Постанова

від 24.09.2019 по справі 1.380.2019.000710

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/6782/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б.

за участі секретаря судового засідання Болюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОКЛАС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року у справі №1.380.2019.000710 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОКЛАС до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправнимии і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКОКЛАС 14.02.2019 звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 18.10.2018 №№0017161411, 0017171411. В обґрунтування позовних вимог вказує, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки містять відомості про виявлені порушення, факт існування яких не підтверджений належними доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Позивач зазначає, що ним ввезено на митну територію України товар, оформлений за митною декларацією від 31.07.2017 №UA209140/2017/134531 в режимі ІМ 40 Трактор для сільського господарства колісний FENDT 933 Vario, рік виробництва 2008, бувший у використанні, без пакування, маркування виробника , країна походження: DE (Німеччина) . Митне оформлення товару за даною митною декларацією проводилось за кодом преференції 410 Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС , із застосуванням преференційної ставки ввізного мита - 6,7 %, підстава - надана при митному оформленні товару фактура від 06.07.2017 №FV 108/2017, видана продавцем Roltoma Tomasz Stypulkowski (NIP 7221502608) та сертифікат EUR.l №PL/MF/AK 0141765, виданий Регіональним офісом адміністрації доходів у м. Білосток 01.07.2017. Крім цього, при митному оформленні товарів позивачем було подано компетентним органам української сторони усі без виключення необхідні документи, в тому числі документи, що підтверджують країну походження товару, такі ж документи було подано експортером до митного органу Республіки Польща для отримання сертифікату походження товару. На момент митного оформлення жодних сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи країну походження товару, не виникало. На думку позивача, сертифікат про походження товару є тим документом, який підтверджує верифікацію отриманого товару щодо країни походження. Також зазначає, що оскільки позивач подавав всі необхідні документи, що підтверджують походження товару, то висновки акта перевірки контролюючого органу щодо заниження позивачем податкового зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 63444,86 грн та заниження бази оподаткування податку на додану вартість на загальну суму 12 688,98 грн не підтверджені належними та допустимими доказами та є необґрунтованими.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року у справі №1.380.2019.000710 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на обставини, викладені в позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Крім того, представником відповідача з посиланням на припинення юридичної особи Головного управління ДФС у Львівській області шляхом реорганізації у вигляді перетворення на Головне управління ДПС у Львівській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби заявлено клопотання про заміну сторони відповідача правонаступником.

Відтак, з урахуванням положень статті 52 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне замінити відповідача його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКОКЛАС зареєстроване як юридична особа 19.04.2005 Управлінням державної реєстрації юридичного управління Львівської міської ради за №14151020000004485, код ЄДРПОУ 33532976, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та є платником єдиного внеску. Позивач взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 28.04.2005 за № 33532976, перебуває на обліку в Залізничній ОДПІ ГУДФС у Львівській області. ТОВ ЕКОКЛАС взято на облік як суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності Львівською митницею ДФС, облікова картка №209/20158/560 від 13.01.2018, облік в митних органах розпочато з 28.02.2018.

07.06.2017 між ТОВ ЕКОКЛАС (Україна) (надалі - Покупець) та компанією Roltoma Tomasz Stypulkowski Kobylin-Borzymy (Польська Республіка) (надалі - Продавець), був укладений рахунок-фактура №FV108/2017, у межах якого на митну територію України було ввезено товар - трактор для сільського господарства колісний FENDT 933 Vario, рік виробництва 2008, бувший у використанні, без пакування, маркування виробника , країна походження: DE Німеччина.

Вищевказаний транспортний засіб був ввезений на митну територію України. Митне оформлення товару на умовах вільної торгівлі в рамках Угоди проведено за митною декларацією від 31.07.2017 №UA209140/2017/134531.

Митне оформлення товару за даною митною декларацією проводилось за кодом преференції 410 Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС , із застосуванням преференційної ставки ввізного мита - 6,7 %. Підстава - надана при митному оформленні товару фактура від 06.07.2017 №FV 108/2017, видана продавцем Roltoma Tomasz Stypulkowski (NIP 7221502608) та сертифікат EUR.l № PL/MF/AK 0141765, виданий Регіональним офісом адміністрації доходів у м. Білосток 01.07.2017.

Львівська митниця ДФС 20.07.2017 відповідно до частини першої статті 33 Угоди та частини першої статті 45 Митного кодексу України звернулась з листом №2552/8/13-70-19 до Державної фіскальної служби України з проханням про проведення перевірки сертифікату з переміщенням форми EUR.l від 01.07.2017 №PL/MF/AK 0141765, поданого при митному оформленні товарів за митною декларацією від 31.07.2017 №UA209140/2017/134531.

Державна фіскальна служба України за зверненням Львівської митниці від 20.07.2017 №2552/8/13-70-19 в частині перевірки сертифікату з перевезення форми EUR.1 №PL/MF/AK 0141765, скерувала такий на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польща.

У відповідь на вказане звернення, уповноважений орган Республіки Польща листами від 24.08.2018 №2001-ІОС.4331.6.2018 підтвердив автентичність походження вищевказаних доказів. Однак зазначив, що ввезена позивачем за сертифікатом EUR.1 №PL/MF/AK 0141765 не відповідає вимогам, щоб її вважати такою, яка походить з Європейського Союзу згідно з визначенням в абзаці (b) параграфа 1 статті 2 Протоколу 1 Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва , який є додатком до Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом.

Листом від 13.09.2018 №2834/7/99-99-19-04-03-17 Державна фіскальна служба України надала відповідь на згадуваний вище запит Львівській митниці ДФС щодо результатів перевірки сертифікату з переміщенням форми EUR.l від 01.07.2017 №PL/MF/AK 0141765, згідно з якого убачається, що ОСОБА_1 митниця на їх запит щодо походження товару, який ввозився на підставі сертифікату з перевезення товару форми ЕUR.l від 01.07.2017 №PL/MF/AK 0141765, повідомила, що преференційне походження вказаного товару відповідно до умов Угоди не підтверджено.

У період з 26.09.2018 по 27.09.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Львівській області на підставі наказу від 24.09.2018 №5429 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ ЕКОКЛАС щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів відповідно до митної декларації від 31.07.2017 №UA209140/2017/134531, за результатами якої складено акт від 01.10.2018 №2426/13-01-14-11/33532976.

У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем: вимог статті 43, частини першої статті 257, статті 280 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 50755,89 грн; пункту 190.1 статті 190 ПК України щодо заниження бази оподаткування податку на додану вартість на загальну суму 10151,18 грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.10.2018: №0017171411 за платежем Мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на суму 63444,86грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 50755,89 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 12688,97 грн; №0017161411 за платежем Податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 20688,98грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 10151,18грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2537,80грн.

Позивач скористався можливістю досудового порядку вирішення спору та оскаржив податкові повідомлення-рішення у адміністративному порядку, однак скаргу платника не було задоволено.

Позивач не погодився з такими податковими повідомленнями-рішеннями та звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем доведено правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 41.1 статті 41 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (надалі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно з пунктом 41.3 статті 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Пунктом 54.4 статті 54 ПК України передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених п.54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Положеннями підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 54 МК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Положеннями пункту 1 частини третьої та шостої статті 345 МК України визначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз наведених правових норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордом України було допущено порушення законодавства України, а також орган доходів і зборів має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов`язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 серпня 2018 року у справі №821/751/17.

Абзацом 14 статті першої Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб`єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Відповідно до статті 74 МК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Згідно з частинами першою-третьою статті 36 МК України походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (не преференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (частина шоста статті 36 МК України).

Приписами частин четвертої, п`ятої статті 280 МК України визначено, що ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

За змістом пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Враховуючи вищевикладене, основною умовою для застосування пільгової ставки ввізного мита є підтвердження країни походження товару.

Відповідно до частини першої статті 43 МК України країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Частиною третьою статті 43 МК України визначено, що сертифікат про походження товару - це документ який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення.

Згідно з частиною п`ятою та шостою статті 43 МК України, засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями, а декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Відповідно до частини восьмої, дев`ятої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 44 МК України у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені МК України.

Згідно з частиною першою статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ ЕКОКЛАС ввезено на митну територію України товар, оформлений за митною декларацією від 31.07.2017 №UA209140/2017/134531 в режимі ІМ 40 Трактор для сільського господарства колісний FENDT 933 Vario, рік виробництва 2008, бувший у використанні, без пакування, маркування виробника , країна походження: DE (Німеччина) . Фактурна вартість товару 46000,00EUR.(згідно з встановленим НБУ курсом 1євро - 30,396394грн. на день митного оформлення - 1398234,12 грн.) Митна вартість - 1538057,54 грн. Ставка ввізного мита пільгова/повна 10% від митної вартості - 153805,75грн., однак ТОВ ЕКОКЛАС сплачено зменшене ввізне мито 6,7% згідно з Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом.

Законом України від 16.09.2014 №1678-VII Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) 21.03.2014 в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27.06.2014 в м. Брюсселі (далі - Угода про асоціацію з ЄС), яка набирає чинності в перший день другого місяця, що настає після дати здачі на зберігання до Генерального секретаріату Ради Європейського Союзу останньої ратифікаційної грамоти або останнього документа про затвердження Угоди.

Відповідно до пункту 1 статті 29 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію з ЄС кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди (далі - Графіки).

Згідно із пунктом 1 статті 2 Протоколу І щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію з ЄС (далі - Протокол І) з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до частини першої статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з ЄС, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи ЄС відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: 1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1; 2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс , надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Частиною першою та третьою статті 17 розділу 5 Протоколу І Угоди, сертифікат з перевезення товару EUR. 1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера. Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Відповідно до частини першої статті 29 розділу 5 Протоколу І Угоди, експортер, який подає заяву на отримання сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен зберігати документи, зазначені в статті 17(3) цього Протоколу, протягом щонайменше трьох років.

За приписами статті 32 Протоколу І митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Як передбачено статтею 33 Протоколу І, подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він була поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Якщо митні органи країни імпорту вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, вони повинні запропонувати імпортерові позбавитися товару з уживанням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відповідно до частин першої - третьої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

Львівська митниця ДФС 20.07.2017 відповідно до частини першої статті 33 Угоди та частини першої статті 45 МК України звернулась з листом №2552/8/13-70-19 до Державної фіскальної служби України з проханням про проведення перевірки сертифікату з переміщенням форми EUR.l від 01.07.2017 №PL/MF/AK 0141765, поданого при митному оформленні товарів за митною декларацією від 31.07.2017 №UA209140/2017/134531.

Державна фіскальна служба України за зверненням Львівської митниці від 20.07.2017 №2552/8/13-70-19 в частині перевірки сертифікатів з перевезення форми EUR.1 №PL/MF/AK 0141765, скерувала такі на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польща.

У відповідь на вказане звернення, уповноважений орган Республіки Польща листом від 24.08.2018 №2001-ІОС.4331.6.2018 повідомив про результати перевірки: Розслідування, проведене у Білостоку, показує, що зазначений документ дійсно видавався (є аутентичним, дійсним) але транспортний засіб, зазначений у сертифікаті, не відповідає вимогам, щоб вважати таким, який проходить з Європейського Союзу згідно з визначенням в абзаці (b) параграфа 1 статті 2 Протоколу 1 Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом.

Відтак, оскільки під час проведення перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 01.07.2017 № PL/MF/AK 0141765 встановлено, що такий виданий на товар Трактор для сільського господарства колісний FENDT 933 Vario, рік виробництва 2008, бувший у використанні, без пакування, маркування виробника , країна походження: DE (Німеччина) ,митне оформлення якого здійснено позивачем за МД від 31.07.2017 №UA209140/2017/134531, не відповідає визначенням в абзаці (b) параграфа 1 статті 2 Протоколу 1 Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, то такий товар не може вважатися таким, що походить з Європейського Союзу та не підлягав митному оформленню із застосуванням преференційної ставки ввізного мита - 6,7 %.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми чинного податкового законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи, викладені у апеляційній скарзі, за змістом ідентичні викладеним у позові, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

Також, доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішенні, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОКЛАС залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда О. Б. Заверуха Повне судове рішення складено 25 вересня 2019 року.