Рішення

від 12.09.2019 по справі 916/1411/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1411/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

секретар судового засідання Ловга І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Іванов О.М. (ордер № 183209 від 19.06.2019р.);

від відповідача 1 - не з`явився;

від відповідача 2 - Гудима І.Б. (ордер серії ОД №408912 від 19.06.2019р.);

від третьої особи - не з`явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1411/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" (65091, м. Одеса, вул. Картамишівська, б. 9Д, код ЄДРПОУ 05521100)

до відповідача 1 - фізичної особи-підприємця Прокопенко Дмитра Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Фарм-ОД" (65079, м.Одеса, Куликове поле, б.1, код ЄДРПОУ 25047922)

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 та АДРЕСА_3 )

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

21.05.2019р. товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Прокопенко Дмитра Сергійовича та товариства з обмеженою відповідальністю "Фарм-ОД" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 03.03.2017 р., укладеного між ФОП Прокопенко Д.С. та ТОВ "Фарм-ОД".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на удаваність договору відступлення права вимоги (цесії) від 03.03.2017 р. з метою приховування факту укладання договору факторингу, що суперечить вимогам цивільного законодавства.

Позивачем зазначено, що відповідно до наявних у ТОВ "ДЗОВ "Примор`я" документів, а саме: претензії-повідомлення ТОВ "Фарм-ОД" від 30.03.2017 р., та матеріалів судової справи № 521/6903/17, він дізнався , що 12.02.2014 р. ПАТ "ДЗОВ "Примор`я" нібито уклало з фізичною особою - підприємцем Прокопенко Д.С. договір №12/2/14 про виконання робіт з поточного ремонту та 03.03.2017р. ТОВ "Фарм-ОД" та ФОП Прокопенко Д.С. уклали договір відступлення права вимоги (цесії), предметом якого стало передання ФОП Прокопенко Д.С. на користь ТОВ "Фарм-ОД" права вимоги до ПАТ "ДЗОВ "Примор`я" на суму 784 169,00 грн., що виникло на підставі договору № 12/2/14. В подальшому, 17.04.2017 р. ТОВ "Фарм-ОД" та ОСОБА_1 уклали договір відступлення права вимоги боргу (цесії), на підставі якого ТОВ "Фарм-ОД" передало на користь ОСОБА_1 право вимоги до ПАТ "ДЗОВ "Примор`я", в тому числі, яке нібито виникло за договором №12/2/14 від 12.02.2014р.

При цьому, у травні 2017 р. ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ТОВ "ДЗОВ "Примор`я" про стягнення, в т.ч. заборгованості за договором №12/2/14 від 12.02.2014р. В свою чергу, у зазначеній справі ТОВ "ДЗОВ "Примор`я" заявило зустрічний позов про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 17.04.2017 р., укладеного між ТОВ "Фарм-ОД" та ОСОБА_1 . Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521/6903/17 відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ТОВ "ДЗОВ "Примор`я" через недоведеність фактичного вчинення господарських операцій, а також відмовлено у зустрічних вимогах ТОВ "ДЗОВ "Примор`я", оскільки договір відступлення права вимоги (цесії) від 17.04.2017 р. є неукладеним. Постановою Апеляційного суду Одеської області у справі № 521/6903/17 рішення Малиновського районного суду м. Одеси скасовано, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ТОВ "ДЗОВ "Примор`я" заборгованість, в т.ч. за договором №12/2/14 від 12.02.2014р. Наразі, позивач зазначає, що ТОВ "ДЗОВ "Примор`я" оскаржило вказану постанову Апеляційного суду Одеської області до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, який своєю ухвалою відкрив провадження за касаційною скаргою ТОВ "ДЗОВ "Примор`я" на постанову Апеляційного суду Одеської області від 26.12.2018 у справі № 521/6903/17 та зупинив її виконання. Відтак, на теперішній час Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду здійснює касаційний розгляд зазначеної скарги ТOB "ДЗОВ "Примор`я".

За переконанням позивача, оспорюваний договір є удаваною угодою, оскільки відповідачі насправді уклали договір факторингу, відповідно до пункту 1 якого ФОП Прокопенко Д. С. відступає, а ТОВ "Фарм-ОД" приймає на себе право вимоги боргу і стає кредитором позивача по зобов`язанням, які виникли за договором про виконання робіт з поточного ремонту №12/2/14 від 12.02.2014р., укладеним між ФОП Прокопенко Д.С. та ТОВ "ДЗОВ "Примор`я".

