Постанова

від 16.09.2019 по справі 599/1338/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/1338/17Головуючий у 1-й інстанції Чорна В.Г. Провадження № 22-ц/817/645/19 Доповідач - Сташків Б.І. Категорія - 301030300

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Сташків Б.І.

суддів - Костів О. З., Щавурська Н. Б.,

за участю секретаря - Іванюти О.М.

та сторін -позивача ОСОБА_1 , представника ССМК Озернянський Лобуня В.В., апелянта ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу № 599/1338/17 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Вітів Віталія Антоновича на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2017 року, ухваленого суддею Чорною В.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до Спілки співвласників майна колгоспу "Озернянський" про визнання права на не житлову будівлю телятника,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Спілки власників майна колгоспу Озернянський з вимогами про визнання права на нежитлову будівлю телятника.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач вказував, що між ним та відповідачем досягнуто домовленість, щодо продажу телятника, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яким тривалий час позивач володів.

Позивач вказував, що при зверненні разом з відповідачем до нотаріуса щодо державної реєстрації договору укладеного між ними нотаріусом надано роз`яснення, щодо не можливості державної реєстрації вказаного правочину , оскільки в продавця відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку на якій розташоване не житлове приміщення телятника. Просив визнати правочин дійсним, визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення телятника, в АДРЕСА_1 .

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2017 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення телятника в АДРЕСА_1 .

Не погодившись із вказаним рішенням суду, від представника ОСОБА_2 - адвоката Вітів Віталія Антоновича поступила апеляційна скарга, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

У доводах апеляційної скарги, представник скаржника вказує, що оскаржуваним рішенням суду порушуються права його довірителя ОСОБА_2 . Так, зокрема посилається на те, що з метою одержати в користування земельну ділянку під приміщення "корівника" ОСОБА_2 звернувся до Публічної кадастрової карти з метою вказати бажану ділянку, однак дізнався що земельна ділянка під належній його споруді вже сформована за кадастровим номером 6122686700:01:001:2089.

Вказує, що в Озернянській сільській раді ОСОБА_2 повідомили, що земельну ділянку під корівником орендує ОСОБА_1 . У витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наданому 11 квітня 2019 року Озернянською сільською радою Зборівського району вказано, що право власності на об`єкт нерухомого майна - "телятник" визнано за ОСОБА_1 рішенням Зборівського районного суду від 04.10.2017 року у справі № 599/1338/17, АДРЕСА_2.

Скаржник вважає, що внаслідок одержання ОСОБА_1 земельної ділянки на підставі положень ст. 377 ЦК України, ст.120 ЗК України ( принцип слідування земельної ділянки) діями ОСОБА_1 порушено майнові права та інтереси ОСОБА_2 , що полягають у вільному користуванні належної власності.

Також, скаржник зазначає, що оскаржуваним рішенням суду визнано дійсним правочин , який укладений без істотних умов договору купівлі-продажу, а саме не вказано характеристик ідентифікації (площа, інвентарний номер, кількість внутрішніх приміщень,адреса) на об`єкт.

Окрім того, апелянт вказує про відсутність доказів наявності в ССМК "Озернянський" права власності на предмет договору купівлі-продажу та про відсутність доказів на підтвердження обставин, якими ґрунтувались вимоги ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та визнання права власності.

Вважає ,що сторонами договору не було дотримано вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій затверджених наказом КМУ № 296/5 від 22.02.2012 року як підтвердження відсутності наміру укладати нотаріально - посвідчений договір.

Окрім того, скаржник стверджує що судом першої інстанції при розгляді справи не було перевірено правомочність самої комісії з організації вирішення майнових питань від 10 липня 2016 року.

На подану апеляційну скаргу, від спілки співвласників майна колгоспу "Озернянський" поступив відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона відповідача вказує, що не заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , оскільки приміщення телятника за адресою АДРЕСА_1 було продано позивачу ОСОБА_1 помилково, так як спілка вважала, що під час реалізації Податковою службою в рахунок боргу колективного господарства було продано не три приміщення , а чотири приміщення, в тому числі корівник за адресою АДРЕСА_3 розміщений першим від водонапірної вежі, що були реалізовані в порядку передбаченому законом.

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, посилаючись на мотиви викладені в ній.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти поданої апеляційної скарги заперечив, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Представник ССМК Озернянський Лобунь В.В. проти задоволення апеляційної скарги не заперечує, у своїх доводах посилається на поданий ССМК Озернянський відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальний за це.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 1 ст. 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом цих норм право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення порушує відповідні права та обов`язки, якими такі особи наділені, завдає шкоди таким особам, що виражається в несприятливих наслідках для них.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України 24 жовтня 2008 року № 12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати до суду апеляційної інстанції всі наявні в них докази на підтвердження порушення їх прав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 про визнання права на не житлову будівлю телятника, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем досягнуто домовленості щодо володіння нежитловою будівлею телятника в АДРЕСА_1 . Позивачем сплачено визначену за домовленістю суму і досягнуто всіх істотних умов, ОСОБА_1 безперешкодно користується вказаним приміщенням, однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. У зв`язку з цим суд вважав, що істотні умови договору виконані а тому визнав його дійсним.

Проте апеляційний суд не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно норм ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотною умовою договору купівлі-продажу є умова про предмет договору під чим розуміється майно (товар), яке продавець зобов`язується передати покупцю. Предметом договору можуть бути як індивідуально визначені речі, так і визначені родовими ознаками.

Розглядаючи справу про визнання договору дійсним та визнання права власності суд повинен встановити предмет договору, наявність у продавця права власності на нього та правомочностей на укладання договору, перевірити чи наявні перешкоди для укладення договору в позасудовий спосіб.

Як вбачається з договору купівлі-продажу між ССМК Озернянський та ОСОБА_1 від 10 липня 2016 р. ССМК Озернянський передає ОСОБА_1 нежитлове приміщення телятник за адресою АДРЕСА_1 (а.с.5-6), однак вказаний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення телятника від 10.07.2016 р. , виписка з протоколу №1 від 10.07.2016 року не містять будь-яких інших характеристик ідентифікуючих ознак предмета договору: площі, реєстраційного номера права власності, інвентарний номера, тощо(а.с.4).

Окрім того, в акті прийняття-передачі до вищевказаного договору купівлі-продажу відсутня й назва вулиці, обмежуючи інформацію про об`єкт продажу приміщення телятника за адресою с.Озерна, Зборівського району (а.с.7) .

Пункт 11.Постанови Пленуму вказує, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях .

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

В силу ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

За нормами Цивільного кодексу України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини.

Право власності може набуватися різними способами, які традиційно поділяють на дві групи: первинні, тобто такі, що не залежать від прав попереднього власника на майно, та похідні, за якими право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення у особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Визнання у судовому порядку права власності на річ за загальним правилом ст. 392 ЦК України є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.

Закон зобов`язує позивача при зверненні до суду довести наявність свого права і факт його порушення або оспорення з боку зобов`язаної особи - відповідача, а позов про визнання права власності пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Перелік документів якими підтверджується право власності для договору відчуження вказано в п.1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій затвердженого Наказом КМУ№ 296/5 від 22.02.2012 року, однак таких документів до справи не долучалося.

Як вбачається з оскаржуваного рішення суду, судом не встановлено чи ССМК Озернянський був власником телятника за адресою вул .Б .Хмельницького та якими доказами це підтверджується. В договорі купівлі-продажу нежитлового приміщення телятника від 10 липня 2016 р. , виписці з протоколу №1 від 10 липня 2016 року не містяться будь-яких достовірних відомостей, які б підтверджували наявність у ССМК Озернянський права власності на предмет договору.

Також, ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не перевірив належним чином за родовими ознаками об`єкт, який був предметом купівлі-продажу між сторонами приміщення, оскільки матеріали справи не містять інвентаризаційний паспорт чи інші докази існування цього об`єкта.

Окрім того, в судовому засіданні апеляційного суду, представник ССМК Озернянський зазначив, що позивачу ОСОБА_1 було помилково передано приміщення телятника, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , оскільки приміщення, яке було передане позивачу та приміщення, яке знаходиться у власності ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 є одним і тим же приміщенням.

Право власності на нерухоме майно підлягає державної реєстрації. Так, згідно п.п.2) п.29 Постанови КМУ Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №1141 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в запис про нерухоме майно вносяться такі відомості, щодо об`єкта нерухомого майна:

-про об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці: -тип об`єкта нерухомого майна;

- площа об`єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова);

-опис об`єкта нерухомого майна із зазначенням об`єктів, що є приналежністю головної речі (присвоєна літера, римська або арабська цифра відповідно до технічного паспорта, загальна та (за наявності) житлова площа) (у разі коли об`єкт нерухомого майна є головною річчю);

-відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєна літера, загальна та (за наявності) житлова площа) (у разі коли об`єкт нерухомого майна є складною річчю);

