Рішення

від 24.09.2019 по справі 580/2086/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року справа № 580/2086/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, оформлене наказом від 19.04.2019 №23-1215/14- 19-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городшценського району Черкаської області за межами населеного пункту;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського Черкаської області за межами населеного пункту;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надати звіт про виконання судового рішення не пізніше 30 днів з дня набрання рішення законної сили.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач неодноразово відмовляв у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га.

Позивач надав на вимогу відповідача усі необхідні документи, які останній щоразу вимагав, натомість отримав рішення про відмову в наданні дозволу.

Позивач вважає, що викладені в рішенні відповідача підстави для відмови в наданні дозволу не передбачені вимогами закону, тому просить суд зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку відповідного проекту землеустрою.

Представник відповідача в письмовому відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, зазначивши, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є законним та обґрунтованим, оскільки рішенням Хлистунівської сільської ради від 16.10.2018 №43-10/7 відмовлено у погодженні надання земельної ділянки позивачу у власність.

Також відповідач звернув увагу, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.06.2019 №23-1860/14-19-СГ передано земельну ділянку, яка входить до масиву з кадастровим номером 71203888000:02:001:0914 бажану до відведення позивачем до комунальної власності Хлистунівської сільської ради.

На підставі наведеного відповідач вважає, що не має повноважень на розпорядження вказаною земельною ділянкою, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою від 11.04.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району.

Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області направлено запит до Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_2 В ОСОБА_3 В.

Листом від 18.04.2018 № 302 за підписом сільського голови та землевпорядника Хлистунівська сільська рада повідомила Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, що заперечує проти надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не є жителем с. Хлистунівка.

03.05.2018 позивачу листом № 1928/0/95-18 відповідача 1 надано відповідь про те, що вирішення порушеного позивачем питання не є можливим, оскільки Хлистунівська сільська рада заперечує проти надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 .

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 у справі №2340/3684/18, визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо відмови, оформленої листом від 03.05.2018 №1928/0/95-18, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області за межами населеного пункту ОСОБА_1

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.04.2018 вх. К-3198/0/94-18, та прийняти рішення про надання або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городшценського району Черкаської області за межами населеного пункту.

На виконання рішення суду відповідач видав наказ від 19.04.2019 №23-1215/14-19-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою , яким за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.04.2018 відмовив йому в наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області за межами населеного пункту у зв`язку з відсутністю погодження Хлистунівської об`єднаної територіальної громади стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га у власність в адмінмежах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, п. а ч.3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом в ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч. 3 ст. 123 ЗК України, за якою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із наведених правових норм Земельного кодексу України вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Виходячи з аналізу вказаних законодавчих положень, суд приходить до висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, позивач, при зверненні до відповідача з заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, подав усі необхідні та належні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.

Земельним кодексом України передбачено механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови в цьому, а тому відповідач не мав право відмовляти позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність за наявності поданих та перевірених судом документів.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що із аналізу статей 118, 122 Земельного кодексу України вбачається, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розроблення проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою особі при дотриманні ним вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Згідно чинного правового регулювання земельних відносин у державі, право розпорядження землями сільськогосподарського призначення відбувається виключно на підставі норм Земельного кодексу України, а тому відповідач з підстав зазначених у наказі протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому суд відхиляє посилання представника відповідача на передачу наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.06.2019 №23-1860/14-19-СГ земельної ділянки, бажану до відведення позивачем до комунальної власності Хлистунівської сільської ради, оскільки ці правовідносини мали місце після видачі оскарженого наказу і жодним чином не впливають на його правомірність.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо обставин, які не покладені основу оскаржуваного наказу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, враховуючи, що відповідач не довів правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача вчинити певні дії суд зазначає, що в силу п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Повноваження суду щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення, прямо передбачені в ч. 3 ст. 245 КАС України.

В рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, в тому числі шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення.

При цьому, якщо відповідач втратив повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою бажаною до відведення, останній уповноважений прийняти рішення про відмову в наданні дозволу саме з цих підстав.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд враховує, що у відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З наведених норм процесуального закону слідує висновок, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду та використовується за умови наявності підстав вважати, що відповідачем свідомо вживаються заходи чи бездіяльність, спрямовані на невиконання рішення суду. Натомість позивач не зазначив доводів та міркувань щодо можливого невиконання рішення суду відповідачем.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат у цій частині відсутні.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем не надано до суду жодного доказу, тому зазначені витрати компенсації не підлягають.

Останній день строку вирішення спору припадає на 23.09.2019, однак враховуючи, що у період з 19.08.2019 по 23.09.2019 включно, головуючий у справі передував у відпустці, рішення суду прийнято на наступний за вказаною датою робочий день 24.09.2019 на підставі ч. 6 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України згідно вимог якої, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, оформлене наказом від 19.04.2019 №23-1215/14- 19-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городшценського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, код ЄДРПОУ 39765890) повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського Черкаської області за межами населеного пункту.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко