Постанова

від 18.09.2019 по справі 338/383/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 338/383/19

Провадження № 22-ц/4808/1104/19

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л. М.

Суддя-доповідач Василишин

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.,

суддів: Матківського Р.Й., Максюти І.О.

секретаря Турів О.М.

за участю позивача ОСОБА_1

адвоката Бойчука Я.В.

представника відповідача Зінича Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_1 , поданою адвокатом Бойчуком Ярославом Васильовичем на рішення Богородчанського районного суду від 05 червня 2019 року у складі судді Битківського Л.М., ухвалене у смт. Богородчани, за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги Дзвиняцької сільської ради об`єднаної територіальної громади про поновлення на роботі та стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги Дзвиняцької сільської ради об`єднаної територіальної громади (далі - КНП Дзвиняцький ЦПМСД ) про поновлення на роботі та стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 22 березня 2018 року вона була переведена з посади сестри медичної зі стоматології амбулаторії загальної практики сімейної медицини с.Росільна на посаду сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії загальної практики сімейної медицини с.Росільна комунального закладу Центр первинної медико-санітарної допомоги закладу охорони здоров`я Дзвиняцької ОТГ .

Рішенням сесії Дзвиняцької сільської ради ОТГ №159-5/2018 від 29 травня 2018 року комунальний заклад Центр первинної медико-санітарної допомоги закладу охорони здоров`я Дзвиняцької ОТГ реорганізовано у комунальне некомерційне підприємство Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги Дзвиняцької сільської ради ОТГ. У зв`язку із змінами, внесеними до штатного розпису на 2019 рік підлягали скороченню три посади працівників середньої ланки: одна посада сестри медичної загальної практики сімейної медицини, одна посада акушерки та одна посада медичної сестри з фізіотерапії.

04 січня 2019 року вона була попереджена про скорочення і повідомлена про відсутність вакантних посад, які могли бути їй запропоновані. Наказом головного лікаря № 32-к від 21 березня 2019 року її було звільнено з посади сестри медичної загальної практики сімейної медицини відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки не було створено спеціальної комісії з метою визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі, не враховано її кваліфікацію, продуктивність праці, тривалий безперервний стаж роботи, інші переваги, не було ознайомлено з наявними вакансіями і не запропоновано іншої роботи.

Просила визнати незаконним та скасувати наказ КНП Дзвиняцький ЦПМСД №32-к від 21 березня 2019 року Про звільнення ОСОБА_1 , поновити її на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії загальної практики сімейної медицини с.Росільна КНП Дзвиняцький ЦПМСД , стягнути з КНП Дзвиняцький ЦПМСД на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11 723,50 грн. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 4 924,34 грн.

Рішенням Богородчанського районного суду від 05 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення представник ОСОБА_1 - Бойчук Я.В. посилається на порушення судом норм матеріального права.

Зазначає, що якщо і обговорювалося питання можливого скорочення працівників 24 грудня 2018 року, то письмове попередження про скорочення ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ряд інших працівників було вручено усім 04 січня 2019 року, тобто після обговорення питання можливого скорочення. Більше того, з тексту протоколу №12 оперативної наради від 24 грудня 2018 року видно, що жодним чином не обговорювалося питання переваг, визначених статтею 42 КЗпП де б було зазначено, що ОСОБА_5 має вищу кваліфікацію, оскільки вона за освітою фельдшер. Було проведено тільки голосування членів колективу, згідно голосування 8 з 12 членів колективу проголосували запропонувати 0,5 ставки у Росільнянській амбулаторії ОСОБА_5

Більше того, головний лікар Зінич Р.В. під час розгляду справи в суді першої інстанції вказав, що для визначення переважного права працівників залишитися на роботі, на підприємстві не утворювалася спеціальна комісія, і ці функції не покладалися на комісію з укладення колективного договору, яка постійно діє на підприємстві. Він сам навіть без голосування членів трудового колективу може визначити, хто з працівників має переважне право залишення на роботі.

Крім того, ОСОБА_5 була переведена наказом №19-к від 05 березня 2019 року на 0,5 ставки на посаду медичної сестри КНП Дзвиняцький ЦПМСД при Росільнянській амбулаторії на підставі заяви самої ОСОБА_5 про переведення.

Висновок місцевого суду про те, що ОСОБА_6 мала триваліший безперервний стаж роботи у КНП Дзвиняцький ЦПМСД є помилковим, оскільки як ОСОБА_5 так і ОСОБА_6 було переведено на дане підприємство в 2018 році, оскільки саме підприємство було утворено 01 червня 2018 року.

Вказує, що відповідач в суді першої інстанції під час розгляду справи не вказав жодних обставин, які б давали перевагу ОСОБА_6

ОСОБА_6 також була переведена наказом №18-к від 05 березня 2019 року на 0,5 ставки на посаду медичної сестри КНП Дзвиняцький ЦПМСД на підставі заяви самої ОСОБА_6 про переведення.

Зазначає, що серед долучених відповідачем до матеріалів справи документів є копія попередження про скорочення ОСОБА_7 від 04 січня 2019 року в якому запропоновано останній 0,5 штатної одиниці молодшої медичної сестри, копія заяви ОСОБА_7 про переведення від 05 березня 2019 року та копія наказу №16к від 05 березня 2019 року, що фактично спростовує висновок суду про те, що посада молодшої сестри, яку займає ОСОБА_7 не скорочувалася.

Крім того, ОСОБА_7 взагалі не має медичної освіти.

Вказує, що ОСОБА_1 на відміну від ОСОБА_8 має спеціальність медичної сестри і вищу категорію, тому посилання суду на те, що ОСОБА_8 має триваліший стаж роботи в даному випадку до уваги не може братися, оскільки при скороченні переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Вважає, що вакантні посади молодших медичних сестер разом із іншими вакантними посадами повинні були пропонуватися ОСОБА_1 , оскільки остання має освіту медичної сестри і вищу категорію.

Також вважає, що під час письмового попередження про скорочення ОСОБА_1 було допущено порушення статті 49-2 КЗпП України, оскільки її повідомили про відсутність вакантних посад, які могли бути їй запропоновані для працевлаштування на цьому підприємстві.

У зв`язку з вищенаведеним, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України сторонами не подавався.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник Бойчук Я .В. апеляційну скаргу підтримали з вищенаведених підстав.

Представник КНП Дзвиняцький ЦПМСД - Зінич Р.В. апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 проведено відповідно до вимог статей 42, 49-2 КЗпП України, тому відсутні підстави для її поновлення на роботі.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 23 березня 2018 року ОСОБА_1 працювала на посаді сестри медичної загальної практики-сімейної медицини амбулаторії загальної практики-сімейної медицини с. Росільна комунального закладу Центр первинної медико-санітарної допомоги закладу охорони здоров`я Дзвиняцької ОТГ , згідно розпорядження Дзвиняцької сільської ради ОТГ №520-к від 22 березня 2018 року (а.с. 10).

Як вбачається із запису №9 трудової книжки ОСОБА_1 рішенням сесії Дзвиняцької сільської ради ОТГ №159-5/2018 від 29 травня 2018 року комунальний заклад Центр первинної медико-санітарної допомоги закладу охорони здоров`я Дзвиняцької ОТГ реорганізовано у комунальне некомерційне підприємство Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги Дзвиняцької сільської ради ОТГ (а.с. 15-16).

Розпорядженням сільського голови Дзвиняцької сільської ради ОТГ №118/1-р від 21 грудня 2018 року затверджено штатну чисельність КНП Дзвиняцький ЦПМСД на 2019 рік в кількості 37,5 ставки (а.с. 33).

Наказом головного лікаря КНП Дзвиняцький ЦПМСД № 1 Про скорочення штату працівників від 02 січня 2019 року внесено зміни до штатного розпису КНП Дзвиняцький ЦПМСД з 05 березня 2019 року, а саме: в амбулаторії ЗПСМ с. Росільна скорочено 1 штатну одиницю сестри медичної ЗПСМ, штатну одиницю акушерки, штатну одиницю сестри медичної з фізіотерапії; в амбулаторії ЗПСМ с. Дзвиняч скорочено штатну одиницю акушерки, 0,5 штатної одиниці реєстратора медичного, 0,5 штатної одиниці сестри господині, штатну одиницю оператора по експлуатації водяних систем, 0,5 штатної одиниці медичної сестри ЗПСМ. Введено в амбулаторію ЗПСМ с. Росільна 0,5 штатної одиниці старшої медичної сестри, посаду оператора комп`ютерного набору, опалювача сезонного та тренера по плаванню (а.с. 40-41).

Згідно наказу головного лікаря КНП Дзвиняцький ЦПМСД № 2 Про внесення змін до штатного розпису від 02 січня 2019 року штатний розпис у новій редакції вводиться в дію з 05 березня 2019 року (а.с. 42).

