Ухвала

від 23.09.2019 по справі 826/13563/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 вересня 2019 року

Київ

справа №826/13563/16

адміністративне провадження №К/9901/26105/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Ханової Р.Ф., Гусака М.Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби (ГУ ДФС) у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ТехноНіколь-Центр до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві про зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018 адміністративний позов задоволено: зобов`язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві скасувати відомості про нарахування штрафних санкцій та пені ТОВ ТехноНіколь-Центр , що нараховані на суму грошових зобов`язань, скасованих за результатами судового оскарження по справі №2а-17665/12/2670, щодо яких Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податку внесено до інтегрованих карток платника з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств відомості про фактичну сплату підприємством суми відповідних податків на загальну суму 18 066 060, 47 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням ГУ ДФС у м. Києві звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві повернуто у зв`язку із недотриманням вимог встановлених пунктом 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (до апеляційної скарги додано копію довіреності, яка не підтверджує повноваження представника відповідача).

ГУ ДФС у м. Києві повторно звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 у задоволенні клопотання ГУ ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2019 апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018 повернуто апелянту, згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

ГУ ДФС у м. Києві втрете звернулось до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві повернуто у зв`язку із недотриманням вимог встановлених пунктом 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (до апеляційної скарги додано копію довіреності, яка не підтверджує повноваження представника відповідача).

ГУ ДФС у м. Києві повторно звернулось до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 апеляційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, та з підстав не сплати судового збору.

02.05.2019 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача про усунення недоліків апеляційної скарги: платіжне доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку, контролюючий орган посилався на відсутність бюджетного фінансування для своєчасної сплати судового збору за подання первинної апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження визнано необґрунтованим (обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою та самостійною підставою для поновлення процесуальних строків) та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018.

10.09.2019 ГУ ДФС у м. Києві подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що неналежний майновий стан унеможливив сплатити судовий збір, неналежне фінансування з держаного бюджету не залежить від контролюючого органу. Цим обставинам суд апеляційної інстанції не надав оцінки.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строку, установленого статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Зазначені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав такими, що не підпадають під вище зазначений критерій, не можуть бути визнані поважними, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб`єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов`язані з цією діяльністю, в тому числі, й ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб`єкта владних повноважень режиму "послаблення" у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору. Ці обставини не надають права суб`єкту владних повноважень у довільний час після спливу встановленого законом строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв`язку з чим касаційна скарга визнається необґрунтованою, що, в свою чергу, відповідно до пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

Р.Ф. Ханова

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду