Постанова

від 25.09.2019 по справі 520/4452/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 р. м. Харків Справа № 520/4452/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Гуцала М.І.,

Суддів: Донець Л.О. , Сіренко О.І. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д. (повний текст складено 24.06.19) по справі № 520/4452/19

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради

про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, ЄДРПОУ 03196593, пр-т Науки, 17-А, м. Харків, щодо не виконання вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", порушення права та припинення належних виплат і їх не відновлення за поданою заявою, а саме: щомісячної компенсації вартості продуктів харчування встановлених для громадян, віднесених до категорії 1 осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи з розрахунку 393,01 грн. згідно розміру грошової компенсації вартості продуктів харчування на 2018 рік, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 23.01.18р №75, за вересень, жовтень, листопад і грудень 2018 року та не відновлення з січня 2019 року виплати вказаної компенсації згідно встановлених норм і не здійснення її виплати за січень, лютий, березень, квітень і травень 2019 року; щорічної допомоги на оздоровлення за 2018 та 2019 рр; надання щорічної путівки на санаторно-курортне лікування за 2018 рік та не взяття на облік для забезпечення санаторію курортного лікування у 2019 році; невиплати компенсації на транспортне обслуговування; не проведення службового розслідування щодо фактів грубого порушення конституційних прав особи (людини і громадянина) посадовими особами управління;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, ЄДРПОУ 03196593, пр-т Науки, 17-А, м. Харків, виконати вимоги Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відновити порушуване право та здійснити належні виплати, а саме: щомісячної компенсації вартості продуктів харчування встановлених для громадян, віднесених до категорії 1 осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи з розрахунку 393,01 грн. згідно розміру грошової компенсації вартості продуктів харчування на 2018 рік, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 23.01.2018 № 75, за вересень, жовтень, листопад і грудень 2018 року та не відновлення з січня 2019 року виплати вказаної компенсації згідно встановлених норм і не здійснення її виплати за січень, лютий, березень, квітень і травень 2019 року; щорічної допомоги на оздоровлення за 2018 та 2019 рр; надання щорічної путівки на санаторно-курортне лікування за 2018 рік та не взяття на облік для забезпечення санаторію курортного лікування у 2019 році; невиплати компенсації на транспортне обслуговування; не проведення службового розслідування щодо фактів грубого порушення конституційних прав особи (людини і громадянина) посадовими особами управління;

- стягнути з правління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради 20000 грн. завданої моральної шкоди;

- допустити негайне виконання рішення суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідачем протиправно допущено припинення належних виплат і їх не відновлення за поданою заявою, а саме: щомісячної компенсації вартості продуктів харчування встановлених для громадян, віднесених до категорії 1 осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи з розрахунку 393,01 грн. згідно розміру грошової компенсації вартості продуктів харчування на 2018 рік, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 23.01.2018 №75, за вересень, жовтень, листопад і грудень 2018 року та не відновлення з січня 2019 року виплати вказаної компенсації згідно встановлених норм і не здійснення її виплати за січень, лютий, березень, квітень і травень 2019 року; щорічної допомоги на оздоровлення за 2018 та 2019 рр; надання щорічної путівки на санаторно-курортне лікування за 2018 рік та не взяття на облік для забезпечення санаторію курортного лікування у 2019 році; невиплати компенсації на транспортне обслуговування; не проведення службового розслідування щодо фактів грубого порушення конституційних прав особи (людини і громадянина) посадовими особами управління.

Відповідачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 про призначення справи до розгляду, справа була розглянута колегією суддів в порядку письмового провадження. З врахуванням вимог ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення є дата складання його повного тексту. Повний текст постанови суд апеляційної інстанції складає з дотриманням строків, визначених ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З часу постановлення на облік, протягом всього періоду позивач отримував передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пільги та компенсації, зокрема щорічну допомогу на оздоровлення, щомісячну компенсацію вартості продуктів харчування, щорічну путівку на санаторно - курортне лікування, що не заперечується відповідачем.

Як зазначає позивач, з вересня 2018 року посадовими особами Управлінням соціального захисту населення позивачу припинено/скасовано гарантовані та передбачені вказаним Законом пільги та компенсації.

05.02.2019 позивачем подано заяву про відновлення порушуваного права, відновлення виплати соціальних гарантій і компенсацій, надання роз`яснення, підстав їх припинення та відповідних належних розпорядчих документів щодо припинення виплат.

