Постанова

від 24.09.2019 по справі 346/579/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/5933/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.04.2019 року (рішення ухвалене о 11:20 хв. у м. Івано-Франківського судом у складі головуючого судді Беркещук Б.Б., повний текст рішення складено 24.04.2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель, заступника начальника управління - начальника відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Семчука Руслана Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель, заступника начальника управління - начальника відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Семчука Руслана Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 31 січня 2018 року, старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, заступником начальника управління - начальником відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Семчуком Р.М. ухвалено Постанову про накладення адміністративного стягнення №04.1-23/63, якою його, позивача визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення за ст. 53-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 грн.. Вказує, що у постанові зазначено, що ним, позивачем ОСОБА_1 використовується частина земельної ділянки площею 0,1174 га із загальної площі 0,1661 га, для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 2620881002:51:001: 0004 , не за цільовим призначенням, та на зазначеній земельній ділянці ним здійснено будівництво деревинних споруд, порушено грунтовий покрив земельної ділянки шляхом виконання земельних робіт, робіт із благоустрою території, мощення території бруківкою. Порушенням заподіяно матеріальну шкоду внаслідок зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу із земельної ділянки площею 0,1174 га на суму 15919 грн. 83 коп. Просив позов задоволити.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.04.2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення від 31.01.2018 № 04.1-23/63 старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, заступника начальника управління - начальника відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Семчука Руслана Миколайовича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрито.

Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 січня 2018 року старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, заступником начальника управління - начальником відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Семчуком Русланом Миколайовичем складено протокол про адміністративне правопорушення № 04.1-22/53.

У протоколі зазначено, що старшим державним інспектором Семчуком при перевірці дотримання вимог земельного законодавства під час використання та надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства площею 0,1661 га (кадастровий номер 2620881002:51:001:0004), та площею 0,0800 га (кадастровий номер 2620881002:51:001:0003), які знаходяться в межах населеного пункту с. Бистрець присілок Довгі толоки Верховинського району встановлено, що 14 грудня 2017 року відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом- земельної ділянки № 04.1-18/205, частина земельної ділянки площею 0,1174 га із загальної площі 0,1661 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 2620881002:51:001:0004) використовується позивачем ОСОБА_1 , не за цільовим призначенням.

Так, на зазначеній земельній ділянці позивачем Кавацюком здійснено будівництво деревинних споруд, порушено грунтовий покрив земельної ділянки шляхом виконання земляних робіт, робіт із благоустрою території, мощення території бруківкою. Крім того, позивачем Кавацюком самовільно зайнято частину земельної ділянки площею 0,0615 га із загальної площі 0,0800 га з кадастровим номером 2620881002:51:001:0003 шляхом розміщення будівельних матеріалів.

Разом з тим, позивачем Кавацюком самовільно зайнято земельні ділянки загальною площею 0,0438 га сільськогосподарського призначення, комунальної власності - шляхом розміщення будівельних матеріалів.

Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ст. 53 КУпАП та п. ґ ч.1 ст.211 Земельного кодексу України.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що розглянувши вказаний протокол 31 січня 2018 року старший державний інспектор Семчук Р.М. ухвалив оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення №04.1-23/63, якою позивача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.

Як зазначено у постанові, позивачем ОСОБА_1 використовується частина земельної ділянки площею 0,1174 га із загальної площі 0,1661 га, для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 2620881002:51:001: 0004 , не за цільовим призначенням, та на зазначеній земельній ділянці Кавацюком здійснено будівництво деревинних споруд, порушено ґрунтовий покрив земельної ділянки шляхом виконання земляних робіт, робіт із благоустрою території, мощення території бруківкою. Порушенням заподіяно матеріальну шкоду внаслідок зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу із земельної ділянки площею 0,1174 га на суму 15919 грн. 83 коп.

Згідно ст.ст. 125,126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за порушення, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно ст. 53 КУпАП використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень - є адміністративним правопорушенням і тягне за собою відповідальність встановлену законом.

Згідно ст. 53-1 КУпАП, самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що у зазначеному протоколі та оскаржуваній постанові старший державний інспектор Семчук Р. вказує, що відповідальність за вчинене позивачем Кавацюком правопорушення, передбачена ст. 53 КУпАП (порушення правил використання земель), проте постановою позивача Кавацюка визнано винуватим за ст. 53-1 КУпАП (самовільне зайняття земельної ділянки). Зазначені порушення при оформленні та складанні протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення щодо позивача Кавацюка ставлять під сумнів правильність та законність їх складання.

Статтею 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Відповідно ст. 251 даного Кодексу, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, як вбачається з оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП, вона не містить даних про те, коли саме мало місце самовільне зайняття земельної ділянки позивачем, не надано доказів того, що позивач дійсно використовує дану земельну ділянку самовільно.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.04.2019 року у справі №346/579/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 25.09.2019р.