Постанова

від 17.09.2019 по справі 820/4228/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2019 року

Київ

справа №820/4228/18

адміністративне провадження №К/9901/15639/19

17 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 820/4228/18

адміністративне провадження № К/9901/15639/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Кравченко Р.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Фадєєва О.П., діє на підставі ордеру,

відповідач не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 (колегія суддів у складі: Мельнікової Л.В., Присяжнюк О.В., Бенедик А.П.)

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області (далі - відповідач, Вовчанська РДА), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Вовчанської РДА від 20.04.2018 № 65-ос Про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити його на посаді завідувача сектору містобудування та архітектури Вовчанської РДА з 20.04.2018;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 21.04.2018 по день постановлення рішення по справі.

Позов мотивовано тим, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки він не був належним чином повідомлений про наступне звільнення, йому не було запропоновані наявні вакантні посади, у тому числі не був запропонований його перевід на рівнозначну посаду начальника відділу містобудування, архітектури та інфраструктури Вовчанської РДА без проходження будь-якого конкурсу відповідно до вимог частини п`ятої статті 22 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII Про державну службу (далі - Закон № 889-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Також позивач зазначає про відсутність скорочення чисельності та штату працівників сектору містобудування та архітектури Вовчанської РДА.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що згідно з частиною другою статті 41 Закону № 889-VIII переведення здійснюється лише за згодою державного службовця. Отже, в даному випадку Вовчанська РДА позбавлена можливості самостійно визначити посаду для переведення позивача, а має керуватись виключно його волевиявленням. Незважаючи на зазначені у наданому позивачу переліку вакантних посад, відповідна письмова заява з волевиявленням про переведення з посади завідувача сектору містобудування та архітектури на відповідну вакантну посаду, позивачем не подана. 26.03.2018 позивачем подано заяву до голови Вовчанської РДА, якою у відповідності до норм Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) щодо реорганізації шляхом перетворення позивачем надано згоду на продовження роботи після зміни істотних умов праці з 20.04.2018. Проте письмової заяви про переведення на будь-яку обрану із вакантних посад до Вовчанської РДА не подано. Крім того, вищевказана заява від 26.03.2018 не містить назви посади, на яку позивач погоджувався бути переведений, а тому не може вважатися волевиявленням про переведення. Також суд зазначає, що Головним управлінням Держпраці у Харківській області проведено інспекційне відвідування Вовчанської РДА. За результатами вказаного заходу контролюючим органом було складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 01.06.2018 № ХК0409/303/АВ, яким встановлено, що порушень КЗпП України окрім проведення остаточного розрахунку не в день звільнення, а на наступний робочий день) під час проведення процедури звільнення позивача не виявлено. У зв`язку із допущеним порушенням та проведенням остаточного розрахунку не в день звільнення, а наступного робочого дня, позивачеві виплачений середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, що підтверджується платіжним дорученням від 06.06.2018 № 110. У зв`язку зі спливом терміну попередження позивача про можливе вивільнення та враховуючи відсутність його письмової згоди для переведення на іншу посаду, розпорядженням голови Вовчанської РДА від 20.04.2018 № 65-ос позивача обґрунтовано було звільнено з посади завідувача сектору містобудування та архітектури Вовчанської РДА у зв`язку із скороченням посади та реорганізацією сектору.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Вовчанської РДА від 20.04.2018 № 65-ОС Про звільнення ОСОБА_1 ; поновлено позивача на посаді завідувача сектору містобудування та архітектури Вовчанської РДА з 20.04.2018; стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток у розмірі 135 223,74 грн за час вимушеного прогулу з 21.04.2018 по 25.04.2019 з відрахуванням обов`язкових податків, зборів, платежів. Постанова в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць звернута до негайного виконання.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що внаслідок проведеної реорганізації Вовчанської РДА (перетворення сектору містобудування та архітектури у відділ містобудування, архітектури та інфраструктури Вовчанської РДА) скорочення чисельності або штату працівників не відбулося, оскільки штат новоутвореного відділу збільшився на 1 одиницю в порівнянні із штатом сектору. Позивач надав згоду на працю у новоутвореній установі, звернувшись до відповідача із заявою від 26.03.2018. Разом з тим, відповідач не надав доказів того, що позивачу було запропоновано переведення саме на посаду начальника відділу містобудування, архітектури та інфраструктури Вовчанської РДА. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки згідно із положеннями частини четвертої статті 36 КЗпП України дія трудового договору, укладеного між відповідачем та позивачем продовжується, після утворення відділу містобудування, архітектури та інфраструктури Вовчанської РДА, позивач надав свою згоду на продовження роботи в нових умовах, перешкоди для прийняття відповідачем рішення про переведення позивача до новоутвореної організації на посаду, яка відповідає раніш виконуваним обов`язкам, у останнього були відсутні. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження тверджень стосовно низького рівня професійної підготовки та професійної компетентності позивача таких як, зокрема, накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх посадових обов`язків, дані щорічної оцінки діяльності позивача, тощо. За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач надав згоду на працю у новоутвореній установі, звернувшись до відповідача із заявою про намір продовжувати роботу з 20.04.2018, тобто після зміни істотних умов праці, суперечить вимогам Закону № 889-VIII, зокрема, частині другій статті 41 цього Закону, відповідно до якої переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Також зазначає, що у пункті 4 розділу 5 Порядку ведення та зберігання особових справ державних службовців, затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби від 22.03.2016 № 64, як одним із обов`язкових елементів, з яких формується особова справа державного службовця є заява про переведення на іншу посаду, яка оформляється власноруч і підписується із зазначенням дати. Письмової заяви від позивача із конкретним волевиявленням про переведення на конкретну посаду начальника відділу до Вовчанської РДА не надходило.

Таким чином, скаржник вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку відповідач позбавлений можливості самостійно визначити посаду для переведення позивача, а має керуватися виключно його волевиявленням. Заява позивача від 26.03.2018 не містить назви посади, на яку він погоджувався бути переведений, а тому не може вважатися волевиявленням про переведення.

Крім того, відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції не були враховані встановлені законодавством особливості специфіки здійснення контролю за діяльністю архітектора, що призвело до помилкового висновку про відсутність доказів його низького рівня професійної компетентності.

Наголошує на тому, що чітке знання та дотримання вимог законодавства у сфері державної служби відносилось до обов`язкових вимог професійної компетенції позивача, у зв`язку із чим скаржник вважає незаконним висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідач повинен був прийняти рішення про переведення позивача на підставі заяви останнього, складеної без дотримання вимог законодавства про державну службу.

Позиція інших учасників справи

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20.06.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою Вовчанської РДА на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019.

Ухвалою від 04.09.2019 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначену адміністративну справу призначив до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Розпорядженням Вовчанської РДА від 30.05.2014 № 105-ОС відділ містобудування та архітектури Вовчанської РДА з 02.06.2014 перейменовано в сектор містобудування та архітектури Вовчанської РДА. Начальника відділу містобудування та архітектури Вовчанської РДА Гетьмана А.Л. переведено на посаду завідувача сектору містобудування та архітектури Вовчанської РДА, зі збереженням 11 рангу державного службовця.

Згідно із штатним розписом Вовчанської РДА на 2018 рік (управління та відділи), затвердженого 29.01.2018, сектор містобудування та архітектури передбачав дві штатні посади: завідувача сектору, яку займав позивач, та спеціаліста.

Розпорядженням Вовчанської РДА від 19.02.2018 № 22-ОС реорганізовано шляхом перетворення юридичну особу зі статусом публічного права сектор містобудування та архітектури Вовчанської РДА у відділ містобудування, архітектури та інфраструктури Вовчанської РДА. Установлено, що відділ містобудування, архітектури та інфраструктури Вовчанської РДА є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків сектору містобудування та архітектури Вовчанської РДА.

Штатним розписом відділу містобудування, архітектури та інфраструктури Вовчанської РДА на 2018 рік передбачені посади: начальник відділу, головний спеціаліст-бухгалтер та провідний спеціаліст, усього 3 одиниці.

20.02.2018 ОСОБА_1 попереджений про те, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, розпорядженням від 19.02.2018 № 22-ОС вводиться нова структура та штатний розпис відділу містобудування, архітектури та інфраструктури Вовчанської РДА, він попереджається про наступне скорочення посади завідувача сектору містобудування та архітектури Вовчанської РДА по закінченню двох місяців з моменту вручення цього попередження. Одночасно позивач повідомляється про наявні вакансії у Вовчанській РДА.

20.02.2018 складений Акт про відмову підписатися про ознайомлення з попередженням про наступне вивільнення, згідно з яким 20.02.2018 року текст попередження про наступне вивільнення від 20.02.2018 був зачитаний вголос начальником юридичного відділу апарату Вовчанської РДА, оскільки позивач після ознайомлення з попередженням відмовився його підписати.

26.03.2018 позивач звернувся до голови Вовчанської РДА із заявою про надання згоди на продовження роботи після зміни істотних умов праці з 20.04.2018.

Розпорядженням Вовчанської РДА від 03.04.2018 № 47-ОС оголошено про проведення конкурсу на заняття вакантної посади начальника відділу містобудування, архітектури та інфраструктури Вовчанської РДА.

17.04.2018 позивач подав заяву до конкурсної комісії Вовчанської РДА, в якій просив допустити його до участі в конкурсі на зайняття посади начальника відділу містобудування, архітектури та інфраструктури Вовчанської РДА.

За результатами автоматизованого тестування на зайняття вакантної посади начальника відділу містобудування, архітектури та інфраструктури, проведеного 20.04.2018, позивач не набравши прохідного балу, етап конкурсу у вигляді тестування не склав.

Розпорядженням Вовчанської РДА від 10.04.2018 № 65-ОС, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII ОСОБА_1 звільнений з посади завідувача сектору містобудування та архітектури Вовчанської РДА - 20.04.2018, у зв`язку зі скороченням штату та реорганізацією сектору.

07.05.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис 1 454 145 0000 001052 про юридичну особу, яка утворена в результаті перетворення - Відділ містобудування, архітектури та інфраструктури Вовчанської РДА, дані про основні види економічної діяльності - 84.11 Державне управління загального характеру.