Листом від 19.02.2019 № Т-1-135/0/309-19.02-39 Управління, з посиланням на постанову КМУ від 20.09.2005 №936 та на судове рішення, на підставі якого позивача знято з реєстрації 29.01.2016, повідомило, що були призупинені всі види компенсаційних виплат до з`ясування місця фактичного проживання перебування. Після підтвердження місця реєстрації, всі компенсаційні виплати відповідач обіцяв відновити.

Крім того, 18.02.2016 Управлінням було отримано довідку адресно-довідкового підрозділу Управління Державної міграційної служби України в Харківській області про зняття з реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1 (копія додається).

На цій підставі Управлінням 29.01.2016 було виключено позивача з ЄДАРП та прийнято розпорядження від 25.01.2016 № о/р700256п/в204 про призупинення позивачу з 01.03.2016 виплати компенсацій.

У червні 2016 року позивач звернулася до Управління з заявою про поновлення компенсацій та посилаючись на рішення апеляційного суду Харківської області від 29.10.2015 по справі № 638/11394/13-ц, яким рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.05.2015 скасоване в частині зобов`язання Дзержинського районного відділу у м. Харкові Головного Управління державної міграційної служби України в Харківській області зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1 , вказала, що знята з реєстрації незаконно, та реєстрацію буде поновлено на підставі вказаного рішення апеляційного суду.

В зв`язку з цим, рішенням начальника Управління від 25.07.2016 позивачу було поновлено компенсацію витрат на продукти харчування з 01.03.2016.

Проте, 22.07.2018 до Управління звернувся громадянин ОСОБА_2 (колишній чоловік ОСОБА_1 ) та пояснив, що є єдиним власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , його колишня дружина фактично не проживає та не зареєстрована за вказаною адресою, а тому така адреса для одержання компенсацій в Управлінні праці та соціального населення використовується безпідставно.

З наданих ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ухвали Апеляційного суду Харківської області від 29.10.2015 по справі № 638/11394/13-ц, довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, вбачалося, що позивач втратила право користування житловим приміщенням та знята з реєстрації місця проживання на підставі судового рішення.

На цій підставі розпорядженням відповідача від 27.07.2018 № о/р 700256п/в204 виплату компенсацій позивачу було призупинено з 01.08.2018 до з`ясування дійсної адреси прописки (проживання).

10.08.2018 позивачу направлено повідомлення про тимчасове призупинення компенсацій до з`ясування адреси реєстрації та запропоновано підтвердити фактичне місце проживання у Шевченківському районі для поновлення виплат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що покладений на позивача чинним законодавством обов`язок щодо звернення до відповідача із зазначенням нової адреси місця постійного проживання не виконано, з огляду на що відповідачем правомірно прийнято рішення про припинення належних виплат і їх не відновлення за поданою заявою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (Далі - Закон).

Відповідно до ст. 9 Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) особи, які постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесена до категорії 1, інвалід 2 групи.

Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 1 визначені ст. 20 Закону.

Статтею 48 Закону передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач користувалася, зокрема, компенсаціями передбаченими статтями 20 та 48 Закону, а саме:

- п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону - позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування чи одержання за їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні;

- п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону - забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов`язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я;

- п. 19 ч. 1 ст. 20 Закону - безплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків;

- ч. З ст. 48 Закону - щорічна допомога на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).

Згідно п. 4 Порядку виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад далі - уповноважений орган) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян, у тому числі пенсіонерів, працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших органів, громадянам, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи.

Відповідно до п. 3 Порядку органи соціального захисту населення, що проводять нарахування та виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", звіряють у разі потреби отриману від громадян інформацію щодо правомірності нарахування компенсаційних виплат з відділами персоніфікованого обліку згідно з Єдиним автоматизованим реєстром осіб, які мають право на пільги.

Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 (далі - Положення про ЄДАРП).

Згідно п. 2 Положення про ЄДАРП До Реєстру вноситься така інформація: про пільговиків - прізвище, ім`я, по батькові, число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають про це відмітку в паспорті), адреса зареєстрованого місця проживання (за рішенням комісій, утворених місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до пункту 5 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 - адреса фактичного місця проживання), склад сім`ї, характеристика житла, реквізити паспорта громадянина України та документа, що підтверджує право на пільги, а також категорія пільговика, перелік пільг, на які він має право, інформація про те, якими пільгами фактично користується.

Позивача було внесено до ЄДАРП за адресою зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 .

У відповідності до пункту 7 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117, у разі зміни місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, яку обслуговує уповноважений орган, пільговик або його законний представник повинен повідомити його про це письмово. У разі зміни місця проживання поза межами адміністративно-територіальної одиниці пільговик знімається з обліку в уповноваженому органі за попереднім місцем проживання та стає на облік за новим місцем проживання. Уповноважені органи за попереднім місцем проживання пільговика закривають його персональну облікову картку та видають пільговику довідку про зняття з обліку, а за новим місцем проживання відкривають нову облікову картку з дати реєстрації пільговика.

Оскільки Управлінням було отримано не лише довідку адресно-довідкового підрозділу Управління Державної міграційної служби України в Харківській області про зняття з реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1 , але й відомості про відсутність її проживання та такою адресою, відповідачем було правомірно прийнято рішення про призупинення позивачу виплати компенсаційних сум.

Також є необгрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, що відповідачу була відома нова адреса за якою проживає ОСОБА_1 колегія суддів вважає безпідставними, у зв`язку з тим, що вона не виконала вимоги п. 7 Положення про ЄДАРП та не повідомила відповідача письмово про зміну місця реєстрації чи місця фактичного мешкання. При цьому враховується та обставина, що позивач не зверталася з відповідними заявами на підтвердження свого фактичного проживання без реєстрації у Шевченківському районі м. Харкова з метою отримання відповідних рішень комісій, утворених місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до пункту 5 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995.

Доводи апеляційної скарги про звернення до відповідача з заявою від 05.02.2019, в якій було зазначено як адресу реєстрації у АДРЕСА_1 , так і адресу фактичного місця проживання по АДРЕСА_3 , не можуть бути визнані належним доказом виконання покладених на позивача Порядком та Положенням про ЄДАРП обов`язків повідомлення про зміну свого місця реєстрації чи проживання.

Як вбачається зі змісту такої заяви (а.с. 11), позивач прохав відновити виплату належних їх виплат, посилаючись на норми Конституції та діючого законодавства України без надання будь-якого підтвердження свого фактичного постійного проживання в межах Шевченківського району. Заява не містить жодних пояснень щодо стверджень про свою реєстрацію саме у кв. АДРЕСА_1 та місцю свого фактичного проживання у кв. АДРЕСА_3 . Відмітка в заяві про адресу мешкання не є достатнім доказом такого постійного проживання позивача з 01.08.2018, а лише свідчить про адресу, за якою заявник бажає здійснювати листування.

В той же час необхідно відмітити, що позивач не позбавлений права на звернення до відповідача з заявою про відновлення зупинених виплат ( з 01.08.2018), надавши відповідні докази свого фактичного постійного проживання з цього часу у межах адміністративно-територіальної одиниці Шевченківського району Харківської міської ради, відповідно до вимог п. 7 Положення про ЄДАРП.

Посилання позивача на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29.10.2015 по справі № 638/11394/13-ц щодо встановлених обставин її проживання разом зі своїми батьками, за якими вона здійснює догляд, не може бути визнано належним підтвердженням існування таких обставин станом на момент прийняття оскарженого рішення в 2018 році.

Надані позивачем копії довідки, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення від 26.12.2013 за № 700256 про її перебування на обліку як отримувач компенсацій за інвалідом 1 групи ВВВ ОСОБА_3 , 1925 р.н., довіреностей від 14.12.2006 на користування майном своїх батьків, теж не може посвідчувати наявність у відповідача належних відомостей про фактичне проживання позивача у 2018 році.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є не обґрунтованими, оскільки фактичні обставини справи свідчать про відповідність дій відповідача вимогам діючого на час спірних правовідносин сторін законодавства. Позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував неправомірність дій відповідача з призупинення компенсаційних виплат до підтвердження позивачем обставин постійного (а не тимчасового чи періодичного) фактичного проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці Шевченківського району Харківської міської ради.

Зважаючи на вищевикладені висновки безпідставності заявлених позовних вимог, приписи ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 по справі № 520/4452/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 25.09.2019.