Відповідно до штатного розпису КНП Дзвиняцький ЦПМСД на 2018 рік по амбулаторії ЗПСМ с.Росільна у штаті підприємства було 5 посад сестри медичної загальної практики сімейної медицини, а у штаті на 2019 рік - 4 такі посади (а.с. 34-35).

04 січня 2019 року ОСОБА_1 попереджено про скорочення штату працівників у зв`язку з недостатністю коштів для оплати праці у КНП Дзвиняцький ЦПМСД і повідомлено про відсутність вакантних посад, які могли б бути їй запропоновані (а.с. 11).

З акту КНП Дзвиняцький ЦПМСД від 04 січня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася підписати попередження про наступне звільнення з роботи з 05 березня 2019 року у зв`язку зі скороченням її посади і про неможливість подальшого її працевлаштування (а.с. 44).

Наказом головного лікаря КНП Дзвиняцький ЦПМСД № 32-к від 21 березня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади сестри медичної загальної практики-сімейної медицини амбулаторії ЗПСМ с. Росільна у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 12).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно зі статтею 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пп. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, зазначено, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Встановлено, що на КНП Дзвиняцький ЦПМСД відбулося скорочення штату працівників. Зокрема, наказом Дзвиняцької сільської ради ОТГ № 1184 від 21 грудня 2018 року було затверджено нову структуру і чисельність медичних працівників КНП Дзвиняцький ЦНМСД . 04 січня 2019 року працівників попереджено про наступне вивільнення, 05 березня 2019 року працівників, яких було попереджено, переведено на вакантні посади, а ОСОБА_1 скорочено.

Працівників, посади яких скорочувалися, в тому числі і ОСОБА_1 , було персонально повідомлено про скорочення за два місяці, чим дотримано частину першу статі 49-2 КЗпП України.

Однак працівникам, яких було попереджено про скорочення штату, було запропоновано наявні у КНП Дзвиняцький ЦПМСД вакантні посади станом на 04 січня 2019 року, зокрема, ОСОБА_5 було запропоновано 0,5 посади старшої медичної сестри, ОСОБА_8 ставку молодшої медичної сестри, ОСОБА_6 0,5 посади старшої медичної сестри ЗПСМ Дзвиняцький ЦПМСД, що вбачається з наявних у справі копій попереджень. Тоді як ОСОБА_1 в попередженні було вказано про відсутність вакантних посад станом на 04 січня 2019 року.

Як вбачається з Наказу по ОТГ від 21 грудня 2018 року за № 118/1-р, яким затверджено Структуру та штатну чисельність працівників Дзвиняцького ЦПМСД на 2019 рік, Наказів КП Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги від 02 січня 2019 року за № 1 та № 2 та попереджень працівників, станом на 04 січня 2019 року вакантними були наведені вище посади та посади введені новим штатним розписом: посада оператора комп`ютерного набору, вже згадана 0,5 штатної одиниці старшої медичної сестри, опалювач сезонний та тренер по плаванню.

Наведені посади були запропоновані в тому числі працівникам, посади яких скорочувалися та переведені на них з 05 березня 2019 року тобто, після закінчення строку попередження.

Не зважаючи на це, посади, які відповідали кваліфікації позивача, а саме молодшої медичної сестри та старшої медичної сестри запропоновано не було.

Крім того, з наказом № 1 від 02 січня 2019 року Про скорочення штату працівників було ознайомлено ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16, ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , однак ОСОБА_1 ознайомлено не було.

Посилання відповідача на відсутність вакантних посад на час попередження в силу того, що вони були умовно розподілені між членами колективу зборами 24 грудня 2018 року на увагу не заслуговують, оскільки така обставина не вказує на зайнятість посад на час попередження про звільнення.

Зокрема, як на підставу розподілу посад, відповідач посилається на протокол зборів трудового колективу - оперативної наради від 24 грудня 2018 року, на яких було повідомлено про можливе скорочення та попередньо визначено, на які посади кого буде переведено. Однак такий умовний розподіл не передбачений законодавством та не засвідчує відсутність вакантних посад на час попередження позивача, оскільки на 04 січня 2019 року вони фактично були.

Що ж до того, що на наведених зборах вирішувалося питання щодо зайняття 0,5 посади старшої медичної сестри, яку було запропоновано двом працівникам - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 і колективом було запропоновано останню ОСОБА_5 , то це не є належним доказом як пропозиції такої посади ОСОБА_1 , так і вирішення переважного права. Зокрема, питання про переважне право на залишення на роботі вирішується роботодавцем після попередження про скорочення і по суті вирішується за рівнем кваліфікації та продуктивності праці, а не голосуванням більшості трудового колективу, на що посилається відповідач. Крім того, зі змісту протоколу зборів не вбачається критеріїв за якими голосували працівники, та чи відповідають ці критерії оцінці кваліфікації та продуктивності.

Не заслуговують на увагу твердження відповідача щодо незаконного зайняття ОСОБА_1 посади медичної сестри ЗПСМ та врахування судом в цій частині показів свідка ОСОБА_15 , в силу непроходження підвищення кваліфікації та на те, що позивач була атестована тільки за посадою сестра медична зі стоматології , оскільки саме з посади медичної сестри ЗПСМ ОСОБА_1 скорочено, доказів переведення її до скорочення на іншу посаду відповідачем не представлено. Відповідачем не представлено доказів незаконності призначення її на дану посаду, яке б було встановлено. За умови доведення такої обставини, відповідач вправі вирішувати це питання в порядку встановленому законодавством про працю, однак процедури скорочення це не стосується.

Факт відсторонення від роботи за посадою, на що посилався відповідач ним належними доказами не доведено.

Таким чином, враховуючи наявність вакантних посад станом на 04 січня 2019 року у КНП Дзвиняцький ЦПМСД , які не було запропоновано при попередженні про скорочення позивачу, а питання переважного права вирішено з порушенням процедури визначеної законом, слід вважати, що відповідачем було порушено частину третю статті 49-2 КЗпП України, тому звільнення є незаконним.

Отже, рішення Богородчанського районного суду від 05 червня 2019 року в частині скасування наказу КНП Дзвиняцький ЦПМСД №32-к від 21 березня 2019 року Про звільнення ОСОБА_1 та поновлення ОСОБА_1 на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії загальної практики сімейної медицини с.Росільна КНП Дзвиняцький ЦПМСД слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов у цій частині задоволити.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Крім того, відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Ураховуючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулося 21 березня 2019 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих нею за попередні два місяці роботи, а саме за січень - лютий 2019 року.

У січні заробітна плата позивача за 21 робочий день становила 4 806,75 грн, у лютому заробітна плата за 20 робочих днів становила 4 806,75 грн, а всього позивачу було нараховано 9 613,50 грн.

Виходячи із заробітної плати за два останні місяці та кількості робочих днів в цих місяцях (9 613,50 грн : 41 робочий день), середньоденна заробітна плати становить 234,47 грн.

А тому середній заробіток ОСОБА_1 за весь час затримки по день розгляду справи, з 22 березня 2019 року по 18 вересня 2019 року складає 28 839,81 грн (234,47 грн середньоденний заробіток * 123 робочі дні затримки розрахунку = 28 839,81 грн).

У зв`язку з цим, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 28 839,81 грн втраченого середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22 березня 2019 року по 18 вересня 2019 року, з якої підлягає нарахуванню, утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету податок на доходи фізичної особи та інші обов`язкові платежі.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 4 806,75 грн слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України із КНП Дзвиняцький ЦПМСД в дохід держави слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 536,80 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 2 305,20 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Бойчуком Ярославом Васильовичем задоволити.

Рішення Богородчанського районного суду від 05 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги Дзвиняцької сільської ради об`єднаної територіальної громади про поновлення на роботі та стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу задоволити.

Визнати незаконним та скасувати наказ комунального некомерційного підприємства Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги Дзвиняцької сільської ради об`єднаної територіальної громади №32-к від 21 березня 2019 року Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії загальної практики сімейної медицини с.Росільнакомунального некомерційного підприємства Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги Дзвиняцької сільської ради об`єднаної територіальної громади.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги Дзвиняцької сільської ради об`єднаної територіальної громади(вул. Франка, 11, с. Дзвиняч, Богородчанський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 42175646)на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 28 839,81 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 4 806,75 грн.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги Дзвиняцької сільської ради об`єднаної територіальної громади(вул. Франка, 11, с. Дзвиняч, Богородчанський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 42175646) в дохід держави судовийзбірза розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1 536,80 грн.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги Дзвиняцької сільської ради об`єднаної територіальної громади(вул. Франка, 11, с. Дзвиняч, Богородчанський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 42175646) в дохід держави судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 305,20 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2019 року.

Суддя-доповідач Л.В. Василишин

Судді: Р.Й. Матківський

І.О. Максюта