Положення про сектор містобудування та архітектури Вовчанської РДА, посадова інструкція завідувача сектору містобудування та архітектури Вовчанської РДА затверджені, відповідно, заступником голови Вовчанської РДА 29.08.2016 та розпорядженням голови Вовчанської РДА від 18.10.2016 № 448.

Розпорядженням голови Вовчанської РДА від 15.03.2018 № 98 затверджені Положення про відділ містобудування, архітектури та інфраструктури Вовчанської РДА.

Згідно вказаних Положень, основні завдання та функції ліквідованого та новоствореного сектору та відділу щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування і архітектури не змінились, натомість розширено функції в частині реалізації державного управління у сфері будівництва і архітектури.

Міжрегіональне управління Національного агентства України з питань державної служби у Харківській та Сумській областях листом від 23.04.2018 № 405 повідомило про результати розгляду скарги позивача, що проведений аналіз Положення про сектор та Положення про відділ посвідчує ту обставину, що перетворення не пов`язано із зміною основних функцій сектору і змін істотних умов державної служби у вказаній частині не відбулось.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною четвертою статті 36 КЗпП України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Приписами статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною третьою статті 5 Закону № 889-VIII передбачено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону № 889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу.

Згідно з частинами першою та другою статті 41 Закону № 889-VIIІ державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу. Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Приписами пункту 1 частини першої статті 43 Закону № 889-VIIІ передбачено, що підставами для зміни істотних умов державної служби є, зокрема, ліквідація або реорганізація державного органу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIIІ підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIIІ передбачено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач був звільнений з посади завідувача сектором містобудування та архітектури Вовчанської РДА розпорядженням від 20.04.2018 № 65-ОС, в якому зазначено про його звільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIIІ у зв`язку із скороченням штату та реорганізацією сектору.

Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі (пункт 1 частина перша статті 87 Закону № 889-VIIІ).

Згідно із частиною третьою зазначеної статті процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 1 цієї статті визначається законодавством про працю. Частина третя статті 5 Закону № 889-VIIІ встановлює, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

При цьому, звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIIІ допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, внаслідок проведеної Вовчанською РДА реорганізації (перетворення сектору містобудування та архітектури у відділ містобудування, архітектури та інфраструктури Вовчанської РДА) скорочення чисельності або штату працівників не відбулося, оскільки штат новоутвореного відділу збільшився на 1 одиницю в порівнянні із штатом сектору.

Позивач надав згоду на працю у новоутвореній установі, звернувшись до відповідача із заявою від 26.03.2018 про намір продовжувати роботу після 20.04.2018, тобто після проведення реорганізації установи шляхом її перетворення, після зміни істотних умов праці. Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не надано доказів, що позивачу було запропоновано його переведення саме на посаду начальника відділу містобудування, архітектури та інфраструктури Вовчанської РДА.

Відповідно до абзацу 2 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (частина третя статті 36 КЗпП України в редакції від 19.01.1995). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки згідно із положеннями частини четвертої статті 36 КЗпП України дія трудового договору, укладеного відповідачем з позивачем продовжується, після утворення відділу містобудування, архітектури та інфраструктури Вовчанської РДА, позивач надав свою згоду на продовження роботи в нових умовах, на посаду начальника відділу містобудування та архітектури Вовчанської РДА 28.12.2009 призначався за конкурсом, перешкоди для прийняття відповідачем рішення про переведення позивача до новоутвореної організації на посаду, яка відповідає раніш виконуваним обов`язкам, у останнього були відсутні.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування розпорядження голови Вовчанської РДА від 20.04.2018 № 65-ОС та поновлення його на посаді завідувача сектору містобудування та архітектури Вовчанської РДА з 20.04.2018.

Посилання скаржника на факт добровільної подачі позивачем заяви з проханням допустити його до участі у конкурсі, який за принципом мовчазної згоди погодився з діями відповідача щодо оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади начальника відділу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки застосування принципу мовчазної згоди позивача є можливим лише у випадку, коли позивач володів би стосовно цього питання повноваженнями дозвільного характеру з призначення та проведення вказаного конкурсу. До того ж, законодавчо встановлено право позивача на зайняття посади начальника без проведення конкурсу, та позивач давав згоду, шляхом подачі заяви відповідачу про намір продовжувати роботу на посаді у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Твердження скаржника про те, що судом апеляційної інстанції не враховані обставини з приводу професійної підготовки та компетентності позивача, які відповідач вважає доведеними, колегія судів відхиляє, оскільки як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження низького рівня професійної підготовки та професійної компетентності позивача таких як, зокрема, накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх посадових обов`язків, дані щорічної оцінки діяльності позивача, тощо.

Також Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Стосовно процедурних порушень, Суд зазначає, що аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод оцінки справедливості процесу в цілому не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.

Задовольняючи вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд апеляційної інстанції навів розрахунки, з яких він виходив при визначенні суми, що підлягає стягненню. Проте судове рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є предметом касаційного оскарження.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач: Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А.В. Жук

Н.М. Мартинюк