Рішення

від 24.09.2019 по справі 826/5677/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2019 року № 826/5677/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ВД ГРАНДЕ до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ВД ГРАНДЕ (далі також - позивач, ТОВ ВД ГРАНДЕ ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000511401.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю та необгрунтованістю висновку акта позапланової документальної невиїзної перевірки від 21.12.2017 №568/26-15-14-01-01/38938959 про заниження ТОВ ВД ГРАНДЕ задекларованих за періоди вересень і листопад 2016 року до сплати сум податку на додану вартість. Позивач вважає, що господарські операції вчинені між ним і контрагентами-постачальниками - ТОВ Манторг , ТОВ Сайленс Прайм і ТОВ Юнівест-Інвест є реальними та підтверджуються відповідними первинними документами. При цьому, наведені в тексті акта перевірки посилання та зауваження контролюючого органу жодним чином не спростовують реальність таких господарських операцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2018 відкрито провадження у справі №826/5677/18 за вказаним позовом ТОВ ВД ГРАНДЕ та дану справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання вимог цієї ухвали від 30.04.2018 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву та додаткові матеріали (копії письмових пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заяви ОСОБА_3 , - наданих співробітникам податкової міліції, що завірені неналежним чином). Зокрема, у тексті свого відзиву, представник відповідача посилається на те, що в результаті проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ ВД ГРАНДЕ контролюючим органом встановлено формування ним показників податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних господарських операцій з суб`єктами підприємницької діяльності - ТОВ Манторг , ТОВ Сайленс Прайм і ТОВ Юнівест-Інвест . Зокрема, за результатами аналізу наданих до перевірки первинних документів та з урахуванням отриманої податкової інформації контролюючий орган дійшов умовиводу про неможливість виконання названими товариствами робіт (надання послуг) на користь ТОВ ВД ГРАНДЕ у задокументованому обсязі. На переконання представника відповідача висновки акта перевірки є обгрунтованими та правомірними, що у свою чергу свідчить про законність прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У грудні 2017 року працівником ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ ВД ГРАНДЕ з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Манторг за вересень 2016 року, ТОВ Сайленс Прайм за вересень 2016 року і ТОВ Юнівест-Інвест за листопад 2016 року, за результатом якої складений акт від 21.12.2017 №568/26-15-14-01-01/38938959 (далі також - акт перевірки).

Згідно висновку цього акта перевірки перевіряючий встановив порушення позивачем норм п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ ВД ГРАНДЕ було занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 103 820 грн. (в т.ч. за вересень 2016 року - 58 797 грн., за листопад 2016 року - 45 023 грн.).