При цьому, посилаючись на ст. ст. 235, ч. 1 ст. 1077 ЦК України, позивач зазначає, що договором факторингу є договір, за яким: а) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта); б) таке передання відбувається за плату (у будь-який передбачений договором спосіб); в ) клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Водночас, за оспорюваним договором від 03.03.2017 р.: а) ТОВ "Фарм-ОД" зобов`язався передати ФОП Прокопенко Д.С. грошові кошти в розмірі 784169 грн. (пункт 5 оспорюваного договору); б) таке передання відбулося за плату, оскільки ТОВ "Фарм-ОД" зобов`язалось передати ФОП Прокопенко Д.С. суму коштів (700 000 грн.) меншу за номінальний розмір відступленого права вимоги (784 169грн.), різниця (тобто плата за передання коштів) склала 84 169грн.

Таким чином, як стверджує позивач, оспорюваний договір відповідає визначеним у статті 1077 Цивільного кодексу України ознакам договору факторингу, що свідчить про те, що за своєю суттю оспорюваний договір є саме договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.

Крім того, оскільки ТОВ "Фарм-ОД" не є фінансовою установою, тому, на думку позивача, оспорюваний договір суперечать положенням ч. 3 ст. 1079 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", що є підставою для визнання його недійсним.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2019р. відкрито провадження у справі № 916/1411/19, прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на "20" червня 2019 р.

19.06.2019 р. до Господарського суду Одеської області від ТОВ ,,Фарм-ОД" надійшло клопотання (вх. № 2-2932/19), в якому останній просив суд залучити ОСОБА_1 до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів; об`єднати справу № 916/1411/19 в одне провадження зі справою № 916/1408/19; відкласти розгляд справи та надати додатковий час для написання відзиву.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2019р. відкладено підготовче засідання у справі №916/1411/19 на "27" червня 2019 р.

26.06.2019р. до Господарського суду Одеської області від ТОВ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" надійшли заперечення (вх.№12758/19), відповідно до яких останній проти об`єднання справ в одне провадження заперечував, з огляду на те, що відсутні передбачені ГПК України підстави об`єднання справ в одне провадження, тому, що в даній справі та справі №916/1408/19 позовні вимоги не пов`язані між собою підставою виникнення, оскільки виникли з різних договорів, а також не пов`язані поданими доказами, оскільки їх перелік відрізняється.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2019р., зокрема, поновлено строк товариству з обмеженою відповідальністю ,,Фарм-ОД" на звернення з клопотанням в частині об`єднання справи № 916/1411/19 в одне провадження зі справою № 916/1408/19 ; в задоволенні клопотання ТОВ ,,Фарм-ОД" в частині об`єднання справ № 916/1411/19 та № 916/1408/19 в одне провадження відмовлено; клопотання товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фарм-ОД" в частині залучення до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів задоволено; залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 , відкладено підготовче засідання у справі №916/1411/19 на "18" липня 2019 р.

10.07.2019р. до Господарського суду Одеської області від ТОВ "Фарм-ОД" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 13703/19), відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування чого зазначає, що, по-перше, відповідач визнає і не оспорює той факт, що ТОВ "Фарм-ОД" не є фінансовою установою. Відповідач вказує, що сторони оспорюваного договору цесії ФОП ФОП Прокопенко Д.С. та ТОВ "Фарм-ОД" не мали жодного наміру та бажання укладати договір факторингу, так як для цього не було жодної потреби та правової підстави, адже договір відступлення права вимоги (договір цесії) повністю задовольняв всі правові та господарські потреби вказаних суб`єктів та за своєю суттю відповідав дійсному наміру сторін, яким було саме передання первісному кредитору - ФОП Прокопенко Д.С . своїх прав вимоги до боржника (ПАТ "ДЗОВ "Примор`я") грошового боргу новому кредитору - ТОВ "Фарм-ОД" за договором відступлення права вимоги, що, в свою чергу, повністю відповідає положенням ст. ст. 512, 513 ЦК України.

При цьому, відповідач зауважує, що договором цесії від 03.03.2017 р., укладеним між ФОП Прокопенко Д.С. та ТОВ "Фарм-ОД", а саме п. 1 та п. 2 передбачено, що цедент відступає, а цесіонарій приймає на себе право вимоги боргу і стає кредитором ПАТ "ДЗОВ "Примор`я" по зобов`язанням, які виникли за договором № 12/2/14 від 12.02.2014р., на підставі якого ФОП Прокопенко Д.С . виконав на замовлення ПАТ "ДЗОВ "Примор`я" роботи з поточного ремонту будівель та об`єктів бази на загальну суму 784 169,00 грн., всього грошових зобов`язань на загальну суму 784 169,00 грн., а також неустойку, інфляційні проценти та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. Пунктом 5 вказаного договору передбачена компенсація ТОВ "Фарм-ОД" ФОП Прокопенко Д.С . відступленого права вимоги у розмірі 784 169,00 грн. грошовими коштами у розмірі 700 000 грн.

Здійснення таких компенсацій передбачено лише після фактичного отримання цесіонарієм (ТОВ "Фарм-ОД") від боржника суми боргу, тобто умовами п.5 вказаного договору цесії не було передбачено фінансування цедента, що свідчить про те, що метою укладення договору цесії не є фінансування ТОВ "Фарм-ОД" відповідача ФОП Прокопенко Д.С.

При цьому відповідач вказує, що п.5 договору цесії не обмежує оплату вартості відступленого права вимоги (така вартість була визначена за домовленістю сторін, а не експертним шляхом) виключно вказаними у п.5 договору цесії розмірами компенсацій.

Також, відповідач зазначає, що 03.03.2017 р., одночасно з укладенням між ФОП Прокопенко Д.С. та ТОВ "Фарм-ОД" договору відступлення права вимоги (цесії) від 03.03.2017 р., сторонами був укладений додатковий договір до договору відступлення права вимоги (цесії), умовами якого передбачено, що цесіонарій (ТОВ "Фарм-ОД"), крім компенсації цеденту (ФОП Прокопенко Д.С.) відповідно до п.5 договору відступленого права вимоги у розмірі 700 000грн., додатково сплачує 84 169,00 грн. та стягнуті з боржника на підставі відповідного рішення суду неустойку, інфляційні та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, що виникло у боржника перед цедентом за договором №12/2/14 від 12.02.2014р., за виконані роботи з поточного ремонту об`єктів Боржника у загальному розмірі 784 169,00 грн. (право вимоги).

Як вказує відповідач, оскільки на час укладання цього додатку сторони не могли точно зазначити розмір грошових коштів, які будуть стягнуті з боржника в майбутньому, в тому числі неустойку, інфляційні проценти та три проценти річних (загальне право вимоги), то сторони домовилися, що сума, яку цесіонарій зобов`язується сплатити цеденту відповідно до п.1 цього додаткового договору, буде остаточно визначена сторонами на підставі окремого акту про погодження розміру оплати за відступлене право вимоги. При цьому, сторони також домовилися, що цесіонарій сплачує цеденту грошові кошти, визначені п.1 цього додаткового договору, протягом одного року з моменту отримання цих коштів від боржника, і така сума не може перевищувати суми грошових коштів, які цесіонарій отримає від боржника (позивач). Таким чином, як стверджує відповідач, ні договором цесії від 03.03.2017 р., ні додатковим договором до нього не було передбачено фінансування цесіонарієм цедента, а загальна сума плати за відступлене право вимоги відповідає номінальному розміру заборгованості боржника перед ФОП Прокопенко Д.С.

Також, відповідач додає, що з врахуванням певних особливостей правовідносин між сторонами вказаного договору цесії та боржником, а також інших обставин, сторони домовилися, що інформація, викладена у додатковому договорі, є конфіденційною і складає комерційну таємницю, а тому сторони не мають права без взаємної згоди її розголошувати. Розголошення такої інформації можливе за взаємною згодою сторін виключно в суді чи правоохоронних органах з метою захисту прав та інтересів сторін, в інших випадках розголошення інформації не допускається, а боржник не повідомляється про зміст цього додаткового договору, так як ця інформація не впливає на предмет договору - визначення вартості (розмір компенсації та оплати) права вимоги, яке відступається (передається), не стосується зобов`язань боржника і не змінює обсяг його майнових зобов`язань, оскільки до ТОВ "Фарм-ОД" перейшли права в тому ж розмірі, що вони існували у ФОП Прокопенко Д.С. , не змінився строк погашення боргових зобов`язань боржника, а розмір і порядок компенсації та оплати вартості відступленого права вимоги не стосується прав та обов`язків позивача.

За таких обставин, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для визнання договору цесії недійсним згідно зі ст. 203 ЦК України, так як відступлення право вимоги здійснено з дотриманням вимог законодавства, чинного на момент укладення договорів цесії, зокрема ст.ст. 512-519, ст. 656 ЦК України. При відступленні права вимоги не були порушені права та інтереси позивача, так як основним договором не передбачено отримання його згоди, як боржника, на відступлення права вимоги, що свідчить про відсутність порушення прав позивача, а отже - відсутність у нього права на позов.

При цьому, відповідач зауважує, що у зв`язку з тим, що ТОВ "Фарм-ОД", ФОП Прокопенко Д.С. погодили можливість розголошення суду такої інформації та надання суду копій додаткових договорів, то ТОВ "Фарм-ОД" надано суду копії додаткового договору від 03.03.2017 р. З огляду на положення ст. 512 ЦК України у правовідносинах між ПАТ "ДЗОВ "Примор`я" та ФОП Прокопенко Д.С. відбулася заміна кредитора, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства та дійсним намірам сторін спірного договору відступлення права вимоги (цесії).

16.07.2019р. до Господарського суду Одеської області від ТОВ "Фарм-ОД" надійшло клопотання, в якому останній просив суд відкласти розгляд справи та продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів, у зв`язку із знаходженням представка ТОВ "Фарм-ОД" у відрядженні (вх.№ 2-3345/19).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2019р. строк підготовчого провадження у справі №916/1411/19 продовжено до "27" серпня 2019р. та відкладено підготовче засідання у справі №916/1411/19 на 01 серпня 2019р

31.07.2019р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про витребування доказів та призначення судової експертизи (вх.№ 2-3616/19).

В судовому засіданні 01.08.2019р. судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів та призначення судової експертизи (вх.№2-3616/19), оскільки питання які позивач вважав за необхідне поставити перед експертом виходять за предмет доказування у даній справі, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.08.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1411/19, призначено справу до розгляду по суті в засіданні суду на "27" серпня 2019 р.

В судовому засіданні 27.08.2019р. оголошено перерву у судовому засіданні до 12.09.2019р., про що оголошено протокольну ухвалу.

12.09.2019р. в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

В судовому засідання 12.09.2019р. представник відповідача- 2 проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач 1 - фізична особа-підприємець Прокопенко Дмитро Сергійович в жодне судове засідання не з`явився, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином шляхом надсилання ухвал на його юридичну адресу, яка зазначені у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 , також в жодне судове засідання не з`явився, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином шляхом надсилання ухвал на адресу, яку зазначено відповідачем 2 у клопотанні (вх.№2-2932/19 від 19.06.2019р.), а також на адресу надану відділом адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області у відповіді на відповідні запити суду.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В судовому засіданні 12.09.2019 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача -2 -ТОВ "Фарм-ОД", суд встановив наступне.

12 лютого 2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" (замовник) та ФОП Прокопенко Д.С. (Підрядник) укладено договір поставки № 12/2/14, відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується відповідно до умов цього Договору власними силами виконати роботи з поточного ремонту об`єктів (будівель) ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я". Найменування об`єктів, склад, вартість та строки виконання робіт визначається Додатком №1 до даного Договору.

Згідно п. 1.2 договору, визначено місце виконання підрядником робіт по цьому Договору є об`єкти, які знаходяться за адресою: с.Рибалівка, Березанський район, Миколаївської області.

Відповідно до п.2.1 договору, динамічна ціна цього договору складає 784 169,00 (сімсот вісімдесят чотири тисячі сто шістдесят дев`ять) грн. Фінансування виконуваних робіт проводиться Замовником.

Згідно до п.2.4 договору, розрахунки по даному договору здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Підрядника.

Порядок оплати: оплата, протягом 10 календарних днів після завершення робіт (п.2.6 Договору).

Відповідно до п. 3.2 договору підрядник зобов`язується виконати роботи по даному договору до 01.06.2014р. з правом дострокового виконання.

Згідно до п. 8.1 договору, виконання зобов`язань за цим договором забезпечується неустойкою у формі пені, розмір та порядок якої визначається на умовах цього договору.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання зобов`язань сторонами. Гарантійний термін на виконані за цим договором роботи становить 12 місяців з моменту передачі предмету підряду згідно акту виконаних робіт (п.п. 10.1, 10.2 Договору).

Додатком № 1 до договору №12/2/14 від 12.02.2014р. ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" та ФОП Прокопенко Д.С. визначили вартість ремонтних робіт на поточний ремонт будівель ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я", всього на суму 784 169,00 грн.

03 березня 2017 року між ФОП Прокопенко Дмитром Сергійовичем (цедент) та ТОВ "Фарм-ОД" (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до п. 1 якого цедент відступає, а цесіонарій приймає на себе право вимоги грошового боргу і стає кредитором Публічного акціонерного товариства "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" (боржник) по зобов`язанням, які виникли на підставі договору № 12/2/14 від 12.04.2014 р., укладеного між цедентом і боржником за виконані роботи з поточного ремонту об`єктів Боржника у загальному розмірі 784 169,00 грн.

Відповідно до п. 2 договору, за цим договором цесіонарій набуває право (замість цедента) вимагати від боржника належного виконання наступних зобов`язань:

а) сплатити борг у розмірі 784169,00 грн. за виконані роботи з поточного ремонту наступних об`єктів Боржника: будівля 4-х поверхового спального корпусу, будівля 1-по поверхового корпусу №1, будівля 2-х поверхового корпусу, сходи, приміщення їдальні та літній кінотеатр, будівля 1-но поверхового спального корпусу №2, душова, металеві ворота, водонапірна башта, тротуарна плитка;

б) сплатити неустойку, інфляційні проценти та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Згідно п. 3 договору, право вимоги цедента виникло на підставі договору № 12/2/14 від 12.04.2014р. та фактичного постачання цедентом підрядних робіт з поточного ремонту об`єктів Боржника, що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2014 р., згідно з яким борг боржника перед цедентом складає 784169,00 грн., а також документами, що підтверджують фактичне виконання цедентом робіт на загальну суму 784 169,00 грн. та прийнятих цих робіт Боржником, а також листом Боржника від 12.09.2014р. про визнання боргу.

Пунктом 4 договору, визначено, що копії документів, вказаних у п. 3 цього договору передаються цедентом цесіонарію в момент підписання цього договору, про що складається акт приймання-передачі документів.

Відповідно до п. 5 договору, сторони погодили, що цесіонарій компенсує відступлене право вимоги грошовими коштами у розмірі 700 000,00 грн. після фактичного отримання від боржника суми боргу.

Умовами п. 6 договору визначено, що до цесіонарія переходять усі права, які забезпечують зобов`язання боржника, а також права, які виникають у зв`язку з заборгованістю боржника, а саме: нарахування неустойки, інфляційних процентів та трьох процентів річних.

Відповідно до п. 8 договору, цедент зобов`язаний повідомити боржника про уступку вимоги протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання цього договору.

Згідно п. 9 договору, цедент відповідає перед цесіонарісм за недійсність переданого за цим договором права вимог.

Пунктом 11 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

В п. 12 договору сторони погодили, що будь-які зміни і доповнення до цього договору вносяться у письмовій формі у вигляді додатків і підписуються сторонами.

При цьому, 03 березня 2017 року між фізичною особою-підприємцем Прокопенко Дмитром Сергійовичем (цедент) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фарм-ОД" (цесіонарій) укладено додатковий договір до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 03.03.2017 р., в п. 1 якого сторони погодили, що цесіонарій, крім компенсації цеденту відповідно до п. 5 договору відступленого права вимоги у розмірі 700 000,00 грн., додатково сплачує цеденту 84169,00 грн. та стягнуті з боржника на підставі відповідного рішення суду неустойку, інфляційні проценти та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання суми боргу по зобов`язанням, які виникли у боржника перед цедентом за договором № 12/2/14 від 12.02.2014 р., укладеним між цедентом і боржником, за виконані роботи з поточного ремонту об`єктів боржника у загальному розмірі 784 169,00 грн. (право вимоги).

Пунктом 2 додаткового договору, сторони встановили, що так, як на час укладання цього додатку сторони не можуть точно зазначити розмір грошових коштів, які будуть стягнуті з боржника, в тому числі неустойку, інфляційні проценти та три проценти річних (загальне право вимоги), то сторони домовляються, що сума, яку цесіонарій зобов`язується сплатити цеденту відповідно до п. 1 цього додаткового договору, буде остаточно визначена сторонами на підставі окремого акту про погодження розміру оплати за відступлене право вимоги.

Згідно п. 3 додаткового договору, цесіонарій сплачує цеденту грошові кошти, визначені п. 1 цього додаткового договору, протягом одного року з моменту отримання цих коштів від боржника. В будь-якому разі така сума не може перевищувати суми грошових коштів, які цесіонарій отримає від боржника.

В п. 4 додаткового договору, сторони домовилися, що інформація, викладена в цьому додатковому договорі є конфіденційною і сторони не мають права без взаємної згоди її розголошувати.

Відповідно до п. 5 додаткового договору, розголошення цієї інформації можливе за взаємною згодою сторін виключно в суді чи правоохоронних органах з метою захисту прав та інтересів сторін. В інших випадках розголошення інформації не допускається. Боржник не повідомляється про зміст цього додаткового договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2017 р. ТОВ "Фарм-ОД" направлено ПАТ "ДЗОВ "Примор`я" претензію-повідомлення про наявність заборгованості у останнього за договором № 12/2/14 від 12.02.2014р. у сумі 784 69,00 грн. та повідомлено останнього про заміну кредитора у зобов`язанні, на підставі укладеного між ФОП Прокопенко Д , С. та ТОВ ФАРМ -ОД договору відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого ТОВ ФАРМ -ОД перейшло право вимоги боргу у розмірі 784169,00 грн. за виконані ФОП Прокопенко Д.С . ремонтні роботи, у зв`язку з чим вимагав у триденний строк з моменту отримання претензії погасити суму заборгованості, сплатити неустойку, інфляційні проценти та три відсотки річних, виходячи з суми боргу та періоду прострочення платежу. Проте, відповіді на вказану претензію-повідомлення матеріали справи не містять.

Разом з тим, на думку позивача, вказаний договір про відступлення права вимоги (цесії) від 03.03.2017 р. є удаваним та вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору факторингу. Така позиція позивача обумовлена тим, що за оспорюваним договором передання права вимоги відбулось за плату, оскільки ТОВ "Фарм-ОД" зобов`язалось передати ФОП Прокопенко Д.С. - 700 000,00 грн., відтак сума коштів менше за номінальний розмір відступленого права вимоги (784 169,00 грн.), тому оспорюваний договір відповідає визначеним у ст. 1077 ЦК України ознакам договору факторингу.

При цьому, позивач вважає, що договір факторингу, який сторони фактично уклали замість договору про відступлення права вимоги (цесії), суперечить положенням ст. 1079 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки ТОВ "Фарм-ОД" не є фінансовою установою та не має відповідної ліцензії на здійснення факторингових операцій. За таких обставин, позивач просить суд визнати недійсним договір факторингу, укладений сторонами шляхом підписання удаваного правочину - договору про відступлення права вимоги (цесії) від 03.03.2017 р.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності , суд дійшов наступних висновків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Виходячи з викладеного, до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, віднесено те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

В свою чергу, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

В ст. 181 Господарського кодексу України, яка визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зазначається, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Наразі слід зазначити, що спірний договір укладено між сторонами в письмовій формі, підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Заявляючи позов про визнання недійсним спірного договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Так, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що фактично договір про відступлення права вимоги (цесії) від 03.03.2017 р. є удаваним правочином, оскільки відповідає визначеним у ст. 1077 ЦК України ознакам договору факторингу.

Згідно зі статтею 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Для вчинення удаваного правочину необхідна спільна мета двох сторін приховати інший правочин, який бажають вчинити обидві сторони та настання відповідних результатів.

Таким чином, обов`язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

Відповідно до роз`яснень, наведених в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009р., за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Стосовно правової природи спірного договору про відступлення права вимоги (цесії) від 03.03.2017 р. слід зазначити, що вказаний договір, з огляду на зміст правовідносин, за своєю правовою природою є правочином щодо заміни кредитора у зобов`язанні (відступлення права вимоги).

Як вбачається із змісту договору про відступлення права вимоги (цесії) від 03.03.2017 р., а саме п. 1, сторонами чітко визначено мету його укладання - цедент відступає, а цесіонарій приймає право вимоги боргу та стає кредитором ПАТ "ДЗОВ "Примор`я" по зобов`язанням, які виникли за договором № 12/2/14 від 12.04.2014 р.

Для досягнення вищевказаних цілей сторонами й було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) від 03.03.2017 р., за яким сторони повинні були досягти мети по передачі права вимоги по зобов`язанню, яке виникло за вказаним вище договором.

При цьому, слід зазначити, що досягнення сторонами мети, зазначеної у п.1 договору, підтверджується також змістом пунктів договору, які визначають права і обов`язки сторін за цим договором.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статті 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарський суд зауважує, що відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Необхідно зазначити, що відступлення права вимоги за своєю правовою природою означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормі згаданої статті ЦК України визначено як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов`язання під фінансування.

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року № 2664-III (з наступними змінами та доповненнями) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовими вважаються такі послуги, зокрема, факторинг.

В положеннях ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: страхової діяльності; діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України. Ліцензія, яка надається для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, не може передаватися третім особам.

За приписами ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу.

Відмінність договору про відступлення права вимоги від договору факторингу полягає в наступному: при укладанні договору про відступлення права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору боргові зобов`язання боржника, що має наслідком припинення взаємовідносин з боржником та новим кредитором, оскільки по суті відбувається купівля-продаж права вимоги боргових зобов`язань. Щодо договору факторингу, то фактор може отримувати кошти і від клієнта, і від боржника, оскільки останні розраховуються із фактором відповідно до вимог ст. 1084 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд зауважує, що укладений між ФОП Прокопенко Дмитром Сергійовичем (цедент) та ТОВ "Фарм-ОД" (цесіонарій) договір відступлення права вимоги (цесії) від 03.03.2017р. не є договором факторингу, оскільки за умовами вказаного договору (з урахуванням додаткового договору до нього) ТОВ "Фарм-ОД" зобов`язалось сплатити ФОП Прокопенко Д.С. грошові кошти лише після фактичного отримання від ПАТ "ДЗОВ "Примор`я" суми боргу за договором № 12/2/14 від 12.02.2014р. у розмірі вартості відступленого права вимоги, а тому відсутній факт отримання прибутку новим кредитором за даною угодою.

При цьому, суд зауважує, що до ТОВ "Фарм-ОД" згідно договору про відступлення права вимоги (цесії) від 03.03.2017 р. (з урахуванням додаткового договору до нього) перейшло право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цього права, що відповідає вимогам ст. 514 ЦК України.

З огляду на зазначене, господарський суд доходить висновку, що між ТОВ "Фарм-ОД" та ФОП Прокопенко Д.С. було укладено договір саме про відступлення права вимоги (цесії), оскільки предметом спірного договору є передача грошової вимоги від однієї до іншої особи, розмір якої дорівнює загальному розміру боргових зобов`язань ПАТ "ДЗОВ "Примор`я".

Отже, зміст договору про відступлення права вимоги (цесії) від 03.03.2017р. відповідає вимогам чинного законодавства та свідчить про відсутність в ньому умов, притаманних правовідносинам факторингу.

Поряд з викладеним, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не являється стороною оспорюваного договору та не має будь-яких прав за цим договором. При цьому, позивачем не доведено наявність його порушених прав, внаслідок укладення відповідачами зазначеного договору.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене та відсутність підстав для визнання недійсним укладеного між ТОВ "Фарм-ОД" та ФОП Прокопенко Д.С. договору про відступлення права вимоги (цесії) від 03.03.2017р., суд вважає необґрунтованими заявлені позивачем вимоги, з огляду на що не вбачає підстав для їх задоволення.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор`я" до фізичної особи-підприємця Прокопенко Дмитра Сергійовича, товариства з обмеженою відповідальністю "Фарм-ОД" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 про визнання договору недійсним - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покласти на позивача.

Рішення Господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 вересня 2019 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко