Постанова

від 18.09.2019 по справі 0840/3095/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2019 року м. Дніпросправа № 0840/3095/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Управління з питань транспортного забезпечення та зв`язку Запорізької міської ради в інтересах Комунального підприємства МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЗАПОРІЖЖЯ

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року (головуючий суддя - Калашник Ю.В.) про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі

за позовом Управління з питань транспортного забезпечення та зв`язку Запорізької міської ради в інтересах Комунального підприємства МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЗАПОРІЖЖЯ

до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Маслова Максима Сергійовича

про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Управління з питань транспортного забезпечення та зв`язку Запорізької міської ради в інтересах Комунального підприємства МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЗАПОРІЖЖЯ (далі - Позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області (далі - Відповідач-1), Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Маслова Максима Сергійовича (далі - Відповідач-2), в якому просило:

1) визнати протиправними дії Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо проведення позапланової перевірки дотримання комунальним підприємством МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЗАПОРІЖЖЯ вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті Капітальний ремонт злітно-посадкової смуги (ШЗПС) міжнародного аеропорту в м. Запоріжжя, вул. Блакитна, буд.4 за період з 21 липня 2017 року по 03 серпня 2017 року;

2) визнати протиправними дії головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Маслова Максима Сергійовича щодо складання:

- протоколу про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07 серпня 2017 року, складеного стосовно комунального підприємства МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЗАПОРІЖЖЯ ;

- припису № 34 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних стандартів, норм і правил від 07.08.2017, виданого комунальному підприємству МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЗАПОРІЖЖЯ ;

- постанови № 33/1008-23.2/2560 від 17 серпня 2017 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на комунальне підприємство МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЗАПОРІЖЖЯ ;

3) визнати протиправною та скасувати постанову № 33/1008-23.2/2560 від 17.08.2017 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на комунальне підприємство МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЗАПОРІЖЖЯ .

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року адміністративний позов залишено без розгляду (а.с.66-67, т.2).

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що Позивачем пропущений встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України строк щодо оскарження дій та рішень Відповідача, а також пропущений спеціальний 15-денний строк для оскарження постанови №33/1008-23.2/2560 від 17.08.2017 року.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Управління з питань транспортного забезпечення та зв`язку Запорізької міської ради в інтересах Комунального підприємства МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЗАПОРІЖЖЯ оскаржило її в апеляційному порядку.

Заявник апеляційної скарги, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що критичне ставлення суду першої інстанції до того факту, що Управління могло дізнатись та дізналось про порушення прав територіальної громади міста Запоріжжя лише 07 серпня 2018 року є наслідком нез`ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно змісту апеляційної скарги суд першої інстанції необґрунтовано визнав встановленим, що непоінформованість Управління про порушення прав Позивача не є поважною причиною. Відповідачем не доведено, що Управління могло знати про неправомірність дій Відповідача.

Відповідачами надано єдиний відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, зазначено, що постанову про накладення може бути оскаржено у визначені законодавством строки виключно суб`єктом містобудування щодо якої її винесено. Також Відповідачі вказують, що строк на оскарження їх дій, визначених у позовній заяві, сплив ще у лютому 2018 року.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник Відповідачів у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин 1,2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Також частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 5 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України , п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачем пропущений встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України строк щодо оскарження дій та рішень Відповідача, а також пропущений спеціальний 15-денний строк для оскарження постанови № 33/1008-23.2/2560 від 17.08.2017 року, що стало підставою для залишення адміністративного позову без розгляду.

Зазначений висновок суду підтверджується матеріалами справи, відповідає вищевказаним нормам процесуального права та висновкам, викладеним у судовій практиці Європейського суду з прав людини і не спростовується доводами апеляційної скарги.

Стосовно посилань апеляційної скарги на те, що Управління з питань транспортного забезпечення та зв`язку Запорізької міської ради дізналось про порушення прав територіальної громади міста Запоріжжя лише 07 серпня 2018 року, необхідно зазначити, що Позивач, як юридична особа, особисто набуває та здійснює свої права і обов`язки, тобто є самостійним учасником спірних правовідносин, з огляду на що у питанні перебігу строку звернення до суду має значення лише момент того, коли саме Позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З огляду на зазначене, відповідні доводи апеляційної скарги не мають юридичного значення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду було об`єктивно, повно, всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для вирішення вказаного питання, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, ухвала суду першої інстанції у даній справі від 26 червня 2019 року прийнята без порушення норм матеріального та процесуального права, і тому підлягає залишенню без змін.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та не можуть бути підставою для скасування відповідного рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 312, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління з питань транспортного забезпечення та зв`язку Запорізької міської ради в інтересах Комунального підприємства МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЗАПОРІЖЖЯ - залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року по справі №0840/3095/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 25 вересня 2019 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова