Постанова

від 21.12.2019 по справі 580/2086/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2086/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

В.В. Гаращенко

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Федотова І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, оформлене наказом від 19.04.2019 року №23-1215/14-19-СГ про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городшценського району Черкаської області за межами населеного пункту; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського Черкаської області за межами населеного пункту; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надати звіт про виконання судового рішення не пізніше 30 днів з дня набрання рішення законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неодноразово відмовляв у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га. Позивач надав на вимогу відповідача усі необхідні документи, які останній щоразу вимагав, натомість отримав рішення про відмову в наданні дозволу. Наголошує, що викладені в рішенні відповідача підстави для відмови в наданні дозволу не передбачені вимогами закону.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, оформлене наказом від 19.04.2019 №23-1215/14-19-СГ про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городшценського району Черкаської області за межами населеного пункту; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути питання про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського Черкаської області за межами населеного пункту. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що для забезпечення ефективного поновлення прав позивача необхідно залучити співвідповідачем Хлистунівську сільську раду та зобов`язати її надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою від 11.04.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району.

Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області направлено запит до Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою позивачу.

Листом від 18.04.2018 року № 302 за підписом сільського голови та землевпорядника Хлистунівська сільська рада повідомила Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, що заперечує проти надання дозволу на розроблення документації із землеустрою позивачу у зв`язку з тим, що він не є жителем с. Хлистунівка.

03.05.2018 року позивачу листом № 1928/0/95-18 надано відповідь про те, що вирішення порушеного позивачем питання не є можливим, оскільки Хлистунівська сільська рада заперечує проти надання дозволу на розроблення документації із землеустрою позивачу.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 року у справі №2340/3684/18, визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо відмови, оформленої листом від 03.05.2018 року №1928/0/95-18, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області за межами населеного пункту позивачу.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області розглянути заяву позивача від 11.04.2018 року вх. К-3198/0/94-18, та прийняти рішення про надання або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городшценського району Черкаської області за межами населеного пункту.

На виконання рішення суду відповідач видав наказ від 19.04.2019 року №23-1215/14-19-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою , яким за результатами повторного розгляду заяви позивача від 11.04.2018 року відмовив йому в наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області за межами населеного пункту у зв`язку з відсутністю погодження Хлистунівської об`єднаної територіальної громади стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га у власність в адмінмежах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області.

Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача та з метою захисту своїх соціальних прав та гарантій, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність відмови відповідача, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України ).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Водночас, згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому, документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач при зверненні до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, подав всі необхідні та належні документи, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 27 березня 2018 у справі №463/3375/15-а.

Таким чином, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Виходячи з аналізу вищевказаних законодавчих положень у їх системному зв`язку, колегія суддів дійшла висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та скасування відповідного наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 19.04.2019 року №23-1215/14-19-СГ, з огляду на те, що підстави для відмови, передбачені статтею 118 ЗК України були відсутні.

В той же час, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою та встановлення судового контролю за виконанням вказаного рішення в порядку ст. 382 КАС України, колегія суддів зазначає, що у даному випадку відсутні правові підстави для такого зобов`язання, оскільки 17.07.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 71203888000:02:001:0914 зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та є комунальною власність Хлистунівської сільської ради, а тому повноваження щодо розпорядження вказаною ділянкою у Головного управління відсутні.

Апелянт в свою чергу вказує, що ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, тому ефективним засобом для належного захисту його прав є залучення співвідповідачем Хлистунівської сільської ради та зобов`язання Хлистунівської сільської ради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Так, як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18 червня 2019 року було передано у комунальну власність Хлистунівській сільській раді ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1194,4379 га згідно з актом приймання-передачі (а.с. 88).

Станом на 23.07.2019 року земельна ділянка з кадастровим номером 71203888000:02:001:0914 зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та є комунальною власністю Хлистунівської сільської ради (а.с. 94).

Таким чином, з 18.07.2019 року повноваження щодо розпорядження вказаною ділянкою у Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області відсутні, оскільки розпорядження землями територіальних громад на підставі ст. 12 Земельного кодексу України є повноваженнями сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Апелянт просить апеляційний суд залучити співвідповідачем Хлистунівську сільську раду та зобов`язати її надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

За змістом частини третьої статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Неналежність сторони повинна визначатися на час подання позову. Відповідач - це особа, яку позивач вважає порушником його права. Спосіб захисту порушеного права обирає позивач. Неможливість виконання судового рішення не свідчить про неналежність відповідача. Якщо під час розгляду справи відбулися зміни у спірних правовідносинах, внаслідок яких обраний спосіб захисту стає неефективним, позивач вправі змінити спосіб захисту, але не може змінити відповідача як неналежного.

Положеннями ч. 7 ст. 48 КАС України передбачено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Тобто, норми КАС України не передбачають вирішення питання щодо заміни неналежного відповідача на стадії апеляційного провадження.

Як вже було зазначено вище, згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Колегія суддів наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Хлистунівської сільської ради із відповідною заявою у порядку статті 118 Земельного кодексу України, оскільки з 18.07.2019 бажана земельна ділянка є комунальною власність Хлистунівської сільської ради.

Так, заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області за межами населеного пункту була подана тільки до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України №21-1115во10 від 10 квітня 2012 року, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Отже, під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, позивач повинен зазначити, які саме його права або законні інтереси на момент звернення до суду порушено рішенням та діями суб`єкта владних повноважень (аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/30785/13 від 01 жовтня 2013 року).

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечатьКонституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

При цьому особа на власний розсуд визначає чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки саме цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.

Поряд з цим, згідно з рішенням Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 9901/414/18, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому, захист прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто, передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Так, в апеляційній скарзі позивач просить залучити співвідповідачем Хлистунівську сільську раду та зобов`язати Хлистунівську сільську раду надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського Черкаської області за межами населеного пункту.

Однак, позивач не надає жодних доказів звернення у встановленому законом порядку до Хлистунівської сільської ради для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

До того ж, спірне рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, оформлене наказом від 19.04.2019 року №23-1215/14-19-СГ прийняте в період перебування земельної ділянки у державній власності, розпорядження якими здійснювало саме Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Відтак, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для залучення співвідповідачем та зобов`язання Хлистунівської сільської ради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського Черкаської області за межами населеного пункту, з огляду на те, що позивач не звертався до Хлистунівської сільської ради із відповідною заявою у порядку, встановленому Земельним кодексом, та не отримував рішення за наслідком розгляду відповідної заяви.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя І.В. Федотов