Рішення

від 12.09.2019 по справі 910/9569/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2019Справа № 910/9569/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В. , за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕСС-ТРАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСЛОГІСТИК"

про стягнення 21 073,00 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 12.09.2019,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕСС-ТРАНС" (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСЛОГІСТИК" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 21 073,00 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 20/2019 на транспортно-експедиційне обслуговування від 10.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень.

05.08.2019 до відділу автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярії) суду надійшли клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням представників сторін та відзив відповідача на позовну заяву.

06.08.2019 до канцелярії суду подано докази направлення відзиву позивачу.

13.08.2019 до канцелярії суду надійшла відповідь позивача на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 справу було призначено до

розгляду з повідомлення представників сторін у судовому засіданні 19.08.2019. Про дату та час проведення судового засідання сторін повідомлено телефонограмами.

19.08.2019 до канцелярії суду та засобами електронного поштового зв`язку керівником відповідача було подано чотири аналогічні заперечення на відповідь на відзив.

У судове засідання 19.08.2019 прибули представники позивача та відповідача та надали пояснення щодо обставин справи.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність надання сторонами додаткових письмових пояснень.

За наслідками судового засідання 19.08.2019 судом була постановлена ухвала про відкладення судового засідання на 12.09.2019.

09.09.2019 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення з урахуванням поданих відповідачем заперечень.

Представник позивача у призначеному судовому засіданні 12.09.2019 просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у позові та письмових поясненнях.

У свою чергу представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини та факти, вказані у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕСС-ТРАНС (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю УКРТРАНСЛОГІСТ (Експедитор) був укладений договір № 20/2019 на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - договір).

10.04.2019 сторонами був погоджений договір - заявка до вищезазначеного договору (далі - Заявка) на перевезення вантажу за маршрутом м. Носсен (Німеччина) - м. Вінниця (Україна), згідно умов якої дата та час прибуття автомобіля під завантаження: 11-12.04.2019.

За твердженнями позивача, 12.04.2019 транспортний засіб Товариства прибув за адресою завантаження (Nossen, Waldheimer Str. 210). У той же день вантаж було завантажено, але автомобіль не випускали с території вантажовідправника, пояснюючи це тим, що покупець зазначеного вантажу не здійснив оплати за нього. На підтвердження вказаних обставин позивач надає роздруківку з мобільного додатку Viber з фото машини з вантажем.

Відповідно до п. 3.1.4. договору Перевізник зобов`язується інформувати у письмовій формі Експедитора про вимушені затримки та простої транспортного засобу на шляху прямування (аваріях і т.п.), що виникли не з вини Перевізника, що перешкоджають дотриманню своєчасній доставці вантажу або затримках, які перешкоджають дотриманню термінів поставок ввіреного Перевізнику вантажу.

Так, після повідомлення ТОВ ЕКСПРЕСС-ТРАНС через мобільний додаток VIBER представника ТОВ УКРТРАНСЛОГІСТ щодо вимушеної затримки у зв`язку з неможливістю вивезти з території вантажовідправника вантаж, представник Відповідача попросив зачекати до вечора. Але увечері вантаж був вивантажений у зв`язку з несплатою за нього покупцем. Включно до 16.04.2019 кожен день представник ТОВ УКРТРАНСЛОГІСТ прохав дочекатися завантаження, та запевняв у тому, що за транспортні послуги та за простій автомобіля ТОВ УКРТРАНСЛОГІСТ розрахується.

16.04.2019 представник Товариства покинув територію вантажовідправника Jehmich Gmbh (Німеччина) за вказівкою ТОВ УКРТРАНСЛОГІСТ .

Відповідно до погодженої Заявки на вищевказане перевезення вантажу, сторона, через яку стався понаднормовий простій автомобіля, сплачує на користь іншої сторони 3 000,00 грн за кожну добу простою. Понаднормовий простій транспортного засобу ТОВ ЕКСПРЕСС-ТРАНС становить 4 (чотири) доби - з 12.04.2019 по 16.04.2019.

За відмову від Заявки за 24 години до її початку - винувата сторона оплачує штраф 300 Євро. Отже штраф за відмову Експедитора від Заявки становить 300 Євро (за офіційним курсом НБУ станом на 15.04.2019 - 9 073,00 грн). Загальний розмір штрафних санкцій становить 21 073,00 грн.

Позивач стверджує, що 15.04.2019 Підприємству засобами електронного зв`язку було надіслано Лист - повідомлення (вих. № 50/0419), в якому зазначалось, що на дату 15.04.2019 транспортний засіб позивача не завантажений, розмір штрафних санкцій у зв`язку з відмовою від завантаження та простоєм транспорту складає 9 000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп. та 300 (триста) Євро 00 центів. Факт присутності автомобіля за адресою (Nossen, Waldheimer Str. 210) на території вантажовідправника Jehmich Gmbh (Німеччина), а потім на стоянці, яка розташована поблизу території вантажовідправника протягом 12 - 16 квітня 2019 року, підтверджується даними з GPS- навігатора, який встановлений на автомобілі НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1, роздруківка з програми GPS моніторингу Fort-monitor).

Товариство у своєму позові зазначає, що 20.04.2019 позивач на адресу відповідача відправив (супровідний лист, експрес-накладна № 59000416308208 ) претензію (вих. № 53/0419), рахунок на оплату №563 від 16.04.2019 штрафу у розмірі 21 073,00 грн, Акт надання послуг №563 від 16.04.2019, Договір - Заявку від 10.04.2019, Договір №20/2019 від 10.04.2019.

21.05.2019 Підприємство надіслало засобами електронного зв`язку графік погашення заборгованості, згідно претензії вих. №53/0419 від 15.04.2019, що, за твердженнями позивача, свідчить про те, що відповідач не заперечує правомірність нарахування Перевізником (позивачем) штрафних санкцій за простій автомобіля та відмову відповідача (Експедитора) від надання транспортних послуг.

Оскільки грошові кошти сплачені не були, Товариство звернулось із даним позовом до суду.

Відповідач не визнаючи позовні вимоги, заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відсутні належні докази у підтвердження факту простою автомобіля з вини Підприємства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування та регулюється положеннями Глави 65 ЦК України.

Відповідно до приписів частини 1 статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Частиною 1 статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У силу частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому, наявність підстав для застосування до особи такого виду відповідальності, як стягнення штрафних санкцій має бути доведено особо, яка стверджує про наявність факту порушення зобов`язання, у межах даної справи саме Товариством.

Так, приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку про те, що Товариством належними та допустимим доказами не доведено підстав застосування до відповідача такого виду відповідальності, як стягнення штрафних санкцій.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що до матеріалів справи не додано CMR (ЦМР), складення якої передбачено Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956). Також, до матеріалів справи не надано складеного акту простою та належних доказів на підтвердження факту перетину автомобілем державного кордону для прибуття на місце завантаження.

Долучені до матеріалів справи докази (роздруківки та скріншоти) не є належними у розумінні Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом з тим, суд вважає хибними посилання позивача на визнання обов`язку Підприємства сплатити штрафні санкції, оскільки у судовому засіданні відповідач надав заперечення проти цього.

При цьому, суд звертає увагу, що штраф має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, беручи дщо уваги той факт, що рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Товариства в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕСС-ТРАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСЛОГІСТИК" про стягнення 21 073,00 грн - відмовити.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕСС-ТРАНС".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25.09.2019.

СУДДЯ В.В. ДЖАРТИ