:

1)за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 9 ст. 27 Закону №1404 визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, згідно зі ст. 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Із аналізу наведених вище норм слідує, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Як встановлено із матеріалів справи, державним виконавцем були застосовані заходи примусового виконання рішення, зокрема накладено арешт на майно боржника, про що складені відповідні акти державного виконавця про опис та арешт майна, якими зафіксовано, зокрема, перешкоджання боржником в проведенні виконавчих дій (а.с.67-71).

Враховуючи викладене вище, а також те, що у даному випадку виконавче провадження було закінчено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону №1404 у зв`язку з чим настають наслідники які передбаченні ч. 3 ст. 40 Закону №1404, а саме якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору, відтак колегія суддів дійшла висновку про правомірність винесення відповідачем оскаржуваної постанови.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору державний виконавець діяв в межах та на підставі закону, а відтак відсутні підстави для її скасування.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області задовольнити.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною і скасування постанови, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.