-адреса об`єкта нерухомого майна.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції помилково не врахував, що договір купівлі- продажу між сторонами не містить родових характеристик, які були б достатні для розмежування цього об`єкта від інших, внаслідок чого безпідставно визнав за позивачем ОСОБА_1 право власності на приміщення телятника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що встановивши фактичні обставини справи, оскаржуване рішення порушує законні права та інтереси скаржника ОСОБА_2 , який у свою чергу отримав відмову від кадастрового агентства одержати в користування земельну ділянку під приміщенням "корівника", за адресою АДРЕСА_3 , що належить йому на праві приватної власності від 23 березня 2011 року, саме з підстав того, що земельна ділянка під належною йому спорудою вже сформована за кадастровим номером №6122686700: 01:001:2089 . Земельну ділянку під корівником орендує ОСОБА_1 , а у витязі з Державного реєстру речових прав на майно від 11 квітня 2019 року зазначається, що право власності на об`єкт нерухомого майна- "телятник" визнано за ОСОБА_1 рішенням Зборівського районного суду від 04 жовтня 2017 року.

Згідно ст.61 ЦПК (чинної на час ухвалення рішення) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У свою чергу, частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Таким чином, судом першої інстанції не досліджено обставини щодо наявності у ССМК Озернянський цивільного права на спірне нежитлове приміщення, оскільки у зв`язку із відсутністю права власності у ССМК Озернянський на об`єкт договору свідчить про нікчемність правочину як такого, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто не може бути підставою для переходу права власності до ОСОБА_1 , а тому не може визнатися судами дійсним.

Окрім того, при укладанні договору купівлі -продажу , сторонами не було дотримано вимог Порядку вчинення нотаріальних дій, затверджений Наказом КМУ№ 296/5 від 22 лютого 2012 року.

Так, з позовної заяви позивач вказує , що підставою для звернення до суду із даним позовом є неможливість нотаріусом здійснити державну реєстрацію договору купівлі-продажу між сторонами, оскільки в продавця відсутні правовстановлювальні документи на земельну ділянку. на якій розташоване нежитлове приміщення телятника, проте доказів відмови нотаріуса чи спеціалізованих установ уповноважених на формування земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та кадастрових номерів, відмов в укладенні договору користування земельною ділянкою в матеріалах справи відсутні.

Згідно п.п.1.1 Порядку вчинення нотаріальних дій, що правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності.

Перелік документів якими підтверджується право власності для договору відчуження вказано в п.1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій затв. Наказом КМУ№ 296/5 від 22.02.2012 року, жодного з перелічених документів до справи не додано. Доказом відсутності у сторін наміру укладати правочин з його нотаріальним посвідченням є відсутність оцінки зробленої суб`єктом оцінювання.

Відповідно до п. 1.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус посвідчує правочин, який її передбачає будь-який перехід права власності на об`єкти нерухомості та об`єкти незавершеного будівництва, крім їх успадкування та дарування, за наявності документа про сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, обчисленого з ціни, зазначеної у правочині, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна, та документа про оціночну вартість

Згідно долученого до матеріалів справи договору купівлі-продажу та матеріалів справи, жодної оцінки сторони не проводили, позивачем не доведено та судом не встановлено факту ухилення відповідача від його нотаріального посвідчення, оскільки сторонами не надавалося письмової відмови нотаріуса на посвідчення такого договору, відмови органів уповноважених Держгеокадастру на формування земельних ділянок в ДЗК.

Таким чином, судом першої інстанції не було належним чином перевірено допустимість доказів щодо наміру сторонами укладати нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу..

У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України, чого судом першої інстанції при визнання договору купівлі продажу дійсним, враховано не було.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає,що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи за ним право власності на нежитлове приміщення телятника, суд першої інстанції не дослідив усіх обставин справи, а тому прийшов до помилкового висновку у справі.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги та ухвалення нового рішення зокрема є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження при перегляді справи судом апеляційної інстанції, у зв`язку із чим апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 підлягає до задоволення, а оскаржуване рішення суду до скасування з ухвалення нового рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Спілки співвласників майна колгоспу "Озернянський" про визнання права на не житлову будівлю телятника.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 ( ІНПП НОМЕР_2 ) за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1000 грн., при подачі апеляційної скарги скаржник із врахуванням вимог ЗУ "Про судовий збір" повинен був сплатити 960 грн.( 640*150%), а тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що на його користь слід стягнути з позивача ОСОБА_1 та відповідача Спілки співвласників майна колгоспу "Озернянський" 960 грн. понесених судових витрат в рівних частках.

Керуючись ст.ст.367,376, 381-384,389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Вітів Віталія Антоновича - задовольнити.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Спілки співвласників майна колгоспу "Озернянський" про визнання права на не житлову будівлю телятника - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та Спілки співвласників майна колгоспу "Озернянський" на користь ОСОБА_2 960 грн. судового збору в рівних частках.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного тексту постанови - 23 вересня 2019 року.

Головуючий: Сташків Б.І.

Костів О.З.

Судді: Щавурська Н.Б.