Постанова

від 17.09.2019 по справі 808/8898/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2019 року

Київ

справа №808/8898/15

касаційне провадження №К/9901/25866/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2016 (суддя Шара І.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2016 (головуючий суддя - Дурасова Ю.В., судді: Коршун А.О., Туркіна Л.П.) у справі №808/8898/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фамур Україна до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фамур Україна у грудні 2015 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати рішення від 17.11.2015 № 272 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Фамур Україна та зобов`язати внести до Реєстру платників податку на додану вартість зміни щодо скасування реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю Фамур Україна та внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Фамур Україна .

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 16.02.2016 позовні вимоги задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.08.2016 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2016 залишив без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Запорізька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області оскаржила їх у касаційному порядку.

На обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 184.2 статті 184 Податкового кодексу України, пункту 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300.

Зокрема, наголошує на тому, що у відповідності до підпункту ж пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України наявний у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є підставою для анулювання реєстрації платника податку.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю Фамур Україна 06.03.2012 зареєстроване Реєстраційною службою Ворошилівського районного управління юстиції у м. Донецьку як юридична особа.

Згідно зі свідоцтвом № 200045782 Товариство з обмеженою відповідальністю Фамур Україна з 01.06.2012 зареєстроване платником податку на додану вартість.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис від 18.06.2015 № 12661050005040867 про зміну адреси місцезнаходження: м . Донецьк, проспект Миру, 13, офіс 301 на таку адресу: м. Запоріжжя, вул. Чекістів, 27.

Запорізькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області 05.10.2015 прийнято рішення про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за адресою місцезнаходження за ф. 18-ОПП за № 75 та пред`явлено таке повідомлення державному реєстратору.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис від 16.11.2015 № 11031430008038190 про відсутність юридичної особи за адресою місцезнаходження, що слугувало підставою для прийняття відповідачем відповідно до підпункту ж пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України рішення від 17.11.2015 № 272 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Фамур Україна .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки про відсутність позивача за місцезнаходженням податковим органом зроблені за відсутності проведених заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до підпункту ж пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

У відповідності до частини другої статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 № 755-IV (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з абзацом 1 частини одинадцятої статті 19 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 № 755-IV (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) юридична особа зобов`язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до абзацу 2 частини дванадцятої статті 19 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 № 755-IV (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) у разі надходження (поштовим відправленням або в електронному вигляді в порядку взаємообміну) державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов`язаний надіслати поштовим відправленням протягом п`яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно з абзацом 1 частини чотирнадцятої статті 19 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 № 755-IV (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу ( z0671-13 ) державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

В абзаці 2 частини чотирнадцятої статті 19 цього Закону визначено: якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, зокрема про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, здійснюється за ініціативою державного реєстратора або органу доходів і зборів.

Підставами для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, зокрема про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, є ненадання юридичною особою державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційної картки у встановлений Законом строк або ненадання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй повідомлення державного реєстратора, що надсилається останнім у разі отримання від органу доходів і зборів повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, такої реєстраційної картки.

При цьому обов`язковою передумовою направлення органом доходів і зборів до державного реєстратора повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням є проведення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Так, з положень пунктів 12.2-12.5 розділу XII Встановлення місцезнаходження (місця проживання) платників податків Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300, вбачається, що підрозділами органу державної податкової служби при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов`язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з`ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов`язаних осіб.

У разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, направленого органом державної податкової служби, у зв`язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акта перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта.

Акт перевірки місцезнаходження платника податків або довідка про неможливість вручення документа платнику податків не складається працівниками органів державної податкової служби, якщо до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та нез`ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з`ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. № 18 - ОПП.

У підпунктах 3.1.1, 3.1.2 розділу ІІІ Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 17.05.2010 № 336 (чинним на час виникненні спірних правовідносин), визначено таке: щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з`ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з`ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІІ зазначеного Положення у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції (додаток 1).

Таким чином, підрозділ органу ДФС надсилає державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених абзацом другим частини чотирнадцятої статті 19 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 № 755-IV (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин), лише після здійснення передбачених у вищезгаданих підзаконних нормативно-правових актах заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 15.04.2014 у справі № 21-4а14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Червоний сердолік до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суди попередніх інстанції, застосовуючи наведені норми законодавства, зазначили, що відповідач не надав доказів тому, що ним вчинено передбачені у Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300, та Положенні про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 17.05.2010 № 336, заходи для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, а відтак у відповідача були відсутні передумови для направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Більше того, судами попередніх інстанцій встановлено, що місцезнаходження позивача за адресою: вул. Чекістів, б. 27, м. Запоріжжя підтверджується, зокрема, договором оренди нежитлового приміщення від 23.06.2015 № 43, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Фамур Україна та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , актами здачі-прийняття робіт надання послуг, рахунками за послуги телекомунікаційного зв`язку, доказами направлення електронних звітів до контролюючого органу, поясненнями допитаних судом першої інстанції свідків ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), які працюють в цьому ж приміщенні. Також згідно з показаннями вказаних осіб вхід до адміністративної будівлі є вільним, однак жодного разу представників податкового органу вони не бачили.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про протиправність рішення відповідача про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість та необхідність відновити порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю Фамур Україна шляхом внесення до Реєстру платників податку на додану вартість відповідних змін щодо відновлення такого статусу.

У спірній ситуації суди правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2016 у справі №808/8898/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк