Постанова

від 18.12.2019 по справі 826/5677/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5677/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Парінова А.Б., Федотова І.В.,

при секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВД Гранде" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВД Гранде" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2018 року № 0000511401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року у задоволені позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій позивача підтверджені наявними в справі письмовими доказами. Наголосив, що надані позивачем акти прийняття-передачі виконання робіт не містять відомостей щодо форм та/або реквізитів угод (договорів), в рамках яких сторонами були складені дані акти прийняття-передачі результатів виконаних робіт. Звернув увагу, що ТОВ ВД Гранде не надано оригіналів або належним чином засвідчених копій рахунків. Звернув увагу на відсутність в матеріалах справи документальних доказів обліку позивачем вартості підрядних робіт як витрат з передпродажної підготовки товарів у складі собівартості таких товарів

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідачу було надано усі необхідні документи на підтвердження реальності господарських операцій із вказаними в акті перевірки контрагентами. Зауважив, що платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента. Підкреслив, що сам договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у грудні 2017 року працівником ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ВД ГРАНДЕ" з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Манторг" за вересень 2016 року, ТОВ "Сайленс Прайм" за вересень 2016 року і ТОВ "Юнівест-Інвест" за листопад 2016 року, за результатом якої складений акт від 21 грудня 2017 року № 568/26-15-14-01-01/38938959 (далі також - акт перевірки).

Згідно висновку цього акта перевірки перевіряючий встановив порушення позивачем норм п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "ВД ГРАНДЕ" було занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 103 820 грн. (в т.ч. за вересень 2016 року - 58 797 грн., за листопад 2016 року - 45 023 грн.).

Поряд з викладеним суд встановив, що 11 січня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі цього акта перевірки прийняло спірне у справі податкове повідомлення-рішення за № 0000511401 (форми "Р"), яким визначило позивачу до сплати грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 155 730 грн. (в т.ч. за основним платежем - 103 820 грн., за штрафними санкціями - 51 910 грн.).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 20 березня 2018 року № 9674/0/78-79-11-01-02-25 про результати розгляду скарги вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Крім того, зі змісту оспорюваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що воно ґрунтується на висновку акта перевірки про порушення ТОВ "ВД ГРАНДЕ" норм п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. А саме, на думку контролюючого органу, позивач безпідставно сформував та задекларував податковий кредит (103 820 грн.) в результаті придбання у ТОВ "Манторг", ТОВ "Сайленс Прайм" і ТОВ "Юнівест-Інвест" послуг (робіт) з номенклатурою, що перелічена в актах про прийняття-передачу виконаних робіт. Як видно тексту акта від 21 грудня 2017 року № 568/26-15-14-01-01/38938959, на підставі наданих до перевірки документів працівник ГУ ДФС у м. Києві встановив, що ТОВ "ВД ГРАНДЕ" (як замовник) підписало з підрядниками - ТОВ "Манторг", ТОВ "Сайленс Прайм" і ТОВ "Юнівест-Інвест" акти прийняття-передачі виконаних робіт, а саме: акт від 13 вересня 2016 року на суму 151 785,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 297,60 грн.), від 12 вересня 2016 року на суму 200 994,61 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 499,10 грн.), від 30 листопада 2016 року на суму 270 135,96 грн. (в т.ч. ПДВ - 45 022,66 грн.). Відповідно до текстів цих актів, підрядники виконали та передали ТОВ "ВД ГРАНДЕ" результати наступних робіт: вантажно-розвантажувальних робіт; відбору, сортування та упаковки товару; стікерування товару; палетування товару. Від імені підрядників акти були складені та підписані наступними особами: ОСОБА_1 - від ТОВ "Манторг", ОСОБА_2 - від ТОВ "Сайленс Прайм" і ОСОБА_3 - від ТОВ "Юнівест-Інвест". Розрахунки між сторонами проводилися у безготівковій формі, вартість робіт оплачена ТОВ "ВД ГРАНДЕ" лише частково. Одночасно згідно отриманої податкової інформації перевіряючий встановив, що перелічені підрядні організації не подавали до відповідних контролюючих органів фінансову та іншу звітність за підсумками 2016 року, де відображаються дані щодо наявних основних засобів і трудових ресурсів. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надані пояснення щодо непричетності останніх до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Манторг", ТОВ "Сайленс Прайм" і ТОВ "Юнівест-Інвест". Крім того, відповідно до змісту ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ від 17 липня 2017 року у справі № 200/11499/17, винесеної за наслідками розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до документів в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 32017 року04164000002 (що, у свою чергу, відкрито за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України) названі товариства фігурують як суб`єкти підприємницької діяльності, що були створені з метою штучного формування третіми особами податкового кредиту з ПДВ і витрат.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між наданими позивачем документами та спірними господарськими операціями, та відповідно наявність у позивача ділової мети на отримання описаних вище робіт (послуг) у ТОВ "Манторг", ТОВ "Сайленс Прайм" і ТОВ "Юнівест-Інвест".

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За правилами п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій між контрагентами, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження обставин існування фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ "ВД ГРАНДЕ" і суб`єктами підприємницької діяльності - ТОВ "Манторг", ТОВ "Сайленс Прайм" і ТОВ "Юнівест-Інвест" позивачем до суду подані копії: актів про прийняття-передачу виконання робіт від 12 вересня 2016 року, 30 вересня 2016 року та 30 листопада 2016 року; платіжних доручень ТОВ "ВД ГРАНДЕ" № 241 від 17 жовтня 2016 року, № 197 від 16 вересня 2016 року, № 332 від 27 січня 2017 року, № 315 від 31 січня 2017 року, № 1505 від 19 вересня 2016 року, № 1687 від 22 грудня 2016 року, № 1772 від 31 січня 2017 року, № 1759 від 27 січня 2017 року - з призначенням платежу "сплата за передпродажну підготовку товару" згідно певного рахунку. Крім того, представник позивача подав через канцелярію суду виписки по рахункам ТОВ "ВД ГРАНДЕ" в ПАТ "КРЕДОБАНК" і за окремі періоди 2017 року і 2018 років, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" за окремі період 2016 року і 2017 року років.

Проте, зазначені документи не розкривають у повній мірі сутність наданих послуги, їх кількість та зміст.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у вересні та листопаді 2016 року представником ТОВ "ВД ГРАНДЕ" (як замовником), в особі директора Гірника І.І., та представниками ТОВ "Сайленс Прайм" (в особі директора Мельника В.С.), ТОВ "Манторг" (в особі директора Івахненка О.С.) і ТОВ "Юнівест-Інвест" (в особі директора Ілясової В.С.), - як підрядниками були підписані однотипні за змістом акти про прийняття-передачі виконання робіт від 12 вересня 2016 року, 30 вересня 2016 року і 30 листопада 2016 року. В цих актах зафіксовано, що ТОВ "Манторг", ТОВ "Сайленс Прайм" і ТОВ "Юнівест-Інвест" виконали та передали наступні роботи: вантажно-розвантажувальні роботи; відбір, сортування та упаковку товару; стікерування товару; палетування товару.

При цьому, як було вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені акти не містять відомостей щодо форм та/або реквізитів угод (договорів), в рамках яких сторонами були складені дані акти прийняття-передачі результатів виконаних робіт.

Крім іншого, зі змісту наявних у справі копій платіжних доручень і банківських виписок вбачається, що ТОВ "ВД ГРАНДЕ" здійснило перерахування на користь зазначених товариств безготівкових коштів (а саме, всього: 18 973,20 грн. з ПДВ - ТОВ "Манторг", 70 125 грн. з ПДВ - ТОВ "Сайленс Прайм", 238 767 грн. з ПДВ - ТОВ "Юнівест-Інвест") в якості оплати послуг за перепродажну підготовку товару згідно рахунків № 24 від 30 вересня 2016 року, № 19 від 12 вересня 2016 року, № 96 від 30 листопада 2016 року. Водночас оригінали чи належним чином засвідчені копії таких рахунків позивач не надав..

Здійснивши системний аналіз вказаних документів, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не підтверджено обставини проведення ТОВ "ВД ГРАНДЕ" повних розрахунків за результатами виконаних підрядних робіт та/або обліку в бухгалтерському обліку сум залишку кредиторської заборгованості перед підрядниками.

Крім того, судова колегія звертає увагу на наявні в матеріалах справи налані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснення щодо непричетності останніх до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Манторг", ТОВ "Сайленс Прайм" і ТОВ "Юнівест-Інвест".

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України, щодо вказаного суб`єкта, ГУ ДФС у м. Києві надано не було.

Разом з тим, згадані вище пояснення посадових осіб контрагентів ТОВ ВД Гранде , на переконання судової колегії, свідчать про наявність у контролюючого органу обґрунтованого сумніву щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами.

З урахуванням наведеного та відсутності у матеріалах справи жодних документальних доказів обліку позивачем вартості підрядних робіт як витрат з передпродажної підготовки товарів у складі собівартості таких товарів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про завищення ТОВ ВД Гранде податкового кредиту з податку на додану вартість за звітні періоди вересень і листопад 2016 року по господарських операціях з ТОВ "Манторг", ТОВ "Сайленс Прайм" і ТОВ "Юнівест-Інвест" та відповідно відсутності правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2018 року № 0000511401.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВД Гранде" - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді А.Б. Парінов

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 23 грудня 2019 року.