11.01.2018 ГУ ДФС у м. Києві на підставі цього акта перевірки прийняло спірне у справі податкове повідомлення-рішення за №0000511401 (форми Р ), яким визначило позивачу до сплати грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 155 730 грн. (в т.ч. за основним платежем - 103 820 грн., за штрафними санкціями - 51 910 грн.).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 20.03.2018 №9674/0/78-79-11-01-02-25 про результати розгляду скарги вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Зі змісту оспорюваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що воно ґрунтується на висновку акта перевірки про порушення ТОВ ВД ГРАНДЕ норм п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. А саме, на думку контролюючого органу, позивач безпідставно сформував та задекларував податковий кредит (103 820 грн.) в результаті придбання у ТОВ Манторг , ТОВ Сайленс Прайм і ТОВ Юнівест-Інвест послуг (робіт) з номенклатурою, що перелічена в актах про прийняття-передачу виконаних робіт. Як видно тексту акта від 21.12.2017 №568/26-15-14-01-01/38938959, на підставі наданих до перевірки документів працівник ГУ ДФС у м. Києві встановив, що ТОВ ВД ГРАНДЕ (як замовник) підписало з підрядниками - ТОВ Манторг , ТОВ Сайленс Прайм і ТОВ Юнівест-Інвест акти прийняття-передачі виконаних робіт, а саме: акт від 13.09.2016 на суму 151 785,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 297,60 грн.), від 12.09.2016 на суму 200 994,61 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 499,10 грн.), від 30.11.2016 на суму 270 135,96 грн. (в т.ч. ПДВ - 45 022,66 грн.). Відповідно до текстів цих актів, підрядники виконали та передали ТОВ ВД ГРАНДЕ результати наступних робіт: вантажно-розвантажувальних робіт; відбору, сортування та упаковки товару; стікерування товару; палетування товару. Від імені підрядників акти були складені та підписані наступними особами: ОСОБА_2 - від ТОВ Манторг , ОСОБА_1 - від ТОВ Сайленс Прайм і ОСОБА_3 - від ТОВ Юнівест-Інвест . Розрахунки між сторонами проводилися у безготівковій формі, вартість робіт оплачена ТОВ ВД ГРАНДЕ лише частково. Одночасно згідно отриманої податкової інформації перевіряючий встановив, що перелічені підрядні організації не подавали до відповідних контролюючих органів фінансову та іншу звітність за підсумками 2016 року, де відображаються дані щодо наявних основних засобів і трудових ресурсів. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надані пояснення щодо непричетності останніх до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Манторг , ТОВ Сайленс Прайм і ТОВ Юнівест-Інвест . Крім того, відповідно до змісту ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ від 17.07.2017 у справі №200/11499/17, винесеної за наслідками розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до документів в рамках досудового розслідування кримінального провадження №3201704164000002 (що, у свою чергу, відкрито за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України) названі товариства фігурують як суб`єкти підприємницької діяльності, що були створені з метою штучного формування третіми особами податкового кредиту з ПДВ і витрат.

З урахуванням наведеного перевіряючий піддав сумніву зафіксовані у первинних документах (актах) та у податкових деклараціях позивача відомості про вчинені ним господарські операції з ТОВ Манторг , ТОВ Сайленс Прайм і ТОВ Юнівест-Інвест .

Надаючи оцінку обгрунтованості таких висновків контролюючого органу суд враховує наступне.

За змістом норм п.п. 200.1, 200.4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (тут і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас в силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону в редакції, що діяла на кінець 2016 року, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом ч. 1 - 3 ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Зі змісту наведених норм права можна дійти висновків про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Дані висновки суду не суперечать правовій позиції Верховного Суду, що була сформована ним у тексті постанов від 09.09.2019 у справі №805/17696/13-а, від 19.03.2019 у справі №826/9534/17 та від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, за наслідками проведення правового аналізу норм ПК України та Закону №996-ХIV.

На підтвердження обставин існування фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ ВД ГРАНДЕ і суб`єктами підприємницької діяльності - ТОВ Манторг , ТОВ Сайленс Прайм і ТОВ Юнівест-Інвест , про які зазначено в тексті акта перевірки, представником позивачем до суду подані копії наступних документів: актів про прийняття-передачу виконання робіт від 12.09.2016, 30.09.2016 та 30.11.2016; платіжних доручень ТОВ ВД ГРАНДЕ №241 від 17.10.2016, №197 від 16.09.2016, №332 від 27.01.2017, №315 від 31.01.2017, №1505 від 19.09.2016, №1687 від 22.12.2016, №1772 від 31.01.2017, №1759 від 27.01.2017 - з призначенням платежу сплата за передпродажну підготовку товару згідно певного рахунку. Крім того, представник позивача подав через канцелярію суду виписки по рахункам ТОВ ВД ГРАНДЕ в ПАТ КРЕДОБАНК і за окремі періоди 2017 і 2018 років, ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за окремі період 2016 і 2017 років.

Дослідивши та проаналізувавши зміст перелічених вище документів у сукупності, суд вважає, що такі первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Дослідивши та проаналізувавши перелічені вище документи позивача суд встановив, що у вересні та листопаді 2016 року представником ТОВ ВД ГРАНДЕ (як замовником), в особі директора ОСОБА_4 , та представниками ТОВ Сайленс Прайм (в особі директора ОСОБА_1 ), ТОВ Манторг (в особі директора ОСОБА_2 ) і ТОВ Юнівест-Інвест (в особі директора ОСОБА_3 ), - як підрядниками були підписані однотипні за змістом акти про прийняття-передачі виконання робіт від 12.09.2016, 30.09.2016 і 30.11.2016. В цих актах зафіксовано, що ТОВ Манторг , ТОВ Сайленс Прайм і ТОВ Юнівест-Інвест виконали та передали наступні роботи: вантажно-розвантажувальні роботи; відбір, сортування та упаковку товару; стікерування товару; палетування товару.

При цьому, жоден з таких актів не містить відомостей щодо форм та/або реквізитів угод (договорів), в рамках яких сторонами були складені дані акти прийняття-передачі результатів виконаних робіт.

Зі змісту наявних у справі копій платіжних доручень і банківських виписок вбачається, що ТОВ ВД ГРАНДЕ здійснило перерахування на користь зазначених товариств безготівкових коштів (а саме, всього: 18 973,20 грн. з ПДВ - ТОВ Манторг , 70 125 грн. з ПДВ - ТОВ Сайленс Прайм , 238 767 грн. з ПДВ - ТОВ Юнівест-Інвест ) в якості оплати послуг за перепродажну підготовку товару згідно рахунків №24 від 30.09.2016, №19 від 12.09.2016, №96 від 30.11.2016. Водночас оригінали чи належним чином засвідчені копії таких рахунків позивач ані до документальної перевірки (що видно безпосередньо зі тексту акта перевірки), ані під час судового розгляду даної справи відповідачу та суду не пред`явив.

Оглянувши копії платіжних доручень та банківські виписки суд встановив, що позивачем не було надано як контролюючому органу, так і суду документальні докази на підтвердження обставин проведення ТОВ ВД ГРАНДЕ повних розрахунків за результатами виконаних підрядних робіт та/або обліку в бухгалтерському обліку сум залишку кредиторської заборгованості перед підрядниками.

Крім того, оцінюючи значимість наданих позивачем первинних документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентами, суд також звертає увагу на наступну правову позицію Верховного Суду. Так, Верховного Суду у своїй постанові від 24.01.2018 № К/9901/554/18 (у справі № 2а-19379/11/2670) зазначив, що право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). При цьому, сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

У своїй іншій постанові від 16.07.2019 у справі №802/2618/14-а Верховний Суд відзначив, що кваліфікуючою ознакою господарської діяльності є розумна економічна причина (ділова мета), тобто причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

В ході розгляду справи суд встановив відсутність у матеріалах справи жодних документальних доказів обліку позивачем вартості підрядних робіт як витрат з передпродажної підготовки товарів у складі собівартості таких товарів. У зв`язку з цим суд не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між наданими позивачем документами та спірними господарськими операціями, та відповідно наявність у позивача ділової мети на отримання описаних вище робіт (послуг) у ТОВ Манторг , ТОВ Сайленс Прайм і ТОВ Юнівест-Інвест .

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновками контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за звітні періоди вересень і листопад 2016 року по господарських операціях з ТОВ Манторг , ТОВ Сайленс Прайм і ТОВ Юнівест-Інвест , та відповідно вважає їх обґрунтованими та правомірними, а тому як наслідок не вбачає правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000511401.

Водночас при ухваленні судового рішення, суд у силу приписів ст.ст. 74, 75, 76 ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не враховує посилання відповідача на те, що наявні у матеріалах судової справи акти про прийняття-передачі виконання робіт достеменно були підписані іншими невідомими особами, ніж директора ТОВ Манторг , ТОВ Сайленс Прайм і ТОВ Юнівест-Інвест , оскільки такі доводи контролюючого органу не підтверджені належними і допустимими документальними доказами.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ВД ГРАНДЕ (код ЄДРПОУ 38938959, місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Хвойки, 21) до Головного управління ДФС у м. Києва (код ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок